Предмет та основні категорії педагогіки

З цією метою  ініційовано ряд змін у середній освіті. Насамперед це перехід до профільної старшої школи, що також висуває  перед учителем, його підготовкою  нові вимоги. Це необхідний, але не достатній  крок. Проблеми педагогічної освіти, зумовлені новими цивілізаційними викликами до людини, модернізацією загальної середньої школи, входженням України до європейського освітнього простору, органічно взаємопов'язані, оскільки йдеться про досягнення єдиної мети – підвищення якості національної освіти та забезпечення підготовки людини до життя у XXI столітті.

Основні тенденції розвитку освіти

 

Позитивні	Негативні
• Поступове  утвердження у сфері освіти української  мови   • Демократизація навчального процесу   • Зв'язок освіти з національною історією, культурою і традиціями   • Поява навчальних закладів різних видів і форм власності   • Орієнтація реформ в освіті на європейські зразки з урахуванням національної специфіки	• Обмеженість  державного фінансування освітніх закладів   • Недостатня матеріально-технічна база   • Падіння соціального престижу педагогічної діяльності і як наслідок загострення кадрової проблеми   • Помилки в проведенні реформ

 

 

 

 

Тема 2. Наукові основи внутрішньо шкільного  правлення.

 

1.Система управління  народною освітою

2.Управління  і керівництво школою.

3.Планування  роботи школи.

4.Організація  внутрішнього контролю.

5.Основні методи  внутрішньо  шкільного контролю.

6.Основні форми  внутрішньо шкільного контролю.

7.Зміст внутрішньо  шкільного контролю основних  видів діяльності педагогічного  колективу  і учнів.

 

Література:

6. Бабанский Ю. К„ Победоносцев Г. П. Комплексный подход к воспитанию школьников. — М., 1980.
7. Н. П. Волкова « Педагогіка», посібник, Київ, видавничий центр «Академія»2001.
8. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія"
9. Галузяк В. М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка. – Вінниця, 2001. – 200 с.
10. 3. Державна національна програма “Освіта” ( “Україна ХХІ століття). – К., 1994.
11. 4. Закон України “Про освіту” //Освіта. – 25 червня 1991 р.

 

1. Система управління народною освітою

Державні органи управління системою загальної середньої освіти. Для послідовного проведення державної політики в сфері загальної середньої освіти в Україні створені відповідні державні органи управління: Міністерство освіти і науки, Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади загальної середньої освіти, управління освіти обласних державних адміністрацій, відділи освіти районних (міських) державних адміністрацій.

Спеціально  уповноваженим центральним органом  виконавчої влади в галузі загальної  середньої освіти є Міністерство освіти і науки України.

Міністерство  освіти і науки реалізує державну політику в сфері загальної середньої  освіти; здійснює в межах своїх  повноважень нормативно-правове  регулювання відносин у системі  загальної середньої освіти; визначає перспективи розвитку системи загальної середньої освіти; розробляє, впроваджує і контролює додержання Державного стандарту загальної середньої освіти; контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної середньої освіти; організовує нормативне, програмне, науково-методичне та інформаційне забезпечення системи загальної середньої освіти; визначає порядок атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів; організовує підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, приймає рішення щодо організації інноваційної діяльності, координує та контролює її проведення; забезпечує підготовку і видання підручників, посібників, методичної літератури, схвалює їх видання; затверджує типові переліки обов'язкового навчального та іншого обладнання, навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників; виконує інші функції .

Місцеві органи виконавчої влади (управління освіти при  обласних державних адміністраціях, відділи освіти при районних (міських) державних адміністраціях) та органи місцевого самоврядування в галузі загальної середньої освіти забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у галузі освіти, обов'язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої освіти, розташованими на їх території; беруть участь у розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти; створюють умови для одержання громадянами повної загальної середньої освіти; організовують нормативне, програмне, матеріальне, науково-методичне забезпечення, перепідготовку, підвищення кваліфікації, атестацію педагогічних працівників; проводять атестацію навчальних закладів системи загальної середньої освіти, розташованих на їх територіях, оприлюднюють результати атестації; сприяють проведенню інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти; здійснюють інші повноваження1 .

Для сучасного  стану системи управління освітою  характерний процес децентралізації, тобто передача ряду функцій і  повноважень від вищих органів  управління нижчим. Державні органи розробляють  найбільш загальні стратегічні напрями, а обласні й районні (міські) органи спрямовують зусилля на вирішення конкретних, фінансових, кадрових, матеріальних, організаційних проблем.

Друга характерна особливість - перехід від державного до державно-громадського управління освітою. Органами громадського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу є загальні збори (конференція) колективу; рада загальноосвітнього навчального закладу; районна (міська), обласна конференції працівників освіти; районна (міська) рада з питань народної освіти; всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

Головна мета державно-громадського управління - поєднати зусилля держави  і суспільства у вирішенні  проблем формування державної політики в галузі освіти, питань навчально-виховної, методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

Важливим показником підсилення суспільного характеру  управління освітою є роздержавлення системи освіти. Поряд з державними в Україні функціонують недержавні загальноосвітні навчально-виховні  заклади, створені на основі інтересів та бажань учнів і батьків, учителів і вихователів, запитів регіональних, національних, професійних, конфесіональних об'єднань і груп. Управління такими закладами здійснює безпосередньо його засновник або за його дорученням опікунська рада, сформована засновником. Недержавний загальноосвітній заклад має свій Статут, у якому визначені права опікунської ради, структура управління тощо.

