Трудове виховання дошкільників

       Програми  «Малятко» і «Дитина», «Я у Світі» передбачають, що старші дошкільники повинні не лише вміти виконувати певну дію, пов'язану з працею у природі, а й знати, навіщо це треба робити і як саме, щоб не завдати шкоди зеленим об'єктам.

       У другій молодшій групі вихователь організовує спостереження дітей за працею дорослих у куточку живої природи, на городі, в квітнику. А лише після того, як діти навчаться бачити і розуміти, що і як робить дорослий, даються їм невеликі доручення. Воші мають індивідуальний, короткотривалий і простий за своїм змістом характер: насипати корм рибкам, полити рослини, посіяти насіння, посадити цибулю.

       Більш різноманітною і систематичною  є праця у природі з дітьми середньої груші. Вони щодня працюють у куточку природи та допомагають  дорослим прибирати ділянку від  листя, сухої трави, згрібають сніг під дерева і кущі, посипають піском доріжки, збирають насіння, листя, плоди.

       Для дітей старшої групи завдання трудової діяльності ускладнюється  відповідно до вимог програми. Старшого дошкільника цікавить не лише процес праці, а й її прямий результат  і те, задля чого він працює, тобто  головна мета, яка відбиває в ідеальному вигляді цей результат, його суспільне  спрямування. Тому ефективність трудової діяльності значною мірою залежить від того, наскільки бажаний результат  відповідає процесуальному моменту, мотиву, інтересу до нього. 

       Вихователь не лише повинен орієнтувати дітей на мету їхньої діяльності, але й розкривати її зміст, викликаючи інтерес до стану рослин у куточку природи, на ділянці садка, прилеглій вулиці, щоб допомогти зрозуміти мету дій, усвідомити їх необхідність. У процесі роботи на ділянці та  куточку природи вихователь поступово підводить дітей до встановлення взаємозв'язків між явищами природи. Діти старшої групи систематично виконують обов'язки чергових, а також виконують роботу всім колективом і на кінець року вже самостійно доглядають за рослинами, пересаджують їх, висівають насіння.

       Важливим  емоційним фактором, який наближує дитину до мети діяльності, виступає результат  її власних дій. Для того, щоб навчити  старшого дошкільника бачити його в  кожному конкретному виді праці, вихователеві необхідно використовувати  прийом оцінювання цих дій як дорослими, так і самими дітьми. Такий стимул буде давати заохочувальна позитивна  оцінка: «Ви сьогодні добре попрацювали, виполюючи у квітнику бур'ян. Тепер  квіти краще ростимуть і швидше зацвітуть — наша ділянка стане  ще красивішою». Така оцінка доцільна на всіх етапах виконання завдання. Оцінка зробленого самою дитиною повинна бути аналізуючою, її мета — допомогти товаришеві, обґрунтувати свої дії. Важливо, щоб висловлена думка (і педагога, й однолітків) допомагала розкривати головну мету праці, її проміжні і кінцеві результати.

       Усі види робіт у старшій групі  проводяться протягом усього дня: вранці до сніданку:, на прогулянці вдень і в другій половині дня.

       А також вихователі використовують у  трудовому вихованню таку працю, як художня праця.

       Художня праця в дитячому садку практикується  тільки з дітьми старшої групи.

       Зі  старшими дошкільниками вихователь визначає важливі завдання — розвивати  самостійність, кмітливість, навчити  дітей планувати свою роботу, ставити  мету, переносити набуті знання в повсякденне  життя. До змісту цього виду праці  входить: виготовлення простих виробів  із паперу в поєднанні з картоном, тканини, природного матеріалу.

       До  художньої праці потрібно залучати усіх дітей, виховуючи в них прагнення  і бажання працювати. Під час  роботи з різними матеріалами  розвиваються дрібні м'язи рук, діти набувають навичок роботи з простими інструментами; дії з різними  матеріалами цікаві і дають можливість виявити творчість; цей вид трудової діяльності має практичний результат.

       Ддя-художньої праці необхідні такі матеріали та інструменти:

• папір — пакувальний, газетний, для малювання, друкарський,цигарковий, фільтрувальний, промокальний, клейкий і т. д.;
•   дерево — палички, шпильки, гілочки різних порід дерев, солома, бруски і т. д.;
• тканина — обрізки льняного полотна, ситцю, шовку, вата, мотузка, стрічки, нитки і т. д.;
• метал — алюмінієва фольга, тонкий, мідний дріт і т. д.; к пластмаса — пакувальний матеріал, пінопласт, пробки і т. д.;  - дрібний додатковий матеріал — ґудзики, скріпки, намистинки; 
• природний матеріал — жолуді, каштани, листя, мушлі, солома, насіння і т. д.;
• а також: глина, пластилін, крейда, трафарети, ножиці, олівці, клей і т. д.

       У художній праці діти вчаться різати, клеїти, складати, зшивати, заплітати  і т. д. Вони пізнають властивості  матеріалів та відповідну до них техніку  обробки і спосіб використання кожного-матеріалу.

       Перш  ніж навчати старших вихованців працювати з різними матеріалами, вихователеві необхідно всебічно вивчити  і проаналізувати знання і навички  кожного. Діяльність педагога повинна  спрямовуватись на висвітлення таких  головних питань: послідовність навчання дітей працювати з деревиною, тканиною; виготовлення виробів із паперу, картону і з природного матеріалу; організація діяльності дошкільників, які не зайняті художньою  працею; форми залучення дітей  до роботи.

