Соціально-педагогічна діяльність з патріотичного виховання школярів засобами трудового навчання

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

 

Кафедра соціальної педагогіки та дошкільної освіти

 

№ реєстрації деканату__________   Оцінка __________(підпис членів комісії)

______________________2010 р.   Протокол №____ від "__" _______2010 р.

 

 

 

Курсова робота

 

На тему: Соціально-педагогічна діяльність з патріотичного виховання школярів засобами трудового навчання

 

 

Виконала:

студентка 320 групи

соціально-гуманітарного

факультету

спеціальності Соціальна  педагогіка. Мова і література.

Євченко Наталія Леонівна

 

Керівник:

к. пед. н., доцент

Волкова В.А.

 

Мелітополь-2010

 

Зміст

 

Вступ……….........................................................................................................3            

Розділ 1. Психолого-педагогічні основи патріотичного виховання школярів            

1.1. Методологічні основи патріотичного виховання школярів……………5           

1.2. Аналіз педагогічного досвіду патріотичного виховання школярів……9

 

Розділ 2. Експериментально-дослідницька робота з патріотичного виховання школярів         

2.1. Методика організації експерименту………………………………...…14      2.2. Основні результати експерименту……………………………………..16

 

Висновки…………………………………………………………...…………21Список використаних джерел……………………………………….23          

 

 

Вступ

 

Актуальність дослідження проблеми патріотичного виховання обумовлена становленням української державності, підвищенням уваги держави до виховання гідного громадянина. Про виховання особистості в дусі любові до Батьківщини й усвідомлення свого громадянського обов’язку на основі національних духовних цінностей в поєднанні із загальнолюдськими йдеться і в законах України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту”. Проект “Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи” також виділяє формування особистісних якостей громадянина-патріота України серед пріоритетів змісту освіти.

У сучасній педагогічній науці патріотичне  виховання визначається як історично  зумовлена сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших  форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь. Патріотичне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють собою любов до рідної землі, до свого народу, його традицій, почуття гордості за Батьківщину, вірність Україні, власну відповідальність за її долю.

Об’єкт дослідження  – процес патріотичного виховання учнів у трудових гуртках.

Предмет дослідження – шляхи і засоби патріотичного виховання школярів засобами трудового навчання.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови патріотичного виховання школярів засобами трудового навчання.

Гіпотеза дослідження – якість і результативність трудового навчання школярів покращиться, якщо у процесі позанавчальної діяльності використовувати дієві форми, методи і засоби патріотичного виховання учнів, урізноманітнювати проведення занять з трудового навчання.

Завдання дослідження:

1. З’ясувати стан дослідження проблеми патріотичного виховання у педагогічній теорії та сучасній освітній практиці.
2. Виявити психолого-педагогічні умови патріотичного виховання школярів.
3. Схарактеризувати можливості форм, методів і засобів трудового навчання у патріотичному вихованні учнів.
4. Визначити критерії та рівні розвитку патріотичних якостей особистості школярів засобами трудового навчання.
5. Експериментально перевірити ефективність виявлених педагогічних умов патріотичного виховання школярів на заняттях з трудового навчання.

Теоретико-методологічну основу становлять досягнення педагогіки в галузі дослідження  процесу виховання, висвітлені в працях І. Беха, Ю. Бондаренка, О. Вишневського, В. Каюкова, І. Огієнка, С. Русової, М. Стельмаховича, В. Сухомлинського, а також “Національна доктрина розвитку освіти”, Концепція національного виховання.

Методи дослідження. Для досягнення мети та завдань застосовано комплекс педагогічних методів дослідження: теоретичні – аналіз, порівняння й узагальнення психолого-педагогічної і методичної літератури, методичних статей у періодичних виданнях, матеріалів наукових досліджень з цієї проблеми; емпіричні – педагогічне спостереження, анкетування, методики педагогічної діагностики, констатувальний і формувальний експерименти, кількісна та якісна інтерпретація отриманих експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася  протягом 2009 року на базі Новобогданівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Мелітопольського району Запорізької області. Участь в експерименті взяли 18 дітей.

