Реалізація морального виховання шляхом використання методу організації і формування досвіду поведінки

Активізація прихованих почуттів. Кожний учень, будучи небайдужою до свого становища в колективі, ставлення до себе дорослих і ровесників, переживає це по-своєму, нерідко приховуючи свої думки і почуття.

Спостереження за поведінкою учнів, спілкування  з ними, їх батьками допомагають  з'ясувати, що особливо важливе для них. Знаючи про це, педагог повинен подбати про створення такої ситуації, яка б активізувала ці думки і почуття, зробила їх провідними, сприяла формуванню позитивних рис, достойної поведінки особистості.

Залучення учня до цікавої діяльності. Така діяльність повинна захопити учня, нейтралізувати схильність чи потяг до недостойних вчинків, збудити прагнення до корисних справ. Важливо, щоб природне прагнення дітей до діяльності, бажання виявити себе, дати вихід своїй енергії мали позитивне спрямування. Тому в школі повинні працювати різні гуртки (предметні, спортивні, художні, технічні).

Паралельна педагогічна дія. Вона передбачає непрямий вплив на вихованця через колектив, у процесі якого негативні риси характеру чи поведінки долають не завдяки безпосередньому звертанню до учня, а організацією впливу на нього колективу. З цією метою педагог висловлює претензії до колективу, вимагаючи від нього відповідальності за поведінку кожного з його учасників. Колектив відповідно оцінює поведінку того, хто скомпрометував себе, і він змушений відповідно скоригувати свою поведінку.

Осуд. Учнівський колектив далеко неоднорідний за своїм складом. У ньому бувають діти зі складними характерами і неадекватною поведінкою. Педагог повинен добре знати таких дітей, причини і мотиви їх вчинків і відповідно реагувати на них. Дієвим у такому разі буває осуд дій і вчинків, поглядів і переконань на зборах учнів або віч-на-віч. Пережиті при цьому почуття змушують учнів у майбутньому стримувати себе і не допускати подібного, зобов'язують поводитися відповідально. Як і в інших ситуаціях, тут теж особливо важливими є такт і почуття міри, щоб не спровокувати відчуженості, самозамкнутості, озлобленості молодої людини.

Удавана байдужість. Сутність її полягає в тому, що педагог завдяки своїй витримці вдає, що не помітив недостойного вчинку і продовжує свої дії, наче нічого не сталося. Учень, здивувавшись, що на його вчинок не зреаговано, почуває незручність і недоречність своєї поведінки.

Вибух. Використовують цей прийом для перевиховання учнів, на підставі глибокого знання їх індивідуальних особливостей, володіння належною педагогічною технікою його застосування. Мета його полягає у несподіваному створенні таких педагогічних обставин, за яких швидко і докорінно перебудовується особистість. Він постав як миттєве руйнування негативних якостей, негативного стереотипу поведінки дитини у процесі бурхливих емоційних переживань.

Цей педагогічний прийом запровадив А. Макаренко, який зазначав: «Під вибухом я зовсім не розумію такого положення, щоб під людину підкласти динаміт, підпалити і самому тікати, не чекаючи, поки людина злетить у повітря. Я маю на увазі раптову дію, яка перевертає всі бажання людини, всі її прагнення».[10;346]

Виховання повинно  формувати певний тип поведінки. Не поняття і переконання, а конкретні справи і вчинки характеризують вихованість особистості. У цьому зв'язку організація діяльності і формування досвіду громадської поведінки є серцевиною виховного процесу.

Всі методи цієї групи ґрунтуються на практичній діяльності вихованців. Керувати цією діяльністю педагоги можуть завдяки тому, що її можна диференціювати на складові частини - конкретні дії і вчинки, а інколи й на більш дрібні - операції.[4;169] Виховний процес полягає в тому, що педагог здійснює перехід від керівництва операціями до керівництва діями, а потім до управління (керівництва) діяльністю вихованців (В.Сластьонін).

 

 

Розділ 2 ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ

Сценарій виховної години

 

Тема:  Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя.

Мета:

1)Виховна: виховувати  любов до людей, ставлення до оточуючих з розумінням, співпереживанням. Виховувати доброту, чесність, порядність.

2)Навчальна: Закріпити  явлення учнів про моральні  цінності людини, серед яких такі  поняття, як сенс життя, щастя  — головні на життєвому шляху  молоді.

3)Розвиваюча: розвивати  вміння мислити, вирізняти істинні  та хибні цілі в житті, сприймати  людей такими, якими вони є. 

Форма проведення: бесіда

Місце проведення: аудиторія.

Час  проведення: півтори години.

