Моральне виховання молодших школярів

p align="justify">в)  відповідальність — якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з погляду її доцільності або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з панівними в суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.

Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально-виховної діяльності школи. За її відсутності  не можна провести на належному рівні ні уроку, ні виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Вона є і засобом виховання молодших школярів, сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності учнів, обмеженню, гальмуванню їх нерозважливих дій та вчинків.

Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відповідальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до виконання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Недоречно поділяти правила поведінки на основні й другорядні, коли за порушення одних учень несе відповідальність, а недотримання інших залишається непоміченим. Відповідну роботу слід проводити також з батьками учнів. Адже правила охоплюють основні обов'язки школярів, сумлінне виконання яких свідчить про їх загальну вихованість. Щоб допомогти школі у виробленні в учнів якостей, передбачених цими правилами, батьки мають знати їх, володіти елементарними педагогічними прийомами для формування цих якостей.

Виховання звички дотримуватися правил поведінки, дисциплінованості починається  з перших днів перебування учня в школі. Учитель початкових класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, пам'ятаючи, що навіть наймолодший учень — це вже громадянин, наділений певними правами і обов'язками. На жаль, учителі молодших класів дуже часто бачать в ньому лише дитину. Деякі з них впливають на школярів тільки суворістю, прагнуть домогтися слухняності, ламаючи волю дитини. Невсипущий контроль, постійні обмеження призводять до протилежних результатів, викликають роздратування, грубість, непокору.

Вимогливість  і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може помилятися не тільки на уроці, коли відповідає на запитання, а й припускатися помилок у поведінці через обмежений життєвий досвід. Суворий і добрий учитель уміє прощати такі помилки і вчить неповнолітніх поведінки в складній життєвій ситуації.

Велика  роль у дисциплінуванні молодших учнів належить шкільному режимові, який, за твердженнями А. Макаренка, виконує свою виховну роль лише тоді, коли доцільний, точний, загальний. Доцільність режиму полягає в тому, що всі елементи життєдіяльності молодших школярів у школі й удома продумані та педагогічно виправдані. Точність режиму виявляється у відсутності відхилень у часі й за місцем проведення намічених заходів. Точність передусім повинна бути властива педагогам, тоді вона передається молодшим школярам. Загальність режиму є свідченням його обов'язковості для всіх молодших школярів. Кожен вихованець повинен чітко уявляти, як він має діяти, виконуючи певні обов'язки. Такий режим сприяє розвиткові в молодших школярів здатності керувати собою, корисних навичок і звичок, позитивних моральних і правових якостей.

  Важливе місце у привчанні молодших школярів до належної поведінки в школі та за її межами належить контролю за їх поведінкою, що передбачає облік відвідування ними уроків, вжиття відповідних заходів до тих, хто систематично запізнюється або пропускає уроки без поважних причин. У деяких школах ведуть спеціальні журнали поведінки учнів, у яких директор або його заступник з виховної роботи регулярно фіксують випадки грубого порушення учнями порядку в школі, на вулиці, в громадських місцях, а також виховні впливи, які було застосовано до них, і результати цих впливів. Це допомагає педагогам своєчасно аналізувати стан дисципліни в учнівському колективі, намічати і вживати заходів щодо його поліпшення, детальніше й повніше вивчати умови життя учнів, ближче знайомитися з їх сім'ями, глибше вникати у внутрішній світ окремих учнів, виявляти недоліки виховної роботи школи й удосконалювати її. Ведення журналу обліку поведінки сприяє конкретизації індивідуальної виховної роботи з молодших школярів, схильними до порушень норм моралі та права. У деяких школах замість таких журналів ведуть спеціальну картотеку на учнів-правопорушників.

Перешкоджають вихованню дисциплінованості молодших школярів намагання окремих учителів і батьків приховати випадки порушення дисципліни, щоб не компрометувати клас. Не реагуючи на недисциплінованість, вони виховують у неповнолітніх почуття безвідповідальності. Якщо на певному етапі виховання молодшого школяра починають докоряти за погану поведінку, він не може збагнути, чим останній його вчинок гірший за попередні, про які ніхто не згадував, оскільки в нього притупилося почуття відповідальності, виробилася зухвалість. З огляду на це кожен випадок порушення правил поведінки слід детально аналізувати й давати йому відповідну оцінку.

