Предмет та основні категорії педагогіки

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2013 в 13:57, лекция

Описание работы

Педагогіка – це фундаментальна суспільна наука, яка вивчає закономірності здійснення навчально-виховної діяльності, а також функцонування системи освіти.
Педагогіка – це є фундаментальна суспільна галузева наука.
Педагогіка як система знань про навчання, виховання і систему освіти, може вважатися найдавнішою.

Содержание

1.Педагогіка як наука і навчальний предмет.
2.Структура педагогічної науки.
3.Основні категорії педагогіки.
4.Зв'язок педагогіки з іншими науками.
5.Характеристика основних течій сучасної педагогіки.

Работа содержит 1 файл

Тема Предмет та основні категорії педагогіки.doc

— 1.02 Мб (Скачать)

Після затвердження річного плану роботи на педагогічній раді (він одержує силу обов'язкового документа) починає діяти наступна функція управління - організація, спрямована на визначення місця і ролі кожного члена педагогічного колективу в процесі досягнення поставленої мети, виконання плану роботи школи. Одночасно із здійсненням організаційно-координаційної діяльності вступає в дію контроль з боку адміністрації школи. Визначаючи якість діяльності керованої підсистеми через порівняння результатів із визначеними стандартами (норми, правила, плани, рішення), керівники школи усувають розбіжність між плановими і реальними результатами, здійснюють регулювання. Оцінка ефективності управлінського циклу, розкриття причин успіхів і недоліків у роботі навчального закладу, урахування даних зовнішньої інформації є підставою для побудови прогнозу, визначення мети й основних завдань на новий навчальний рік.

 

  1. Планування роботи школи.

Планування  навчально-виховної роботи є однією з важливих умов її успішності, оскільки забезпечує цілеспрямовану діяльність (раціональне використання можливостей і резервів) усіх підрозділів.

Воно має  бути підпорядковане принципам науковості, передбачаючи систему науково обґрунтованих  завдань, змісту, методів, форм і засобів; реальності та оптимальності передбачуваних заходів, виконання яких забезпечувало б рівномірний ритм роботи школи; соціальної детермінації, формуючи в учнів необхідні суспільству моральні, правові та інші якості.

 

Серед інших вимог до планування — чіткість, зрозумілість, педагогічна доцільність, єдине спрямування, організаційна, концептуальна єдність заходів у досягненні сформульованих цілей.

За формою планування буває текстовим, графічним, змішаним (текстовим і графічним). Але завжди йому повинна бути властива календарність (розподіленість загальношкільних заходів на чверті, місяці, тижні).

За терміном передбачення і реалізації дій планування діяльності школи поділяють на перспективне, річне й поточне.

 

Перспективне  планування. Характерна його особливість полягає у виробленні плану розвитку школи на 3—5 років, який забезпечував би цілеспрямовану діяльність керівництва школи та педагогічного колективу в чітко окресленій перспективі. Йому передує всебічний аналіз роботи за попередній період, визначення головних завдань на новий період, прогнозування організаційно-педагогічних проблем розвитку школи й основних напрямів удосконалення навчально-виховної роботи, особливостей функціонування та розвитку педагогічного та учнівського колективів, матеріально-технічної бази школи.

 

Перспективний план роботи школи забезпечує розподіл сил і засобів на тривалий період, надає системі навчально-виховної роботи школи системності, ритмічності, чіткого використання наявних засобів  і залучення нових.

 

Річне планування. Визначає основні завдання педагогічного колективу на наступний рік. Загалом річний план школи охоплює такі розділи:

1. Вступ. Характеристика  мікрорайону, школи, аналіз діяльності  за попередній навчальний рік,  завдання на новий навчальний рік.

2. Виконання  Закону про освіту. Передбачає  форми і строки оперативного  обліку дітей шкільного віку  в мікрорайоні, план використання  фонду школи, забезпечення медичного  нагляду, харчування дітей, створення  груп подовженого дня.

3. Організація  роботи з кадрами. Охоплює розстановку кадрів і розподіл обов'язків між ними, науково-практичну проблематику, над якою працює колектив, напрями методичної роботи, вивчення і поширення педагогічного досвіду, розвитку науково-педагогічної інформації, роботи педагогічної ради школи, використання досягнень науки та передового досвіду.

4. Керівництво  навчально-виховним процесом. Об'єднує  заходи щодо створення умов  для навчального процесу (оснащення  кабінетів, забезпечення технічними  засобами навчання, поповнення фонду бібліотеки), організації позакласної і позашкільної виховної роботи гуртків, факультативів, товариств, клубів тощо.

