Найдавніші поселення первісної людини на території України

                    Київський Національний Університет  ім.. Тараса Шевченка 

                                         Інститут журналістики 
 
 
 
 
 
 
 

     Найдавніші поселення  первісної людини  на                         території України 
 
 
 
 
 
 

Факультет         журналістика 

Спеціальность    журналістика 

1 Курс 

2 Група 

Студентка   Жук Марія 

Викладач  проф.. Сергійчук В.І 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                Київ 2010 
 
 
 

                                                 План

1. Вступ 
 

2. Палеоліт 

2.1 Ранній палеоліт 

2.2 Середній палеоліт 

2.2 Пізній палеоліт 
 

3. Мезоліт 
 

4. Неоліт 
 

5. Енеоліт 

5.1 Трипільська  культура 
 

6. Бронзовий  вік 
 

7. Залізний вік 

7.1 Кіммерійці 

7.2 Скіфи 

7.3 Сармати 
 

8 Висновок 
 
 
 
 
 
 
 

                                                            Вступ 

          Зародження людства – тема, що  не може не зацікавлювати. Людина  ввесь час еволюціонує, але  іноді корисно повернутися до  витоків свого існування аби  усвідомити, який не легкий тисячолітній шлях пройшло людство.

          Походження людини завжди хвилювало  мене, тому минулого літа я приєдналася до археологічної «експедиції» студентів-бакалаврів історичного факультету Києво-Могилянської академії. Я мала змогу протягом двох тижнів брати участь у розкопках в селі Трояновому Новомиргородського району Кіровоградської області. Ми мали змогу викопувати залишки кремню, спостерігаючи декілька культурних шарів, мити ці кременеві уламки, сортувати їх. Нам пояснювали як відрізнити нуклеус (ядрище кременя, що завжди має площадку відколу пластини), пластину, уламок кременя. Для мене це був незабутній досвід.

          Ось чому я без сумніву обрала  тему перших поселень первісної  людини. Досліджуючи її, шукаючи  цікаві матеріали, ти неначе  заглядаєш у далеке минуле своїх пращурів. Неможливо не цікавитися їх побутом, релігійним світом, традиціями, бо як каже народна мудрість:«Без минулого нема майбутнього» 

          Існує багато різних теорій щодо виникнення людини і кожна з них має право на існування. Якщо вірити теорії Дарвіна, то історія людства бере початок тоді, коли високорозвинений примат шляхом еволюції, відокремившись від тваринного світу, поступово перетворюється на людину.

          Україна не входила до ареалу антропогенезу (процесу олюднення високорозвиненої мавпи), тому на території нашої держави не знайдено залишків людиноподібних мавп, а найдавніша людина з’явилася на українських землях близько 800 тисяч років тому. Археологи вважають, що найдавніші люди прийшли на територію України з Передньої Азії через Балканський півострів та Центральну Європу. Також заселення українських земель проходило територією сучасної Німеччини та з Кавказу. Отже, розселення прадавніх людей відбувалося південно-західним і західним шляхами.

          Залежно від знарядь праці, вмінь, ступеня розвитку та способу життя первісної людини вчені поділяють найдавнішу історію України на такі етапи:

1 Кам’яний вік:

1.1 Палеоліт (давній кам’яний вік):

а. ранній палеоліт 1 млн – 150 тис. рр. тому

б. середній палеоліт 150 – 40 тис. рр. тому

в. пізній палеоліт 40 – 10 тис. рр. тому

1.2 Мезоліт (середній кам’яний вік) X – VII тис. до н. е.

1.3 Неоліт (новий кам’яний вік) VII – V тис. до н. е.

2 Мідно-камяний  вік або енеоліт V – III тис до н. е.

3 Бронзовий вік III – I тис. до н. е.

4 Залізний вік від І тис. до н. е. 
 
