Новаторський характер педагогіки Я. А. Коменського

     Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

                Національний транспортний  університет 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни: «Основи педагогіки»

на тему: «Новаторський характер педагогіки Я. А. Коменського » 
 
 

                                                               Виконав:

                                                               студент групи ДМ-5-2

                                                               Данильченко В. С.

                                                               Перевірив:

                                                               проф. Бахтіярова Х. Ш. 
 
 

                                           Київ 2011

Зміст 

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Характер педагогіки Я. А. Коменського………………………………. .4

2. Дидактичні принципи Яна Коменського………………………………..9

3. Сімейне виховання в педагогіці Коменського………………………..15

4.Висновки…………………………………………………………………… 17

Використана література…………………………………………………….18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

       Ян Амос Коменський (1592—1670) — фундатор наукової педагогіки, видатний чеський мислитель. Жив і творив у період переходу від середньовіччя до нового часу, для якого була характерна боротьба між феодалізмом і капіталістичними елементами, що зароджувались і бурхливо розвивалися. 
          Я. А. Коменський народився у невеличкому містечку Нівніце в сім'ї мірошника — члена громади «Чеських братів». Рано втративши батьків, завдяки громаді здобув початкову, середню і вищу освіту. З 1614 р. завідував початковою школою в м. Прешові. Під час Тридцятилітньої війни (1618—1648), після поразки чехів у битві біля Білої гори (1620), Коменський переховувався, а згодом оселився у м. Лешно (Польща), де працював ректором гімназії. Там він написав твори «Велика дидактика», «Материнська школа», «Відкриті двері до мов і всіх наук» та ін. Побував у Англії, Швеції та Голландії. В 1650—1654 рр. жив у м. Паток (Угорщина), де написав твори «Про культуру природних обдарувань», «Правила поведінки дітей», «Закони добре організованої школи», «Видимий світ у малюнках» та ін. Останні роки жив у Амстердамі, помер у 1670 р. (похований в Неардені, неподалік Амстердама). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

            1. Характер педагогіки Я. А. Коменського.

      
          Педагогічним поглядам й педагогічній діяльності Коменського були притаманні демократизм, гуманізм, життєрадісність, релігійність — визнання Бога як першопричини появи природи і людини; сенсуалізм, згідно з яким началом пізнання є відчуття, досвід. У його світогляді сенсуалізм вступав у суперечність з релігійністю, демократизмом, просвітительством, що зумовило двоїстість підходу вченого до основних питань педагогіки. 
          Педагогічна спадщина Коменського охоплює всі найважливіші питання педагогічної науки. Але передусім вирізняються ідеї, які визначають необхідність навчання і виховання у школі. Згідно з ними, у школі повинні навчатися хлопчики і дівчатка, бідні й багаті. У процесі виховання людина вчиться пізнавати себе і навколишнє життя (розумове виховання), володіти собою (моральне виховання), вірити в Бога (релігійне виховання). Майбутнє держави і народу залежить від того, як організовано освіту, навчання і виховання підростаючого покоління. 
          Вважаючи людину частиною природи, Коменський зазначає, що ЇЇ виховання має враховувати закони природи, тобто бути природовідповідним. Цей принцип став методологічною засадою трактування ним процесу навчання і виховання та побудови шкільної системи. Він перший у світі піднявся до усвідомлення особливих законів у вихованні й навчанні. Згодом до цього принципу з різних позицій зверталися інші педагоги, він і сьогодні знаходить своє застосування у сучасній прогресивній педагогіці. 
          Я. А. Коменський запровадив вікову періодизацію розвитку дітей і, згідно з нею, систему шкільної освіти та її зміст. Він запропонував таку періодизацію в системі народної освіти: дитинство, отроцтво, юність, змужніння. Кожний період триває 6 років. 
          У дитинстві (від народження до 6 років) діти виховуються вдома, під наглядом матері. У цей час треба розвивати їх мову, збагачувати запас уявлень про навколишнє життя, привчати до самообслуговування, поміркованості, охайності, пошани до батьків і старших, правдивості, справедливості, слухняності. Підлітки (від 6 до 12 років) навчаються у початкових школах, де опановують читання рідною мовою, письмо, арифметику з елементами геометрії, початки природознавства, географію, історію, співи, ручну працю, закон Божий. Такі школи повинні бути в кожному населеному пункті, їх відвідують хлопчики і дівчатка всіх станів. Юнаки (від 12 до 18 років) навчаються у загальноосвітній середній школі (гімназії), де вивчають «сім вільних мистецтв»: фізику, географію, історію, хронологію, етику, релігію, а також рідну, латинську та одну з нових мов. 
          Люди змужнілого віку (від 18 до 24 років) навчаються у вищих навчальних закладах (академія або університет) у великих містах країни. В університетах є три факультети: богословський, юридичний і медичний, які готують студентів до майбутньої наукової діяльності. На думку Коменського, після закінчення академії (університету) молоді люди можуть здійснити подорож для вивчення економічного і політичного життя народів, їх мови, культури і побуту. 
          Я. А. Коменського вважають батьком дидактики. Він уперше створив ґрунтовне вчення про сутність, основні принципи і методи навчання, класно-урочну систему. У «Великій дидактиці» учений визначив сутність і завдання освіти, яка покликана служити людині для вдосконалення її розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, висловлювати словами і здійснювати в дії. Коменський виступав за енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу. 
          У своїх творах він обґрунтував основні принципи навчання: наочності, свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності, емоційності. На його думку, їх дотримання зробить навчання легким, ґрунтовним і коротким. Учений увів поняття навчального року з поділом його на чверті та канікули, запровадив перевідні іспити в кінці року, різні види контролю й перевірки успішності учнів, розмірковував про організацію навчального дня в школі. Велика його заслуга в тому, що він запровадив класно-урочну систему навчання; вимагав починати навчання в школах щороку в один день і час; старанно розподіляти навчальний матеріал за роками навчання, одночасно вчити певну кількість учнів (клас) і переводити їх з одного класу до іншого. Класно-урочна система навчання утвердилася в школах усього світу. 
           Я. А. Коменський створив нові підручники замість застарілих середньовічних. Найвідоміші з них — «Відкриті двері мов і всіх наук», «Видимий світ у малюнках». Вважав, що підручники мають бути окремими для кожного класу, доступними для розуміння учнями, написані гарною мовою, відповідати вікові дітей; у них не повинно бути нічого зайвого.

          Духовний світ Коменського, людини  енциклопедично освіченої, складний  оригінальний «сплав» поглядів  античності і Відродження, католицької  теології та протестантизму, сучасного йому гуманітарного та природничо-наукового знання.

          Завданням кожної християнської держави, стверджував Коменський це «загальна освіта юнацтва». Головне для неї - уникнути  «спокуси» історичних умов того часу: зведення людини до її станового вигляду, до знаряддя національно-державних і релігійних інтересів і цілей, а її виховання - до підготовки людини до виконання її станових ролей, соціальних функцій.

          Коменський обгрунтував демократичну та гуманістичну ідею загального, загальнолюдського виховання, яка протягом не одного століття була і залишається «дороговказом» у відстоюванні загальної освіти, як невід'ємного права кожної людини.

          У концепції Коменського людина поміщена в «мікросвіт», наділений владою над речами і відповідальністю за свою діяльність в «мікросвіті». Трудова практична діяльність людини в тій чи іншій сфері життя суспільства - це «мистецтво», а шлях до мистецтва - «наука про віту», що дає знання про навколишній світ природи, суспільства, про справи і працях суспільства людини.

          Духовна опора людини знаходиться в її внутрішньому само будівництві в її діяльності у світі - в прагненні «жити точно перед очима Бога», «Ходити перед Богом», «здійснювати своє призначення в земному житті і готуватися до життя вічного ».

          Християнсько-антропологічна концепція людини, як базова в педагогічній системі Коменського, зумовила гуманістичний характер всіє системи. Мета виховання визначена на основі визнання самоцінності людини, антропо-орієнтована; в задачах виховання домінує духовно -моральна спрямованість розвитку особистості.

          Педагогічна система Коменського - це «сувора» педагогіка, вона  передбачає ставлення до вихованця як свідомого, діяльного, відповідального у своїх думках і вчинках суті, вона стверджує ідею педагогічної діяльності як складного з усіх мистецтв розвитку людського в людині. Педагогічна система Коменського оптимістична, пронизана світлом віри в можливості людини і можливості виховання, в перспективи розумного «гуртожитку людського», об'єднання «піднесених,мужніх, великодушних людей ».

          В ієрархії завдань виховання вищі щаблі Коменський пов'язував з безпосереднім зверненням до внутрішнього світу людини, його вихованням духовності. Ціннісним ставленням до знань пронизаний весь освітній процес.

На кожній віковій ступені вводяться етичні та теологічні уявлення і правила, норми поведінки, призначення яких – одухотворити внутрішнє життя учня ціннісним ставленням до людей, до самого себе. У системі цінностей, необхідних гуманної особистості, Коменський спеціально виділив «кардинальні чесноти», виношені в християнській етиці Середньовіччя, витоками йдуть в філософію Платона: мудрість,помірність, мужність, справедливість.

          У мистецтві розвивати і підвищувати духовність людини Коменський прагнув до формування моральності і благочестя – безперестанного духовного життя та практичної діяльності людини: «Чесноти навчаються, постійно здійснюючи чесне ».

          У такому ключі - людина сама вибудовує свій внутрішній світ --постають «шістнадцять правил мистецтва розвивати моральність».  
Вихователь орієнтований на стимулювання самодисципліни зростаючої людини (стримування потягів, нетерплячості, гніву тощо),моральних прагнень (справедливість по відношенню до інших людей,готовність поступитися, зробити послугу, надати користь своїми послугами як можна більшій кількості людей та ін.) Його інструментами є і повчання, і «Приклади порядного життя», і вправи, головне ж – організація впорядкованої, різноманітною, морально спрямованої діяльності, діяльності достатньо тривалої, щоб закласти звички до праці, корисним заняттям, які протистояли б ліні і неробству.

          Колодязь моральної мудрості і благочестя для вихователя і для вихованця - святе письмо і роздуми великих людей. «Чому і як потрібно уникнути заздрощів? Якою зброєю захищати серце від печалі і всяких людських нещасть? Як стримати радість? Яким чином стримувати гнів і стримати злочинну любов? » - привівши цей перелік питань, Коменський орієнтує вчителя на стимулювання напруженою, морально спрямованого, свідомого внутрішнього життя вихованців, в якому він намагається подолати слабкості і вади, протистояти руйнівній силі негативних почуттів, потягів, зберегти душевну рівновагу. При цьому виразно і чітко позначені і «пред'явлені» вимоги до людини як духовно-моральної суті. Для гуманіста Коменського це аж ніяк не прояв авторитарності, насильства над особистістю. У його антрополого-педагогічної концепції, за людиною, «подібним чином  
Божим» завжди залишається право вільного вибору між добром і злом.                          У водночас виховання покликане максимально допомогти визначитися з моральною позицією, «захистити молодь від всіх приводів до етичної зіпсованості », навчити «переборювати самих себе ».

          У зв'язку з цим і у вченні про шкільну дисципліну, «мистецтво виявляти суворість», домінують установки на самодисципліну, на таку суворість, яка б користувалася ласкою і зверталася в любов, а головне на створення в школі атмосфери «щирого і відкритого розташування», «панування бадьорості й уваги як у навчаючих, так і в учнів», «любові і радісної бадьорості», коли не потрібно було б робити щось проти волі, за примусу, а давалося б все самостійно і добровільно, коли учні любили і поважали б своїх вихователів, «охоче дозволяли вести себе туди,куди належить, ... і самі до того ж прагнули ».

          Загалом, педагогічну систему Коменського можливо представити як гуманістичну модель педагогічного процесу, мета якого є ціннісно-спрямоване орієнтування, цілісний розвиток природних сил і здібностей зростаючої людини.

          Мета реалізується в організації життєдіяльності вихованців у моральному здоров'ї, духовному багатстві, що стимулює різнобічний розвиток у середовищі: у системі різноманітних видів діяльності, що відповідають природо - образному розвитку сил і здібностей, людського в людині, в системі гуманних відносин між вихованцями, відносин взаємодії педагога і учнів, як суб'єктів педагогічного процесу, в наростаючій суб'єктності вихованців, що переводить мета і завдання педагогічного процесу в їх власні цілі і завдання, а виховання «переростає» в самовиховання.

          Результат педагогічного процесу - досягнутий вихованцем рівень його особистісного індивідуального розвитку, включаючи самосвідомість, самовизначення, потреби і здатності до подальшого саморозвитку, самоосвіти, самовиховання. Свобода розвитку особистості - вихованця забезпечується рівними для кожного можливостями саморозвитку, «Ненасильницьким» педагогічним впливом. Ця модель чітко виявляється в зразкових, високоефективних виховних системах минулого,органічно вписується в сучасні пошуки гуманізації школи, що свідчить про універсальність педагогічних відкриттів Коменського. 
 
 
 
 

                   2. Дидактичні принципи Яна Коменського. 

          У педагогічній літературі розрізняють дидактичні (загальні) принципи навчання і методичні (приватні) принципи навчання. У дидактичному вченні Коменського найважливіше місце займає питання саме про загальні принципи навчання.

          Коменський вперше в історії дидактики не тільки вказав на необхідність керуватися принципами в навчанні, але розкрив сутність цих принципів:  
1) принцип свідомості і активності;  
2) принцип наочності;  
3) принцип послідовності і систематичності знань;  
4) принцип вправ і міцного оволодіння знаннями і навичками.