Значимість впливу демографічних чинників на успішність працевлаштування

Основними принципами профорієнтаційної роботи є:

• комплексний  характер профорієнтаційних послуг;

• узгодження інтересів  особи і суспільства через  ринок праці;

• діяльніший підхід до визначення професійної придатності;

• надання громадянам України та громадянам іноземних  держав, з якими Україна має  відповідні угоди, незалежно від  місця їх роботи чи навчання, віку, статі, національності, релігійних переконань рівних можливостей щодо отримання профорієнтаційних послуг;

• доступність  професійної та іншої інформації стосовно можливостей вибору чи зміни  професії, форми навчання і працевлаштування;

• добровільність і безкоштовність отримання профорієнтаційних  послуг усіма групами населення  на гарантованому державному рівні;

• конфіденційний і рекомендуючий характер висновків  профкон-сультацій та профдобору, дотримання працівниками профорієнтаційних служб  норм професійної етики.

Основним об'єктом  профорієнтаційної діяльності є  зайняте і незайняте населення, у тому числі молодь, що навчається, вивільнювані працівники й особи з обмеженою працездатністю.

Професійна інформація — це система заходів нагромадження  й поширення відомостей про зміст  та перспективи сучасних професій і  вимоги, що висуваються до особи, яка бажає їх одержати, форми й умови оволодіння різними спеціальностями, можливості підвищення професійно-кваліфікаційного рівня, стан і потреби ринку праці, формування професійних інтересів, намірів та мотивації особи.

Професійна консультація — це науково організована система взаємодії психолога-профконсультанта та особи з метою допомоги у виборі або зміні професії чи виду діяльності на основі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я особи з урахуванням потреб ринку праці.

Професійний добір — це система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення конкретних професій, найбільш придатних для  неї.

Професійний відбір — це система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення ступеня її придатності до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативами.

Професійна адаптація  — це комплексна система заходів, покликана сприяти пристосуванню  особи до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності на виробництві, її професійному становленню.

Профорієнтаційну роботу виконують підрозділи державної  служби зайнятості. Окремі її елементи застосовуються в дошкільних, загальноосвітніх, професійних та вищих навчальних закладах, системі після-дипломного навчання та військкоматах. Останнім часом більше приділяється уваги профорієнтації осіб з обмеженою працездатністю.

Система профорієнтації покликана  забезпечити свідомий вибір професії всіма групами населення. За даними наукових досліджень профорієнтація сприяє підвищенню продуктивності праці (залежно від галузі на 10-30 %), скороченню плинності кадрів (на 20-25 %), зниженню аварійності і травматизму (на 35-45 %), подовженню періоду працездатності (на 8-10 %), а також зменшенню кількості відрахувань учнів з професійних навчальних закладів (у 3-4 рази).

До 1996 р. у кожному  регіоні України функціонували центри профорієнтації, а в більшості міських і районних центрів зайнятості, де працювали дипломовані психологи та профорієнтатори, професійно-кваліфікаційні пункти. На жаль, у 1996 р. всі ці центри було закрито. Дехто із спеціалістів був переведений до відділів професійного навчання і профорієнтації відповідних центрів зайнятості, а значну їх кількість було скорочено і нині кваліфіковані фахівці з питань профорієнтації працюють у посередницьких комерційних структурах, що надають послуги у працевлаштуванні і професійній орієнтації.

Хоча в останній редакції ст. 18 Закону України "Про  зайнятість населення" у структурі  державної служби зайнятості передбачаються центри профорієнтації населення, фактично їх не існує, а цей запис зроблено у надії на кращі часи, коли економічна ситуація у країні, надходження коштів до Державного фонду сприяння зайнятості населення уможливлять створення таких спеціалізованих органів служби зайнятості.

Крім незайнятого  населення до служби зайнятості за профорієнтаційними послугами звертаються  особи, що навчаються у навчальних закладах різних типів, громадяни, що перебувають  у вимушених адміністративних відпустках або працюють у скороченому робочому режимі, працівники підприємств, на яких тривалий час не виплачується заробітна плата. У 2008 р. профорієнтаційними послугами служби зайнятості скористалося 487,5 тис. таких осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Основні положення законодавчих актів, що регулюють процес працевлаштування в Україні.

Основою законодавства  України з охорони праці є  Конституція України, що гарантує громадянам право на безпечні й здорові умови  праці й система законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційного права.

Основними законодавчими актами цієї системи є наступні Закони України:

• «Про охорону праці».
• «Про охорону здоров'я».
• «Про пожежну безпеку».
• «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати працездатності».
• «Про використання ядерної енергії і радіаційний захист».
• «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення».
• «Про цивільну оборону».
• Кодекс законів «Про працю України».

Основні положення законодавства  України про працю і охорону праці

У наведеній вище системі законодавчих актів основна роль приділяється Закону «Про охорону праці» (редакція від 2002 р.). Цей закон визначає основні  положення з реалізації конституційного  права громадян на охорону їхнього  життя й здоров'я у процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства і працівником з питань безпеки праці, виробничої санітарії, встановлює єдиний порядок організації охорони праці у виробничій сфері в Україні.

Чинність Закону України  «Про охорону праці» поширюється  на всі підприємства, установи, організації (далі – підприємства) незалежно  від форм власності й видів  діяльності, що використовують найману  працю, і на всіх працюючих.

Закон визначає основні принципи державної політики в області охорони праці, серед яких чільне місце займають:

• пріоритет життя й здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства;
• повна відповідальність власника підприємства за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
• соціальний захист працівників;
• повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань.

