Можливість використання нестандартних форм уроку в сучасній школі

Нестандартні  уроки

Пошук шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках – не нова проблема в дидактиці. Проблемами методики уроку, шляхів його вдосконалення переймалися багато вчених і вчителів таких, як А.М.Алексюк, Ю.К. Бабанський, Є.М. Ільїн, M.І. Махмутов, В.О. Оніщук, І.П. Підласий, Д.О. Тхоржевський. H.M. Яковлев та багато інших. На небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка з'явилася в нашій школі ще в середині 70-х років, масова практика школи відреагувала нестандартними уроками. Головна мета таких уроків - пробудження и утримання інтересу до навчальної праці.

Так,за Н.Є. Мойсеюк Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нестандартну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нестандартних уроків є: уроки - прес-конференції, уроки - аукціони, уроки - ділові ігри, уроки - занурення, уроки типу KBK, уроки - консультації, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємного навчання, уроки творчості, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-"суди", уроки-пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-рольові ігри, уроки-екскурсії. інтегровані уроки тощо ". Автор підкреслює, що нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум. організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у демократизації школи. З іншого боку - перетворювати нестандартні уроки у головну форму роботи, вводити тільки їх недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці учнів, невисокої результативності, великої втрати часу.

 Н.П. Волкова  класифікує нестандартні уроки за 12 типами, але кожний тип має свої параметри, за якими окремі уроки відносяться до певного типу. До нестандартних уроків автор відносить такі уроки:

1. Уроки  змістовної спрямованості. Їх  основним компонентом є взаємини  між учнями, засновані на змісті  програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції;

2. Уроки  на інтегративній основі (уроки-комплекси,  уроки панорами). Їм властиве викладання  матеріалу кількох тем блоками,  розгляд об'єктів, явищ в їх  цілісності та єдності. Проводять  такий урок кілька вчителів, один  з яких ведучий. Поєднують різні  предмети: історію та музику, географію  та іноземну мову тощо.

3. Уроки  міжпредметні. Мета їх — «спресувати»  споріднений матеріал кількох предметів.

4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри,  уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають  поділ дітей на групи, які  змагаються між собою, створення  експертної групи, проведення  різноманітних конкурсів, оцінювання  їх результатів, нарахування певної  кількості балів за правильність  і повноту відповідей.

5. Уроки  суспільного огляду знань (уроки-творчі  звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих  уроків полягають в опрацюванні  найскладніших розділів навчальної  програми, відсутності суб'єктивізму  при оцінюванні (експертами виступають  учні, дорослі, батьки). Вони спонукають  до активної самостійної пізнавальної  діяльності, вивчення додаткової  літератури. Проводять їх наприкінці  чверті, семестру, року.

6. Уроки  комунікативної спрямованості (уроки-усні  журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми,  уроки-диспути, уроки-прес-конференції,  уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання  максимально різноманітних мовних  засобів, самостійне опрацювання  матеріалу, підготовку доповідей,  виступи перед аудиторією, обговорення,  критику або доповнення опонентів.  Сприяють розвитку комунікативних  умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває  мислення, пробуджує інтерес, перетворює  малоцікаве повторення на захоплююче зівставлення точок зору.

7. Уроки  театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять  їх у межах діючих програм  і передбаченого навчальним планом  часу, викликають емоції, збуджують  інтерес до навчання, спираючись  переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

8. Уроки-подорожування,  уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження,  уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні  дослідження, уроки-наукові дослідження). Зацікавлюють дітей, чиї інтереси  мають романтичну, фантастичну спрямованість.  Пов'язані з виконанням ролей,  відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

9. Уроки  з різновіковим складом учнів.  Їх проводять з учнями різного  віку, спресовуючи у різні блоки  матеріал одного предмета, що  за програмою вивчається у  різних класах.

10. Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти  дисертацій, уроки — «Слідство  ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання  ролей за певним сценарієм,  імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною  є навчальна гра для школярів  молодших класів, у яких конкретне  образне мислення переважає над  абстрактним. Проте деякі вчені  вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче  впливають на учнів, оскільки  дають можливість маніпулювати  життям інших людей без одночасного  підкорення системі стимулюючих  імпульсів, яка існує в реальному  житті. В іграх єдиним стимулюючим  началом є боязнь бути низько  оціненим товаришами або педагогом.  Багато хто з педагогів недооцінює  дидактичний ефект навчальних  ігор, хоч і визнає їх роль  у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.

11. Уроки  драматизації (драматична гра, драматизація  розповіді, імпровізована робота  у пантомімі, тіньові п'єси,  п'єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми  — діяльність, де неформальна  драма створюється самими учасниками  гри). Спрямовані на розвиток співробітництва  і єдності у навчальній групі.  Драматизація є засобом надання  навчальному матеріалу і навчальному  процесу емоційності. Забезпечує  міжпредметні зв'язки з літератури, історії, предметів естетичного  циклу тощо. Проте деякі педагоги  застерігають від надмірного  захоплення драматизацією, зокрема,  при вивченні історії, що може  зашкодити серйозному аналізу  історичних подій.

12. Уроки-психотренінги.  Спрямовані на розвиток і корекцію  дитячої психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної  сфери), виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості.  Використовують їх при навчанні  дітей різного віку. Психотренінги  загострюють сприйняття, поліпшують  розумову діяльність. Навчання прийомів  самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють  психокорекції особистості.

Психокорекція —діяльність, пов'язана з виправленням певної якості, формуванням бажаної  поведінки, набуттям умінь та навичок, які б відповідали віковим та ситуативним нормам.

Вправи  з психотренінгу спрямовані на розвиток різних сфер психіки: уваги, пам'яті, емоцій, уяви і є способом пізнання власних  можливостей та здібностей. Самоперевірка  спонукає до самовдосконалення, свідомої праці над своєю волею, характером, виробленням пристойних звичок, набуттям необхідних умінь. Самовиховання відбувається природно і непомітно, тому що відбувається через ігрові інтереси, задоволення. Розумне об'єднання ігрової цікавості  та ґрунтовності завдань сприяє активності й уважності дітей.

Під час  проведення уроків-психотренінгів важливо  підтримувати в учнів прагнення  до пошуку нових і нестандартних  рішень, забезпечити емоційну підтримку («Молодець», «Як добре в тебе виходить»), переживання успіху. Дітям  повинні приносити радість і  гра, і спілкування з ровесниками, і пізнання нового.

Підготовка  до нестандартного уроку може здійснюватися  за алгоритмом колективної творчої  діяльності: формулювання мети уроку, планування, підготовка, проведення уроку, підсумковий аналіз. Нехтування елементами цієї структури зводить нанівець зусилля педагога. Доцільно розглянути стратегію, тактику організації  колективної творчої діяльності учнів на кожному з етапів. Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи в  організації навчально-виховного  процесу в школі, сприяють оптимальному розвитку і вихованню учнів.

 Багато  інших авторів намагалися навести  загальну класифікацію нестандартних  уроків, але ними, як правило, не  виділялися певні узагальнені  основи такої класифікації (Антипова  О.Й., Паламарчук В.Ф., Румянцева Д.І., Селевко Т.К., Фіцула M.M. та ін.).

 Підсумовуючи  різні підходи до класифікації  і структури нестандартних уроків, запропонована класифікація таких уроків відносно педагогічних технологій навчання, які в основному використовуються в організації і методиці їх проведення. Система нестандартних уроків поділяється на такі групи за педагогічними технологіями:

1) Інформаційно - комунікативна технологія.

2) Ігрова  технологія.

3) Дослідницька технологія.

4) Інтерактивна  технологія.

5) Психотренінг.

 Безумовно,  не можна абсолютно розділити  численні типи нестандартних  уроків по ізольованим групам, бо, як правило, на таких уроках використовуються "декілька педагогічних технологій навчання. Недарма деякі уроки називають інтегрованими (інтеграційними) не тільки за змістом матеріалу і за формами організації навчання, а й за поєднанням різних педагогічних технологій навчання. Розглянемо як деякі педагогічні технології реалізуються на нетрадиційних уроках. В посібнику "Універсальні інтелектуальні ігри" розглядаються деякі тини таких ігор та методика їх організації і проведення. До структури навчальних ігор входять такі компоненти: - ігрова задумка; - правила гри; - безпосередньо ігрові дії; - дидактичні завдання; -обладнання гри; - результати гри. Навчальна гра дозволяє досягти таких цілей: 1)дидактичних (формування і застосування нових ЗУН, розширення кругозору тощо): 2)розвиваючих (розвиток пам'яті, мови, інтелекту, творчих здібностей, інтересу до знань); 3) виховних (виховання самостійності, колективізму, відповідальності, волі навичок співробітництва ін.

 Етапи  дидактичної гри: підготовчий, проведення гри, узагальнення і аналіз результатів. Під час підготовчого етапу формується мета гри, обирається її навчальний зміст, розробляється план і сценарій, готується обладнання, проводиться інструктаж, розподіл релей, консультації тощо. На 3-му етапі вчитель повинен допомогти гравцям систематизувати результати гри (чого навчилися?), оцінити процес пізнавальної діяльності. Гра може тривати від декількох хвилин до цілого уроку і використовуватися на різних його етапах, в позакласній роботі.

 У  цьому посібнику пропонується описи різних інтелектуальних ігор та деякі приклад їх використання. Особливістю запропонованих ігор є їх універсальність, тобто будь-який вчитель, незалежно від навчального предмета та вікових особливостей учнів, може використовувати всі ці ігри, наповнивши їх своїм навчальним змістом. Зрозуміло, що підготовка уроку-гри потребує більше часу, ніж підготовка до звичайного уроку. Але педагогічний результат такого заняття буде значно більшим (інтерес учнів до нових знань, активність їх в проведенні заняття, позитивний настрій вчителя й учнів та ін.). У посібнику розглянуто 15 універсальних інтелектуальних ігор: ланцюжок, "Так чи ні?", KBK, "Ерудит" "Поле чудес", брейн-ринг, "Перший мільйон", "O, щасливчик", "Щасливий випадок" "Блеф", "Бізнес", інтелектуальний хокей, вікторина, рольова гра, ділова гра (імітаційні, театралізовані, гра-конференція) [21:с. 6-31]. Ми не можемо тут пропонувати методику проведення всіх ігор, тому зупинимося на одному прикладі.

 Гра "Ерудит". У грі беруть участь 6 учасників. Запитання першого завдання (6-12 запитань за певною темою), яке їм дається, оцінюється за 5-бальною системою. Якщо учасник гри не знає відповіді на запитання, йому може допомогти група підтримки, але тоді відповідь оцінюється за 3-бальною системою. Після кожного конкурсу журі оголошує результати. Той з учасників, хто набрав найменшу кількість балів, вибуває з гри. Залишаються сильніші. Отже, у 1-му конкурсі беруть участь 6 учнів, у 2-му - 5, у 3-му -4 і т.д. Переможцю останнього конкурсу присвоюється звання "Ерудит" і вручається головний приз. Решта учасників також одержують заохочувальні призи [21:с. 7].

 Розглянемо  проблему нестандартних уроків на основі інтерактивних технологій. Пометун О., Пироженко JI. відмічають: "Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії учнів. Це спів навчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють, здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації" [16:с. 9]. Інтерактивна технологія навчання має позитивні (вчитель може раціональніше розподілити свій час в корекції навчання окремих учнів, покращується дисципліна та ін.) і слабкі сторони (важко наладити взаємонавчання як постійно діючий механізм, не завжди ефективний результат взаємонавчання, витрата більше часу на підготовчий етап).