Особливості монологічного мовлення

Зважаючи на важливість розвитку зв’язного мовлення учнів у монологічному напрямі, наголошуємо, що саме цю роботу варто здійснювати різнобічно, тобто з урахуванням функціонально-смислових типів мовлення. Мовленнєва практика свідчить, що людині властиве у процесі мислення фіксувати об’єктивно наявні зв’язки між явищами дійсності передавати їх на над фразовому рівні у формі особливих типів мовлення. Такими типами мовлення є розповідь, опис, міркування та пояснення.

Всі ці чотири групи комутативних умінь необхідні для побудови творів різних композиційних форм: розповідей, міркувань, описів наукового і художнього стилів, при написанні ділових паперів.

У навчанні зв’язного мовлення треба дотримуватись таких методичних принципів:

1.      зв’язку роботи з розвитку мовлення і мислення;

2.      взаємозв’язку усного і писемного мовлення;

3.      зв’язку роботи з розвитку мовлення з вивченням граматичного і орфографічного матеріалу та уроками читання.

Найбільш перспективний шлях реалізації цих завдань –вести учнів від загального до вивчення конкретного. Цей шлях враховує програма і визначає три етапи володіння способами мовленнєвої діяльності:

1) початкове ознайомлення із способами побудови зв’язних висловлювань при вивченні розділу “Текст”;

2) розвиток комунікативних умінь у їх взаємозв’язку під час вивчення граматичного і орфографічного матеріалу;

3) навчання розповідям, описам, міркуванням на спеціальних уроках розвитку зв’язного мовлення.

Початковий курс рідної мови починається розділом “Текст”. На прикладах вчитель допомагає зрозуміти, як творити будь-яке зв’язне висловлювання. Ці навики удосконалюються при вивченні інших розділів: “Речення”, “Слово”, “Звуки і букви”. Про розвиток мовлення вчитель мусить дбати протягом усього періоду навчання мови у початкових класах.

Під час вивчення граматики з метою розвитку зв’язного мовлення вчитель мусить використовувати комплексні вправи. Їх мета – поєднати два нерозривні процеси засвоєння теоретичних знань і використання їх при спілкуванні.

Отже, ”Зв’язне мовлення” - це в деякому розумінні монологічне мовлення. Тобто послідовний усний чи письмовий виклад думок, знань. Результатом такої діяльності є тека – сукупність взаємопов’язаних самостійних речень, об’єднаних спільною темою за допомогою мовних (лексичних, граматичних, інтонаційних) засобів. Отже, поняття “зв’язне мовлення” і “текст” стоять поряд.

Терміном “зв’язне мовлення” ще називають розділ методичної науки, завдання якого навчати дітей розуміти, будувати висловлювання з дотриманням норм літературної мови.

3. Варіанти творчих завдань з розвитку зв’язного монологічного мовлення дітей на уроках в початковій школі.

Роботу над розвитком мовлення дітей слід починати з першого дня перебування дітей в школі, надаючи при цьому перевагу доборові навчального матеріалу, практичній мовленнєвій спрямованості змісту уроку, врахуванню особливостей словникового запасу в учнів та його обсягу.

У період навчання грамоти розвиток мовлення ґрунтується на навчальному матеріалі “ Букваря “ та “ Прописів “. В них закладено багато ілюстративного матеріалу до казок та оповідань, предметних малюнків, завдань на розвиток логічного мислення. Все це сприяє формуванню у дітей уміння послідовно виражати свою думку.

При роботі з навчання грамоти я пропоную використовувати такі завдання, що сприяють розвитку мовлення та мислення дітей :

- як назвати речі одним словом?;

- скласти речення за поданою схемою і малюнком;

- вікторини “З якої казки ?”;

- впізнати слова за їх ознаками ( руда, хитра, пухнаста, хвостата-лисиця);

- розподіл предметів на групи;

- інсценізації уривків з казок;

- продовжити казку (“ Лисиця і Журавель”);

- роздуми над прослуханими творами;

- гра  „Склад загубився”; (із „загублених” складів скласти слово і пояснити його лексичне значення);

- скласти казку за серією ілюстрацій;

- пояснити лексичне значення багатозначних слів (лисички), скласти з ними речення;

- словесне малювання до творів;

- відтворити ситуації типу „У магазині “, т. д.;

- відгадування загадок і об’єднання слів-відгадок одним поняттям;

- доповнення речень;

Пес Бровко пішов на став,

Вудкою ляща ... ( спіймав ),

Вдома він уху зварив,

Всіх до столу ... (запросив);

- ігри типу “Ми - ввічливі діти “;

- ігри типу „Знайди  „зайве” слово”,  „Знайди „зайвий” предмет”;

- характеристики казкових героїв;

- закінчити речення за поданим початком:

Галинка та Сашко прибирають у ... (класі ). Сашко поливає .. ( квіти ). Галинка підмітає  ... (підлогу ). Діти гарно ... ( працюють ).

З перших днів перебування дитини в школі перед нею стоїть завдання навчитися висловлювати свої думки правильно, послідовно, точно і виразно.

Тому навчальними ситуаціями слід спонукати учнів до безпосередніх висловлювань (створення власних текстів), заохочувати до складання казок, віршів, придумування своїх фіналів до казок і оповідань .А оскільки у дітей різний мовленнєвий розвиток, то ініціатором і творчим лідером стає саме вчитель .

Слід збагачувати мову дітей, використовуючи різноманітні творчі завдання:

- допомогти Білочці зібратися до школи ( скласти в портфель навчальне приладдя і пояснити його призначення );

- відгадати загадки, скласти речення із словами-відгадками;

- ігри типу „Переплутанка”;

- ігри типу „Хто виконує такі дії ?” ;

Літає, цвірінькає ... ( горобець ).

Літає, дзижчить ... ( комар ).

Плаває, ґелґоче ... ( гуска ).

Кудахче, клює ... (курка ).

- складання загадок, лічилок, скоромовок, і т. д.

У процесі спілкування і навчання значну увагу слід приділяти розвиткові навичок культури мовлення: не втручатися у розмову дорослих, не перебивати товариша, не опускати голови при розмові, дивитися в очі співрозмовника, спокійно слухати оповідача, не допускати грубого тону, не жестикулювати руками.  Для цього необхідно включати теми з розвитку мовлення подібного типу :

„Поняття про мовлення і спілкування “,

„Форми спілкування засобами мовлення “,

„Мовлення як засіб впливу на поведінку людей “,

„Поняття про усне й писемне мовлення “,

„Уявлення про забарвлення голосу “,

„Поняття про гучність голосу “,

„Як треба поводитися під час розмови “ і т. д.

Вже з добукварного періоду вчитель, на мою думку, повинен починати роботу по формуванню навичок усного переказу. Діти вчаться працювати над різними типами переказів : детальний, вибірковий, стислий, творчий . Кожен з цих видів переказу має свою дидактичну мету, яка і визначає методику . Але в усіх випадках головним є навчання школярів зв’язному мовленню.

Основними завданнями усного переказу є :

- активне і цілеспрямоване збагачення та удосконалення мовлення учнів,

- безпосередня підготовка до складання учнями власних текстів,

- розвиток логічного мислення,

- розширення кругозору учнів,

Для переказу рекомендується використовувати матеріал, який учні бачили по телебаченню, чули від дорослих, прочитали в книжці чи журналі .

При роботі з різними типами розвивальних завдань до предметів за основу брати логічні операції, без яких неможливо розвивати мовлення дітей: порівняння, узагальнення, класифікація, встановлення причинно-наслідкових зв’язків:

- відгадати загадку

„Білий зайчик стрибає по чорному полю”.

( крейда і дошка );

- інсценізація різноманітних життєвих ситуацій та пояснення дій персонажів;

- ігри типу  „Хто яку роботу робить ?”;

- за видовими поняттями встановлення родових ( ложка, тарілка, чайник - посуд);

- ігри типу “Хто чим славиться ?”:

Соловейко - ... ( піснею ),

джерельце - ... ( своєю водою ),

колосок - ... ( зерном ),

сонечко - ... ( ласкою і теплом ) ,

квітка - ... ( красою і ніжним запахом ),

- ігри типу “ Ознаки зими “ ( весни, літа, осені ),

- ознайомлення з творчістю майстрів рідного краю,

- вікторини, кросворди, ребуси.

Оскільки поняття „розвиток мовлення” включає такі аспекти, як удосконалення вимовних умінь, поповнення лексичного запасу, формування умінь зв’язно висловлювати думку в процесі говоріння і на письмі, то не можна назвати жодного з уроків, жодного з етапів уроку, в якому б не вирішувалися ті чи інші завдання з розвитку мовлення школярів.

Висновки

Опрацювавши науково-методичну літературу з даної теми та виконавши поставлені завдання ми прийшли до висновків:

Одним із напрямів роботи вчителя є навчання учнів засобами слова розкривати принадність рідної природи, через слово передавати любов до своєї землі, бережливо ставитись до кожної живої істоти, дерева, квітки.

         Розвиток  зв’язного мовлення ─ провідний принцип навчання рідної мови в початкових класах. Він охоплює всі сторони мовленнєвої діяльності учнів. Програмою передбачається набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне і монологічне; про особливості висловлювань, обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування. Однак найважливішим завданням є розвиток уміння здійснювати всі види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), на що й наголошується в програмі середньої загальноосвітньої школи. Робота над правильною вимовою, чіткістю й виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, правильним і точним вживанням слова, над словосполученням і зв’язним висловлюванням, над орфографічно грамотним письмом має стати основою кожного уроку.

         Робота з розвитку мовлення молодших школярів повинна включати такі напрями:

                  вдосконалення звукової вимови учнів і підвищення їхньої мовної культури;

                  збагачення, уточнення й активізація словникового запасу молодших школярів;

                  уміння вживати слова у властивому для них значенні, користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації і мети висловлювання;

                  послідовно і логічно викладати думки;

                  удосконалення граматичного ладу мовлення учнів;

                  оволодіння нормами українського літературного мовлення;

                  засвоєння найважливіших етичних правил спілкування.

Робота над удосконаленням усного монологічного мовлення повинна носити системний характер, тобто в цьому напрямку треба працювати не лише на спеціальних уроках, а й  на звичайних, де поряд з вивченням поданого матеріалу варто приділяти увагу й формуванню мовленнєвої вправності учнів.

Таким чином, правильне використання сучасних методів і міжпредметних зв'язків робить урок цікавим, а головне - діти запам'ятовують і розуміють матеріал краще, бо крок за кроком самі збирають потрібну інформацію та відповіді на запитання, що поставив учитель.

1

Список використаної літератури

1.            Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання // Початкова школа. – 2001. – №1. – С.14.

2.            Олійник І.М. Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів. – Рівне, 1999.

3.            Мазур О. Психологічні аспекти розвитку мовлення учнів // Педагогіка і психологія. – 2000. – №3. – С.74.

4.            Хорошковська О.А. Розвиток українського мовлення молодших школярів // Початкова школа. – 1997. – №9.

5.            Програми для середньої загальноосвітньої школи. 3-4 класи. – К.: Початкова школа. – 2003. – 296 с.

6.            Зимульдинова А.С. Розвиток мовлення шестирічних першокласників //Навчання і виховання шестирічних першокласників / Упор. К.С.Прищепа. ─ К.:Рад. школа, 1990.

7.     Пентилюк М.І. Основні аспекти навчання рідної мови // Початкова школа. – 1997. – №4.