Професійна компетентність викладача вищого навчального закладу

На сьогоднішній день відбулися  зміни у свідомості викладачів, адже дослідницька діяльність як складова реалізації навчання, має проходити  через дослідництво.

З огляду на перспективу  набуття особистістю необхідних життєвих (ключових) компетентностей важливе для особистості, оскільки вони сприятимуть: участі в демократичних засадах суспільства, соціальному взаєморозумінні та справедливості, укріпленню прав людини всупереч глобальній нерівності та нерівним можливостям, розвитку освітньої системи.

 

4. Професійна компетентність вчителя як загальна умова педагогічної діяльності

 
  Професійна діяльність педагога характеризується його особистісними якостями і професійною компетентністю. Учителю потрібно оволодіти рядом компетентностей („ключовими компетентностями”), щоб здійснювати професійну діяльність. Розглядається поняття „компетентності” та „компетенції”, „соціальної компетентності” та „професійної компетентності”.

У сучасний період розвитку інформаційного суспільства в Україні  істотно зростають вимоги до кваліфікації та якості підготовки майбутніх фахівців. В усьому світі завданням навчально-виховної роботи вже не є просто надання особистості певної суми знань, а її розвиток, становлення, спонукання до самореалізації. І це природно, оскільки одним із наслідків технократичної революції у світі стало загострення проблеми некомпетентності.

Проблема професійної  компетентності ще не отримала свого  глибинного вивчення та вичерпного аналізу, тому в науковій літературі ця категорія  широко трактується та співвідноситься  з іншими науковими категоріями (професіоналізм, уміння і т.д.). Проблема структури й змісту професійної  компетентності вчителя є предметом  наукових дискусій не лише між педагогами й психологами, фізіологами й  соціологами, а й між спеціалістами-практиками. Але єдиного підходу до визначення поняття „професійна компетенція вчителя” немає.

Актуальність  проблеми обумовлена тим, що в умовах реформування вітчизняної освіти та приєднання до Болонської системи компетентнісний підхід у освіті та вихованні набуває неабиякого значення.

Протягом останнього часу в обіг педагогічної лексики ввійшли  нові терміни, які використовуються для характеристики діяльності працівника освіти, а саме: професійна компетенція, професійна компетентність, соціальна  компетентність, педагогічний професіоналізм та інші.

Сьогодні поняття компетентності набуває актуальності. Це пов’язують з багатьма чинниками, оскільки саме компетентності є тими індикаторами, які дозволяють визначити готовність учня чи випускника до життя, його подальшого розвитку й активної участі у житті  суспільства, а у вчителя формування професійно-значимих особистісних якостей, тобто педагогічний професіоналізм.

Така установка вимагає  особливо серйозних реформаційних  кроків до оновлення змісту освіти та застосування нових педагогічних підходів до навчання. Останнім часом  спостерігається переорієнтація програм  та педагогічних технологій на компетентнісний підхід. І головна роль приділяється вчителю як організатору такого процесу. Компетентністний підхід сучасній вищій школі надає широкі потенційні можливості для підвищення якості підготовки майбутніх фахівців.

Одна з головних проблем компетентнісного підходу – створення загальноприйнятої методики формування ключових компетентностей фахівця і визначення адекватних засобів її реалізації. Основні труднощі полягають у тому, що компетентність є багатофункціональним поняттям, для її формування потрібне певне навчальне середовище, яке дозволяє викладачу моделювати ту чи іншу реальну ситуацію, а також ефективні засоби контролю діяльності студента у цьому середовищі.

У вітчизняній педагогічній літературі можна зустріти два схожих поняття: „компетенція” і „компетентність”. Тлумачний словник подає їх як:

Компетенція – добра обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи.

Компетентність – властивість від „компетентний”.

Компетентний  – який має достатні знання в якій-небудь галузі, обізнаний, тямущий, кваліфікований; який має певні повноваження, повноправний, повновладний.

