Трудове виховання дошкільників

     Розділ 1. 

     Формування  у людини високих рис громадянськості  неможливо уявити поза зв’язком із трудовим вихованням. „Почуття поваги до праці, - писав В.О.Сухомлинський, - пов’язує дитину духовними нитками обов’язку з іншими людьми – спочатку з близькими, а потім з усіма чесними співвітчизниками. З почуття поваги до праці, з думки про те, що праця – творець щастя, народжується той стан повинності, без якого немислимо собі уявити елементарну моральну культуру людини, її відповідальність за своє майбутнє”.[25]

     Відомо, що виховання працелюбства можливе  тільки в тісній єдності з моральним  вихованням, з формуванням духовного  світу дитини. Праця дає необмежені можливості для реалізації комплексного підходу у формуванні особистості, для поєднання всіх засобів і  форм впливу настановлення у дитини громадянських рис. Найважливішою  умовою успіху виховання є залучення  дітей до участі у найрізноманітніших видах позитивної діяльності, надто  до тих, що мають суспільно корисну  цінність. Допомога батькам, навчання в дошкільному закладі, заняття  в гуртках художньої самодіяльності, технічної творчості, спортивних гуртках  і секціях – кожен із названих видів діяльності є важливим і  сприяє формуванню моральності дитини, вихованню в неї важливих людських рис як громадянина.

     Працелюбство  – складна соціально-психологічна характеристика особистості. Тому коли ми говоримо про людину, якій притаманна ця риса, то маємо на увазі насамперед цілком дорослу людину. Однак високосвідоме  ставлення до праці, працелюбство, потреба постійно трудитися не виникають зненацька, десь аж на порозі повноліття чи ще пізніше. Коріння працелюбства сягає ранніх років життя людини.[1]

Людина перетворює світ за допомогою праці — фізичної, інтелектуальної діяльності, спрямованої  на задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Праця виконує практичну (створення матеріальних, духовних цінностей, соціально-побутових умов життя і діяльності людини), розвивальну (розвиток особистості в процесі  активного включення людини у  трудовий процес) і виховну (формування суспільне і особистісно цінних якостей людини, її морально-естетичного ставлення до життя і діяльності) функції. Виховна функція праці реалізується в процесі трудового виховання дітей дошкільного віку.

Трудове виховання — цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності.

Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що праця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Навіть найпростіший результат трудових зусиль дитини (вимитий посуд, прибрана кімната тощо) сприяє самоусвідомленню дитини, вселяє їй впевненість у собі, прагнення випробувати себе у нових видах діяльності.

     Так день удень, рік у рік дитина поступово не лише звикає поважати працю дорослих, цінувати результати нелегких трудових зусиль іншої людини, а й сама на власному досвіді звикає до того, що без праці жити неможливо, нецікаво та й соромно ледачому дивитися у вічі людям.

     Повага  до працьовитої людини, потреба у  постійній праці, працелюбство –  основна складова моральності особистості. І стосується це не тільки дорослої людини, а й кожної дитини, навіть дошкільника, тим паче молодшого  школяра, підлітка, старшокласника.

     Підкреслюючи  величезну моральну, виховну роль праці у становленні людини як особистості, К.Д.Ушинський писав: „...животворний  вплив особиста праця має лише на того, хто працює. Матеріальні  плоди праці можна відібрати, успадкувати, купити, але внутрішньої, духовної, животворної сили праці  не можна ні відібрати, ні успадкувати, ні купити за все золото Каліфорнії; вона залишиться в того, хто працює”. [30]

     Особливо  важливо не злегковажити початковим етапом навчання дитини. Адже іноді  вже перші місяці, а то й тижні  великою мірою позначаються на подальшому ставленні дитини до учіння  і  до праці цілому. Часом навіть незначна невдача може надовго відбити  у маленького дошкільнику бажання  працювати.

     З кожним роком розширюються можливості практичного застосування знань, умінь  та навичок, здобутих дитиною в садочку  з допомогою вихователей і самостійною працею вдома з допомогою батьків. Ось син чи донька вже можуть розміряти на присадибній ділянці грядки, а часом і порадити батькам, які добрива і коли потрібно внести в грунт,  щоб добре вродила городина. Діти старшого дошкільного віку в родині нерідко стають справжніми „ домашніми ” агрономами.

     Ось чому, допомагаючи дитині відчути  значущість хоч би найменшого здобутку її праці, побачити потрібність результату її нелегких зусиль людям, ми неодмінно  досягаємо бажаного виховного ефекту.