У дисциплінуванні  учнів важливу роль відіграє щоденник. Педагог повинен вимагати від них акуратного ведення щоденника. Оцінюючи поведінку школяра за тиждень, слід враховувати і його зовнішній вигляд, чергування в їдальні, ставлення до товаришів, дорослих.

Систематичний контроль за поведінкою молодших школярів у школі та за її межами привчає  їх до щоденного дотримання дисципліни. Особливо потрібен він молодших школярів, у яких сформувалися негативні звички, оскільки створює умови для вироблення у них позитивних звичок, блокує появу і закріплення негативних. Проте це не означає, що треба весь час контролювати учнів, які випадково порушили правила поведінки. Коли їх «виховують» у багатьох інстанціях, часто нагадують про найменші провини, це не сприяє дотриманню ними правил поведінки, а спонукає до думки, що вони «невиправні». Контроль повинен бути тактовним, щоб учень відчував повагу до себе як до особистості.

Зовнішній контроль певною мірою є примусом до позитивної поведінки. Водночас діє внутрішній контроль, коли певні норми поведінки настільки засвоєні, що стали внутрішніми переконаннями людини, і вона виконує їх, часто навіть не замислюючись над тим, чому чинить так, а не інакше. Якщо від виконання вимог шкільного режиму можна ухилитися, контролю з боку педагогів чи колективу молодших школярів можна уникнути, то від власної совісті важко сховатися. Як стверджував А. Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за поведінкою вихованців, навчити їх «робити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і ніхто не дізнається».

У вихованні  взагалі й у зміцненні дисципліни зокрема особливе значення має правильний тон і стиль діяльності учнівського колективу. Якщо панує життєрадісний тон, в основі якого свідома дисципліна, єдність і дружба, почуття власної гідності кожного члена колективу, виховання учнів дається легше.

Дієвою  є профілактика конфліктних стосунків і запобігання негативним вчинкам. Порушення дисципліни і вимог шкільного режиму найчастіше трапляються там, де недостатньо організована діяльність учнів. Якщо вихованцеві нічого робити на уроці чи в майстерні, якщо не організовано його дозвілля, він намагатиметься чимось заповнити свій вільний час, організувати його по-своєму, не завжди розумно.

До порушень шкільного режиму молодших школярів призводить і невміння деяких учителів працювати з педагогічно занедбаними дітьми. Помилки в роботі з ними спричинені тим, що педагоги не розкривають мотивів їх негативної поведінки, знання яких дає змогу ефективніше будувати виховну роботу з ними. Якщо вихованець, наприклад, погано поводиться через відсутність перспективи, байдужість до свого майбутнього, то вся робота педагога має бути спрямована на формування в нього віри у це майбутнє, в можливість досягти його власними силами.

  Школа багато втрачає у вихованні свідомої дисципліни через те, що не завжди дотримується суворої регламентації життя  та діяльності молодших школярів, а саме вона, за словами А. Макаренка, «...повинна з першого ж дня поставити перед учнем тверді, незаперечні вимоги нашого суспільства, озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і за що не похвалять» . Це регламентування має узгоджуватися з правами і обов'язками школярів, передбаченими Законом України «Про освіту». молодших школярів створено всі умови для навчання і праці в школі, тому кожен з них повинен сумлінно і свідомо виконувати свої обов'язки. Повага учнів до закону полягає у свідомому дотриманні правил поведінки, дисциплінованості, боротьбі з порушеннями шкільного режиму, допомозі педагогічному колективу в організації навчально-виховного процесу. Вони мають глибоко усвідомити, що поведінка і ставлення до навчання — не лише їх особиста справа, що їх громадянський обов'язок — сумлінно вчитися, зразково поводитися, стримувати інших від недостойних вчинків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Роздiл 3.       Шляхи попередження та подолання

                  моральних деформацiй молодших школярiв 

Моральні порушення молодших школярів  за В. Сухомлинським це – егоїзм, недисциплінованість, жорстокість, невдячність, підлість. Для цього слід проникнути у внутрішній світ молодшого школяра , зрозуміти причини, що породили зло, знайти ключі до виправлення вад. Основними причини, що штовхають молодшого школяра на порушення моралі – здебільшого розлучення батьків, пияцтво, знущання над дитиною, постійні суперечки між батьками, непослідовність у вихованні молодших школярів від суворості та жорстокості до ласки і догоджання.

  Основним  проявом моральних порушень у  школі є порушення у сфері духовного життя молодшого школяра, які не варто виносити на загальний огляд : « погану поведінку, причини якої – негаразди в сім’ї молодшого школяра, особливо загострення стосунків між батькамим, негідна поведінка або окремі вчики, якщо причина їх криється в душевному надломі молодшого школяра, яка стаждає від того, що в нього немає батька, або він нерідний; необачні, непродумані вчинки, що об’ктивно є протестом молодших школяря проти грубощів, сваволі або помилок батьків чи вихователя; відставання молодшого школяра у навчанні в тому випадку, коли він хоче, але не може впоратися із завданням; вчинки, пояснення яких вимагає розповіді про особисті стосунки молодшого школяра із своїм другом», вважав В. О. Сухомлинський.

  Основним шляхом подолання моральних деформацій молодшого школяра полягає в тому, щоб звертатися до нього, характеризувати його, говорити з ним, не виносячи на суд колективу його поведінку. Виховна суть таких бесід у тому, щоб вони викликали у молодшого школяра бажання бути доброю, справжньою людиною.

   Важливим є не тільки перевиховання  моральних деформацій, які виробилися  у молодших школярів, а і їх передбачення і застереження. Так само як лікар ретельно досліджує організм хворого, шукає і знаходить джерела хвороби, щоб розпочати лікування, так і педагог має вдумливо, уважно, терпляче досліджувати,  вивчати розумовий, емоційний,  моральний розвиток молодшого школяра, шукати і віднаходити причину, через яку вона стала важкою, застосрвувати  такі знаходи виховного впливу, які б враховували  труднощі, особливості індивідуального світу молодшого школяра.

     В.О. Сухомлинський віднайшов головні шляхи, які б дали змогу виховувати по-сравжньому  добру і морального молодшого школяра, викорінювали б мерзотне й огидне, до яких він відносить:

  « - наодинці з собою робити не так, як ти робив би на очах у людей;

     - лінуватися, бути ледарем, неробою;

    - видавати за доблесть і заслугу те, що є твоїм обов’язком;

    - бути жадібним, негостинним;

     -  глумитися зі старості;

     -  давати порожні обіцянки, не  дотримуватися слова;

     -  мовчати, коли треба говорити, й говорити коли треба мовчати;

     - кривдити дівчинку, жінку;

     -  не слухати батьків;

     -  глузувати з калік;

     -  глузувати з калік ,

     - не любити й кривдити тварин»

Одне  із завдань вчителя полягає в  тому,щоб навчити молодшого школяра  бачити наслідки своїх вчинків. А  щоб їх бачити – треба думати. В.О. Сухомлинський зазначав, що виховуючи, ми вчимо молодшого школяра міркувати про те, що навколо мене і в мені, уявно ставити себе на місце іншого. 
 
 

Висновки

                                                     

     Моральне виховання молодших школярів є одне з найскладніших, тому що об’єктом праці – найтонші сфери духовного життя особистості, а формується,  -  розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею, переконанням, свідомістю. 

Глибинний сутнісний зв'язок між соціальністю, духовністю й моральністю як продукованими  людиною явищами, не дозволяв нехтувати  формуванням моральних i духовних чеснот. Так само i надмірне захоплення моральними ідеалами й цінностями у вихованні без урахування соціальних координат може перетворитись на нудне i безплідне моралізаторство. Формування внутрішнього, духовного світу молодшого школяра без огляду на соціальні реалії його життя несе в собі небезпеку соціальної неадекватності, самотності, втечі у світ ідеальних ілюзій, втрати життєвої наснаги.  

   Обов’язок батьків бути завжди і в усьому високоморальним прикладом думок, звичок, поведінки, дій для своїх дітей. Батькам варто пам’ятати, що  той світ у якому росте й розвивається молодший школяр з раннього дитинства, впливає на все її подальше життя. Основне завдання сім’ї  у вихованні молодшого школяра – створення для нього таких життєвих умов, де б він розвивався вільно, нормально й гармонійно.  Особливе місце у справі морального виховання молодших школярів належить учителеві, вихователеві. Вчитель працюючи на ниві народної освіти , він не тільки озброює молодших школярів знаннями, а й формує в цілому моральну спрямованість особистості: свідомість, переконання, поведінку. Усвідомлюючи цю величезну суспільствознавчу відповідальність перед суспільством, вчитель повинен бути зразком в усьому: його думки, почуття, поведінка  - приклад для наслідування молодшим школярам  і дорослим, він має постійно контролювати себе в усіх відношеннях. Важливе місце у моральному вихованні належить патріотичному вихованню, яке постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу.