Секрети педагогічної майстерності та привабливості

 

     Міністерство  освіти та науки України

     Криворізький  Державний Педагогічній Університет 
 
 
 
 
 
 
 

     Реферат на тему:

     «Секрети педагогічної майстерності та привабливості.»

 
 
 
 

         Виконала:

Студентка групи НАФ-08

                                                        Штанько А.І.

                                                 
 
 
 
 
 

Кривий  Ріг 2011 

Зміст

Вступ.

1. Педагогічна майстерність та її складові.
2. Педагогічна привабливість як важлива складова особистості вчителя.
3. Майстерність вчителя у педагогічній діяльності та роботі з учнями.
4. Думки видатних педагогів та діячів культури про особистість вчителя та його майстерність.

Висновки

Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Яким  є це слово важливим для кожного  учня. Вучитель. Який він повинен бути? У чому полягає його завдання?

    Ким є вчитель? Людиною, яка дає конкретні знання, чи людиною, яка взяла на себе величезне завдання — виховувати людей? Ні для кого не секрет, що учні не люблять, щоб їх виховували. Вчителів, які «насильно» цим займаються, вони також не люблять. Вчитель, що лише навчає? Але й у чистому вигляді таких вчителів діти також не люблять. Щоправда, менше. «Не лізе до тебе в душу. Навчає. Навчає добре. Що іще треба?» Так відповідають вони.

    То ж ким повинен бути вчитель? Не лише вчителем, а бути Майстром!

    Вчитель — це лікар, лікар — психолог, лікар діагност — зцілитель дитячих душ.

    Вчитель — це екстрасенс. Він має вміти заворожувати своєю мовою, переконувати всіма своїми діями, захоплювати, підкоряти своїм цілям слухачів. А учні в нас в переважній більшості, як і раніше, слухачі...

    Вчитель — це священнослужитель, бо він уселяє віру в життя,  торжество людського добра та у милосердя і жаль, віру в неповторність і особливе призначення кожної людини.

    Вчитель — це дослідник. Він постійно експериментує, аналізує, вносить виправлення у свою діяльність.

    Вчитель — це громадянин, патріот у своїй про небайдужий до всіх подій, що відбуваються в житті.

    Вчитель — це філософ, що намагається зрозуміти сенс життя і розмірковує над її секретами.

    Вчитель — артист? Ні. Хіба ж він грає роль учителя? Ні, це його життя...

    Вчитель — режисер? Так! Причім, тонкий за своїм підходом.

    Вчитель — керівник? Так, найвищого рангу — генератор ідей, прогнозист, плановик, організатор.

    Вчитель — інтелігент! Він мусить бути інтелектуалом, не зацькованим міністерськими інструкціями і догмами, а таким, який не лише знає їх, а й уміє творчо переробити і збагатити філософією життя.

    Вчитель — це людина, яка володіє ґрунтовними знаннями не лише в галузі свого предмета.

    Вчитель — це чорнороб, який не соромиться виконувати з дітьми будь-яку роботу — фарбувати, ремі вати, лагодити...

    Вчитель — це людина, зі своїми слабкостями дивацтвами, стражданнями...

    Як  би хотілося, щоб учитель міг зрозуміти  ж кожного учня, а учні поважали життя кожного вчителя...

    Як  би хотілося, щоб учитель розумів, що в будь-які часи, особливо сьогодні, він особистість, за якою підлітки перевіряють свої життєві позиції. Як би хотілося, щоб учитель розумів, що, можливо, він — єдиний, хто допомагає прозріти цим молодим шукачам, самовпевненим підліткам.

    Вчитель — це і батько, і мати для багатьох. Нехай не щомиті, а в одну секунду, лише один раз під нетривалої бесіди, він зможе дати те, що шукає маленька підростаюча людина...

    Вчитель — це образ, створений століттями і тому шанований усіма. Усі чекають від людини цієї професії саме вчителювання!

    Вчитель — це Майстер. Майстер слова, Майстер звуку. Майстер думки, Майстер емоцій і настроїв. Майстер створення — констатації знань...

    Тому, для того щоб стати Вчителем, кожен  має збагнути, що урок — це не 45 хвилин спілкування з учнями, а все життя, прожите до цього даною людиною. І залежно від того, як вона його прожила, 45 хвилин уроку в кожного вчителя пройдуть по-різному...

    ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ

    Що  таке педагогічна майстерність. У  чому вона полягає? Можливо, в найпростішому  — бути гарною, доброю людиною? І все? Можливо, адже досвід свідчить, що як би ти не володів психологією, знанням свого предмета та вмінням інтерпретувати його залежно від стану учнів, але сам людина нецікава, то в учнів не буде бажання вчитися, не буде успіху в навчанні, не буде найголовнішої складової навчального процесу — довірливого ставлення твоїх вихованців до тебе і до твого предмета.

    Безперечно, важливо й те, як ти заходиш до класу, як будеш одягнений, як будеш усміхатися, засмучуватися, радіти. Авжеж, як іноді пишуть, мають бути артистичні здібності, але усе-таки все набагато глибше, набагато серйозніше, професійніше. У чому полягає педагогічна майстерність учителя? Як стати Майстром?

    Є безліч відкритих уроків, які проводили  вчителі. Майже на всіх уроках усміхнений учитель — оптиміст, чудові діти, які «все знають» і щиро прагнуть допомогти вчителеві виглядати в очах своїх побратимів якомога краще. На уроці все найвищого ґатунку — і техніка, і демонстраційні експерименти, і логіка побудови уроку, і дивні методичні прийоми. Усе чудово, але відчувається якась фальш у взаєминах, яка порушує ту інтимність, що притаманна стосункам між Вчителем і учнями.

    Відкритий урок закінчився, і дуже важко виходити з цього ідеалізованого стану  відкритого уроку...

    Звичайно, такий урок не відбувся б, якби вчитель  щодня, що уроку не виконував «чорнову» роботу, закриту для своїх колег. От у цьому закритому від глядача житті учнів і вчителів ми й спробуємо розібратися.

    З яких складових складається педагогічна  майстерність учителя? Спробуймо їх назвати.

    Головна складова — духовність учителя.

    До  того, як говорити про які-небудь механічні  дії вчителя на шляху оволодіння педагогічною майстерністю, передусім варто зазначити: якщо людина хоче стати вчителем, Майстром, то в неї має бути саме цей дух — дух учителювання. Тобто — бажання вчити. Бажання спілкуватися з дітьми. І якщо найголовнішими ліками в цьому складному житті для людини, головною радістю її існування може стати спілкування з дітьми, тоді є в ній цей дух, дух учителя. Отже, вона зможе стати Майстром. Якщо такого вчительського духу в неї немає, то жодні поради з неї не зроблять Майстра.

    «Іскра, що запалює творчість, закладена  в самому зерні духу». Так писав великий Микола Костянтинович Реріх.

    Духовність  учителя привносить в урок особливий  дух, уникає штучності в його атмосфері, дає учням задоволення від процесу навчання і, як наслідок, успішність у навчанні.

    1. Ґрунтовне знання свого предмета.

    Справді, учитель, який знає свій предмет, залишається у виграші порівняно з учителем, який у ньому «плаває». Але, що таке «знає»?

    Безумовно, учитель мусить володіти фактичними даними предмета в межах програми. Він зобов'язаний навчитися інтегрувати знання як у самому предметі (внутрішня інтеграція), так і багато знати з близьких предметів (зовнішня інтеграція). Він має знати різноманітні історичні дані, цікаві факти, приклади сучасного етапу розвитку науки, який навчає учнів, філософію предмета.

    2. Розуміння мети і завдання навчання.

    Кожна епоха, різні історичні зміни  в державі ставлять перед освітою нові завдання. На жаль, досвід спілкування з учителями дає мені право говорити про те, що багато вчителів не завжди знають, навіщо вони навчають своєму предмету. Не розуміючи цього, вони лише передають знання з теми, а відтак, і учні не в змозі збагнути, навіщо вчити даний предмет, що він дає для світосприймання.

    3. Уміння володіти технологією добору матеріалу до уроку, 
до теми.