     Як  справедливо говорили „ класики” праця створила людину. Й справді: лише завдяки праці, у процесі самої праці дитина поступово стає особистістю, стає Людиною.[1] Однак, таке відбувається тільки за умови, коли праця пов’язана з благородними мотивами, з високими, гуманними цілями.

     Трудова підготовка дітей завжди була предметом  дослідження педагогіки. У такій  підготовці вбачали основу розвитку особистості, підготовку до її майбутньої трудової діяльності.

     Проблемі  трудового виховання молодого покоління  присвячені праці П.Р.Атутова, Д.О.Закатнова, О.М.Коберника, Є.Г.Костяшкіна, О.Й.Кочетова, М.В.Левківського, В.М.Мадзігона, А.С.Макаренка, В.О.Оржеховської, А.Г.Пашкова, М.М.Скаткіна, Д.А.Сметаніна, В.П.Тименка, В.О.Сухомлинського, Д.О.Тхоржевського, С.Т.Шацького та ін.

     Трудове  виховання має особливу цінність для менш здібних дітей тому, що за допомогою цього предмета часто  краще покласти місток між садочком та самостійним життям, ніж за допомогою  інших ця дисципліна є активним засобом  переходу від теорії до практики, від  знань до вмінь та навичок, формування таких особистісних якостей як працелюбство, наполегливість, колективізм, посидючість  та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.1.Базовий  компонент дошкільної  освіти в Україні  про трудову 

діяльність  дітей дошкільного  віку

     У Коментарі  до Базового компонента дошкільної освіти в Україні розкрито зміст чотирьох сфер життєдіяльності дошкільника: «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам», де кожна сфера має свої змістовні  лінії. 
 

    Для особистого зростання дошкільника  субсфера «Предметний світ» відіграє важливу роль у його життєдіяльності. Саме в дошкільному віці дитина ознайомлюється з навколишнім світом через свої практичні дії з різними предметами, речами. І саме від перших дій залежить подальше враження дитини, які вона передасть у словах, малюнках, іграх.

    Першою  складовою сфери «Культура» є  субсфера «Предметний світ». Компетентність у предметному світі складається з уміння дошкільника диференціювати предмети за їх функціональними ознаками, здатністю орієнтуватися в розмаїтті предметів, класифікувати їх, розрізняти за розташуванням у просторі і за віддаленістю, володіння навичками практичного життя, культурного споживання та елементарного виробництва продуктів праці.

    Базовий компонент дошкільної освіти як основну  її мету визначає вміння дитини жити у  злагоді з довкіллям, іншими людьми і з самою собою. Злагода з  предметним довкіллям означає вміння дитини безпечно та результативно користуватися  будь-якими предметами відповідно до вікових можливостей, докладаючи зусилля, долаючи труднощі, створюючи нове. На нашу думку, надзвичайно важливо протягом дошкільного дитинства стимулювати активність дітей, їх природне прагнення діяти, пізнавати, створювати, робити щось корисне не лише для себе, ай для інших.

    Щодо, субсфери «Предметний світ» та його впливу на розвиток особистості дитини, то акцент робиться не стільки на знаннях, скільки на формуванні дитячих потреб, мотивів, ставлень, досвіду, системи цінностей. Виховання ціннісного ставлення до предметного світу передбачає вироблення власної життєвої позиції, без якої дитина залежатиме від приписів та розпоряджень дорослих, буде дисциплінованою, але безініціативною, залежною, бездіяльною.

    Виділення в базовому компоненті дошкільної освіти окремої змістової лінії «Предметний  світ», а також розподіл її за напрямами, показує розуміння того особливого значення, яке має предметний світ у розвитку особистості дитини. У  жодній програмі чи . концепції не було такого змістового наповнення ні за обсягом, ні за значенням.

    Субсфера «Предметний світ» складається з двох блоків: світосприйняття (сенсорні. еталони, знання, уявлення) та власне діяльність (уміння застосовувати набуті знання).

    Компетентність  дитини у субсфері «Предметний світ»  передбачає орієнтацію дошкільника  у двох напрямах: ознайомлення з  предметним довкіллям (житловим середовищем, предметним довкіллям за межами житла), предметно-практична  діяльність людей. Детальніше про них.

