Методичні основи проведення занять з виробничого навчання

     Заключний інструктаж. Зміст заключного інструктажу в усіх подробицях передбачити досить складно. У загальному плані можна зазначити, що він проводиться у формі бесіди. Майстер аналізує результати виконання вправ, звертає увагу па типові недоліки, шляхи їх передбачення. Зміст заключного інструктажу залежить від середнього рівня сформованості умінь та навичок. Оцінюються індивідуальні результати роботи, виконання таких важливих критеріїв, як дотримання виробничих норм і відповідної технології. Майстри виробничого навчання повинні підтримувати спроби учнів (навіть безрезультатні) раціоналізувати технологічний процес,, наближати працю учнів до праці передових кваліфікованих робітників. Під час заключного інструктування слід разом з, учнями обговорити можливості ефективнішого виконання трудових завдань. Крім того, можна провести опитування учнів, визначити домашні завдання, дати вказівки щодо підготовки до нового уроку тощо.

    Демонстрація – метод полягає в наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об'єктами, використанні приладів, дослідів, технічних установок та ін. Цей метод ефективний, коли всі учні мають змогу сприймати предмет або процес, а викладач зосереджує їхню увагу на головному, допомагає виділити істотні сторони предмета, явища, роблячи відповідні пояснення.

        В навчальних закладах використовуються різні види демонстрацій, які можна об'єднати в такі групи:

• демонстрація об'єктів і процесів, що вивчаються, у натуральному, природному вигляді (роздатковий матеріал, макети, моделі, показ прийомів роботи, проведення дослідів);
• демонстрація зображень, у тому числі символічних, умовних (креслення, принципові монтажні, кінематичні, електро-, радіотехнічні схеми та ін.);
• демонстрація за допомогою інформаційних технічних засобів навчання, у тому числі навчального кінематографа і телебачення, комп'ютерів, кадрів діафільмів, кодопозитивів тощо.

    На  уроках з виробничого навчання, коли майстер демонструє зразки матеріалів і виробів, інструменти, машини, апарати, прилади, механізми тощо, він розміщує учнів у класі таким чином, щоб усі найважливіші частини стаціонарного об'єкта було добре видно всім. 
 

     1.3. Аналіз навчальної  програми та розробка  перспективно - тематичного  навчального плану

   Розглядаючи типову навчальну програму слід акцентувати увагу на навчальне навантаження, лімітоване для вивчення тієї чи іншої теми та розподіл між лекційними та лабораторно-практичними заняттями. Також один з важливих факторів – розділення дисципліни на теми. Правильність та рівномірність такого розподілення буде прямо впливати на засвоєння учнями знань.

   На  прикладі заданої типової навчальної програми можна зробити висновки, що навантаження між темами розподілено вірно, у відповідності до обсягу викладеного матеріалу. В перших семи темах присутні лише заняття теоретичного навчання, практикум є лише у восьмій темі.

   Отже, за умов проведення навчально-виховного процесу з використанням даної навчальної програми основним видом занять обирається лекційний, лабораторно-практичні заняття займають лише 6 годин з 74 загального навчального навантаження. Це свідчить про те, що даний курс спрямований на поглиблення та узагальнення саме знань учнів про основи агротехнічних вимог по посіву культур, їх вирощування, збирання та догляду словесними та демонстраційними методами.

     Перспективно-тематичний план має за мету на основі навчальної програми визначити більш детальний  розподіл матеріалу, відповідно до кожного  заняття. Це дає змогу правильно  визначитись з методикою проведення заняття, рівномірно розподілити матеріал не по темам, а по окремим заняттям. Приклад виконання перспективно-тематичного плану вказаний в таблиці 1.1. 
 
 
 
 

1.4. Розробка плану-конспекту практичного заняття з виробничого навчання.

План -  конспект

з предмету: виробниче навчання 

    Дата:                                                   Група:

    Тема: Розбирально–складальні роботи кривошипно-шатунного і газорозподільного механізмів.