 

Розділ 1. Психолого-педагогічні основи патріотичного виховання школярів

 

 

1.1. Методологічні основи патріотичного виховання школярів

 

Виховання — соціально  і педагогічно організований  процес формування людини як особистості. Сьогодні перед суспільством і школою стоїть проблема розвитку особистості свідомого українського громадянина, який поєднує в собі національні риси та самобутність українського народу [12, с. 10]. І саме національне та патріотичне виховання передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, культури, традицій, звичаїв, мови, формування національної гідності, розвитку особистісних рис громадянина української держави.

Патріотичне виховання –  це сфера духовного життя, яка  проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується (В. О. Сухомлинський) [8, с. 207].

Патріотизм (грец. patriótes – співвітчизник, грец. patrís – батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них на жертви і подвиги [9, с. 6].

Патріотичне виховання школярів в сучасних умовах – це, насамперед, «становлення національної свідомості, належності до рідної землі, народу» [20, с. 109]. Цей процес має два етапи, що відповідно вказують на різні рівні засвоєння національних цінностей. На першому етапі здійснюється етнічне самоусвідомлення на основі засвоєння рідної мови, родинних звичаїв, традицій, національної міфології, фольклору, мистецтва; народних поглядів, переконань, ідеалів, загальноприйнятих норм поведінки тощо. На другому етапі – громадсько-патріотичне самоусвідомлення – в процесі включення учнів у активну творчу діяльність, спрямовану на розбудову власної держави, її впорядкування і зміцнення; вивчення історії Вітчизни, трудових подвигів, її культурної спадщини; відновлення різних елементів української культури у власній життєдіяльності; встановлення дружніх партнерських відносин з представниками інших країн та народів.

Важливими моральними цінностями, які  визначають патріотичну поведінку  особистості, є совість, чесність, правдивість, свобода, рівність, справедливість, повага, толерантність, гідність, працелюбність, відповідальність та інші. Сформованість цих моральних норм полегшує сприймання школярами норм правових, які в свою чергу сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Водночас моральна норма дає змогу побачити й усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні й протиправні вчинки [6, с. 54]. Моральність особистості стимулює патріотичну поведінку, застерігає від правопорушень.

Патріотизм — основа духовного  становлення громадянина. В.О. Сухомлинський визначає його як серцевину людини, основу її активної позиції [8, с. 216]. Патріотичне виховання — «планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго відношення до батьківщини та до представників спільної культури або країни» [10, с. 22].

Останнім часом молодь стала спрощено ставитися до таких понять, як любов до Батьківщини, патріотизм, громадянський обов'язок. Все частіше центральне місце в їхньому світогляді займають атрибути успіху: гроші, престижний рівень споживання та дозвілля, а це в майбутньому може стати причиною деградації та розпаду держави. Патріотизму не вчать, його виховують. У зв'язку з цим в Україні особлива увага приділяється патріотичному вихованню, і при цьому враховуються інтереси дітей та молоді в комплексі зі змінами, які відбуваються у суспільстві.

Стрижнем усієї системи виховання  в Україні має стати національна  ідея, складовою частиною якої є  патріотичне виховання. Сучасне  патріотичне виховання в дусі єдності та соборності має забезпечувати  «формування патріотичних почуттів, гордості за приналежність до української національності, національну самосвідомість» [7, с. 15]. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовність відповідально ставитись до власного життя та здоров’я.

Важливою складовою змісту патріотичного виховання є розвиток трудової активності школярів. Зміст виховання забезпечує розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв'язання; розвиває мотивацію до праці, усвідомлення життєвої потреби трудової активності, ініціативи, підприємництва.

Ефективність патріотичного виховання школярів забезпечується неухильним дотриманням таких провідних принципів: науковості, національної свідомості й українського патріотизму, етнізації, історизму, європеїзму, народності, гуманності й демократизму, природовідповідності, культуровідповідності, працьовитості, самодіяльності, активності й ініціативи учнів, гармонії родинно-громадсько-шкільної педагогічної взаємодії [9, с. 6-7].

