Методика виховання звукової культури мови у дітей старшего дошкільного віку

В процесі роботи над звуковою культурою мовлення доречні і наочні прийоми - показ артикуляційних рухів, демонстрація іграшки чи картинки. В іграх і вправах часто фігурує додаткове обладнання - «чарівна» паличка для подачі сигналу до початку або закінчення відповіді, фішки і інший роздатковий матеріал, службовець для позначення звукової структури слова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичне завдання.

 

Обстеження звукової культури мови дітей (звуковимова, виразність, темп, наголос, сила голосу, дикція).

Мета обстеження - показати можливості визначення корекційної роботи з подолання порушень звуковимови.

Об'єкт обстеження - процес формування та розвитку звуковимови у дітей старшого дошкільного віку.

Предмет обстеження - особливості стану звуковимови дітей старшого дошкільного віку.

Завдання обстеження:

1. Вивчити психолого-педагогічну та спеціальну літературу з проблеми обстеження.
2. Вивчити стан звуковимови і своєрідність розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку.
3. Обстежити стан звуковимови у дітей старшого дошкільного віку. Розробити шляхи та засоби корекції порушень звуковимови у дітей старшого дошкільного віку.

Методи обстеження:

• експеримент;
• спостереження;
• бесіда;
• гра;
• вправа.

Експериментальною базою обстеження стану мови дітей став  Комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 198» Дніпропетровської міської ради Ленінського району. В експерименті взяли участь 10 дітей дошкільного віку 5 років.

Приступаючи до обстеження, я познайомилася з історією розвитку дитини, з даними обстежень, в процесі короткої бесіди встановила контакт з дитиною, після чого  отримала загальне уявлення про особливості звукової сторони мови:

• були підібрані картинки, іграшки, де перевіряється звук, який стоїть на початку, середині, в кінці слова.
• підібрані ігри-вправи, які допоможуть виправити звук.

Етапи роботи:

1. Чітка, ясна вимова звуків.
2. Артикуляційна гімнастика.
3. Пропонування вимовляти звук, співвідносити з пісенькою (комара, жука).
4. Вимову  даного звуку відпрацювати в словах, складі, в промові.
5. Провела роботу над розвитком інтонаційних засобів самовираження (сумно, весело, повільно, швидко) з урахуванням природної висоти голосу.

Результати обстеження мови занесла в таблицю (№ 1), де знаком (+) зазначається правильна вимова, вміння диференціювати звуки; знаком (-) - пропуск звуків, відсутність їх диференціації, порушення в регулюванні темпу, наголосу, сили голосу, дикції мови. При заміні звуків у відповідній клітині вказала звук-заступник.

Мова  дітей оцінювалася за п’ятибальною системою. Нижче наводяться примірні оцінки звукової сторони мови дітей. Вищий бал 5 – відповідає високому рівню розвитку звукової сторони мови; 4 – достатньому; 3 - середньому; 2 – низькому.

Таблиця № 2

Оцінка звукової культури мовлення дітей

 

№ з/п	Критерії оцінки звукової сторони мови	Бали	Рівень розвитку звукової  сторони мови
1.	Дитина правильно й чітко артикулює  всі звуки рідної мови ізольовано, в словах і словосполученнях, дотримується літературних норм вимови; має добре розвинутий фонематичний слух, самостійно виправляє мовленнєві помилки; може регулювати силу голосу (тихо, голосно, пошепки, середня сила голосу), адекватно змінює темп мовлення (швидкий, середній, повільний), з допомогою інтонації вміє передавати різні почуття (сум, радість, острах, гнів, здивування)	5	Високий
2.	Дитина правильно вимовляє всі звуки рідної мови, водночас, спостерігається нечітка вимова шиплячих та сонорних звуків у словах і словосполученнях, дотримується орфоепічних норм вимови; диференціює схожі звуки на слух, правильно їх відтворює, самостійно виправляє мовленнєві помилки регулює силу голосу, темп мовлення,   використовує   в мовленні засоби інтонаційної виразності за вказівкою дорослого	4	Достатній
3.	Дитина вимовляє всі звуки рідної мови, крім шиплячих і сонорного [р], не володіє літературними нормами вимови; не диференціює подібні за звучанням звуки, самостійно не виправляє мовленнєві помилки, за вказівкою дорослого, вміє передати різний темп мовлення та змінити силу голосу, використовує в мовленні окремі інтонаційні засоби виразності	3	Середній
4.	Дитина спотворює більшість звуків рідної мови, не дотримується орфоепічних норм вимови, має нечітку дикцію; фонематичний слух недостатньо розвинений, не помічає й не виправляє мовленнєві помилки; самостійно не регулює силу голосу, темп мовлення; не користується інтонаційними засоби виразності	2	Низький

 

Аналіз  експериментальних даних (таблиця № 1) свідчить про те, що переважна більшість дітей старшого дошкільного віку знаходиться на достатньому рівні розвитку звукової культури мовлення.

У результаті цього обстеження було з’ясоване  вміння дитини вимовляти той чи інший  звук ізольовано й  використовувати його в самостійному мовленні. При цьому виявлені  недоліки звуковимови: заміну, змішення, спотворення або відсутність окремих звуків – при ізольованому вимовлянні, у  словах, у фразах. Крім того, з’ясовано, як дитина вимовляє слова різної складової   структури (піраміда, міліціонер, сковорідка), чи має місце  переставляння або випадіння звуків і складів.

Для обстеження вимови звуків у словах був підібраний необхідний набір спеціальних предметних картинок. Назви предметів, зображених на картинках, являли собою слова різноманітного складового і звукового складу, багатоскладні, зі збігом приголосних, з досліджуваними звуками, що займають різноманітне місцезнаходження. Найпростішим способом виявлення у дитини вміння вимовляти ті чи інші звуки мови був такий: малюку надавалися для називання картинки, де зображені предмети, в назвах котрих досліджуваний звук стоїть у різних позиціях: на початку, в кінці, середині слова і в сполученні з приголосним.

Якщо   у   дитини   не   виходив   звук у слові, йому пропонували   вимовити   те   ж   слово  відображено,   а   також склади з цим звуком – прямі та зворотні.

Однак був такий випадок, коли в якомусь одному слові (називаючи надану картинку) дитина вимовляє звук правильно, а в самостійному мовленні спотворює його або заміняє іншим. Тому було  перевірено, наскільки правильно вона вимовляє ці звуки у фразовому мовленні. Для цього дитині  запропоновано вимовити поспіль декілька фраз, у яких би якомога частіше повторювався досліджуваний звук. Для цього були використані  прислів’я, чистомовки.

 

Повноцінна мова дитини є необхідною умовою його успішного  навчання в школі. Тому дуже важливо  усунути всі недоліки звуковимови  в дошкільному віці до того як вони перетворяться на стійкий складний дефект.

При дефектної звуковимові  не формуються чіткі відчуття від органів артикуляційного апарату.

Без спеціального корекційного впливу дитина не навчиться розрізняти і впізнавати фонеми на слух, аналізувати  звуко-буквений склад слів, що призведе до появи стійких помилок при  оволодінні письмовою мовою. Такі діти потребують своєчасного усунення недоліків вимови, тобто у формуванні вміння правильно і чітко вимовляти звуки як ізольовано, так і в словах, фразах і зв'язного мовлення, виділяти їх на слух з мови оточуючих і зі своєї власної.

Отже, завдання виховання  звукової культури мовлення дітей шостого  року життя полягає в тому, щоб:

• продовжувати зміцнювати їх артикуляційний апарат;
• вправляти у правильній вимові звуків (особливо групи свистячих і шиплячих, звуків [л] і [р]), в чіткому і ясному проголошенні слів;
• вчити розрізняти на слух і у вимові звуки, близькі за звучанням і вимові, правильно використовувати різну гучність голосу, темп мови, інтонаційні засоби виразності;
• удосконалювати фонематичні сприйняття, мовне дихання;
• показувати зразки літературної вимови слів;
• усувати недоліки звуковимови, інші дефекти мови.

 

 

Конспект заняття з вирішенням завдань виховання звукової культури мови

 

Програмний зміст:

• закріпити правильну вимову звуків [м] ([м ']), [п] ([п']), [б] ([б ']);
• вчити дітей розрізняти на слух різні звукосполучення з цими звуками, чітко вимовляти слова;
• ввічливо і досить голосно звертатися до вихователя;
• користуватися тихою мовою (вправи на звуковимову, вироблення чіткої дикції, розвиток голосового апарату, мовного слуху).