5. Педагогічний  контроль за навчально-виховним  процесом. Окреслює цілі, форми перевірки  (журналів, учнівських зошитів, якості  знань та умінь учнів, виховних заходів, санітарного стану тощо), відповідальних за неї (адміністрацію, профспілковий актив, педагогів).

6. Робота з  батьками, спонсорами, громадськістю.  Передбачає заходи педагогічної  пропаганди серед батьків, тематику  батьківських зборів, роботу батьківського комітету, ради школи, спільну роботу громадських комісій сприяння сім'ї та школі.

7. Зміцнення  матеріально-технічної бази, організаційно-господарська  робота. Містить перелік заходів  щодо створення й оснащення  кабінетів, майстерень, спортзалу, приміщень для гурткової роботи, ігрових кімнат, поточного й капітального ремонту меблів, електрообладнання, теплосистеми, забезпечення санітарно-гігієнічного режиму, протипожежної безпеки, розподілу коштів школи.

 

Поточне планування. Його основою є загальношкільний план, на підставі якого складають календарні плани організаційної, методичної та позакласної роботи на чверті: плани роботи вчителів (тематичні та поурочні), класних керівників (на чверть або півріччя), директора школи і його заступників (на тиждень), учнівських гуртків та організацій, розклад навчальних, позакласних занять і заходів та ін.

Поточні плани  мають графічну побудову (по горизонталі  відмічають тижні й дні навчальної чверті, по вертикалі — організаційні  форми роботи, їх тематику, прізвища відповідальних). Містять такі розділи: педагогічна рада, засідання методичних об'єднань, профспілкові збори та виробничі наради, наради у директора, засідання місцевого комітету, загальношкільні батьківські збори, шкільні вечори, спортивні змагання, масові культпоходи й туристичні походи, загальношкільна газета, робота наукових товариств, клубів, організація виставок та олімпіад.

Планування  дає змогу уникнути дублювання, заздалегідь  визначити питання, на яких слід зосередити увагу, спланувати роботу й особистий час вчителів та учнів.

 

4.Організація  внутрішнього контролю.

Внутрішньошкільний  контроль — це глибоке і всестороннє вивчення і аналіз навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчально-виховному закладі і координація на основі цього всіх відносин в колективі. 
   Внутрішньошкільний контроль невіддільний від внутрішньошкільного керівництва. У зміст внутрішньошкільного контролю входить контроль за виконанням всеобучу, станом викладання навчальних предметів, якістю знань, умінь і навичок учнів, виконанням навчальних планів і програм, покласною і позашкільною виховною роботою, організацією методичної роботи, веденням шкільної документації, виконанням наказів, розпоряджень, доручень. 
   Результативність внутрішньошкільного контролю значною мірою залежить від дотримання певних вимог. Це плановість, систематичність і оперативність, диференційований підхід у ході контролю, об'єктивність, дієвість контролю, гласність його результатів. 
   Знаючи зміст внутрішньошкільного контролю і вимоги до нього, керівництво загальноосвітнім навчально-виховним закладом повинно визначити, які види і методи внутрішньошкільного контролю доцільно використати при  перевірці того чи іншого об'єкту.  

 Структура організації  внутрішньошкільного контролю складається з таких етапів: 1) визначення мети і об'єкта контролю; 2) складання плану перевірки; 3) вибір видів і методів контролю; 4) констатування фактичного стану справ; 5) об'єктивна оцінка цього стану; 6) висновки, що випливають з оцінки даного стану; 7) рекомендації щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу або ліквідації недоліків; 9) повторний контроль за виконанням рекомендацій.

 Контроль за станом викладання навчальних предметів. Мета такого контролю — це підвищення якості викладання вчителем навчальних предметів і якості знань, умінь і навичок та вихованості учнів. У річному плані роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу вказано перелік навчальних дисциплін, стан викладання яких планується вивчати, а також строки вивчення, хто буде вивчати (директор чи заступник директора з навчально-виховної роботи), і в якій формі будуть заслуховуватися результати контролю: на засіданні педагогічної ради чи узагальнюватимуться у наказі.   

 У ході перевірки стану  викладання навчального предмету  вивчаються такі питання:

  1. якість та ефективність уроків учителя; якість знань, умінь і навичок учнів; 
  2. виконання вчителем навчальних планів і програм;
  3. організація позакласної роботи з предмета;
  4. участь учителя в різних формах методичної роботи.