Принцип науковості кличе будувати виховну діяльність школярів на основі сучасної науки виховання, що об'єктивно відображає його суть, репрезентує систему наукових знань про закономірності виховного процесу та раціональні способи впливу на формування особистості.

Принцип національної свідомості й патріотизму передбачає розв'язання виховних завдань у контексті становлення вільного, активного громадянина, патріота незалежної, демократичної Української держави [13, с. 8].

У поняття принципу етнізації вкладається  етнічна соціалізація дитини на основі родинного, культурно-освітнього, економічного, духовного життя й історичного досвіду свого етносу, народу, нації, належно поставленої виховної роботи вчителя у початковій школі. До основних засобів етнізації належать рідна (материнська) мова, традиційна родинно-побутова й громадська культура, національна школа й освіта, посильна участь у трудовій та господарській діяльності, національні звичаї, традиції, свята, обряди, символи.

Принцип історизму — це плекання історичної пам'яті підростаючих поколінь через прищеплення молодшим школярам шанобливого ставлення до рідної мови, своїх предків, національної віри. Важливим також є висвітлення в доступних для школярів формах тем з історії України, української державності, культури, науки, освіти, літератури й мистецтва, релігійного просвітництва, залучення дітей до відзначення знаменних дат з історії української держави, ознайомлення з українським народним мистецтвом, традиційними ремеслами і промислами, фольклором, творами призабутих та репресованих письменників на історичну тематику, спадщиною видатних українських істориків М. Грушевського, Д. Дорошенка, І. Крип'якевича, Д. Яворницького [5, с. 22].

Принцип європеїзму зобов'язує вчителя  всю свою увагу сконцентрувати на дитині, на формуванні людської особистості, становленні людини-європейця в дусі вимог європейської культури, спонукає дотримуватися у вихованні європейського підходу [13, с. 2].

Принцип народності, гуманності й  демократизму спонукає вчителя  класів виховувати школярів у дусі ідей, ідеалів, почуттів, прагнень, моралі, знань і помислів, виробничого досвіду, історичних досягнень, етнопедагогічних засад та світогляду українського народу, нації, завжди прислухатися до голосу народу.

Принцип природовідповідностї постійно нагадує, що виховання у всьому має  узгоджуватися з природою, її закономірностями, щоб зберегти й примножити природне в природі та людське в людині. Він вимагає вважати кожну людину невід'ємною частиною природи, а також неодмінно природу (натуру) самої дитини, її вікові, індивідуальні та статеві особливості.

Знання свого народу, любов до батьків, рідної культури, школи, повага до вчителів, старших і літніх людей у сім'ї, знання історії українського народу, рідного краю (села, міста), шанування предків, піклування про батьків у старості— ось основні віхи реалізації принципу культуровідповідності [11, с. 153].

Принцип працьовитості виводиться із «золотого правила» народної педагогіки й педагогічної науки, яке гласить, що «людина виховується в праці, через працю і для праці», «без праці людини не виховаєш», бо праця є метою людського життя і його суттю («Аби вмів робити, навчиться, як жити [15, с. 241].

Принцип самодіяльності, активності й ініціативи учнів означає спрямування  виховного впливу на дітей з метою  їх особистого вияву, розвитку власної  волі й самостійного мислення, творчої думки й ініціативи, винахідливості.

Всі вищеназвані принципи важливі, бо в педагогіці немає принципів  головних і другорядних. Дотримання їх у вихованні учнів обов'язкові. Навіть незначний відступ хоч  би від одного з них шкодить вихованню.

 

 

1.2. Аналіз педагогічного досвіду патріотичного виховання школярів

 

Національна доктрина розвитку освіти передбачає забезпечення її доступності  у державних позашкільних навчальних закладах. Позашкільні навчально-виховні  заклади - широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля. До них належать палаци, будинки, станції клуби і центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі школи, школи мистецтва, студії,бібліотеки, оздоровчі та ін. заклади, гуртки.

Трудове виховання у гуртках праці спрямоване на формування системи якостей, необхідних для ефективної професійної діяльності. Предметом такого виховання виступає професійна компетентність вихованця. Завданнями трудового виховання є: