Тестовий контроль, як форма контролю в ПТНЗ

   – модель розвитку, коли результати конкретного учня оцінюють шляхом аналізу рівня його розвитку в проміжку між двома точками в часі щодо обсягу його бази знань або ступенем опанування певним умінням.

   За  цілями тестування виокремлюють такі види:

   – навчальне тестування. Навчальне  тестування застосовується з дидактичною  метою навчання, збільшення усвідомленості та мотивації процесу засвоєння  матеріалу;

   – контрольне з елементами навчання тестування застосовується з дидактичною метою, передбачає детальне групове або індивідуальне обговорення результатів тестування з метою збільшення усвідомленості та мотивації процесу засвоєння матеріалу ;

   – виключно контрольні підсумкові тести  мають на меті перевірку рівня  засвоєння знань, умінь, навичок (екзаменаційні);

   – ситуаційні тести є набором тестових завдань специфічної форми, призначених  для розв’язання проблемних ситуацій, адекватних майбутній професійній діяльності учнів [1,2,4,20].

   Розрізняють стандартизовані та нестандартизовані  тести. Стандартизовані тести – це тести, які пройшли спеціальний методологічний експеримент з вироблення нормативів (систем критеріальних оцінок), перевірки надійності та валідності на основі репрезентативної вибірки, та які мають добре описаний інструктивно-методичний апарат. Проте у практиці ПТНЗ зазвичай використовуються нестандартизовані тести, тобто тести, складені самими викладачами із певних навчальних курсів. Це пояснюється тим, що кожна навчальна дисципліна, яка викладається у вищому навчальному закладі, постійно удосконалюється, оновлюється і відповідно кожен викладач складає тестові завдання, спираючись на останні теоретичні та практичні надбання науки. 
 

   1.2 Мета та завдання застосування тестового контролю  у навчальному процесі.

   Процес  навчання спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

   Мета тестового контролю знань перевірка рівня сформованості знань та умінь. Мета контролю на початковому етапі – виявити теоретичну підготовку до занять тих, хто навчається. Тестування у цьому випадку найбільш оптимальний за формою і часом проведення метод контролю. Дозволяє не тільки перевірити знання, узагальнити їх (оголосивши підсумки контролю і виправити помилки при цьому з теорії) перед всією аудиторією, але і створити робочу атмосферу і відповідний настрій на подальшу працю на занятті.

   Мета  контролю на проміжному етапі –  виявити, як здійснюється процес оволодіння новими знаннями, які при цьому виникають труднощі. Це дає можливість викладачеві керувати навчальним процесом у напрямку досягнення поставленої мети. За підсумками контролю на проміжному етапі викладач оцінює рівень вмінь учнів, які базуються на теоретичних знаннях.

   Мета  контролю на заключному етапі –  виявити рівень знань і умінь  учнів, набутих наприкінці навчального  заняття  з урахуванням підсумків  початкового і проміжного етапів контролю.

     Згідно з концепцією Є.Петровського, Ю. Бабанського, М.Ярмаченка, В.Онищука та інших, контроль виконує п’ять функцій: контролюючу, навчальну, виховну, розвивальну та методичну.

1. Контрольна (діагностична) мета тестового контролю полягає у з’ясуванні стану знань,  умінь та навичок як окремого учня, так і всієї групи. Завдяки цьому  визначається подальше вивчення програмного матеріалу, контролюється ефективність викладання.
2. Навчальна мета контролю знань полягає в  активізації самоконтролю, та самонавчання, забезпечує закріплення матеріалу, що погано засвоївся.
3. Виховна мета  полягає в тому, що учні привчаються до систематичної навчальної роботи. Сам факт наявності системи контролю дисциплінує, організовує,  та спрямовує діяльність учнів.
4. Розвивальна мета полягає в тому, що під час вирішення тестових завдань розвивається пам'ять, увага, логічне мислення, мотиви пізнавальної діяльності та ін..
5. Методична мета полягає в роботі викладача, а саме в подальшому вдосконаленні курсу, корекції всього навчального процесу.

