Філософія Нового часу

Існує ще й така властивість свідомості, як інтернаціональність - можливість формування узагальненого предмета свідомості. Свідомість завжди є усвідомленням чогось. Вона спрямована на певну предметність. У свідомості наявне те, що є її предметом. Тобто відображається не світ взагалі в його різноманітності, а лише те, що є предметом конкретної діяльності чи уваги людини.

Отже, свідомість людини прийнято розглядати як певний процес, потік переживань, що складається з окремих актів: сприймання, міркування, пригадування, хотіння, оцінювання тощо. Розрізняють три види актів свідомості: мислення, воління та емоційні переживання.

Активність людської свідомості виявляється у процесі її адаптації до навколишнього світу. Людина прагне змінити світ, що її оточує, відповідно до свої потреб та інтересів. Таким чином, якісно новим способом адаптації людини до навколишнього середовища стала праця (діяльність людини). Вона потребувала спеціальної адаптаційної діяльності на основі енергетично-інформаційного обміну з ним. Виготовлення засобів виробництва стимулювало людину до абстрагування, узагальнення, вчило відокремлювати головні ознаки предметів та явищ. Це був механізм розуміння об'єктивного світу. Результати діяльності людини закріплювались у матеріальній та духовній культурі людства.

Якісно новим рівнем адаптації стала мова. Перехід до групового характеру людської діяльності, потреба координації окремих дій і вчинків людей викликали потребу спілкування. Крім того, мова стала не лише засобом передачі думок, а й способом мислення, реальною формою думки.

Мислення є одним із найважливіших актів свідомості, який полягає в оперуванні абстрактними поняттями (наприклад, розв'язування математичної задачі) [4, 321]. Його нерідко ототожнюють із свідомістю, однак свідомість не зводиться до мислення. "Я хочу", "я люблю", це також акти свідомості, але вони не є актами мислення. Само мислення поділяють на розсудливе і розумне. Розум - це лише певний тип мислення, мислення - один із видів актів свідомості, свідомість - певний рівень розвитку психіки. За допомогою мислення здійснюється перехід від зовнішнього до внутрішнього розуміння світу.

 

Висновки:

 

Що відомо про свідомість з точки зору науки і філософії? Це те, що:

1. Свідомість - продукт людського мозку як високоорганізованого матеріального утворення;
2. Свідомість - вища форма відображення дійсності;
3. Свідомості передують більш прості форми відображення;
4. Свідомість не має свого змісту, котрий не був би взятий з об'єктивної дійсності; свідомість не може бути чим-небудь іншим, як усвідомленим буттям;
5. Свідомість детермінована біологічно, генетично;
6. Свідомість обумовлена соціально - детермінована суспільними відносинами.

Але не відоме головне: яка природа мозку, якого він походження - земного чи неземного, як виникло життя на Землі і як виникла сама людина. Все це залишається таємницею. Є лише гіпотетичні уявлення.

У філософії є дві найбільш відомі концепції, котрі розглядають проблему свідомості. Перша з них прагне з'ясувати сутність, особливості, природу та походження явища. Друга - констатує те, що свідомість унікальний феномен, але залишає поза увагою з'ясування її сутності, природу та походження. Перша концепція - матеріалістична. Друга - феноменологічна, ідеалістична.

Спосіб буття людини у світі завжди передбачає наявність свідомості, яка буквально "пронизує" людську діяльність, бо вона є необхідною умовою її організації й відтворення. Свідомість як суб'єктивна реальність виступає нічим іншим, як трансформованою в ідеальний план діяльністю, узагальненим досвідом матеріально-предметного перетворення світу людиною, моментом теоретичної і практичної взаємодії, ставленням до світу, формою діяльності людства.

Отже, свідомість - це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і зв'язана з їх психікою, світоглядом, самосвідомістю, членороздільною мовою, абстрактним мисленням,  самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачення результатів останньої.

Таким чином, проблеми, які розглянуті в цій контрольній роботі, є складними та багатогранними,   й не мають однозначного вирішення та трактування. Як у філософії, так і в науці, релігії вони розглядаються в основному на рівні припущень, наукових гіпотез та релігійних концепцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

 

1. Введение в философию: Учебное пособие для вузов. / авт. кол. Фролов И.Т и др. - М.: Республика, 2004.
2. Присухін C.I. Філософія: навчальний посібник. - у 2 ч. - Ч.П. Система філософії у визначення! , поясненнях, схемах, таблицях. - К.: КНЕУ, 2006, ч.2- 168с.
3. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. — 2-е изд. — М.: Гардарики, 2006. -

736 с.

4. Філософія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів /Причепій Є.М., Черній A.M., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. - К.: Академія, 2001 - 576 с.

5