Моральне виховання молодших школярів

 
 
 
 
 
 
 

2. Роль  вчинку та позитивного  прикладу в 

         морально-етичному  вихованнi молодших школярi

                                                        Добрі серця –  сади,

                                                       Добрі слова -  коріння,

                                                       Добрі думки – квіти,

                                                        Добрі справи – плоди.

Моральне виховання молодших школярів є одне з найскладніших, тому що об’єктом праці – найтонші сфери духовного життя особистості, а формується,  -  розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею, переконанням, свідомістю.  А особливу роль позитивного прикладу у морально - етичному вихованні молодших школярів належить  сім’ї, адже

 вона  – колиска морального  виховання. «Сім’я утворює грунт морального виховання, у ній дитина здобуває правила поводження; в сім’ї розвиваються внутрішні – гарні й погані – почуття, і вдача набирає рішучого напрямку в той або інший бік», вважав Я. Ф. Чепіга.

  Перший  образ – це батьки, їх вчинки  – могутній зразок, який дитина спочатку наслідує, а потім формує  свої моральні й розумові здобутки. А коли батьки прикладають свої  природничі здібності  до виховання молодших школярів, скрізь і в усьому показують свої високі моральні зразки, то моральне й розумове виховання молодшого школяра забезпечено високими зразками батьків. Українські педагоги закликають батьків до глибокого, вдумливого вивчення педагогіки й психології, тому що великою мірою правильному вихованню перешкоджає брак у батьків потрібних знань. Тому треба всі свої вчинки погодити з науковими вимаганнями щодо виховання, бо невдале, погане виховання може викликати знервування у зовсім здорової дитини.

  У  процесі виховання роль батька і матері має бути однаковою. Вони для молодшого школяра – нерозривне ціле. А їх окремі впливи переплітаються, доповнюються.

   Обов’язок батьків бути завжди і в усьому високоморальним прикладом думок, звичок, поведінки, дій для своїх дітей. Батькам варто пам’ятати, що  той світ у якому росте й розвивається молодший школяр з раннього дитинства, впливає на все її подальше життя. Основне завдання сім’ї  у вихованні молодшого школяра – створення для нього таких життєвих умов, де б він розвивався вільно, нормально й гармонійно.

        Використовуючи методи морального  впливу на дитину слід задуматися над тим, які наслідки вони матимуть на формування психічних якостей молодших школярів. Часто  природна кара усвідомлюється дитиною як неминучий наслідок її вчинків. Таким чином, вона логічно впливає на організм як причина і наслідок. Організовані покарання з боку вихователів, на думку вченого, негативно впливають на психофізичні реакції, а відтак і на розвиток розуму,  характеру, волі, морально-естетичні чинники. Кара часто буває справедлива, і молодший школяр після покарання не зрозуміє своєї провини. Тоді покарання викликає різні негативні якості: гнів, ненависть, брехню, лицемірство, почуття страху. Загальновідома істина,що жорстокість породжує жорстокість, зло, помсту. Часто трапляються вчинки, які не відповідають моральним принципам, але вихователям  потрібно глибоко зрозуміти молодшого школяра, знайти корінь зла, усвідомити той шлях, привів її до аморального вчинку. Враховуючи те, що молодший школяр може вибрати моральний і аморальний вчинок, доцільно враховувати і той факт, що цей вибір буде цілком довільним. Моральний вибір суб'єкта, його моральна поведінка є не лише результатом аналізу об'єктивних ситуацій, але й вагання і боротьби мотивів. Часто людина вибирає не те, що краще саме по собі, а те, що краще для нього. А звідси можна вести мову, що прояв моральності часто є результатом певних сформованих норм, звичок, поведінки. Світогляд молодших школярів формується в процесі виховання та практичної діяльності. Зміст виховання спрямовано саме на оволодіння загальнолюдськими нормами життєдіяльності.

 Слід зазначити , що у вчинках виявляється моральна сутність людини, саме вчинки виявляють рівень моральної культури молодших школярів.

  Особливе  місце у справі морального виховання молодших школярів належить учителеві, вихователеві. Вчитель працюючи на ниві народної освіти , він не тільки озброює молодших школярів знаннями, а й формує в цілому моральну спрямованість особистості: свідомість, переконання, поведінку. Усвідомлюючи цю величезну суспільствознавчу відповідальність перед суспільством, вчитель повинен бути зразком в усьому: його думки, почуття, поведінка  - приклад для наслідування молодшим школярам  і дорослим, він має постійно контролювати себе в усіх відношеннях, з великою обережністю здійснювати процес формування молодшого школяра, спираючись на свою широку ерудицію. Педагогові більше, ніж будь кому, потрібно дбати про свій духовно-моральний розвиток. Головною рисою для вчителя має бути самовдосконалення, вчитель у своєму розвитку ніколи не може залишатися на місці. Він має систематично, неухильно, цілеспрямовано й наполегливо працювати над удосконаленням свого професійного й морально-етичного рівня.

    Зерна добрих людських почуттів у душах молодших школярів можна розвинути тільки щирою любов’ю до них. Молодшим школярам потрібна ласка і любов, як світло й тепло рослинам, тому що виховані любов’ю і ласкою вчителя, молодші школярі впевнено підуть шляхом морального вдосконалення. Також серед усіх найважливіших якостей учителя – доброта, тому ніщо так не прихиляє молодших школярів до вчителя, як  його щира доброта. Вона  позитивно впливає на формування моральних поглядів та переконань молодших школярів. Душа молодших школярів під впливом доброти вчителя розкривається, освітлюється, оживляється. Тому виховання доброти необхідне вчителеві, щоб оживити свою працю, а також позитивний  приклад з боку батьків і вчителя, які необхідні для морального виховання молодших школярів.  

