Педагогічна спадщина та просвітницька діяльність М.І. Демкова (1859-1939)

9

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Кафедра педагогіки початкового навчання

РЕФЕРАТ

Педагогічна спадщина та просвітницька діяльність

М.І. Демкова (1859-1939)

Виконала:

Студентка  415 групи 

Перебийніс Олена

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

Фалько  Л.І.

Миколаїв 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………........3

1.      Громадсько-освітня і педагогічна діяльність М.Демкова у  Києв­і, Глухові, Москв­і та Прилуцьку ………………………………………....5

2.      Суть педагогічної системи М.Демкова………………………………...9

3.      Значення теоретичного доробку вченого для подальшого розвитку педагогіки як науки…………………………………………………….14

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….......16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….18

ВСТУП

До числа визначних українських педагогів, наукових діячів кінця ХІХ - початку ХХ століття належить Михайло Іванович  Демков. Він залишив багату наукову спадщину - більше 80 публікацій, серед них книги з педагогіки та її історії.

Протягом багатьох років життя і діяльності М.Демкова, а потім і після смерті, ставлення до його наукової і педагогічної спадщини було не однозначним. Поряд з схвальними відгуками, висловлювались зауваження, звучала критика, але його твори нікого не залишали байдужими, вони живили педагогічні пошуки, змушували шукати відповіді на поставлені запитання. До 1917р. науковими працями і діяльністю М.Демкова цікавилися педагоги, діячі науки й освіти - О.Острогорський, С.Венгеров, П.Каптерєв та ін.

Пізніше, в 60-70 рр. ХХ ст., окремі проблеми дидактики та теорії виховання з наукового доробку М.Демкова розглядалися в працях Ф.Паначина, О.Піскунова, Ш.Ганеліна, С.Єгорова. Автори неодноразово наголошували і підкреслювали велике значення педагогічних ідей і положень вченого.

В 1995 році основні періоди діяльності М.Демкова висвітлював у своїй статті російський вчений С.Єгоров. Однак в жодній праці не згадується про українське походження М.Демкова, а його педагогічна діяльність в Україні висвітлена дуже поверхово. Більш того, І.Підласий у підручнику для студентів вищих педагогічних навчальних закладів

(1996 р.) також говорить про М.Демкова як про відомого російського дореволюційного педагога.

Однак архівні документи та особиста справа переконливо свідчать про українське походження М.Демкова. Сучасні дослідники педагогічної науки О.Савченко, Н.Ничкало, С.Гончаренко, А.Бойко, Л.Вовк, М.Євтуха, Н.Калениченко, Є.Ко­валенко, В.Кравець, В.Майбород, О.Мороз, В.Смаля, Б.Сту­парик, О.Сухомлинська, І.Шкурка, М.Ярмаченко однозначно зараховують М.Демкова до українських педагогів.

         Інтерес до особистості М.Демкова, його педагогічної та наукової спадщини неодноразово виявляла місцева преса: "Правда Прилуччини", "Скарбниця" та ін.

Аналіз наявних публікацій свідчить про зацікавленість ос­вітньою діяльністю М.Демкова, про значний інтерес до його науково-педагогічної спадщини.

Отже, з одного боку, ми повинні глибоко усвідомити об’єк­тивну потребу і реальні можливості вивчення освіт­ньої діяльності та науково-педагогічної спадщини М.Демкова, а з іншого – повинні констатувати, що в силу різних обставин створені ним педагогічні праці до недавнього часу не були предметом спе­ціального вивчення.

1.      Громадсько-освітня і педагогічна діяльність М.Демкова

у Києв­і, Глухові, Москв­і та Прилуцьку

Народився М. І. Демков на хуторі Скринному Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер Прилуцький район Чернігівської області) в дворянській сім'ї. Як більшість дітей дворян, початкову освіту здобував вдома. В 11 років вступив до 2-го класу Ніжинської гімназії при Історико-філологічному інституті князя Безбородька, яку закінчив у 1877 р. зі срібною медаллю. Оскільки мав здібності до математичних дисциплін, дирекція гімназії рекомендувала його до вступу на фізико-математичний факультет Київського університету святого Володимира.

Під час навчання в університеті у Михайла Демкова виявилася схиль­ність до наукової праці, хоча його інтереси були досить широкими (філо­софія, психологія, педагогіка, ботаніка, фізика, хімія, історія мистецтва), дисертаційну роботу виконував на здобуття вченого ступеня кандидата природничих наук.

У 1882 р. М.Демкова обирають дійсним членом товариства дослідників природи. Цьому сприяла перекладацька робота та власні статті вченого з природознавства.

Наукове оточення гімназії та університету сформували в М.Демкова бажання бути корисним своєму народові, своїй державі, сприяли його становленню як вченого.

Глухівський період (1882 - 1900рр.) – представлений викладацькою діяльністю. М.Демков викладав фізику, географію та природознавство в Чернігівській жіночій гімназії.

Поряд із вик­ладацькою роботою продовжував самостійно вивчати іноземні мови. Публікації М. Демкова того часу свідчать про велику та клопітку роботу із зарубіжними джерелами.

Із середини 80-х років М. Демков викладає фізику та природничі науки у Глухівському учительському інституті. Цей період його життя позначений великим творчим піднесенням. Численні публікації приносять наукове визнання і популярність серед широких кіл громадськості.

У 1887 р. автор розпочав роботу над великою працею - "Історія російської педагогіки", яка відобразила багатющий досвід у справі навчання та виховання, починаючи з періоду запровад­ження християнства на Русі.

У 1895 - 1896 рр. перша частина "Історії російської педагогіки" була видрукувана в додатку журналу "Гімназія", окремою книжкою її видано в 1896 р. . Наступного року вийшла друга частина, що охоплювала XVIІІ ст.. М. Демков почав збирати матеріали для третьої частини, яка б мала висвітлювати історію педагогіки XІX ст..

У 1898 р. М.Демков видав книгу "Російська педагогіка, го­лов­­­ні її представники. Досвід історико-педагогічної хрестоматії", яка ввійшла до складу Педагогічної Бібліотеки.

М.Демков брав активну участь у громадській роботі, протягом дванадцяти років  виконував обов’язки Секретаря Педагогічної Ради Глухівського інституту, виступав з лекціями, доповідями.

Деякий час, крім педагогічної діяльності, М.Демков виконував функції редактора неофіційної частини "Чернігівських Губернських Відомостей", брав участь у роботі восьмого з’їзду природодослідників та лікарів.

Активна наукова діяльність Михайла Івановича була перервана 1900 р. у зв'язку з призначенням його на посаду директора народних училищ: спершу Вологодської губернії (1900—1901), а згодом — Нижегородської. Робота поглинала увесь час. Ситуація змінилася із призначенням М. Дем­кова 29 січня 1905 року директором Московського учительського інститу­ту, де він одночасно читав лекції з педагогіки та її історії. З відновленням наукової діяльності вийшла друком і третя частина "Истории русской пе­дагогики" (1909).

У московський період побачила світ низка його підручників та посібників з історії педагогіки: "Очерки по истории русской педагогики" (1909), "Краткая история педагогики" (1910), "Педагогика западноевропейская и русская. Педагогическая хрестоматия" (1911), "История западноевропейской педагогики" (1912).

Цей період громадсько-педагогічної та наукової діяльності М.Демкова був періодом утвердження видатного вченого-теоретика, талановитого керівника. Плідною була його видавнича діяльність.

У 1919 р. вчений повернувся в Україну. Працював у м. Ніжині інструктором з народної освіти, брав участь в організації народного університету ім. Т. Г. Шевченка, тимчасово виконував обов’язки його завідуючого, деякий період був деканом словесно-історичного факультету цього ж університету. У червні та липні М.Демков завідував тимчасовими районними педагогічними курсами для вчителів початкових і середніх шкіл Ніжинського, Конотопського, Борзнянського, Козелецького, Остерського, Глухівського, Кролевецького,Стародубського по­вітів, де читав загальну педагогіку, історію педагогіки та психологію дитини. Програма, розроблена вченим для курсів, відзна­чалася науковістю та зв’язком з практикою.

У січні 1920-го переїхав до м. Прилук Чернігівської області. Там працював в учительській семінарії, згодом (1925) реорганізо­ваній у педтехнікум. Викладав, крім педагогіки, ще й гігієну дитячого росту і санітарію дитячих установ, загальні й спеціальні методи організації дитячого життя та праці; геологію, педологію, природознавство, географію; виконував обов'язки завідувача кабінету педагогіки.

Період роботи М.Демкова в м. Прилуках збігся з часом проживання там досить відомих вчених В.І.Маслова та О.М.Щербини. У 1926 р. з ініціативи М.Демкова вони утворили наукове товариство - Секцію Наукових Робітників, яка нараховувала 15 осіб. До його складу входили співробітники педтехнікуму, Окружного музею та Архіву. Керувало роботою товариства бюро в складі трьох осіб під головуванням М.Демкова. Діяльність ученого-педагога була високо оцінена і гідно відзначена. У 1927 році М.Демкова обирають кореспондентом Українського науково-дослідного інституту педагогіки, з яким на той час співпрацювали Я.П.Ряппо, Я.Т.Чепіга, Я.А.Мамонтов та інші видатні вчені-педагоги, та присвоюють звання "Професора педагогіки". 2 травня 1929 року Колегія Народного Комісаріату Освіти УРСР ухвалила: "Прий­маючи до уваги понад 45-річну діяльність професора Демкова М. І. в царині науки та педагогіки, його велику громадську роботу, — надати йому звання "Заслуженого Професора" .

Даний період характеризується науковою зрілістю вченого, плідною педагогічною, громадською, науково-просвітницькою діяльністю.

Ідейні переконання М.Демкова залишалися майже незмін­ними протягом багаторічної громадської і педагогічної діяльності. Незалежно від соціально-політичних подій, зміни влади, інших суспільних перетворень, які відбувалися в країні, М.Демков вважав освіту, навчання і виховання основою добробуту народу, основою міцності і могутності держави. Все життя працював за своєю спеціальність і підтримував усіх інших вчителів, закликав до співпраці, мужності і єдності. Всіх педагогів любив та поважав за їх відданість дітям. Педагог ніколи не належав до жодної з партій, був християнином, всі сили віддав на розвиток педагогічної науки, освіти.

2.      Суть педагогічної системи М.Демкова

Великого значення М.Демков надавав проблемам виховання. Він вважав, що від успішного розв’язання проблем виховання залежить не тільки подальша доля кожної особистості, а й соціально-економічний, культурний розвиток країни. Людина, за М.Дем­ковим, перш за все повинна, бути фізично, розумово, естетично,  морально, тобто гармонійно розвиненою. Тому багато років свого життя вчений присвятив саме цим питанням.

Особливе місце у спадщині вченого відведено проблемам морального виховання, яким М.Демков присвятив ряд публікацій: "Про моральне виховання", "Про самостійні заняття учнів", "Шкільні дисциплінарні правила і їх відношення до життя" та ін..

Проаналізувавши й узагальнивши погляди М.Демкова щодо проблем морального виховання, необхідно відзначити, що вони цілком і повністю відповідали гострим потребам того часу, були продиктовані соціально-економічними, політичними, національ­но-культурними умовами. М.Демков вважав за необхідне сформувати такі якості особистості, як сила волі, мужність, вміння приймати рішення, відповідальність, доброта, милосердя, симпатія, честь, людська гідність, здатність спів­чувати, співпереживати.

Значне місце у спадщині вченого займають проблеми розумового виховання, яке М.Демков розглядав як одну з складових гармонійного розвитку особистості. Метою розумового виховання в середньому навчальному закладі вчений вважав формування світогляду особистості. Розумове виховання, на його думку, не механічне засвоєння певної суми знань, а розвиток розумових здібностей, важливий напрямок підготовки молоді до життя і ді­яльності, збагачення її методами і засобами для набування знань і їх використання, пробудження інтересу до інтелектуальних занять.

Завдання естетичного виховання вчений вбачав не тільки в тому, щоб навчити людину розуміти прекрасне, а й сформувати здатність творити красу.

Фізичний розвиток М.Демков вважав запорукою розвитку інтелектуальних сил дитини і розглядав у тісному взаємозв’язку з іншими напрямками.

Велику увагу педагог приділяв праці як засобу, що сприяє формуванню особистості, розумовому, моральному, естетичному і фізичному розвитку, творчим здібностям дитини.

Складовою ланкою виховної системи М.Демкова виступає сімейне виховання. Вчений наголошував на значенні сім’ї в житті людини, визначив роль, завдання батьків у вихованні дітей. Він відстоював родинне виховання на національному грунті, основою якого є рідна мова. М.Демков виступав за тісний зв’язок сім’ї і школи у вихованні молоді.

Ідеї М.Демкова про підготовку юнаків і дівчат до сімейного життя підтримали в свій час А.Макаренко, В.Сухомлинський, інші вчені. Ідеї такого змісту залишаються актуальними й сьогодні.