Психолого-педагогічні тенденції викладача в контексті взаємовідносин викладача та студентів

Автор: R*******@yandex.ru, 27 Ноября 2011 в 16:35, реферат

Описание работы

Дослідження в області педагогічної психології показують, що значна частина педагогічних труднощів обумовлена не стільки недоліками наукової і методологічної підготовки викладачів, скільки деформацією сфери професійно-педагогічного спілкування.
Педагогічне спілкування – специфічна форма спілкування, що має свої особливості і що в той же час підкоряється загальним психологічним закономірностям, властивим спілкуванню як формі взаємодії з іншими людьми, що включає комунікативний, інтерактивний і перцептивний компоненти.

Содержание

Зміст і структура педагогічного спілкування
Особливості спілкування «викладач-студент».
Теоретико-методологічні основи психологічної проблеми взаємин викладачів і студентів.
Оптимізація взаємин викладачів і студентів як чинник становлення особистості майбутнього фахівця.
Висновок.
Список використаної літератури.

Работа содержит 1 файл

Реферат педагогыка.docx

— 53.80 Кб (Скачать)

     Характер  взаємин викладача зі студентами визначається основними цілями педагогічної діяльності викладача та мірою їх узгодженості з цілями навчально-професійної  діяльності студентів. Цими цілями є:

     1) організація й керівництво процесом  оволодіння студентами програмними  професійними знаннями, уміннями  й навичками з вибраної спеціальності;

     2) забезпечення студентів всією  необхідною для досягнення першої  мети інформацією, наочними посібниками  та іншими навчальними засобами; 3) проведення навчального процесу  таким чином, щоб він сприяв  максимально можливому розвитку  загальних психологічних і особливо  розумових (у контексті своєї  спеціальності) здібностей; 4) організація,  керівництво й здійснення навчального  процесу, спрямованого на виховання  кожного студента як високоморальної,  творчої, активної й соціально  зрілої особистості".

     В даній роботі підкреслені, як на мене, основні ідеї, які я намагалась висловити (або які висвітлюють мої переконання та з якими я погоджуюсь). На основі цього можна зробити висновок.

 

      Висновок 

     Проблема  спілкування перетворилася в  наш час на одну з найактуальніших  у теоретичному і практичному  відношеннях. Ґрунтуючись на філософських ідеях, які узагальнюють досвід спільного  життя людей, мотивацію людських взаємин, теорія спілкування останніми  роками істотно змістовно збагатилася. Осмислення проблеми спілкування в  усіх її аспектах, узагальнення практики і проблем міжіндивідуальних стосунків мають особливу значущість для орієнтації педагогічної свідомості майбутнього викладача.

       Взаємодії супроводжують людину все життя. Але одні взаємодії відбуваються немов би самі собою, без осмислення і участі людини, а інші як би лежать на поверхні, і тому усвідомлюються особою. Але навіть при усвідомленні тих складних взаємозв'язків, що відбуваються довкола, одні взаємодії для людини є керованими, тобто такими, в яких він може стати повноправним і активним учасником, а інші – некерованими, в яких спочатку йому як об'єкту відведена пасивна роль глядача. Але і активну позицію в людських взаємодіях не можна беззастережно назвати лише благом.

     Отже, людина культурна – це особа не лише вихована, освічена, але і гідна  пошани з боку оточуючих і самоповага. Тому проблема усвідомлення власного взаємозв'язку себе з іншими, уміння будувати взаємовідношення і взаємодію  зі світом, людьми і самим собою  – одне з найважливіших завдань  сучасності.

     Чим раніше початий процес формування готовності до співпраці, тим швидше відбувається усвідомлення особою своїх можливостей, ролі, посильної допомоги в ситуаціях  взаємодії. Тому людини практично з  народження можна і потрібно орієнтувати  на усвідомлення і встановлення гуманних взаємодій з навколишнім світом і людьми. З цієї точки зору значення інтерактивного навчання важко переоцінити.

     Викладач, використовуючи стратегію взаємодії (приведену в пункті 7), постійно знаходиться  із студентами в діалозі. Ця форма  спілкування і одночасно спосіб взаємодії, що відрізняється від  будь-якого іншого тим, що є дійсним, відкритим спілкуванням між двома  людьми, щиро зацікавленими один в  одному, дозволяє почати складний процес взаємодії, який передбачає, що всі  його учасники знаходяться в положенні  взаєморозуміння, тобто усвідомлюють вміст і структуру справжньої і можливої чергової дії партнера, розуміють переживані один одним  почуття і настрої, уміють терпимо  відноситися до «іншої» точки  зору, не проявляючи ні зовнішньої, ні внутрішньої агресії, уміють налаштуватися  на емоційно-психологічний світ іншої  людини, взаємно сприяють досягненню єдиної мети.

     Отже, організація продуктивної взаємодії  викладача і студентів на основі діалогу з використанням приведеної технології сприяє підвищенню ефективності учбового процесу у вузі, створенню  умов для самореалізації, самовизначення особи студента, розкриттю творчого потенціалу особи, формуванню ціннісних  орієнтацій і етичних якостей  з подальшою їх актуалізацією  в професійній діяльності і звичайно ж зменшенню вірогідності виникнення конфліктних ситуацій між викладачем і студентом.

 

      Список використовуваної літератури 

  1. Дьяченко  М.І., Кандибовіч Л.А. Психологія вищої школи. – Мінськ, 1981.
  2. Кан-Калік В.А. Основи професійно-педагогічного спілкування. – Грозний, 1979.
  3. Педагогіка і психологія вищої школи: Учбове пособие / під ред. Буланової – Топоркової М. В.– Ростов н/Д, 2002.
  4. Смирнов С.Д. Педагогіка і психологія вищої освіти: від діяльності до особи. – М., 1995.
  5. Педагогіка і психологія вищої школи. – Ростов н/Д: Фенікс, 2006. – 512 с.
  6. Основи педагогічної майстерності. Під ред. І.А. Зязюна. Київ: Віща школа, 1987. - 207 с.
  7. http://www.hikma.ru/publ/34-1-0-99
  8. http://www.e-joe.ru/sod/99/2_99/st161.html
  9. http://marinikin.110mb.com/site%20texts/P%20versus%20S%20-%20conversation.htm

Информация о работе Психолого-педагогічні тенденції викладача в контексті взаємовідносин викладача та студентів