Етапи підготовки і проведення виховного заходу:

Етап – вибір мети. Мета даного заходу вибрана для того, щоб примусити учнів задуматися про своє майбутнє, про сенс свого  життя, про поняття щастя, любов, прекрасне.

Етап – планування виховного  заходу. На даному етапі йде підбір наповнення бесіди, виділення основної суті розмови, підбір літератури, висловів, підготовка наочності.

Етап – організація  діяльності учнів. Учні раніше були попереджені  про проведення заходу.

Етап – проведення заходу. Захід проводиться у формі  бесіди протягом якої учні та вихователь висловлюють свої думки, ставлення щодо розуміння людиною причин її існування, сенсу її життя.

Етап – підведення підсумків. Після проведення заходу обговорити захід з вчителем, методистом, і  з присутніми студентами з метою  вивчення успіхів та невдач.

Обладнання. Плакати

Плакати.

1. Щастя — це стан нового задоволення життя, почуття вищого вдоволення радості.

Словник

2. Найщасливіша людина та, що дає щастя найбільшій кількості людей.

Дені Дідро

3. Немає нічного вищого і прекрасного, ніж давати щастя багатьом людям.

Людвіг Ван Бетховен

Вихователь. Шановні учні! Сьогодні ми поговоримо про найвищі моральні цінності людини, про сенс життя і щастя. Поняття моральні цінності дуже широке. Воно формувалося протягом століть.

У сучасній моралі в основному закладено  заповіді Ісуса Христа. Але вони часто пристосовувалися до певних соціально-політичних умов.

Зараз Україна повертається до загальнолюдської моралі: моральних цінностей, серед  яких такі поняття, як сенс життя, щастя — головні, вони — своєрідний компас на життєвому шляху молоді. Рано чи пізно перед кожною людиною постає питання: для чого я живу?

Ще зовсім недавно проблема сенсу  життя вважалася вирішеною. Здавалося ось-ось завдання формування нової людини буде вирішено. Сенс життя — в праці на благо суспільства, це вважалося першою життєвою потребою людини.

Але реальність виявилася значно складнішою, ніж застарілі догми. Як і в  минулі часи, проблема сенсу життя  стоїть сьогодні гостро. Перебудова викликала  нову соціально-духовну атмосферу. Загострилися такі негативні аморальні прояви в суспільстві, як пияцтво, наркоманія, проституція, організована злочинність, бездуховність.

В чому суть мого життя? Для чого я  живу?

Ці питання найбільше тривожать  юнаків та дівчат у 16—18 років, бо вони тісно пов'язані з виборі життєвого шляху. Поняття «сенс життя» не можна аналізувати без такого поняття, як «щастя».

І перше запитання буде таким: який зміст ви вкладаєте в поняття  «жити красиво»?

Учениця. Жити красиво — це, перш за все, бути людиною у великому і малому.

Щоб здійснити свою мрію, людина повинна прикласти багато зусиль, особливо зараз, коли кожний «сам за себе». Але треба бути чесним у досягненні мети, у ставленні до оточуючих і поводитись так, ти хотів би, щоб вони ставились до тебе. Не можна вважати, що поганими засобами можна досягти доброї мети. Ті, хто домагаються багатства злочинними шляхами, не лише гублять себе духовно, але ризикують і життям. Працьовита, чесна, добра людина вже щаслива.

Одержавши освіту і роботу, я буду почувати себе щасливою, і моє життя  буде красивим.

Вихователь. Прочитавши ваші анкети, я зробив висновок, що кожен по-своєму розуміє вислів «жити красиво». Більшість з вас вважає, що «жити красиво» — це, коли тебе поважають люди, у тебе є вірні друзі, гроші, вдалий шлюб. А меншість учнів вважають, що для «красивого життя» потрібна освіта та життя з чистою душею.                                                                                                                                                                                                                                                                 

Одна з анкет мене зворушила  найбільше, і я хочу її процитувати:

«На мою думку, красиве життя  — це коли тебе поважають люди. Для  красивого життя треба здобути  повагу до себе. Звичайно, в житті людини велику роль відіграють гроші. Та я думаю, що за гроші щастя не купиш, та й не тільки щастя, а й здоров'я, гарного настрою. Я думаю, що красиве життя — це щастя. На мою думку, краще жити в середньому достатку, але щоб бути щасливою».

Друзі, жити варто за будь-яких умов тому, вклад в життя неповторимий. Життя — це ваша таємниця.  Людина  повинна  пройти  молодість, зрілість, залишити спадщину: посадити дерево, виростити дитину.

Немає нічого більш індивідуального, ніж уявлення про щастя, любов, прекрасне.

Скільки людей, стільки й уявлень.

А яке ваше уявлення про щастя?