    Мета:

• Освітня: сформувати в учнів нові уміння та навчити  досліджувати основні несправності двигунів за зовнішніми ознаками.
• Розвиваюча: сприяти розвитку технічного мислення, уваги, пам'яті, вміння використовувати теоретичні знання в практичній роботі, сформувати професійний інтерес;
• Виховна: прищеплювати трудові, моральні, естетичні якості; свідоме відношення до праці, працелюбність, почуття обов'язку, відповідальності за результати роботи, раціональне використання робочого часу, бережливе відношення до витрачання матеріалів.

    Матеріальне забезпечення: двигуни автомобілів ВАЗ – 2101, ГАЗ – 53, ГАЗ – 52, Москвич - 412  інструмент, підручник Кісліков В.Ф. «Будова та експлуатація автомобіля».

    Методи  навчання: пояснення, бесіда, демонстрації, особистий показ, пробні вправи, самостійна робота.

    Тип уроку: вивчення нових трудових прийомів і операцій.

    Час: 6х45 хв.

Хід уроку

1.Організаційний момент (2-3 хв.)

      По дзвонику учні заходять до авто слюсарної майстерні, вітаюсь з ними. Перевіряю наявність учнів, відсутніх на занятті, відмічаю у журналі. Перевіряю підготовленість учнів до заняття: наявність робочого одягу, спец. Інструменту. Назначаю чергових, проводжу інструктаж з техніки безпеки. 

2. Актуалізація опорних знань(13 хв.)

     Викликаю  учнів по черзі до дошки і починаю  опитування за плакатами кривошипно – шатунного та газорозподільного  механізмів. Задаю учням питання:

• Призначення кривошипно – шатунного та газорозподільного механізмів?
• Будова та складові частини кривошипно – шатунного та газорозподільного механізмів?
• Регулювання кривошипно – шатунного та газорозподільного механізмів?

    3. Мотивація навчальної діяльності (15хв.)

      Оголошую учням актуальність нашої сьогоднішньої теми, що у відповідності до правильного та вчасного проведення ТО кривошипно – шатунного та газорозподільного механізмів автомобіля залежить тривалість роботи його складових частин та надійність під час руху, а для цього необхідно чітко знати послідовність виконання робіт з розбирально – складальних робіт та ремонту КШМ та ГРМ

    4. Вступний інструктаж. Формування професійних знань і відпрацювання нового способу дій (45 хв).

    Ознаки  несправності кривошипно-шатунного  механізму: • сторонні стуки та шуми; • зниження потужності двигуна; • підвищена витрата оливи; • перевитрата палива; • поява диму у відпрацьованих газах тощо.

    Стуки та шуми у двигуні виникають унаслідок:

• підвищеного спрацьовування основних деталей;
• збільшення зазорів між спряженими деталями.

    Через спрацьовування поршня й циліндра, а також збільшення зазору між  ними виникає дзвінкий металічний стук, який добре прослуховується під  час роботи холодного двигуна. Різкий металічний стук на всіх режимах роботи двигуна свідчить про збільшення зазору між поршневим пальцем та втулкою головки шатуна. Посилення стуку в разі різкого збільшення частоти обертання колінчастого вала свідчить про спрацьовування вкладишів корінних або шатунних підшипників (якщо спрацювалися вкладиші корінних підшипників, тон стуку глухіший). Різкий стук у двигуні, що не припиняється й супроводжується зниженням тиску оливи, свідчить про виправлення підшипників. Шуми й стуки прослуховують за допомогою стетоскопа.

    Зниження  потужності двигуна  спричинюється зменшенням компресії (тиску робочої суміші наприкінці такту стискання в циліндрі) внаслідок:

• порушення ущільнення прокладкою головки циліндрів у разі слабкого або нерівномірного затягування гайок кріплення або пошкодження прокладки;
• пригоряння кілець у канавках поршня через відкладення смолистих речовин і нагар;
• спрацьовування, поломки або втрати пружності кілець;
• спрацьовування стінок циліндрів.