 

                                             Палеоліт

          Палеоліт (від грецького «палайос» – давній, «літос» – камінь) – початковий і найтриваліший період історії людства. Під час раннього палеоліту, який іще називають ашельською епохою, тип людини був архантроп (пітекантроп): прадавня людина була вкрита шерстю, мала розвинену мускулатуру тіла, низьке чоло, виступаючі надбрівні дуги, масивні нижні щелепи з ледве помітним підборіддям, будова руки дозволяла утримувати предмети за допомогою великого пальця.

          В цей час клімат був субтропічний, теплий і вологий, росла велика кількість різноманітних рослин, водилося багато тварин. Прадавні люди вели привласнювальний спосіб життя: збирали плоди диких рослин, ягоди, їстівне коріння, гриби (тобто займались збиральництвом), а також полювали на дрібних тварин. Архантропи не мали постійного житла, але використовували природні печери як сховища від небезпеки.

          Первісні люди об’єднувались у невеликі групи (близько 20 осіб), утворюючи людське стадо. Спілкувалися вони між собою за допомогою звукової мови

По суті стосунки між людьми на цьому етапі мало чим відрізнялися від контактів  між тваринами.

          У цей період основним знаряддям  праці було ручне рубило, що виготовлялось шляхом оббивання кам’яної заготівки з двох боків, а також дерев’яні киї та загострені палиці. Людина широко використовувала вогонь (добувала з природних джерел вогню, як наприклад, блискавка, виверження вулкану і т.і.). Поява однотипних примітивних кам’яних та дерев’яних знарядь свідчить про початок переходу до свідомої виробничої діяльності, зародження мислення

          Усього виявлено 30 стоянок первісної людини на території України за часів ашельської епохи: у Криму, на Закарпатті, у Середньому Подністров’ї, на Донеччині й Житомирщині. Раніше найдавнішою пам’яткою перебування людей на українських землях вважалися матеріали палеолітичної стоянки, яка існувала понад 300 тисяч років тому поблизу сучасного села Лука-Врублівецька на Дністрі (Кам’янець - Подільський район, Хмельницька область), але нещодавно українськими археологами була відкрита стоянка первісних людей поблизу села Королеве на високому березі річки Тиси на Закарпатті. Там, на глибині 12 метрів знайдено кам’яні знаряддя праці, вироблені людиною близько 1 млн років тому. Це найдавніша відома на сьогоднішній день палеолітична пам’ятка в усій Європі.

          Серед важливих археологічних знахідок цієї доби слід відмітити стоянку, розташовану неподалік від міста Амвросіївна на березі річки Кринка (Донбас): тут було знайдено велике крем'яне рубило, що безсумнівно було виготовлене представником раннього палеоліту.

          Ще одним цікавим місцем є  стоянка на Житомирщині в басейні  ріки Свинолужки: тут знайдено велику кількість розщеплених кременів, що використовувались як знаряддя для різання і скобління, а також типові ручні рубила.

          Під час середнього палеоліту, який іще називають мустьєрською епохою, з’являється новий тип людини – неандерталець (або палеоантроп). Представники цього типу первісної людини були помітно сутулі, мали широкі плечі, короткі ноги, дуже масивний кістяк, низьке, відступаюче назад чоло, нависаюче надбрів’я, широкий ніс, скошене підборіддя без виступу, масивні кисті рук, здатні виконувати важку роботу, але непридатні для точних операцій.

          У неандертальців вже починають  формуватися родинні зв’язки,  з’являється усвідомлення переваг  спільної діяльності з розподілом  обов’язків відповідно до природних  здібностей і вмінь (чоловіки полюють, жінки обробляють шкіру), відбувається поступове зародження родового ладу у людських стадах, з’являється здатність осмислювати явища життя і смерті (про це свідчать перші поховання). Відбувається зародження мови, лічби, поява перших зачатків мистецтва (різьблення і малюнки на кістках)

          Період середнього палеоліту  характеризується значними змінами  клімату: він став сухішим,  прохолоднішим, з півночі континенту  почали насуватись льодовики,  які з часом вкрили більшу частину Європи і досягли Північного Прикарпаття, Середнього Подніпров'я і межиріччя Дону та Волги. Поблизу льодовиків почали утворюватись тундра і лісотундра, а на півдні з’являються холодні степи і ліси. Це призвело до появи нових тварин, які могли витримувати холод – мамонтів, шерстистих носорогів, північних оленів, печерних ведмедів, песців, бізонів, печерних левів та інших.