Учень. Уявлення про щастя залежить від психіко-фізіологічного і фізичного стану людини, досвіду життя її народу, її класу, середовища, рівня культури. Людина може заявити: «Я вважаю себе щасливою». І ніхто не має права піддавати це сумніву.

Вихователь. Отже, так воно і є. Вам відомий роман «Війна і мир». Для князя Андрія Волконського ніч у отрадненському. будинку Ростових назавжди лишилася одною з найщасливіших у його житті, бо саме з неї почалося його моральне оновлення, повернення до життя зі стану пригніченості.

Послухаємо ще ваші думки.

Учень. Щастя .неможливо придбати ні за які скарби світу, зате якщо вже воно є, то може протистояти навіть дуже важким життєвим випробовуванням. Відомий усім Микола Островський писав: «Справді єдиним моїм щастям є творчість».

Вихователь. Через тяжку хворобу М. Островський втратив зір, але, продовжував боротись за життя. «Йти тільки вперед і в цьому мужність», — говорив письменник.

Звернемо увагу на плакати.

Щастя — це стан нового задоволення  життя, почуття вищого вдоволення радості.

Словник

Найщасливіша людина та, що дає  щастя найбільшій кількості людей.

Дені Дідро

Немає нічого вищого і прекрасного, ніж давати щастя багатьом людям.

Людвіг Ван Бетховен.

Саме він, втративши через хворобу  слух, своєю музикою дарує щасливі  хвилини багатьом людям.

(Звучить колискова Бетховена  «Місячна соната».)

Вихователь. Російський демократ Писарєв вважав: «Щастя здобувають і творять, а не беруть готове з рук благодійника».

Звичайно, ви вже розумієте, що значить  «здобувати і творити щастя», що вам це прийдеться нелегко, але вміння людини перемагати труднощі, вірити в перемогу — це вже складова частина щастя.

Послухаємо ще ваші думки про  щастя.

Учень. Щоб бути щасливим, треба виховувати в собі душу, щоб вона поривалась до польоту дужче, ніж стомлені м'язи. Я прочитаю вірш Григорія Коваля «Про щастя мріємо всякчас». 

Про щастя мріємо всякчас...

Воно вже десь зовсім поруч нас

Палає вогником зеленим,

Де без прикрас ї без чудес

Відбивсь в росинці світ увесь  —

На двох —

Для тебе і для мене.

Шукаєм долі, добрих знад...

А ти поглянь, як квітне сад

В своїм пташинім стоголоса...

Посій свій лан і пересій

Й прикрий собою в градобій

На нім —

І квіти, і колосся.

Життя! Шалений водограй!

Ладнай човна свого, пускай

У пошук мрію за водою...

Вся сутність мрій твоїх  п’янких  —

В джерелах таємниць земних

Для всіх —

Із радістю й сльозою.

А ми все прагнемо чогось,

Хоч взнати й звідать довелось:

Абстрактне дерево — не квітне.

Не полились в своїй плавбі:

Відкрий для себе — сам собі

Свій

Острів долі заповітний.

Вихователь. Дякую. Гарний вірш. А тепер я звертаюсь до дівчат. Хто з вас прочитав книгу Анатолія Маркуша «Бажаю вам щастя, дівчатка»? Наведіть в приклад хоча б одне оповідання.

Учениця. Я прочитала книгу Анатолія Маркуша «Бажаю вам щастя, дівчатка». Написана вона ще за радянських часів, але в ній відчуваєш сердечне бажання автора допомогти юним обрати правильний шлях у житті, щоб бути щасливим.

Героїня одного оповідання Ірина Орешко бажає бути «не як усі», її уявлення про щастя таке:

«Сучасна дівчина завжди добре  і «фірмово» одягнена. ЇЇ видно  в натовпі. Вона точно знає, що жоден  день не повинен пропасти марно —  веселись, радій і користуйся життям. Сучасна дівчина нікого не боїться, нікому не підкоряється. І жодного слова про те, чим вона буде займатися в майбутньому, яку обере професію, яких друзів хоче мати».

Я вважаю, що ця дівчина легковажна, живе одним днем і справжнього  щастя не розуміє.

Вихователь. Ви всі погоджуєтесь з такою думкою? А що ж, насамперед, потрібно для щастя кожній людині?

Учень. Я вважаю, що для щастя кожній людині потрібна доброта. Найперше уявлення про доброту ми одержуємо в родині від матері, батька, бабусі, інших близьких людей. Ми повсякденно відчуваємо доброту вчителів, вихователів, які піклуються про наше здоров'я, навчання, побут. Про нас також піклується наша держава, влада. Вдячні ми тим людям, які допомагають нам безкорисливо.