           За допомогою контролю у процесі навчання розв’язують низку завдань :

• виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення та засвоєння нових знань ;
• отримання інформації про характер самостійної роботи учня у процесі навчання ;
• визначення ефективності  навчання ;
• виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок.

   1.3 Принципи професійного  навчання, що першочергово  реалізуються при  використанні тестового контролю

   У сучасному освітньому процесі у  ПТНЗ реалізуються такі принципи навчання: принцип науковості, принцип систематичності та системності, принцип доступності навчання, принцип наочності, принцип зв'язку навчання з практикою і життям, принцип свідомості і активізації учнів,принцип міцності засвоєння знань, умінь та навичок та інші.

   Існують, також, специфічні принципи професійного навчання: принцип професійної спрямованості, принцип технологічної послідовності  у вивченні навчального матеріалу, принцип моделювання професійної діяльності, принцип професійної мобільності, принцип модульності та інші.

   При використанні тестового контролю першочергово реалізується принципи: науковості, систематичності та системності, доступності навчання, свідомості і активності учнів,  міцності засвоєння знань, умінь і навичок.

   Принцип науковості означає, що учням пропонується  для засвоєння точно встановлені в сучасній науці положення, тобто зміст тестових завдань спирається на об’єктивно наукові факти, поняття, закони, положення науки. Реалізація принципу можлива при розробці тестових завдань, в яких передбачається відповідність змісту завдань з науковими положеннями певної дисципліни.

   Принцип систематичності і послідовності  у навчанні.  Даний принцип  вимагає такої організації навчання, при якій викладання навчальних дисциплін  ведеться в строгому логічному порядку. Учні послідовно опановують знання уміння, і одночасно вчаться застосовувати їх для вирішення практичних завдань. Принцип систематичності і послідовності в навчанні вимагає, щоб перехід до вивчення  нового матеріалу здійснювався лише  після засвоєння попереднього. Тому викладачеві ніж перейти до нового матеріалу , необхідно перевірити, чи немає пропусків в знаннях учнів. За наявності пропусків вивчення нового матеріалу може викликати серйозні утруднення в учнів, привести до засвоєння помилкових положень. А перенавчати набагато складніше, ніж навчати нового.  Реалізація принципу можлива при підведенні підсумків тестового контролю та зясування якості засвоєння учнів матеріалу, що дає змогу продовжити навчання.

   Принцип доступності навчання. Даний принцип  вимагає, щоб зміст тесових завдань відповідав рівню знань учнів, навченості і пізнавальним можливостям.  Прості тести не сприяють розвитку учнів їх розумової  активності пізнавальних можливостей. Доступність  визначається найвищою межею  можливостей учня з поступовим її підвищенням.  Послідовне ускладнення завдань розвиває розумові можливості(увагу, спостережливість, логічне мислення) учня.  .   Реалізація цього принципу можлива при використанні тестів, які мають на меті перевірити наявність знань і навичок у тестованих перед початком вивчення предмета на початку навчального року.

   Принцип свідомості і активності учнів. Свідомість у навчанні означає ясне розуміння  учнями цілей своєї навчальної роботи, осмислення засвоєних фактів, що вивчаються, явищ, процесів і зв’язків між ними, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці. Активність учня виявляється при оволодінні  теоретичними і практичними знаннями, які дають змогу відповісти вірно на тестове завдання.  При цьому мається на увазі робота з літературою, розвиток самостійного мислення, прагнення до пошуку вірного рішення, самоконтроль учня. Активне відношення учня до засвоєння знань сприймає  активізації пізнавальної діяльності учнів.

   Принцип міцності засвоєння знань, умінь  і навичок. Знання,які були набуті учнями раніше, є сходинкою для збагнення складнішого матеріалу. Без цієї основи не може бути зростання учнів, просування вперед. Для того щоб придбані знання, уміння, навики служили основою для подальшого оволодіння системою наукових знань, необхідно, щоб вони були міцно засвоєні учнями і тривалий час зберігалися в їх пам’яті. Оцінити якість засвоєння матеріалу якраз і покликаний тестовий контроль. 
 

   1.4. Вимоги щодо реалізації  тестового контролю 

   Результативність тестового контролю знань учнів у ПТНЗ закладів освіти залежить від дотримання психолого-педагогічних вимог щодо його застосування:

• необхідне поступове впровадження тестового контролю, що дасть змогу психологічно підготувати учнів до нього; розпочинати слід із простих тестів, а через деякий час запроваджувати більш складні;
• необхідно дотримуватись організаційної чіткості в проведенні тестового контролю (визначення часу для виконання завдання, пояснення викладачем тестових завдань, забезпечення кожного учня стандартним бланком для відповідей);
• обов’язковий аналіз результатів тестування.

     Структура тесту формується відповідно до цілей  і завдань, які визначені в державному стандарті та програмі дисципліни.

     В основі конструкцій тесту лежить структура базових тестових завдань, яка відповідає системі основних навчальних елементів окремої дисципліни.

     Вибір тестових завдань для поточного  чи підсумкового контролю повинен здійснюватися за логікою навчального процесу, бути збалансованим та узгодженим зі змістом навчальної дисципліни.

     При відборі учбового матеріалу слід виділити круг тем кожного модуля, що включається в тест, і відносну кількість завдань, яким має бути представлений кожен модуль курсу.

     Бажано, щоб тестові завдання для кожної окремої дисципліни (або однієї дисципліни для різних факультетів) мали свою специфіку.

     Контрольні  питання за контролюючим розділом програми курсу перекладається у контролюючі  завдання педагогічного тесту.

   Щоб забезпечити ефективне застосування тестових завдань необхідно грамотно створювати тестові завдання. Створення тесту складна і кропітка робота, яка має певний алгоритм. Різними текстологами пропонуються більш детальні або узагальнені варіанти цього алгоритму, але всі вони передбачають проходження кількох основних етапів. Дотримання цієї послідовності дає можливість отримати саме тест, а не сукупність питань у тестовій формі, які можуть містити структурні або змістові дефекти, бути у цілому невалідними. Створення надійного тестового інструменту включає:

• визначення мети тестування;
• відбір навчального матеріалу, рівень засвоєння якого належить перевірити;
• побудова специфікації тесту (визначення цілей, завдань, плану, структури тесту, зазначення вимог та правил проведення тестування, обробки результатів та їх інтерпретації);
• вибір форматів тестових завдань;
• конструювання бази тестових завдань;
• конструювання тесту (побудова композиції тесту в цілому) та оцінювання його валідності;
• визначення логістики тестування, планування часу виконання тесту та темпу виконання окремих завдань;
• розробка інструктивних матеріалів, форми бланку відповідей;
• проведення тестування з дотриманням процедур і правил тестування;
• обробка та аналіз результатів;
• встановлення валідності методу оцінювання. [5]

   Формулювання  вимог до тесту – кількість  тестових завдань та тривалість тестування. Визначення часу (часового інтервалу), який відводять для виконання тесту. Необхідно продумати визначену тривалість тестування відповідно до кількості тестових завдань. Обсяг завдання має бути розрахований так, щоб тестований міг його виконати за відведений проміжок часу. Для правильного розрахунку часу тестування враховують довжину та складність тесту. Доцільно слідкувати за часом виконання тесту, щоб не перевантажувати учнів.  

   РОЗДІЛ 2. Реалізація тестового  контролю, як форми контролю в ПТНЗ 
 
 

  2.1     Виявлення ролі тестового контролю у практичній діяльності професійно - технічних навчальних закладів

   Розрізняють декілька видів педагогічного дослідження  : емпіричні методи, метод організація і проведення експерименту,  теоретичні методи.

   Для перевірки ефективного застосування тестового контролю ми звернули свою увагу на емпіричні методи педагогічного дослідження.  Методи емпіричного дослідження – це способи, що забезпечують можливість безпосереднього пізнання навчально-виховної дійсності, що збагачує емпіричну основу освіти і створює базу для подальшого теоретичного пізнання (спостереження, експеримент, анкетування, опитування, тестування, метод експертних оцінок). [21]