Педагогічний конфлікт у школі

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський університет імені Бориса Грінченка

Гуманітарний інститут

Кафедра теорії та історії  педагогіки

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідницьке завдання

 

на тему:

 

 

“ Педагогічний конфлікт у школі ”

 

 

 

                                                                                                           Виконав:

                                                                           Васюк Андрій

  Студент групи фвб-2-09

                                                              Перевірила:

  Леонтьєва  Інна Василівна

викладач  кафедри теорії та

історії педагогіки

 

 

Київ 2013 

Зміст

Педагогічні  ситуації і конфлікти

1. Педагогічні ситуації

2. Визначення конфлікту,  зміст, типи і способи протікання

3. Види педагогічних  ситуацій і конфліктів

3.1. Ситуації і конфлікти  діяльності

3.2. Ситуації і конфлікти  вчинків

3.3. Ситуації і конфлікти  відносин

4. Причини конфліктів

5. Психологічний аналіз ситуацій і конфліктів і його засоби

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Педагогічні  ситуації і конфлікти

1. Педагогічні ситуації

Педагогічна ситуація визначається Н. В. Кузьміною як "реальна обстановка в навчальній групі й у складній системі відносин і взаємин учнів, яку потрібно враховувати при ухваленні рішення про способи впливу на них" .

У педагогічних ситуаціях  перед учителем найбільше чітко  встає задача керування діяльністю учня. При її рішенні вчителю треба  уміти імітувати його міркування, розуміти, як учень сприймає сформовану ситуацію, чому він вчинив саме так.

У педагогічній ситуації учитель вступає в контакт  з учнями з приводу його конкретного  вчинку, дії.

Педагогічні ситуації можуть бути простими і складними.

Перші дозволяються вчителем без зустрічного опору учнів  через організацію їхнього поводження в школі. Протягом навчального дня учитель включається в широкий діапазон взаємин з учнями по різних приводах: зупиняє бійку, попереджає сварку між учнями, просить допомогти в підготовці до уроку, включається в розмову між учнями, виявляючи часом спритність.

У складних ситуаціях  велике значення мають емоційний  стан вчителя й учня, характер сформованих  відносин зі співучасниками ситуації, вплив присутніх при цьому  учнів, а результат рішення завжди має визначений ступінь успішності через важко прогнозоване поводження учня в залежності від багатьох факторів, врахувати які вчителю практично неможливо.

"Я стала класним  керівником. Дмитрик П., учень з  мого класу, перестав виконувати  домашні завдання, порушував дисципліну. Хлопчик здатний, а "двійки" стали з'являтися по багатьом предметам, ніякі домовленості на нього не діяли. Я для нього начебто не існувала. Це тривало майже весь навчальний рік: були емоційні зриви і з моєї сторони, і з боку учня. В одне з відвідувань школи мама учня звернулася до мене за допомогою. Виявилося, що батько Дмитрика п'є і скандалить, і хлопчик з матір'ю часто не ночують будинку. Довідавшись про це, я змінила відносини з Дмитриком, він відчув, що я не байдужна до його долі, і поступово виправив поводження і навчання. Шкода, що ми часто бачимо тільки зрив у поводженні учня і ніколи нам з'ясовувати його причину".

При дозволі педагогічних ситуацій дії часто визначаються особистою образою на учнів. У  вчителя тоді виявляється прагнення  вийти переможцем у протиборстві з учнем, не піклуючись про те, як учень вийде із ситуації, що засвоїть зі спілкування з учителем, як зміниться його відношення до себе і дорослим. Для вчителя й учня різні ситуації можуть бути школою пізнання інших людей і самого себе.

 

2. Визначення  конфлікту, зміст, типи і способи протікання

Конфлікт у психології визначається як "зіткнення протилежне спрямованих, несумісних один з одним тенденцій, окремо узятого епізоду у свідомості, у міжособистісних чи взаємодіях міжособистісних відносинах чи індивідів груп людей, зв'язане з негативними емоційними переживаннями" .

Для того, щоб уміло  використовувати конфлікт у педагогічному  процесі, необхідно, природно, мати теоретичну базу: добре знати динаміку його і всі її складові. Даремно розповідати  про технологію використання конфлікту, людині, що має лише життєве представлення про конфліктний процес.

Конфлікт — форма соціальної взаємодії між двома чи більш суб'єктами (суб'єкти можуть бути представлені індивідом/групою/самим собою — у випадку внутрішнього конфлікту), що виникає через розбіжність бажань, інтересів, чи цінностей сприйняття.

Говорячи інакше, конфлікт — ситуація, коли два чи більш  суб'єкти взаємодіє таким чином, що крок вперед у задоволенні інтересів, сприйняття, чи цінностей бажань одного з них означає крок назад для іншого чи інших.

Ми розглядаємо педагогічний конфлікт, тобто конфлікт, суб'єктами якого є учасники педагогічного  процесу.

Типологічний підрозділ конфліктів:

• "справжній" — коли зіткнення інтересів існує об'єктивно, усвідомлюється учасниками і не залежить від якогось фактора;
• "випадковий чи умовний" — коли конфліктні відносини виникають у силу випадкових, що легко піддаються зміні обставин, що не усвідомлюється їхніми учасниками. Такі відносини можуть бути припинені у випадку усвідомлення реально наявних альтернатив;
• "зміщений" — коли сприймані причини конфлікту лише побічно зв’язані з об'єктивними причинами, що лежать у його основі. Такий конфлікт може бути вираженням щирих конфліктних відносин, але в певній символічній формі;
• "невірно приписаний" — коли конфліктні відносини приписуються не тим сторонам, між якими розігрується дійсний конфлікт. Це робиться або навмисно з метою спровокувати зіткнення в групі супротивника, "затушовуючи" тим самим конфлікт між його щирими учасниками, або ненавмисно, у силу відсутності дійсно щирої інформації про існуючий конфлікті;
• "прихований" — коли конфліктні відносини в силу об'єктивних причин повинні мати місце, але не актуалізуються;
• "помилковий" — конфлікт, що не має об'єктивних основ і виникаючий у результаті неправильних чи уявлень непорозумінь.

 

Варто розрізняти поняття "конфлікт" і "конфліктна ситуація", різниця між ними дуже істотна.

Конфліктна  ситуація — таке сполучення людських інтересів, що створює ґрунт для реального протиборства між соціальними суб'єктами. Головна риса — виникнення предмета конфлікту, але поки відсутність відкритої активної боротьби.

Тобто в процесі розвитку зіткнення конфліктна ситуація завжди передує конфлікту, є його основою.

Виділяють чотири види конфліктів:

• внутріособистісний, що відбиває боротьбу приблизно рівних по силі мотивів, потягів, інтересів особистості;
• міжособистісний, що характеризується тим, що діючі обличчя прагнуть реалізувати у своїй життєдіяльності взаємовиключні цілі;
• міжгруповий, що відрізняється тим, що конфліктуючими сторонами виступають соціальні угруповання, що переслідують несумісні цілі і перешкоджають один одному на шляху їхнього здійснення;
• індивідуально-груповий – виникає у випадку невідповідності поводження особистості груповим нормам і чеканням.

 

Щоб спрогнозувати конфлікт, треба спочатку розібратися, чи мається проблема, що виникає в тих випадках, коли є протиріччя, неузгодженість чогось з чимось. Далі встановлюється напрямок розвитку конфліктної ситуації. Потім визначається склад учасників конфлікту, де особлива увага приділена їхнім мотивам, ціннісним орієнтаціям, відмінним рисам і манерам поводження. Нарешті, аналізується зміст інциденту.

Існують сигнали, що попереджають конфлікт. Серед них:

• криза (у ході кризи звичайні норми поводження втрачають силу, і людина стає здатним на крайності – у своїй уяві, іноді насправді);
• непорозуміння (викликається тим, що якась ситуація зв'язана з емоційною напруженістю одного з учасників, що приводить до перекручування сприйняття);
• інциденти (якийсь дріб'язок може викликати тимчасове чи хвилювання роздратування, але це дуже швидко проходить);
• напруга (стан, що спотворює сприйняття іншої людини і вчинків його дій, почуття змінюються до гіршого, взаємини стають джерелом безупинного занепокоєння, дуже часто будь-яке непорозуміння може перерости в конфлікт);
• дискомфорт (інтуїтивне відчуття хвилювання, страх, що важко виразити словами).

 

           Педагогічно важливо відслідковувати  сигнали, що свідчать про зародження  конфлікту.

У практиці  педагога більше цікавить не стільки усунення інциденту, скільки аналіз конфліктної ситуації. Адже інцидент можна заглушити шляхом “натиску”, тоді як конфліктна ситуація зберігається, приймаючи затяжну форму і негативно впливаючи на життєдіяльність колективу.

          На конфлікт дивляться сьогодні, як на дуже значиме явище в педагогіці, яке не можна ігнорувати і якому повинне бути приділене особлива увага. Ні колектив, ні особистість не можуть розвиватися безконфліктно, наявність конфліктів є показник нормального розвитку .

           Вважаючи конфлікт ефективним засобом виховного впливу на особистість, учені вказують, що подолання конфліктних ситуацій можливо тільки на основі спеціальних психолого-педагогічних знань і відповідних їм  умінь. Тим часом багато вчителів негативно оцінюють усякий конфлікт як явище, що свідчить про невдачі в їхній виховній роботі. У більшості педагогів як і раніше збереглося насторожене відношення до самого слова “конфлікт”, у їхній свідомості це поняття асоціюється з погіршенням взаємин, порушенням дисципліни, явищем шкідливим для виховного процесу. Вони прагнуть уникати конфліктів будь-якими способами, а при наявності їх намагаються гасити зовнішній прояв останніх.

            Більшість учених вважає, що конфлікт  – це гостра ситуація, що виникає  як результат зіткнення відносин особистості з загальноприйнятими нормами.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної конфліктології приводить до наступного попереднім висновкам:

• в основі конфлікту часто лежить з'ясовне протиріччя, а сам конфлікт може носити конструктивний і деструктивний характер;
• у більшості педагогів зберігається насторожене відношення до конфліктів серед учнів;
• конфліктів не випливає “боятися”, оскільки вони закономірні;
• конфлікти серед підлітків у силу їхніх вікових особливостей- явище розповсюджене і звичайне;
• до конфлікту часто приводить високий емоційний “розжарення” у спілкуванні;
• причиною конфлікту може служити твердження свого “Я”;
• внутрішньо-особистісний конфлікт може стати причиною міжособистісного конфлікту;
• утручатися педагогам у конфлікт доцільно не стільки для того, щоб усунути його, скільки для надання допомоги підлітку в пізнанні самого себе, свого товариша, свого навчального колективу;
• перш ніж втручатися в конфлікт, необхідно знати причини його виникнення, інакше втручання може придбати педагогічно негативний характер;
• конфліктна ситуація і конфлікт при умілому використанні механізмів керування можуть стати ефективними засобами виховного впливу;
• соціальному педагогу необхідні глибокі спеціальні знання для успішного керування конфліктами серед підлітків.

Конфлікти можуть ініціюватися не тільки об'єктивними, але і суб'єктивними  умовами. До об'єктивних обставин відноситься, те, що існує більш-менш незалежно  від педагогічного процесу, і  що створює потенційну можливість конфлікту. Суб'єктивні умови складають рівень вихованості і розвитку дітей, усвідомлення ступеня конфліктності ситуації її учасниками, їхній морально-ціннісні орієнтації.

По своїй спрямованості  конфлікти поділяються на наступні види:

• соціально-педагогічні – вони виявляються як у відносинах між групами, так і з окремими людьми. В основі цієї групи лежать конфлікти – порушення в області взаємин. Причини взаємин можуть бути наступними: психологічна несумісність, тобто неусвідомлене, нічим не мотивоване неприйняття людини людиною, що викликає в однієї з чи сторін одночасно в кожної з них неприємні емоційні стани. Причинами може бути боротьба за лідерство, за вплив, за престижне положення, за увагу, підтримку навколишніх;
• психолого-педагогічні конфлікти – у їхній основі лежать протиріччя, що виникають у навчально-виховному процесі в умовах дефіциту гармонізації відносин, що складаються в ньому;
• соціальний конфлікт – ситуативні конфлікти від випадку до випадку;
• психологічний конфлікт – відбувається поза спілкуванням з людьми, відбувається усередині особистості.