Схожість поданих вище понять не є випадковістю, адже вони походять від одного джерела: competentia (від лат.) – узгодженість, відповідність, а competo – відповідати, бути гідним, здатним. Варто добре відмежовувати ці поняття, враховуючи вітчизняні мовні стереотипи. Поняття „компетенція” традиційно вживається у значенні „коло повноважень”, „компетентність” пов’язують із обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Тому в педагогічному сенсі доцільно вживати термін „компетентність”.

Вчені розглядають компетентність у конкретному тлумаченні. У вузькому розумінні вона трактується як володіння  знаннями, що дозволяють судити про  будь-що компетентно, висловлювати авторитетне  судження. З іншого боку, компетентність розглядається як рівень досягнення компетенцій, тобто тих вузлових питань, стосовно яких фахівець має належні знання і досвід. Згідно з поглядами Е. Шейна, компетентність є однією з восьми основних кар’єрних орієнтацій, що пов’язана з настановленнями, наявністю здібностей і талантів у певній галузі.

Важливим різновидом компетентності фахівців гуманітарного профілю  є соціальна компетентність. За Гаращуком М.В., для її формування і розвитку необхідне, перш за все, опанування цінностей соціальної роботи, які є найважливішою складовою у діяльності не тільки практичного соціального працівника, менеджера, психолога, реабілітолога, а й викладача відповідних фахових дисциплін. В такому сенсі соціальними цінностями варто вважати етичні вимоги до представників певної професійної діяльності.

Ряд дослідників поняття  „соціальна компетентність” тісно пов’язують з поняттям „професійна компетентність”, під яким Камаєва В.В., Кузьміна Н.В., Мітіна Л.М., Рачева С.С. та ін. розуміють спеціальні знання та вміння, необхідні для здійснення певної професійної діяльності. На погляд Гільмеєвої Р.Х., професійна компетентність – це здатність людини, в основу якої покладені її досвід та знання, вміння ефективно розв’язувати задачі, які відносяться до сфери її професійної діяльності. Дємєнтьєва Н.В. розуміє професійну компетентність як глибоку обізнаність фахівця про умови та технології вирішення виникаючих проблем, вміння професійно грамотно реалізовувати свої знання на практиці.

Професійна компетентність визначає ступінь знань фахівця  у своєї професійної діяльності, яка може бути обмежена рядом спеціальних  питань, тому категорії „соціальна компетентність” та „професійна компетентність”, як, до речі, і категорії „професіоналізація” та „професіонал” не синонімічні, бо особистість може бути професіоналом, але не бути компетентною в даному питанні, або, навпаки, особистість не є професіоналом, але є компетентною в даному питанні або ситуації; будучи компетентним професіоналом, особистість може бути некомпетентною в певних життєвих ситуаціях тощо.

Фіранер С.С. вважає, що поняття „соціальна компетентність” невід’ємне від поняття „професійна компетентність”. Малая О.Г., Гарашкіна Н. стверджують, що становлення соціальної компетентності особистості неможливо поза формуванням її як фахівця-професіонала, де основою розвитку соціальної компетентності є теорія і практика безперервної освіти, чим фактично ставлять формування соціальної компетентності в залежність від формування професійної компетентності і роблять соціальну компетентність складовою професійної.

Ці поняття не можуть бути тотожні, поняття „соціальна компетентність” є більш глибоким та ширшим, а професійна компетентність – лише її складова. Успішність життєвого шляху особистості визначає не лише професійність, а й інші особистісні та соціальні фактори.

Професійно-педагогічна компетентність – це здатність вчителя перетворювати  спеціальність, носієм якої він є, у  засоби формування особистості учнів  з урахуванням обмежень і розпоряджень, що накладаються на навчально-виховний процес згідно з вимогами педагогічних норм.

Педагогічна компетентність і педагогічний професіоналізм розглядаються як категорії, пов’язані з професією вчителя, в контексті безперервної педагогічної освіти і педагогічної діяльності, вимог до вчителя і його підготовки.

