Можливість використання нестандартних форм уроку в сучасній школі

 Умовна  робоча класифікація інтерактивних  технологій, що запропонована авторами: 1) інтерактивні технології кооперативного навчання; 2) інтерактивні технології колективно-групового навчання; 3) технології ситуативного моделювання; 4) технології опрацювання дискусійних питань [16:с. 33]. Форми організації навчання в кожній групі інтерактивних технологій перераховані в таблиці 1. Розглянемо методичні основи деяких з цих груп.

1. Інтерактивні  технології кооперативного навчання. Парна і групова робота організовується на уроках засвоєння і застосування знань, умінь, навичок. Це може відбутися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку застосування знань умінь, навичок або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку. Учні об'єднуються у групи. Всі учні активні в обговоренні. Автори розглядають такі об'єднання: робота в парах; змінювані (ротаційні) трійки; два - чотири - всі разом; карусель; робота в малих групах. У посібнику наводиться методика організації роботи в кожному об'єднанні [16:с.34-40]. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп: "Діалог", "Синтез думок", "Спільний проект", "Пошук інформації", "Коло ідей", "Акваріум" [16:с. 40-43].

2. Інтерактивні  технології колективно-групового  навчання передбачають одночасну  спільну (фронтальну) роботу всього  класу: "обговорення проблем в  загальному колі", "Мікрофон", "Незакінчені речення", "Мозковий  штурм", "Навчаючи - вчуся" ("Кожен  вчить кожного", "Броунівський  рух"), "Ажурна пилка" ("Мозаїка", "Джинг-со"), "Аналіз ситуації", "Вирішення проблем", "Дерево  рішень" [16:с. 44-45].

  У  посібнику детально розглядається методика організації занять по двом іншим інтерактивним технологіям [16:с. 56-64] і [16:с. 67-80]. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури нестандартних уроків. Як правило, структура таких занять складається з п'яти елементів: 1) мотивація; 2) оголошення, представлення теми та очікуваних результатів; 3) надання необхідної інформації; 4) інтерактивна вправа - центральна частина заняття; 5) підбиття підсумків оцінювання результатів уроку.

 Автори  розглядають структуру і методику 26 інтерактивних нетрадиційних уроків  з різних шкільних предметів, крім трудового навчання; методику оцінювання навчальної діяльності учнів на таких уроках. Корисний для вчителя розділ 5 "Роздаткові матеріали для учнів" ("Як працювати в малих групах", "Коло ідей", "Акваріум", "Мозковий штурм", Метод", "Прес", "Займи позицію", "Навчаючи - учусь", "Мікрофон", "Розігрування ситуації з ролях", "Аналіз ситуації, випадку, дилеми", "Правила дискусії"" (Культура ведення дискусії

"Ток-шоу", "Ажурна пилка", "Суд від  свого імені") [16: с. 137-146]. У додатках  наведені конспекти уроків з  різних предметів, короткий словник деяких термінів.

 Отже, цей науково-методичний посібник може стати в нагоді кожному педагогу по використанню інтерактивних технології на нетрадиційних уроках. Тоді процес навчання буде цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним, в якому будуть брати активну участь всі учні. Для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці можна використати посібник для вчителів А.О.Гіна "Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотній зв'язок. Ідеальність" [4]. Відносно нашої теми дослідження - нестандартних уроків, то в посібнику цьому питанню приділено такі розділи: "Колективна учбова діяльність" ("Організація роботи в групах", "Спіймай помилку", "Прес-конференція, та питання до тексту", "Своя опора"), "Мозковий штурм", "Ділові ігри" ("Компетентність", "НДЛ", "Точка зору"), "Ігрова навчальна діяльність" ("Ігри-тренінги", "Ігри у випадковість",

"Театралізація", "Кажіть мені - Так чи ні") [4:с. 27-44]. Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, запропоновані А.Гіном, можна використовувати на всіх етапах нестандартних уроків. Корисним для педагога в підготовці та аналізу уроку буде, розроблений автором "Конструктор уроку", елементами якого є прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів. Наприклад, початком уроку може бути інтелектуальна розминка: кілька нескладних задач або їх комбінування, гра "Так - чи ні"; невелике опитування за "Світлофором" для мобілізації; обговорення зробленого домашнього завдання або загадка з "відстроченою відгадкою" - "Здивуй!" тощо. Таким чином розписуються інші етапи уроку і зводиться все до єдиної таблиці - "Конструктору уроку", який вчитель може творчо змінювати кожного уроку [4:с. 69-72].