       Організації безпосередньої трудової діяльності дітей  передує певна підготовча робота: практикуються екскурсії, спостереження  за працею дорослих, відвідування виставок, бесіди, розглядання предметів, зразків.

       Один  із дієвих методів впливу на дитину — правильне оцінювання її роботи, дається вона по-різному, залежно  від характеру виробу, але завжди береться до уваги виховний вплив  праці. Враховується, як працював малюк: охоче чи байдуже, старанно чи недбало, чи завершив він справу. Щоб підвищити  інтерес дошкільників до художньої праці вихователі пояснюють суспільне значення її результатів, чітко визначають мету, а з часом пропонують дітям самим вирішити, як можна використати виготовлене. Для розширення знань про властивості -матеріалів, призначення інструментів, про трудові професії і виробничі процеси використовуються художні твори, народні прислів'я і приказки, загадки, потішки, проводяться тематичні бесіди. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
Трудові операції, які зможуть виконувати діти старшої групи

1.3.Форми  організації трудової  діяльності дітей

Перше прилучення дітей до трудової діяльності відбувається у спільній із дорослим праці, у процесі  якої вони опановують найпростіші трудові  навички, що є передумовою переходу в недалекому майбутньому до самостійних  форм організації трудової діяльності. Основними формами організації праці дітей дошкільного віку в дитячому садку є трудові доручення, чергування, колективна праця.

Трудові доручення. За змістом та організаційною структурою доручення є найдоступнішою і найпоширенішою формою організації дитячої праці. Сутність їх полягає у покладанні на індивіда, групу певних обов'язків, виконання певних завдань. Вони мають чітку спрямованість на результат.

Залежно від критеріїв виокремлюють такі види доручень:

— за складністю: складні та прості;

— за тривалістю: короткочасні, епізодичні та тривалі;

— за характером організації дітей: індивідуальні та групові.

Молодшим дошкільникам вихователь дає прості доручення, які є епізодичними, короткочасними (наприклад, покласти на місце іграшку, принести стілець та ін.). Починаючи з середнього дошкільного віку дітям доручають складніші і триваліші справи, які можуть бути пов'язаними з проханням або звертанням до інших осіб, прибиранням і підтриманням порядку в ігровому куточку, доглядом за тваринами у куточку живої природи тощо.

За змістом діяльності щодо виконання доручень їх поділяють на:

— доручення, пов'язані з участю в іграх, використанням іграшок, організацією занять;

— побутові доручення;

— доручення допомагати малюкам (для старших дітей);

— доручення-проханння дорослих;

— доручення, пов'язані з роботою в куточку живої природи, на земельній ділянці дитячого садка.

Виконання доручень виховує у дошкільнят обов'язковість, відповідальність, привчає їх до вияву вольових зусиль щодо самоорганізації діяльності задля досягнення результату. Але для цього важливо, щоб діти усвідомлювали доцільність, значущість для них загальної справи, конкретних доручень. Доручаючи дитині самостійну справу, педагог має враховувати відсутність соціального, трудового, комунікативного досвіду дитини, рекомендуючи у зв'язку з цим раціональні способи її виконання. Ефективним щодо цього може бути ознайомлення дитини з такими правилами виконання доручення:

— отримавши доручення, подумай, чи правильно ти зрозумів, що потрібно робити;

— сплануй, як виконати цю роботу;

— працюй не поспішаючи, щоб результат приніс задоволення і користь;

— проінформуй про завершення справи того, хто доручив її тобі;

— проаналізуй, чи не потрібно зробити ще щось.

Зацікавлений у вихованні самодостатніх особистостей педагог заохочуватиме ініціативу дошкільнят у прийнятті і виконанні доручень.

Виконання групових доручень привчає дітей до узгодження своїх дій, збагачує їх досвідом співробітництва, прищеплює гуманістичні почуття, виховує вміння бути уважними одне до одного, допомагати одне одному.

Чергування. Ця форма доручення полягає у систематичному виконанні дитиною трудових обов'язків стосовно своїх одногрупників. Чергування суттєво стимулюють розвиток дитини, адже вони вимагають немалих зусиль і напружень, що зумовлює її фізичне зміцнення, набуття знань про властивості та якості різних предметів, виробляє усвідомлення значущості своєї праці, навички роботи на конкретний результат. Вони є дієвим засобом виховання почуття відповідальності у дошкільників, формування самостійності, працелюбства, взаємодії у колективній роботі.

Наприкінці молодшого дошкільного віку вихователь починає залучати вихованців до виконання деяких обов'язків чергових у їдальні, а починаючи з середнього дошкільного віку, діти чергують систематично в їдальні, на заняттях, у куточку живої природи тощо.

З дорослішанням дошкільників поступово ускладнюються їхні доручення за змістом роботи, формами об'єднання дітей, вимогами до самостійності й самоорганізованості. Залежно від мети, яку переслідує педагог, для чергувань об'єднують дітей з однаковим рівнем трудових умінь, працелюбства, почуття відповідальності (для вдосконалення навичок взаємодії у колективній роботі) або з різним, але не дуже контрастним рівнем трудових умінь і самостійності (з метою вирівнювання розвитку). Для забезпечення психологічної сумісності дітей під час колективних чергувань педагог має добре знати їхні індивідуальні особливості, з урахуванням яких розподіляти конкретні доручення.

Спільна трудова діяльність дітей. Використання цієї форми організації трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці. Вона може об'єднувати всіх дітей групи і бути колективною (прибирання кімнати або майданчика, робота на клумбі та ін.). Колективній праці властиві спільна мета, відповідальність за результат, розподіл праці між учасниками, залежність їх один від одного.