Розглядаючи зміст професійної  компетентності, необхідно відзначити складну, динамічну систему мотивів, особистісних помислів і цілей, що постійно розвивається. Вона містить індивідуально  вироблені стратегії, засоби орієнтації у дійсності та підходи щодо вирішення  завдань і включає такі компоненти:

• компетентність діяльності, спілкування та саморозвитку особистості фахівця як основу всієї інтегральної компетентності;
• професійну творчість діяльності, що включає спрямованість на системний пошук засобів та прийомів вирішення проблем професійної діяльності;
• системне та модельне мислення як необхідну умову організації та здійснення управлінської праці при вирішенні складних нестандартних завдань;
• конкретно-предметні знання, що є підґрунтям формування компетентності;
• праксеологічну, рефлексивну та інформаційну озброєність при вирішенні різних проблем професійної діяльності.

Головною метою підготовки фахівця  у соціально-економічних умовах суспільства стає не здобуття ним  кваліфікації у вибраній вузькоспеціальній  сфері, а набуття та розвиток певних компетентностей (або компетенцій), які мають забезпечити йому можливість адаптуватися в умовах динамічного розвитку сучасного світу. Це потребує впровадження відповідних змін у зміст професійної підготовки майбутніх фахівців і, в першу чергу, майбутніх педагогів.

Учителю потрібно оволодіти  рядом компетентностей, щоб здійснювати професійну діяльність. Вперше поняття „ключові компетентності” з’явилося в 1992 році у проекті ЄС „Середня освіта в Європі”. Після цього цей термін включають до характеристики кваліфікаційних вимог до педагогічних кадрів. Поняття „ключові компетентності” застосовується для визначення компетентностей, що дають можливість особистості брати активну участь у багатьох соціальних сферах, які роблять внесок у розвиток суспільства, та особистого успіху, що може бути застосовано до багатьох життєвих сфер.

Нестеров В.В. і Бєлкін А.С. виділяють декілька ключових компетенцій, які є складовими професійно-педагогічної компетентності:

• когнітивна;
• психологічна;
• комунікативна;
• риторична;
• професійно-технічна;
• професійно-інформаційна.

Компетентності залежать від контексту і пов’язані  з конкретними цілями специфіки  діяльності і особистим досвідом педагога, а також з профілем закладу. Але виділяють групу загальних  компетентностей для всіх педагогічних працівників, так звані ключові компетентності, які мають наступні ознаки: багатофункціональність, надпредметність, багатомірність, які потребують значного інтелектуального розвитку.

Перспективи подальших соціально-психологічних  досліджень компетентності як складової  підготовки фахівців у гуманітарному  ВНЗ полягають у поглибленому дослідженні чинників мотивації  навчання в межах суб’єкт-суб’єктної моделі організації навчального  процесу в сучасній медійній освіті, спрямованій на формування і розвиток гармонійної висококомпетентної особистості творчого професіонала. Проблема компетентності та її співвідношення з іншими науковими категоріями потребує подальшого теоретичного осмислення та вичерпного аналізу.  

 

ВИСНОВОК

 
На підставі вищезазначеного можна  зробити висновок, що професійна компетентність викладача вищого навчального закладу є інтегрованим і

комплексним явищем, яке  поєднує в собі професійно важливі  та особистісні

якості особистості (знання, уміння та навички, показники загальної  культури),

прагнення до безперервної самоосвіти та професійного самовдосконалення,

творче і відповідальне  ставлення до своєї справи. Професійна компетентність викладача є чинником підвищення якості професійної підготовки конкурентоздатних майбутніх спеціалістів.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. http://studentam.net.ua/content/view/7702/97/
2. http://educationconferenceua2012.org.ua/doc/papers/Zakharchuk-Kluchkovska_UA_Paper.pdf
3. http://mp2.umo.edu.ua/wp-content/uploads/2012/04/Ходарченко.pdf
4. http://readbookz.com/book/172/5428.html
5. http://librar.org.ua/sections_load.php?s=culture_science_education&id=7077
6. http://www.zin.rv.ua/rizne/rizne_(32).htm
7. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pfto/2012_22/files/P2212_47.pdf