    Часто на уроках викликає подив — учитель стільки всього розповів учням з теми уроку. Дані так і сиплються на них. А наступного уроку вчитель обурюється: «Стільки всього їм розповів на минулому уроці, а вони, ледарі, не хочуть навіть повторити або вивчити». І так з уроку в урок. Такий учитель, знаючи багато чого зі свого предмета, не здатен навчити учнів. І все тому, що не володіє технологією добору матеріалу до теми, до даного уроку.

    4. Знання, розуміння і володіння методами навчання.

    Як  часто різні комісії заважають  нам учити учнів. Приходить комісія, і ти намагаєшся провести урок так, щоб показати активність своїх вихованців. Комісія закінчила роботу, і ти заново розбираєш матеріал, який при комісії вивчав з учнями. Розбирати тими методами, які дають прекрасний результат і які навряд чи зрозуміють інспектори. Адже вони лише за одним уроком «судять» нас. Один раз прийшли, а відтак упродовж багатьох років згадуватимуть... А якщо ти проведеш урок, тому що це вимагає професійний підхід, то потім довго доведеться пояснювати, чому ти сьогодні вибрав, наприклад, репродуктивні методи, а не творчі. Тому на уроках для комісій ми вибираємо «творчі методи»...

    А насправді існує певна закономірність, визначена динаміка видозмін методів навчання залежно від мети уроку, відібраного матеріалу уроку і результату, який ми хочемо отримати на даному уроці.

    Учитель-Майстер  вбачає цю динаміку в варіюванні методів навчання. Тим, хто прагне стати майстром, слід опановувати і цю науку.

    5. Розуміння вибору форм навчання.

    У нас класно-урочна система навчання. Класична. Деякі кажуть — застаріла. Але як багато видів організації форм навчання можна «винайти» у цій системі!

    Не  потрібно боятися, що учні не зрозуміють, не приймуть. Згадайте, як В.О.Сухомлинський розсунув межі класу і вивів учнів у поле, сад, на природу...

    Фронтальна, індивідуальна і групова форми  навчання. Чи можна дотримуватися лише однієї з них? Зовсім необов'язково. Досвідчені викладачі знають, як здобувати знання, як заощаджувати час для отримання найбільшого ефекту в навчанні. Це не що інше, як уміле сполучення форм навчання.

    6. Засоби навчання.

    Досвідчений викладач інколи може в запалі вигукнути: «Гадаю, що можу навчати дітей у  порожньому класі, без жодних пристосувань. І раптом виникає ситуація, коли технічні засоби навчання, які використовував учитель, відмовили. Як починає бракувати їх. Грамотний підбір засобів навчання, раціональний підхід до їхнього добору — майстерність учителя. Декому засоби заважають, декому лінь з ними займатися, але все-таки, як добре, коли вони є. Але знову ж, має бути режисура уроку, тісно зв'язана з їх використанням. А це теж майстерність.

    7. Уміння чітко уявити собі, яким має бути результат навчання.

    Якщо  вчитель розуміє, що нема потреби  щоуроку домагатися конкретних знань, умінь і навичок, він по-іншому прогнозує результати навчання. Педагогічна прогностика — велика справа і, якщо Майстер навчився все робити не відразу, а поступово, поетапно, планомірно і розмірене, то від його роботи буде користь. Результат і мета навчання мають збігатися. Але кожен урок приносить свій результат. Як же із суми результатів всіх уроків все-таки отримати результат навчання — задоволення учнів від навчального процесу і, як результат цього, гарні знання?

    Це  майстерність. І кожен повинен  прагнути цього.

    Усі ці складові майстерності вчителя розглянуті, уявляючи навчальний процес цілісним. А це означає, що навчальний процес має таку закономірність, як взаємозв'язок елементів навчального процесу, зокрема, мети і завдань навчання; добір нового матеріалу; вибір форм і методів навчання; підбір засобів і прогнозований результат. Уміння вчителя планувати свою педагогічну працю відповідно до цих закономірностей свідчить про досить високий рівень його педагогічної майстерності. 
А які іще складові впливають на педагогічну майстерність учителя?