 Отже, використання нестандартних уроків і окремих нестандартних прийомів педагогічної техніки та технології на уроках сприяє творчості як вчителя, так і учнів.

Переваги  нестандартних уроків в порівнянні із звичними структурами уроків в тому, що підвищується інтерес учнів до навчання, їх активність в пізнанні і творчості, самостійність пошуків знань, переживання успіху досягнень, ініціативність, можливість індивідуального підходу до учнів, використання інноваційних та інформаційних педагогічних технологій, розвиток культури спілкування, взаємовідповідальності і т.д.

 Але  є деякі складності і недоліки  використання нестандартних уроків: - затрати більшого часу на  підготовку і проведення таких уроків; - не всі учні в рівній мірі активні; - Організаційні труднощі (дисципліна, правила поведінки); - ускладнюється система оцінювання, аналізу результатів навчання; - забезпечення науково-методичної і матеріально-технічної бази навчання; - знаходження певного місця таких уроків в навчально-виховному процесі тощо.

 Педагог - новатор В.О. Сухомлинський казав, що до хорошого уроку треба готуватися все життя. Такими ж прикладами творчого підходу і проведення занять з учнями являється досвід роботи педагогів - новаторів В.Ф. Шаталова, І.П. Волкова та багатьох інших.

Нестандартные уроки

Учителями разработано много методических приемов, новшеств, новаторских подходов к проведению различных форм занятий. По форме проведения можно выделить следующие группы нестандартных уроков:

1. Уроки  в форме соревнований и игр:  конкурс, турнир, эстафета, дуэль,  КВН, деловая игра, ролевая игра, кроссворд, викторина.

2. Уроки,  основанные на формах, жанрах  и методах работы, известных в  общественной практике: исследование, изобретательство, анализ первоисточников,  комментарий, мозговая атака,  интервью, репортаж, рецензия.

3. Уроки,  основанные на нетрадиционной  организации учебного материала:  урок мудрости, откровения, урок  “Дублер начинает действовать”.

4. Уроки,  напоминающие публичные формы  общения: пресс-конференция, аукцион,  бенефис, митинг, регламентированная  дискуссия, панорама, телепередача, телемост, рапорт, диалог, “живая газета”,  устный журнал.

5. Уроки-фантазии: урок сказка, урок-сюрприз, урок XXI века, урок “Подарок от Хоттабыча”.

6. Уроки,  основанные на имитации деятельности  учреждений и организаций: суд,  следствие, трибунал, цирк, патентное  бюро, ученый совет, редакционный  совет.

Особенности нестандартных уроков заключаются в стремлении учителей разнообразить жизнь школьника: вызвать интерес к познавательному общению, к уроку, к школе; удовлетворить потребность ребенка в развитии интеллектуальной, мотивационной, эмоциональной и др. сфер. Проведение таких уроков свидетельствует и о попытках учителей выйти за пределы шаблона в построении методической структуры занятия. И в этом заключается их положительная сторона. Но из таких уроков невозможно построить весь процесс обучения: по самой своей сути они хороши как разрядка, как праздник для учащихся. Им необходимо найти место в работе каждого учителя, так как они обогащают его опыт в разнообразном построении методической структуры урока.

 Види нестандартних уроків

На сучасному  етапі розвитку сучасної школи необхідно  поєднувати традиційні класичні уроки  з нестандартними уроками.

Нестандартним можна вважати урок, сконструйований за "викрийкою" відмінною від загальноприйнятої. Нетрадиційні за формою, такі уроки викликають підвищений інтерес учнів, активізують їхню пізнавальну діяльність, сприяють розвитку творчих здібностей, розвивають уміння і навички самостійної розумової праці, виховують бажання активно, власними силами здобувати знання. Учням подобаються нестандартні заняття, бо вони не сковують навчальний процес, пожвавлюють атмосферу, активізують діяльність дітей, наближаючи навчання до життєвих ситуацій.