Наочний матеріал: іграшки - машини (вантажна і легкова), кішка, корова, мишка, коза, баран, матрьошка, ведмедик, паровоз, пірамідка, барабан, білка, лялька та ін.

Хід заняття:

Вихователь: Бі-ип - бі-ип. Що це сигналить? (Відповіді  дітей.) Правильно, до нас їде машина. Вона дає сигнал, щоб ми відкрили ворота.

Педагог відкриває двері, в'їжджає машина, в  кузові якої знаходяться іграшкові  тварини (кішка, корова, мишка, коза, баран). Вихователь по черзі показує іграшки  і запитує, як нявкає кішка, мукає корова, пищить мишка і т.д. Потім розставляє іграшки на столі і організовує гру. Промовляючи звуконаслідування, він запитує, яка тварина як кричить.

Далі  вихователь пропонує дівчаткам побути водіями легкових машин, а хлопчикам - вантажних. Діти ходять по кімнаті  і сигналять (легкові машини - тихо, вантажні - голосно).

Потім малюки сідають на свої місця.

Педагог проводить з ними гру "Магазин". Він розставляє на столі іграшки  і говорить:

• Я буду продавцем. Ким я буду? (Діти відповідають хором і індивідуально.) А ви покупцями. Ким ви? Що робить продавець? Що робить покупець? (Хорові і індивідуальні відповіді малюків.)

Вихователь  показує іграшки, які він збирається продавати, діти називають їх. Педагог  запрошує до столу кого-небудь з  дітей і питає:

• Марина, яку іграшку ти хотіла б купити?

Дівчинка  називає, наприклад, ведмедика. Педагог  погоджується "продати", але пропонує Марині попросити чемно:

• Дайте, будь ласка (виділяє це слово голосом), мені ведмедика.

Дівчинка  повторює. Вихователь дає іграшку, і  дитина сідає на місце. Гра проводиться  до тих пір, поки всі іграшки не будуть «розпродані».

Вихователь: Всі іграшки розпродані, а нашої Марійці (бере ляльку і садить її посередині столу) жодної не дісталося. Нудно Марійці без іграшок.

Вихователь  пропонує дітям подарувати свої іграшки  ляльці Марійці:

• Ти, Маша, не засмучуйся. Хлопці з тобою поділяться. Давайте віддамо Маші іграшки. Хто хоче віддати свою іграшку Маші?

Діти  по черзі підходять зі своїми іграшками  до столу і кажуть:

Марійка, візьми матрьошку. Марійка, візьми мій барабан і т.д.

Вихователь: Рада Марійка, що ви всі такі добрі, багато у неї іграшок. Ось як вона з ними грає. (Показує, як лялька катає машину, грає на барабані.) Награлася  Марійка, втомилася, хоче спати. Я їй заспіваю пісеньку. (Бере ляльку на руки, хитає і співає.)

Баю-баю-баю-бай,

Спи, Марійко, засинай!

Педагог пропонує дітям заспівати пісеньку і нагадує, що співати треба тихо, інакше Маша прокинеться (кладе ляльку в ліжко). Вихователь каже, що лялька заснула, і пропонує тихо, навшпиньках, щоб не розбудити Машеньку, вийти з-за столів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  ЛІТЕРАТУРА 
 
 
Богуш А.М. Теорія і методика розвитку мовлення дітей дошкільного віку: Навчальний посібник. – К.: Видавничий дім «Слово», 2003.

 

Богуш А.М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та методичні рекомендації. К.: ІЗИН, 1997.      

 

Методика розвитку рідної мови і  ознайомлення з навколишнім у  дошкільному закладі // За ред. А.М.Богуш. – К.: Вища шк., 1992.

 

Дурова Н.В. Формирование фонематического  восприятия у детей 5-го года жизни  в детском саду: Авторед. канд. пед. Наук. ; М., 1984.

 

Жильцов О.Л. Виховання правильної звуковимови у дітей старшого дошкільного віку; К.: Рад. школа, 1971.

 

Тихеева Е.И. Развитие речи детей (раннего  и дошкольного возраста), 3-е изд. испр. дан.; М.: Просвещение, 1961

 

Блінова Г.Й. Альбом для обстеження мовлення у дитини: Навчально –  методичний посібник: В 2 ч.-К.: Благовіст, 2001

 

Малярчук А.Я. Обстеження мовлення дітей: Дидактичний матеріал. - К.: Літера ЛТД, 2002