    Компресію в циліндрах двигуна перевіряють  від руки за допомогою компресометра.

    Для перевірки компресії від руки треба:

    • викрутити свічки запалювання, за винятком свічки циліндра, що перевіряється;

    • обертаючи колінчастий вал пусковою рукояткою, за опором прокручуванню  визначити компресію;

    • так само перевірити компресію в  решті циліндрів.

    Щоб перевірити компресію за допомогою компресометра, слід:

    • прогріти двигун;

    • викрутити свічки;

    • повністю відкрити дросельну й повітряну  заслінки;

    • встановити гумовий наконечник компресометра  в отвір свічки;

    • провернути колінчастий вал на 8... 10 обертів, стежачи за показами компресометра; після прокручування колінчастого вала у справному циліндрі компресія має становити 0,70...0,78 МПа;

    • так само послідовно перевірити компресію  в кожному циліндрі. Про технічний  стан циліндропоршневої групи та клапанів можна

    судити  за відносним витіканням повітря (контролюється спеціальним манометром), яке за допомогою приладу К-69 подається під тиском у кожний циліндр двигуна крізь отвори для свічок запалювання.

    Підвищена витрата оливи, перевитрата  палива та димний випуск відпрацьованих газів  сірого кольору (при нормальному рівні оливи в картері) з'являються внаслідок:

• залягання поршневих кілець;
• їхнього спрацьовування.

    Характерні  несправності механізму  газорозподілу. •  нещільне прилягання клапанів до гнізд; • неповне відкривання клапанів; - спрацьовування шестерень розподільного вата, штовханів, напрямних втулок; * збільшення поздовжнього зміщення розподільного вала; • спрацьовування втулок і осей коромисел; • порушення роботи механізму повертання випускного клапана внаслідок заїдання кульок і пружин механізму повороту (у двигуні автомобіля ЗИЛ-130).

    Нещільне  прилягання клапанів до гнізд виявляють за такими ознаками: зменшенням компресії; періодичними ударами у впускному або випускному трубопроводі; зниженням потужності двигуна. Причинами нещільного закриття клапанів можуть бути;

    / відкладення нагару на клапанах  і гніздах;

    / утворення раковин на робочих  поверхнях (фасках) та короблення  головки клапана;

    / поломка клапанних пружин;

    / заїдання клапанів у напрямних  втулках;

    / відсутність зазору між стержнем клапана та носком коромисла.

    Нагар видаляють за допомогою шабера. Клапани, що мають невеликі раковини на робочій  поверхні, слід притерти, зламану пружину  — замінити. Порушений зазор відновлюється  регулюванням,

    Неповне відкривання клапанів характеризується стуками у двигуні, а також зменшенням потужності. Ця несправність виникає внаслідок великого зазору між стержнем клапана та носком коромисла.

    Для притирання клапанів треба:

    • зняти клапанну пружину;

    • під головку підкласти слабку пружину;

    • на робочу поверхню нанести шар пасти, що складається з абразивного порошку й оливи;

    • за допомогою коловорота або притирального  пристрою надати клапану зворотно-обертального руху;

    • змінюючи напрям обертання, клапан слід трохи підняти;

    • притирання завершити, якщо на поверхні гнізда та робочій поверхні клапана утворилися суцільні матові смуги завширшки 2...З мм.

    Герметичність посадки клапана після притирання перевіряють за допомогою спеціального приладу або гасу. В останньому випадку клапан треба встановити в сідлі, надіти пружину й закріпити її на стержні, перевернути головку циліндрів, а в камери згоряння залити гас. Поява гасу на стержні та напрямній втулці свідчить про погане притирання.

    Для регулювання зазору між стержнем клапана та носком коромисла треба:

    • зняти клапанну кришку;

    • встановити поршень наприкінці такту  стискання (щоб клапани були закриті);