 

   Перед відвідуванням і спостереженням уроків директор (заступник директора з навчально-виховної роботи) знайомиться з програмними вимогами з даного навчального предмета, із змістом навчального матеріалу в підручниках, посібниках, з методичними рекомендаціями, статтями в предметних журналах щодо вивчення окремих тем, з методичними листами Міністерства освіти, з передовим педагогічним досвідом з даного предмету, на основі записів у журналі встановлює, який матеріал вже вивчено, що задано додому, яка система оцінок учнів.   

 Результати спостереження  навчальних занять директор, заступник  директора фіксують у журналі  внутрішньошкільного контролю (кожен  окремо). Форма запису і ведення  журналу довільна. У процесі спостереження  уроків перевіряючий звертає  увагу на такі питання:

—знання вчителем фактичного матеріалу;

— доцільність вибору методів і прийомів навчання;

— способи активізації  і стимулювання пізнавальної діяльності учнів;

— питома вага самостійних  і творчих завдань на уроці;

— використання диференційованого  та індивідуального підходу до учнів на уроці; 
— дотримання принципів навчання;

— виховання інтересу до предмета;

— система перевірки  і оцінки знань, умінь і навичок  учнів, вмотивованість і об'єктивність оцінювання;

— щільність уроку, раціональне  використання часу;

— забезпечення міжпредметних зв'язків у процесі реалізації дидактичної мети уроку;

— використання можливостей  уроку для формування загальнонавчальних умінь і навичок;

— якість засвоєння учнями навчального матеріалу на уроці;

— обсяг і характер домашніх завдань;

— психологічний мікроклімат  на уроці.  

 Після відвідування уроку чи системи уроків учителя перевіряючий проводить глибокий педагогічний аналіз навчального заняття, вказує на його позитивні сторони, недоліки (якщо такі є), надає необхідну методичну допомогу. 
   При перевірці виконання вчителем навчальної програми керівник школи зіставляє календарні плани із записами в класному журналі, зошитах учнів, звертає увагу на виконання практичних і лабораторних робіт, навчальних екскурсій, проведення достатньої кількості контрольних робіт, з'ясовує доцільність внесення коректив (якщо такі зроблені) у послідовність вивчення навчального матеріалу, в розподіл часу на його вивчення.

Контроль за організацією позакласної роботи з предмета передбачає перевірку виконання плану роботи предметного гуртка, спостереження і аналіз навчальних занять, якість відвідування гуртка учнями, результативність його роботи, а також врахування участі учителя в організації та проведенні учнівських олімпіад з предмета, днів або тижнів, вечорів з даної навчальної дисципліни та інших заходів.  

 На рівень педагогічної майстерності значною мірою впливає і участь учителя в різних формах методичної роботи. Тому керівники школи при перевірці стану викладання навчального предмету вивчають і результативність методичної роботи вчителя.  

 Контроль за якістю знань, умінь і навичок учнів. Рівень знань, умінь і навичок учнів є головним критерієм в оцінці роботи вчителя, тому перевірка їх є важливою складовою частиною внутрішньошкільного контролю.   

 Основними методами контролю є спостереження уроків, усне опитування учнів за раніше складеними питаннями, опитування учнів у кінці уроку (5-7 хв.), короткочасні письмові роботи, письмові контрольні роботи після вивчення теми, в кінці чверті, навчального року, а також перевірка техніки списування, техніки читання учнів.  

 До складання текстів контрольних робіт залучаються керівники предметних методоб'єднань, метооб'єднань учителів початкових класів. 
   Директор або заступник директора з навчально-виховної роботи перевіряють об'єктивність оцінки знань, умінь і навичок учнів, відповідність її нормативним вимогам щодо оцінювання, наявності достатньої кількості оцінок для виставлення підсумкової оцінки за чверть.  

 Результати контролю  за якістю знань, умінь і  навичок учнів обговорюються на засіданні педагогічною ради школи, методичного об'єднання, оформляються наказом по школі.   

 Контроль за веденням шкільної документації. У систему контролю за веденням шкільної документації входить перевірка класних журналів, зошитів, щоденників учнів, журналів груп продовженого дня, факультативних занять, предметних гуртків.  

 Перевірка ведення учнівських  зошитів дає змогу виявити  багато сторін навчально-виховного  процесу: якість і характер  письмових робіт, якість і періодичність перевірки вчителем зошитів, культуру ведення їх (охайність записів, каліграфія, дотримання вимог єдиного мовного режиму), систему роботи над помилками, обсяг і характер домашніх завдань, якість знань учнів.

 Систематичність перевірки класних журналів — 1-2 рази в місяць. Зауваження щодо ведення класних журналів директор або заступник директора з навчально-виховної роботи записує на окремій сторінці в кінці журналу із вказівкою термінів ліквідації недоліків.   

Информация о работе Предмет та основні категорії педагогіки