          У зв’язку з значним похолоданням  зменшується кількість рослинної  їжі, що змушує палеоантропа  навчитися полювати на великих  тварин. В цей час збиральництво  відходить на другий план, а його місце займає полювання. Людина починає розуміти необхідність покращення своїх знарядь праці, тому мустьєрська епоха характеризується також вдосконаленням технологій виготовлення знарядь праці, урізноманітненням їх форм та призначення: неандертальці починають використовувати гостронаконечники як вістря на списи (чоловіче знаряддя праці), скребла, якими обробляють шкіри тварин (жіноче знаряддя праці), ножі.

          Боротьба за існування змусила людину в середньому палеоліті навчитися виготовляти одяг із шкіри тварин, заселяти печери, будувати наземні житла, споруджені з кісток мамонтів і вкритих шкірами. Також первісній людині довелося не тільки використовувати вогонь, але й навчитися його добувати штучно – за допомогою тертя Завдяки цьому людина стала менше залежати від природних умов і бути більш захищеною.

          Досліджено понад 200 стоянок майже  по всій території України:  в Криму, на Закарпатті, біля  річок Дністер, Десна, у Середньому  та Нижньому Подністров’ї тощо. Найвідомішими є стоянки: Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Олександрівка на Кіровоградщині, Старосілля (околиці Бахчисараю, Крим), Араповичі на Чернігівщині, Буківна (Тлумацький район) Івано-Франківська область, Оселівка (Чернівецька область), Новоклинівка на Донеччині, Радомишльська на Житомирщині, Межиріцька на Канівщині, Холодний Грот в Криму.

          Найбільш відомим в Україні та й за її межами районом поширення мустьєрських знахідок є Крим. Тут зосереджені печерні поселення, де збереглися шари з рідкісними культурними залишками, на півострові обстежено понад 1000 печер, гротів, скельних навісів. Проте лише у 10-12 з них виявлено культурні залишки мустьєрського часу, що свідчить про заселення всього близько 1 % всіх виявлених у Криму скельних пустот, які би могли служити сховищем для людини. Площа скельних жител-сховищ, кількість і розміри знайдених тут вогнищ свідчать про те, що в печерах переважно мешкало одночасно від двох до чотирьох сімей з чисельністю приблизно шість - сім осіб у кожній. Тому є підстави вважати, що в Криму в мустьєрську епоху жило одночасно 200—250 осіб.

          У результаті систематичних пошуків у Криму було знайдено залишки кістяків щонайменше шести неандертальців різного віку, а саме у гроті Киїк-Коба (неподалік від Сімферополя), що був відкритий археологами у 1924, під наскельними навісами поблизу села Вишневого (Східний Крим), а також у скельному сховищі села Старосілля (поблизу Бахчисарая), що був досліджений у 1953). Це найбільше зібрання кісток на території України.

         У Киїк-Коба, а також у Заскельному (теж у Криму) було знайдено найдавніші залишки поховань: померлих ховали у скороченому положенні, на боці, в спеціально підготовлених ямах. Навмисний характер таких поховань у поєднанні з певним ритуалом не викликає сумніву: неандертальці усвідомлювали явища життя і смерті. Аналізуючи склад поховань середнього палеоліту на території Європи за статтю і віком, можна помітити тенденцію до поховань у скельних сховищах та на місці житла переважно дітей і жінок. Загалом поховання в Криму представлені трьома жіночими і трьома дитячими похованнями.

          Трохи пізніше за Киїк-Коба було відкрито Шайтан-Коба – стоянка первісної людини у середньому палеоліті, що знаходилася у печері на правому березі річки Бодрак (поблизу села Скалисте Бахчисарайського району, Крим). Цю стоянку досліджували у 1929-1930 роках і знайшли у Шайтан-Коба крем’яні вироби та кістки диких тварин, що свідчило, що мешканці цієї печери займались полюванням.