Окремо виділені статті Закону присвячені регулюванню охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів, видам відповідальності за порушення законодавства і нормативних актів про охорону праці, за створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників профспілок.

Колективний договір є найбільш важливим документом у системі нормативного регулювання взаємин між власником підприємства і працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань охорони праці. Питанням охорони праці присвячений спеціальний розділ колективного договору, що називається «Охорона праці».

Положенням, що викладаються в колективному договорі, повинні передувати колективні переговори, що починаються сторонами  за три місяці до закінчення терміну  дії попереднього договору. Зобов'язання, які пропонується включити в колективний договір за результатами переговорів, повинні бути реальними й всебічно обґрунтованими, тому що після схвалення і підписання документа вони стають обов'язковою нормою для виконання, яка діє в рамках підприємства.

Зобов'язання, викладені в колективному договорі (далі Договорі) не повинні суперечити законам й нормативним актам України. Гарантії, пільги і компенсації, наведені в Договорі згідно з чинним законодавством, вважаються обов'язковими для виконання при будь-яких обставинах.

Колективний договір повинен обов'язково містити заходи щодо захисту прав і соціальних інтересів осіб, які постраждали на виробництві від нещасних випадків, а також їх утриманців і членів родин загиблих. Вони повинні включати такі положення:

• з відшкодування нанесеного збитку здоров'ю потерпілим;
• про виплату одноразової допомоги, компенсації витрат на придбання медикаментів, на додаткове оплачуване лікування;
• про надання потерпілим, відповідно до медичного висновку, більш легкої роботи, при одночасному збереженні середнього заробітку;
• про організацію навчання, перекваліфікації потерпілих, працевлаштування інвалідів праці, наданню таким інвалідам допомоги у вирішенні соціально-побутових питань і т. п.

Усі працівники, відповідно до законодавства, підлягають обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності (1.7).

Згідно із ст. 20 Закону в підрозділі колективного договору про охорону  праці повинні бути обов'язково відображені  наступні заходи:

• забезпечення працівникам соціальних гарантій в області охорони праці на рівні, не нижче передбаченого законодавством;
• комплексні заходи для досягнення нормативів безпеки праці й виробничої санітарії;
• заходи з підвищення існуючого рівня охорони праці, попередження випадків виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій і пожеж.

Повинні бути також визначені обсяги і джерела фінансування вказаних заходів.

Зобов'язання угоди «Охорона праці» колективного договору повинні відповідати  принципам економічного стимулювання і матеріальної відповідальності за стан охорони праці (ст. 25 Закону «Про охорону праці»).

Зобов'язання колективного договору є двосторонніми, тому цей документ повинен містити не тільки вимоги до власника (адміністрації підприємства), але і зобов'язання працівників з безумовного виконання норм, правил, стандартів і інструкцій з охорони праці, дотримання встановлених вимог користування машинами, механізмами, інструментом і пристроями, обов'язкового використання засобами колективного й індивідуального захисту і т. д.

Залежно від характеру виробництва, складу трудового колективу, специфіки  галузі в колективному договорі визначаються зобов'язання з організації безпечних  і нешкідливих умов праці інвалідів, неповнолітніх, пенсіонерів, осіб, які  тимчасово залучаються до виконання суспільних робіт за договорами з центрами зайнятості населення та ін.

У трудові договори забороняється  включати умови, що погіршують у порівнянні з чинним законодавством, колективним  договором становище працівників.

 

ПОЛОЖЕННЯ  
           про надання соціальних послуг з професійної  
             орієнтації у державній службі зайнятості  
 

     1. Це Положення визначає організаційно-правові  засади надання  
населенню  соціальних  послуг з професійної орієнтації у державній  
службі     зайнятості     -     виконавчій     дирекції      Фонду  
загальнообов'язкового  державного  соціального страхування України  
на випадок безробіття (далі - профорієнтація у службі зайнятості).  
    2. У цьому Положенні   терміни   "професійна   інформація",  
"професійна   консультація",   "професійний відбір",  "професійна  
адаптація" вживаються у значеннях, визначених Концепцією державної  
системи професійної орієнтації населення,  затвердженою постановою  
Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 N 842 ( 842-2008-п ).  
     3. Профорієнтація у службі зайнятості здійснюється  у рамках  
реалізації  державної  політики зайнятості населення відповідно до  
Законів України  "Про  зайнятість  населення"  (  803-12  ),  "Про  
загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування  на  випадок  
безробіття" ( 1533-14 ) та спрямована на:

     створення  умов для реалізації конституційних  прав громадян на  
вільний розвиток особистості,  на працю, вільний вибір професії та  
роду трудової діяльності;

     задоволення  потреб всіх соціальних груп  та вікових  категорій  
населення  в отриманні доступних профорієнтаційних послуг належної  
якості;

     підвищення  рівня  зайнятості  населення   і  якості  трудового  
потенціалу держави.  
     4. При здійсненні профорієнтації державна  служба  зайнятості  
(далі  -  служба зайнятості) керується Конституцією ( 254к/96-ВР )  
та законами України,  постановами Верховної Ради  України,  актами  
Президента   України,   Кабінету   Міністрів   України,   наказами  
Міністерства соціальної політики  України,  постановами  правління  
Фонду  загальнообов'язкового  державного  соціального  страхування  
України   на   випадок   безробіття   (далі   -   Фонд),    іншими  
нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.  
     5. Основними завданнями профорієнтації у службі зайнятості є: