Життя і діяльність Селестена Френе

Важливе місце в педагогічній концепції С.Френе займала ідея і технологія створення шкільного співтовариства. В його працях можна зустріти цікаві зауваження про дух школи, про способи формування сімейної обстановки, про створені справжнього співтовариства дорослих і дітей. Французький педагог створив цілісну концепцію школи общинного типу, об’єднаної:

- єдиними цінностями та "соціальним духом";

- спільною трудовою діяльністю  в майстернях;

- подіями, що спільно  організуються і переживаються;

- єдиними правилами поведінки,  що виробляються в ході загальних  зборів;

- шкільними символами,  які визнаються всіма (особливе  місце серед них займала шкільна  газета),

- захистом прав особистості  кожної дитини, що забезпечується  повним самоуправлінням інколи.

Однією з основних цілей  і цінностей школи Френе є формування громадянина, "який усвідомлював би свої права та обов’язки і зумів виконати функції активного члена демократичного суспільства". Для досягнення поставленої мети в школі повинна бути, з одного боку, правильно організована трудова діяльність дітей, а з другого, школа повинна бути відкритою соціальному середовищу і тісно пов'язана з ним. Виховання працею в різного роду майстернях, набуття необхідних для життя практичних навичок і вмінь, формування особистісно-значущого життєвого досвіду - все це складові частини єдиного процесу формування людини і громадянина демократичного суспільства. А якщо додати до цього, що названі цілі не просто декларувались, а детально розроблялись на рівні технології і перевірялись у школі Френе, то стане зрозумілим той великий інтерес і серйозна увага, які виявила до них широка педагогічна громадськість Франції.

Школи С.Френе будувалися на основі повного самоуправління, головним органом якого були щотижневі загальні збори шкільного кооперативу, де розглядалися всі значущі питання життя закладу і окремо обговорювалися проблеми, підняті у шкільній газеті. Для форми об'єднання дітей і дорослих Френе використовував термін "кооператив". На ямку французького педагога, кооперація дітей і дорослих мала на увазі спільне використання знарядь праці, спільну відповідальність і спільне прийняття рішень. У цій ситуації педагог, залишаючись авторитетним і впливовим членом кооперативу, переставав виконувати роль одноосібного судді, а включався в діяльність ради, яка обиралася таємним голосуванням, і до якої входили голова, його замісник, секретар і скарбничий.

Безсумнівною заслугою Селестена Френе є не лише розробка технології створення гуманістичної і демократичної школи, але спроба пояснити цю технологію батькам учнів зробити їх соратниками школи, розширити педагогічне співробітництво школи і сім'ї. У своєму "Зверненні до батьків" французький педагог послідовно доводить значущість створення нової атмосфери в сім'ї та школі, атмосфери свободи і співробітництва, оскільки "лише за допомогою свободи можна підготувати до свободи, лише за допомогою співробітництва можна підготувати до соціальної гармонії та співробітництва, лише за допомогою демократії можна підготувати до демократії". Саме ці істини Френе пропонував викарбувати на фронтонах усіх шкіл.

2.2. Особливості змісту технології С. Френе.

Головна ідея Френе полягає у тому, що для втілення у життя прогресивної педагогічної теорії недостатньо змінити організаційні форми навчального процесу, методи і прийоми роботи. Необхідно створити і впровадити "нові матеріальні засоби навчання і виховання". Перше місце серед цих засобів посідає шкільна типографія. Зауважимо, що експериментальна робота Френе починалася саме з неї. Довгий час типографські машини були обов'язковим устаткуванням кожної школи, що працювала за його технологією. Шкільна типографія - головний засіб роботи з так званими "вільними текстами" (С.Френе). Це невеликі за обсягом творчі розповіді дітей про родини, друзів, плани на майбутнє, враження від екскурсій та прогулянок. Кращі вільні тексти вчитель відбирає для обговорення, в ході якого діти вносять корективи і доповнення і приймають до друку. У подальшому дані матеріали відіграють роль навчальним посібників. На думку С.Френе, шкільна типографія і вільні тексти - найяскравіший символ нової школи, практичне втілення ідей збагачення навчально-виховного процесу при постійному вивченні особистості дитини, врахуванні її інтересів і потреб. Отже, вільний текст використовується не лише як навчальна вправа, а насамперед як важливий соціально-психологічний тест, результати якого дозволяють зрозуміти особливості усвідомлення дитиною себе і соціального середовища. Водночас, це новітня технологія мовленнєвого розвитку дітей. Як стверджує Френе, традиційні методи розвитку мови засновані на імітації дитиною мови дорослих, а однотипні вправи, спрямовані на формування граматичної правильності мови, не викликають у дітей інтересу і швидко втомлюють їх. Натомість вільні тексти повертають у школи рідну мову як живий засіб спілкування.

Нагадаємо, що у 20-х роках  минулого століття в нашій країні застосування друкарської машини в  школах було досить поширеним. Відомий  педагог А.Пінкевич, який побував у школі Френе, назвав типографію навчальним засобом значної педагогічної ефективності, доступним масовій школі.

Селестен Френе був принциповим противником систематичного використання підручників, особливо у початковій школі. На його думку, підручники унеможливлюють індивідуалізацію навчання, пригнічують органічні інтереси дитини, прищеплюють сліпу віру в друкарське слово.

Розуміючи, що все навчанні неможливо будувати на вербаліці вільних текстів і розповідей учителя, французький педагог пропонує надати дитині такий матеріал, за допомогою якого вона могла б систематично набувати нових знань. Цій меті слугують особливі картки, кожна з яких містить або частину навчального матеріалу з певного предмету, або конкретне завдання: текст для граматичної вправи, арифметичну задачу, питання з історії, географії тощо. Нумеровані картки систематизують у спеціалізованих картотеках за предметами або комплексними темами. Кожна дитина за допомогою вчителя складає відповідний набір карток для занять. Цей навчальний засіб сучасні педагоги розглядають як прообраз програмованого навчання.

Оригінальні навчальні посібники, створені Френе, дають реальну можливість кожній дитині засвоювати навчальний матеріал в індивідуальному темпі, усвідомлено, приділяючи більшу увагу тим питанням, які її особливо цікавлять. Зміст і послідовність навчальних карток систематично оновлюється Зрозуміло, що нова інформація, а відповідно - нові оцінки і висновки повинні постійно вноситися в картки. Час від часу вчитель доручає групі старших дітей скласти за цими змінами нову картку. Отже, учні виконують своєрідну роль авторів навчального посібника.

Технологія Френе передбачає чітке планування навчального процесу. Вчитель складає місячний план роботи, що містить перелік тем з навчальних предметів, які вимагаються державними програмами для початкової школи. Відповідно до цього кожна дитина за допомогою вчителя складає індивідуальний тижневий план, у якому відображаються основні види її роботи. Індивідуальному плануванню надається велике значення, бо воно допомагає учневі ясно зрозуміти поставлені перед ним конкретні завдання, самостійно розподіляти свій час і навчальні зусилля, розвиває почуття відповідальності.

Однією з найнегативніших рис традиційної шкільної практики Селестен Френе вважав недосконалу систему оцінок, яка не відтворює реального стану успішності і призводить до показних успіхів, викликає суперництво, нещирість, егоїзм. На цю сторону оцінювання вказував видатний вітчизняний педагог К.Д.Ушинський, який писав: "У самолюбстві французька педагогіка знайшла найсильніший важіль і працює ним немилосердно. Задля цієї мети французи винайшли багате геніальних засобів: нагороджують своїх вихованців орденами надають чини і друкують їх імена в газетах". Традиційною для французької школи була система так званої класифікації встановлення рангу учня у відповідності до навчальних успіх ("перший", ''третій", "сьомий"' та ін.). Вважаючи доцільним змагання з однолітками в спорті та іграх, Френе заперечував можливість переносу даного методу на оцінку навчальної діяльності, вбачаючи у ньому причини глибоких особистість негараздів для всього подальшого життя людини, виток численних комплексів неповноцінності. Натомість гуманною місією шкільного навчання французький педагог проголошує культивування успіхів кожного учня, що є необхідним для самоствердження особистості.

Цілісність педагогічної концепції С.Френе полягає у вирішенні ним проблеми єдності розумового і морального виховання. Він застерігав від хибного уявлення педагогів щодо того, що засвоєння дитиною значного об'єму знань веде до підвищення рівня моральності і громадянської самосвідомості, підкреслюючи нерівноцінність наукового і морального прогресу людства. У технократичному мисленні педагог вбачав велику небезпеку для людяності, посилаючись на такі зворотні сторони науково-технічного прогресу, як загроза атомної катастрофи, екологічні кризи та ін. На думку С.Френе, тут існує прямий зв'язок з авторитарною педагогікою, яка задля високих результатів нівелює волю й інтереси дитини.

Різкій критиці у концепції  педагога-гуманіста піддається словесний  метод морального виховання. Формальні  розмови про мораль шкідливі, оскільки вони декларують уявну легкість виконання  правил моральної поведінки: достатньо  лише знати їх і автоматично виконувати. Адже дійсна моральність полягає  не у сліпому підкоренні вимогам  дорослого, а у добровільності вибору власного способу дій на основі розуміння обов'язку і честі. Для того, щоб діти вправлялися у самостійних моральних вчинках, необхідно відповідно будувати всю діяльність школи, спрямовувати її на виховання в дусі взаємодопомоги, гуманності, особистої гідності. Важливу роль в цьому має самоуправління учнів, яке в школі Френе втілене у формі шкільного кооперативу. Кооператив об'єднує всіх учнів школи і очолюється виборною радою, яка контролює господарчу Діяльність і організовує самоуправління (розглядає випадки порушень порядку, обговорює і розв'язує конфлікти, вирішує питання про заохочення і покарання). До складу ради, який Щорічно поновлюється, входять як учні, так і педагоги. Даний орган діє на засадах свободи слова, рівних прав, відкритого обговорення. Спільне засідання кооперативу проводилось щосуботи у другій половині дня, до цієї події робили виставку кращих дитячих робіт за тиждень, приводили в порядок класну кімнату, готували виступи.

Важливий елемент технології С.Френе - шкільна стінна газета, яка готується впродовж цілого тижня за такою методикою. Щопонеділка у шкільному коридорі вивішується великий аркуш білого паперу, поділений на чотири колонки: "критикую". "Я хвалю", "Я хотів би", "Я зробив". Поруч із аркушем прив'язаний олівець, яким можна зробити будь-який запис, який неодмінно має бути підписаний автором. У роботах Френе аналізується велика кількість цих записів, які відображають сутність гуманістичних взаємин між дітьми і педагогами, різноманітність інтересів, доброзичливість і взаємну вимогливість, небайдужість до всього, що відбувається у школі. Наприкінці тижня зміст газети обговорюється на зборах і одним із найсуворіших рішень колективу щодо порушників дисципліни є заборона на певний час робити записи у стінгазеті, якщо ж учень часто згадується у рубриці "Я хвалю", і ці судження достатньо обґрунтовані, то такі вчинки схвалюються оплесками зборів як найвища нагорода. Отже, традиційна фраза ображеного: "Я пожаліюся на тебе вчителеві" у школі Френе замінена зрілим демократичним попередженням: "Я буду критикувати тебе у стінній газеті", а це вже не помста і не погроза, а громадянський вчинок.

Серед педагогічних праць  Селестена Френе на особливу увагу слугують такі його роботи, як "Нова французька школа", "Моральне й громадянське виховання", "Формування особистості дитини і підлітка". "Звернення до батьків" та ін. Значний інтерес викликають і нині його "Педагогічні інваріанти'' - праця, яка має досить своєрідну структуру. Набір інваріантів являє собою стислий виклад усіх концептуальних положень технології С.Френе, які забезпечені текстами з трьома принципово різними відповідями. Педагог повинен обрати одну з них. Співставлення цих відповідей дозволяє усвідомити, якої системи педагогічних поглядів він дотримується: а) традиційної, б) інноваційної, в) педагогічні позиції чітко ще не визначені.

На основі принципів, визнаних інваріантами (тобто дійсними і такими, що не підлягають перегляду). Селестеном Френе був вироблений певний педагогічний код:

- зелений колір: методи  й засоби, які повністю узгоджуються  з даними інваріантами, і без  усякого сумніву можуть використовуватися  педагогами, оскільки вони успішно  апробовані у минулому;

- червоний колір: методи й засоби, які суперечать даним інваріантам і від яких слід позбавитись якнайшвидше;

- жовтий колір: методи  й засоби, достатньо ефективні  за деяких обставин, але водночас  вони вимагають обережного використання  з боку педагога, який повинен  чітко усвідомити їх тимчасовий  характер.

Наприклад: Майбутня демократизація суспільства готується демократією  школи; авторитарна школа не може сформувати майбутніх громадян демократичного суспільства.

1. Ви намагаєтесь встановити  демократію у школі (зелений  колір);

2. Ви робите несміливі  спроби демократизації, які ще  не порушують усього навчально-виховного  процесу (жовтий колір);

3. Ваша школа залишається  авторитарною (червоний колір).

Аналіз педагогічного  світогляду Селестена Френе дозволяє визначити його яскраве гуманістичне спрямування. Видатний французький педагог розглядає філософію освіти як визначальний чинник процесу оновлення освіти, теоретичне підґрунтя для порівняння освітніх систем і створення нових. Учитель, який володіє філософським підґрунтям педагогічної діяльності, здатний створювати власні педагогічні технології, оскільки він бачить стратегію освіти і може визначити своє місце в ній. Такий підхід, поруч із гуманістичними засадами педагогіки Френе, є найбільш актуальним для сучасного реформування освіти.

Висновки

Педагогічна система С. Френе – глибоко гуманна, у ній органічно поєднується психологія, дидактика і методика початкового навчання. Її головні ознаки: обов’язкове врахування особливостей вікової психології та різноманітності здібностей і нахилів дітей, цілеспрямоване стимулювання їхньої інтелектуальної та емоційної активності, суспільно корисна праця на всіх етапах навчання, створення ефективної системи шкільного самоврядування, виховання в дусі високих моральних і громадських ідеалів.

Особливу увагу Френе приділив розвивальному та виховному середовищу, яке створював разом із дітьми. Саме в такий спосіб, вважав він, дитина природно розвиває свої здібності, зв’язує свої знання із життям.