Роздiл 2.    Змiст  морально-етичного  виховання 

                   молодших школярiв

            2.1.  Патрiотичне  виховання  молодших  школярiв

  Громадянське виховання – формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною.

    Покликане воно виховувати у молодших школярів високі моральні ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потреби у служінні їй. Відомо, що основні риси громадянина формуються в молодшому шкільному віці, під впливом загальнонародних, національних цінностей, у взаємодії молодших школярів з суспільством, яке на кожному етапі представляють сім’я, школа.

    Виховання громадянина має бути спрямованими на розвиток патріотизму, національної свідомості, культури міжетнічних відносин, планетарної свідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки молодшого школяра.

  Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань нерозривно пов’язане з моральним, розумовим, трудовим, естетичним.

Патріотизм постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу. Важливою рисою патріотизму є турбота про благо свого українського, найріднішого народу. 
    Вихователь повинен чітко бачити сам процес становлення національної свідомості дитини та глибоко розуміти зміст ключових понять (національний, патріотизм, націоналізм, громадянськість тощо).  
   У розвитку національної свідомості молодшого школяра   можна виділити щонайменше три етапи , які накладають на цю свідомість помітний відбиток, збагачують її зміст.  
       Етап етнічного самоусвідомлення, що є першоосновою та  корінням   патріотизму. Етнізація дитини починається з раннього періоду життя в сім'ї, з маминої колискової, з бабусиної казки, з участі дитини у народних звичаях і обрядах, із народної пісні, причетності до народної творчості. У молодшому шкільному віці формується культ рідного дому, сім'ї, предків, рідного села, міста.  
Етап національно-політичного самоусвідомлення передбачає усвідомлення себе як частини нації, своєї причетності до неї як явища політичного, що має чи виборює певне місце серед інших націй. До особливо важливих моментів цього етапу національного виховання належать відновлення   історичної пам'яті та формування почуття національної гідності.  
  Етап громадсько-державного самоусвідомлення. На цьому етапі формується правильн  розуміння понять патріотизму  і   націоналізму,     виховується турботливе ставлення до національно-культурних вартостей інших народів, прищеплюється  молодшим  школярам почуття національної, расової, конфесійної толерантності.

    «Вічно живим і незамінним джерелом патріотичних почуттів і переконаннь є любов сина і дочки до матері й батька, матері й батька до дітей,взаємна відданість і вірність.  Шкільне патріотичне виховання – це загартування душі й тіла молодших школярів для можливих грізних випробувань», вважав В. О. Сухомлинський.  

 
       2.2.  Виховання  культури  поведiнки  молодших  школярiв 

Серед актуальних проблем, що стоять перед сучасною педагогічною наукою, одна із найважливіших – належить розробці ефективних форм і методів виховання культури поведінки молодших школярів, підготовці їх до повноцінного життя у суспільстві.  З огляду на це, школі потрібен педагогічно інструментований процес особистісно орієнтованого виховання, побудований на тісному зв’язку знань, почуттів, поведінки.

    У модель виховання культури поведінки входять концепції морального виховання, особистісно орієнтованого підходу до виховання, системного підходу  до виховання та розвиткумолодшого школяра у діяльності.

  Необхідно зазначити, що одним  із джерел отримання знань  молодшими школярами про соціальні  норми поведінки, формування у  них позитивного ставлення до  оточуючих є казка, оскільки вона найбільше відповідає сутності  молодших школярів. Алегорична форма багатьох казок дає змогу ознайомити молодших школярів з тими чи іншими поняттям, нормами, правилами поведінки та передативнутрішні почуття персонажів, спонукати до роздумів, завдяки яким молодший школяр переноситься з казки у реальне життя на нього по-новому, бачить себе, свою поведінку ніби збоку.

   Слухання казки, на думку вчених, допомогає молодшому школяру  навчитися розуміти внутршній світ героїв, а через них і внутрішній світ інших людей, вчить співчувати їм, набути впевненості у собі. Використання тематичного багацтва казок істотно впливає на формування культури поведінки у молодших школярів, позначається на їхній поведінці та  вчинках.

  Серед різноманітних форм і методів виховання культури поведінки важливе місце посідає гра. Саме гра – природний для молодших школярів вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його, аналізують поведінку героїв.

  Так, в особливих ігрових умовах молодший школяр має змогу моделювати систему соціальних відносин у наочно діючій формі, розвивати систему відносин  у наочно діючій формі, розвивати орієнтування в них. 

     Обмаль досвіду взаємин молодших  школярів  потребує створення  створення  спеціальних виховних ситуацій, «запрограмованих»  переживань. Під час обговорення ситуації перед молодшими школярами постає проблема морального вибору, що дає змогу їм можливі мотиви вчинків, поведінки,  готує до вияву культури взаємин, спілкування у реальному житті. Показниками високого рівня культури поведінки є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особи; готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками культури в школі та за її межами. Як стверджував А. Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за культурною поведінкою вихованців, навчити їх «робити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і ніхто не дізнається». 

    2.3.  Виховання дисциплiнованостi та вiдповiдальностi

                          молодших школярiв 

  Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні.

Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.

  Показниками високого рівня дисципліни є розуміння  учнями необхідності дотримання її в  школі, громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни праці, навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами.

Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому  виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується вона на сформованості в учнів таких рис:

а) дисциплінованість — прагнення й уміння особистості керувати своєю поведінкою відповідно до суспільних норм і правил;

б) обов'язковість — усвідомлення особистістю необхідності дотримання суспільних і моральних норм, підпорядкування своєї поведінки їх вимогам;

<