Соціально-виховна система Рудольфа Штейнера

Концептуальною основою  кемпхіллскіх громад є створення певного способу життя для всіх її членів, що дає їм можливість повністю реалізувати свій потенціал на протязі життя в особливому соціальному оточенні, у спілкуванні з природою, в господарському праці та активному відпочинку.

Кемпхіллскі громади організуються і у віддаленій сільській місцевості, і в невеликих містах, і в промислових регіонах.

Основними завданнями організації  подібних поселень є наступні: створення  умов для максимально незалежного  життя (культурній, громадській, трудовій) для кожного члена громади; організація  догляду для осіб зі значними обмеженнями  життєдіяльності (непрацездатних); відновлення  відносин з навколишнім середовищем  і досягнення кращого розуміння  потреб людей, мають різні психофізичні порушення; організація праці для  тих членів громади, які в звичайних  умовах були б безробітними.

Кемпхіллскій рух, як одна з організаційних форм соціально-педагогічної допомоги особам з обмеженими можливостями, одержав визнання в багатьох країнах світу.

Сьогодні більше 100 кемпхіллів в 22 країнах Європи, Північної Америки, Африки та Індії пропонують тим, у кого є особливі потреби, можливості розвивати свій потенціал, вести гідне людини життя.

Незважаючи на єдину ідею, всі Кемпхіли унікальні. Вони відрізняються по кількості проживаючих у них резидентів, архітектурному рішенню (з прив'язкою до конкретної місцевості). Одні знаходяться в містах, інші - в тихій сільській місцевості; деякі - в передмістях, де місто переходить в село. Є громади, які є незалежними благодійними установами; а є ті, які входять до складу більших організацій.

Міжнародний кемпхіллский рух не має центрального органу, який здійснює загальне керівництво. Для зручності організації, ввесь рух поділено на кілька регіонів.

У традиційному кемпхілле персонал не отримує зарплати, але зміст всіх співробітників бере на себе організація. Бюджет всієї установи розподіляється на окремі «одиниці»: дім, школу, майстерні тощо, а всередині кожної «одиниці» - як у звичайній родині. В даний час співробітники багатьох кемпхіллів отримують заробітну плату, що не змінює по суті соціальної структури громад. Це пов'язано з відмінностями законодавства в різних країнах і зі зростаючою потребою людей до більш індивідуалізованого життя.

Кемпхілл справив значний вплив на зміну громадської думки щодо людей з інвалідністю та на формування державної соціальної політики західних країн. Цей напрямок в штейнерівській педагогіці став реальним гуманістичним рішенням складних життєвих утруднень для багатьох сімей, що мають дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку, шансом повноцінного життя для багатьох людей з обмеженими можливостями життєдіяльності.[8]

Висновок

Проаналізувавши літературу з даного питання, варто відзначити, що педагогіка Рудольфа Штейнера є постійним предметом спотикань. Одні вважають « вальдорфські » школи сектами, культними організаціями антихристиянської спрямованості, які засновані на методиці, цілями якої є досягнення вигаданого стану («розкриття вищих духовних тіл»), що може позначитися на психічному здоров'ї дитини. У Німеччині, на батьківщині вальдорфської методики, дипломи вальдорфських шкіл не визнаються в університетах: щоб випускнику такої школи вступити на навчання до вищого навчального закладу, йому необхідно складати іспити за курсом гімназії. Інші розхвалюють ці школи за розвиток творчих здібностей та індивідуальний підхід до кожного учня. Єдине в чому сходиться думка противників і прихильників педагогіки Рудольфа Штейнера , це те, що в «вальдорфських» дитячих садах і школах діти почувають себе комфортно, так як навчальний процес дозволяє враховувати їх особливі освітні потреби; що «кемпхіллські громади» надають позитивний вплив на людей з обмеженими можливостями.

Таким чином, педагогіка Рудольфа Штейнера по праву може бути віднесена сьогодні до найбільш перспективних і успішно розвиваються напрямків світової нетрадиційної педагогіки.

Список використаної літератури та джерела:

1. Іонова О.Н., Топтигін А.Л. Вальдорфская педагогика в контексте мировом и отечественном// Педагогика. 1998, №4.
2. Лубовский В.І. Специальная психология. М., 2005.
3. Назарова Н.М. Специальная педагогика. М., 2000.
4. Трофімова Н. М., Дуванова С. П., Трофімова Н. Б., Пушкіна Т. Ф. Основы специальной педагогики и психологии. — СПб., 2005.
5. Арапов М. Что такое вальдорфская школа. Москва. Журнал «Курьер» 1999, №5
6. Загвоздкин В.К. Рудольф Штайнер - основатель вальдорфской педагогики. Биографический очерк. Москва. Журнал «Человек» 1998, №1
7. Загвоздкин В.К. О вальдорфской педагогике и ее критиках. Москва. Журнал «Человек» 1998
8. http://www.camphill.ru/index.php?/o-dvizhenii-kehmpxil/
9. Штайнер Р. Философия и антропософия. Дорнах. 1984. С. 200.