Отже, одним  з ефективних шляхів виховання в  школярів інтересу до вивчення хімії є ігри. Гра притаманна самій природі дитини. У процесі гри чудовий світ дитинства поєднується з прекрасним світом науки, в який вступають учні. Граючись, учень “занурюється” в ситуації, які відображають епізоди реального життя. В іграх різні знання і відомості учень отримує вільно. Тому часто те, що на уроці здається складним, під час гри легко засвоюється. “Гра, - писав видатний педагог В.О.Сухомлинський, - це шлях дитини до пізнання світу, в якому вона живе, це іскра, яка запалює вогник до допитливості”. По суті – це тренажер, на якому виробляються вміння і навички, розкривається творчий потенціал дитини, створюються умови для активного обміну знаннями.

Інтерес і задоволення — найважливіші психологічні ефекти гри.

Призначення ігор – розвиток пізнавальних процесів у школярів (сприймання, увага, пам’ять, спостережливість, допитливість тощо) і закріплення знань, здобутих на уроках. Особливо цікавлять учнів ігри, побудовані на матеріалі між предметного характеру, матеріалі, що містить відомості з історії науки і техніки.

Включення в урок дидактичної гри або  ігрових  прийомів, що витікають із завдань навчання та виховання, і носить навчальний характер, наближає нову діяльність дитини до звичайної і робить менш помітним перехід до серйозної навчальної праці.

Під час  гри діти завжди дуже уважні, зосереджені  і дисципліновані. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмету.

Прогресивна педагогіка в усі часи високо оцінювала  ігрові форми цілеспрямованої організації  життєдіяльності дітей. В працях К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка гра розглядається як потужний засіб виховання волі, колективізму, наполегливості та практичних навичок діяльності. Сучасна дидактика залишає за учнем повне право на гру в школі і розглядає її як один із важливих показників відповідності навчання віковим можливостям школярів. Гра є ефективним засобом навчання, але не універсальним. Ще К.Д.Ушинський застерігав проти ”потішної педагогіки”. Тому питання раціонального, свідомого, виправданого використання гри в навчанні є предметом кропітких досліджень.

Ігрова  навчальна діяльність здійснюється з метою створення емоційного настрою особистої зацікавленості кожного учня в засвоєнні навчального  матеріалу.

Ігри  використовуються на всіх етапах навчання:

— вивчення нового матеріалу проводиться у вигляді інтегрованих уроків, ділових ігор;

— осмислення теоретичних знань здійснюється з допомогою ділових ігор, уроків-КВК;

— навчання рішенню задач на уроках-змаганнях, в ділових і ролевих іграх, КВК;

— узагальнення знань проводиться у формі ділових ігор і змагань;

— тематичний контроль здійснюється, крім заліків і тестування, у формі ділових ігор, змагань.

Для тренування пам'яті, уваги, сприймання використовують будь-які ігри-завдання.

Ігрова  діяльність розвиває фантазію. Входячи в гру, учні не бояться зробити чи сказати щось "не так".

На будь-якому  етапі уроку застосовується заохочення. Після вірного виконання завдання учня потрібно похвалити, вручивши йому символічну нагороду (жетон, цукерку). При закінченні гри також потрібен приз. Це може бути медальйон, диплом, фотографія на пам'ять, пісня, виконана учнем. Бажано заохочувати якомога більше учнів.

Використання  ігрової ситуації веде до більш глибокого  і швидшого засвоєння навчальної інформації.

До ігрових  форм навчальної діяльності відносимо  наступні.

Тематична вікторина

Вікторина — одна з ігрових форм проведення уроку, що полягає в змаганні учнів  у відповідях на запропоновані запитання (запитання підбираються так, щоб  тему, яка вивчається, подати у зацікавлено-пізнавальному  плані). Учні можуть бути поділені на команди або виступати індивідуально.

Основна мета вікторини — в ігровій  формі всебічно розглянути винесеш  на неї питання, дати можливість кожному  учню виявити активність, показати рівень своєї ерудиції.

Структура вікторини.

1. Вступна  частина —ознайомлення учнів  в умовами проведення вікторини,  поділ їх на команди (у разі  потреби).

2. Основна  частина — відповіді учнів  на запропоновані запитання вікторини.