Загальноосвітній  навчальний заклад. Загальноосвітнім навчальним закладом є навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту.

Загальноосвітній  навчальний заклад реалізує положення  Конституції України, Закону України ''Про освіту'', Закону України ''Про  загальну середню освіту'', інших  нормативно-правових актів у галузі освіти. Він задовольняє потреби громадян відповідної території у здобутті повної загальної середньої освіти; забезпечує єдність навчання і виховання; розробляє та реалізує варіативну складову змісту загальної середньої освіти; створює науково-методичну і матеріально-технічну базу для організації та здійснення навчально-виховного процесу; забезпечує відповідність рівня загальної середньої освіти Державному стандарту загальної середньої освіти; здійснює інші повноваження.

Типи загальноосвітніх навчальних закладів. Відповідно до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом (початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта) існують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів І, II, III ступенів:

середня загальноосвітня  школа - загальноосвітній навчальний заклад І-Ш ступенів (І ступінь - початкова  школа, II ступінь - основна школа, III ступінь - старша школа, як правило, з  профільним спрямуванням навчання);

спеціалізована  школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

гімназія - загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих  предметів відповідно до профілю;

ліцей - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

колегіум - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського  та (або) культурно-естетичного профілів;

Загальноосвітня школа-інтернат - навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

спеціальна  загальноосвітня школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з  відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

школа соціальної реабілітації - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат);

вечірня (змінна) школа - загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів для громадян, які  не мають можливості навчатися у  школах з денною формою навчання.

Інші навчальні  заклади системи загальної середньої освіти:

позашкільний  навчально-виховний заклад - навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними  тощо);

міжшкільний навчально-виробничий комбінат - навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

професійно-технічний  навчальний заклад - навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;

вищий навчальний заклад І-ІІрівнів акредитації - навчальний заклад для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями  молодшого спеціаліста і бакалавра  з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти.

За організаційно-правовими  формами загальноосвітні навчальні  заклади можуть бути державної, комунальної  та приватної форм власності.

2. Управління і керівництво школою.

Процес управління - це реалізація взаємопов 'язаних функцій, необхідних для того, щоб сформувати і досягти мети загальноосвітнього навчального закладу. Управлінські функції спрямовані на об'єкт управління. У взаємодії, співробітництві з ним вони є конкретними формами прояву змісту процесу управління.

Ми зазначали, що А. Файоль, якому приписують первинну розробку цієї концепції, вважав, що існує  п'ять вихідних функцій. Інші автори розробили інші переліки функцій. Огляд  сучасної літератури дає змогу виявити  такі функції - педагогічний аналіз, прогнозування, планування, організація, мотивація, керівництво, координація, контроль, оцінка, регулювання. Фактично майже в кожній публікації з управління є список управлінських функцій, який буде хоч трохи відрізнятися від інших подібних списків.

Урахування змісту і структури ''шкільного виробництва'' і об'єднання суттєвих видів управлінської діяльності у невелику кількість категорій дозволило нам виділити чотири управлінські функції: аналіз інформації, планування, організація, контроль.

У загальних  рисах процес управління школою здійснюється таким чином: управляюча підсистема (керівники школи) отримує певну інформацію про стан підсистеми, що управляється. Цю інформацію вона аналізує, порівнює зі станом зовнішнього середовища, розпорядженнями та рекомендаціями керівних органів народної освіти, напрацьовує та приймає управлінські рішення, спрямовані на впорядкування стану керованої підсистеми або на переведення її в новий, вищий стан. Це рішення (командна інформація) потрапляє до керованої підсистеми. Коло руху інформації в управлінській діяльності керівників школи замикається.

Порушення хоча б однієї ланки цього циклу  призводить до того, що керована система  частково чи повністю виходить із взаємодії  з управляючою системою.

Процес управління складається з великої кількості різних за цілями, завданнями, об'єктами, тривалістю управлінських циклів: ''навчальний рік'', ''навчальний семестр'', ''навчальна чверть'' тощо. Незалежно від того, які цілі передбачає цикл управління, які часові рамки для нього визначив керівник, незалежно від об'єкта, управлінський цикл завжди має функції: аналізу, планування, організації, контролю. Кожна з цих функцій виконує лише їй одній властиву роль і не може бути ігнорована без ризику допустити диспропорцію в управлінській діяльності. Візьмемо для прикладу управлінський цикл ''навчальний рік''. На основі аналізу підсумків навчального року, який показує досягнення і недоліки у роботі педагогічного колективу, виробляється прогноз, уточнюється мета і головні завдання на новий навчальний рік. Складається і затверджується річний план роботи школи.