      У процесі практичної діяльності в дитини формується внутрішня позиція щодо навколишнього світу, з'являється здатність усвідомлювати призначення, властивості різних предметів, власні дії та їх наслідки. Крім того, предметна діяльність розвиває потребу в реалізації власних творчих здібностей, культивує інтерес до надбань інших. Базовий компонент орієнтує: щоб дитина була готовою брати участь у суспільно значущій діяльності, вона має усвідомлювати рукотворне походження навколишнього предметного світу,, знати про існування різних професій, усвідомлювати елементарні вимоги до людини-трудівника, розуміти, що працелюбність є показником людської гідності, та можливістю вдосконалювати себе. Дуже важливо, щоб у дитини змалечку було сформоване уявлення про те, що кожна людина є не лише споживачем предметів, а й їх творцем. Виділення у змісті субефери «Предметний світ» рубрик «Користування предметами споживання» і «Виготовлення предметів (виробництво)» також зроблено вперше. Важливо, щоб дитина зрозуміла: володіти елементарною культуру споживання продуктів праці інших людей важливо і потрібно, проте більше задоволення одержуєш від пронесу створення власного продукту. Тому варто подбати про оптимальні для продуктивної діяльності дошкільника умови, що передбачає наявність упорядкованого робочого місця та бажання малюка діяти. Діти мають усвідомлювати: для успішної діяльності необхідно мати конкретну мету, керуватися нею у своїх діях, добирати адекватні прийоми роботи, відповідні технічні засоби, знаряддя, матеріали, дотримуватися правил безпечного користування ними. Дорослі мають заохочувати вигадку та фантазію дитини, бажання експериментувати, виявляти винахідливість. Свідченням компетентності дошкільника є його орієнтація в критеріях досягнення високого результату, усвідомлення того, що показником продуктивності праці є якість та кількість зробленого, а також докладені до роботи зусилля. Добре, коли перед вступом до школи дитина знає, що якість продукту визначається ступенем придатності його до використання; Свідченням особистісного розвитку дитини є оцінка результату як власної праці та результату праці інших людей. Компетентна дитина здатна вимогливо, критично й об'єктивно оцінити своє творіння та продукт праці інших. Вона співвідносить задум показання кінцевого результату, висловлює узагальнене судженпя про себе як виконавця, розуміє зв'язок між своїми уміннями старанністю та якістю і кількістю зробленого.

    Отже,дошкільника можна вважати компетентним у субсфері «Предметний світ» за тієї умови, що він має вироблені практичні уміння і навички взаємодії з предметним світом, орієнтується у правилах доцільної і безпечної поведінки, цінує зроблене руками людей, працює з інтересом, може назвати словом предмета і свої дії з ними, насолоджується добре зробленим, радіє гарному виробу, засмучується, коли виходить негарно., виявляє творчість, вигадку.

    Зміст Базового компонента дошкільної освіти сплановано за сферами життєдіяльності, де ставляться вимоги до змісту освітніх програм, організації предметного  середовища, виокремлено зміст освіти та результати освітньо-виховної роботи з питань трудового виховання.

    Так, у підручнику з трудової діяльності [  ] завданнями дітей є:

    Практична діяльність дітей усвідомлює, що навколишній предметний світ має рукотворне походження. Цінує діяльність людей, розуміє її природність, зв'язок зі здоров'ям та ставленням до життя. Розуміє, що працелюбність є показником-людської гідності та можливості вдосконалювати себе. Виявляє готовність брати участь у суспільно значущій діяльності. Знає про існування різних професій, називає найпоширеніші, усвідомлює елементарні вимоги до людини як трудівника. Має елементарне уявлення про те, що кожна людина є користувачем (споживачем) предметів та їх творцем (виробником).

    Дитина  коли користується предметами знає, що кожний предмет використовується (споживається) для задоволення потреб людини. Вміє використовувати за призначенням основні предмети, знаряддя праці, речі, прилади, дбайливо до них ставиться, знає місце, зберігання кожного. Володіє елементарною культурою споживання продуктів праці інших людей.

    А ще є завдання з виготовлення предметів, про яких дитина знає про існування різних виробництв, які виготовляють предмети вжитку, технічні прилади та знаряддя, засоби пересування та зв'язку. Може назвати деякі з відомих. Розуміє відмінність між виробничою діяльністю дорослої людини та предметно-практичною діяльністю дитини. Може назвати основні з них. Охоче займається практичною діяльністю, завершує розпочату справу. Усвідомлює, що продуктивною називається діяльність, яка характеризується високою віддачею виконавця, завершеним кінцевим результатом праці та впорядкованим робочим місцем. Розуміє важливість безпеки як складової практичної діяльності, гаранта її продуктивності.

    Коли  дитині поставити мету, то вона усвідомлює, що виготовленню предметів передують визначення мети, складання плану діяльності, елементарного проекту. Вміє самостійно визначити близьку мету, спланувати дії. Може скласти елементарну прогностичну оцінку майбутнього результату, обґрунтувати її. Виявляє цілеспрямованість, прагне досягти кінцевої мети, може співвіднести свої можливості і бажання. Може відмовитися від непосильної мети, задовольнитися оптимальною, не вдаватися до спрощеної.