Методи навчання в сучасній школі

При використанні індуктивного методу навчальна діяльність викладача  і студентів протікає слідуючим  чином:

Індуктивне вивчення теми особливо корисно в тих випадках, коли матеріал носить, здебільшого, фактичний  характер або зв'язаний з формуванням понять, сенс яких може стати ясним лише в ході індуктивних міркувань. Широко застосовуються індуктивні методи при вивченні технічних приладів і виконанні практичних завдань. Індуктивними методами вирішується багато математичних задач, особливо коли викладач вважає необхідним самостійно підвести студентів до засвоєння деякої більш узагальненої формули.

Слабкість індуктивного методу навчання полягає в тому, що вимагається більше часу на вивчення нового матеріалу, ніж при дедуктивному. Він в меншій мірі сприяє розвитку абстрактного мислення, бо спирається на конкретні факти, досвід і інші дані.

При використанні дедуктивного методу діяльність викладача і учнів  носить наступний характер:

Дедуктивний метод сприяє швидкому проходженню навчального  матеріалу, активніше розвиває абстрактне мислення. Застосування його особливо корисно при вивченні теоретичного матеріалу, при рішенні задач, що вимагають виявлення слідств  з деяких більш загальних положень.

Слід звернути увагу, що в  даній роботі обмежено перелік логічних методів навчання двома способами: дедуктивним і індуктивним.Зроблено це лише для більшої доступності цілісної класифікації методів навчання. В принципі ж до цієї підгрупи методів організації навчання відносяться і методи навчального аналізу, слідчого синтезу, навчальної аналогії, виявлення причнинно-наслідкових зв'язків.

Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання

Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання вичленяються, передусім, на основі оцінки ступеня творчої  активності школярів в пізнанні нових  понять, явищ і законів.

Наочність при репродуктивному  методі навчання також застосовується з метою кращого і більш  активного засвоєння і запам’ятовування інформації..

Практичні роботи репродуктивного  характеру відрізняються тим, що їх застосовують за зразком раніше або щойно придбання знань. При  цьому, в ході практичної роботи не здійснюють самостійного прирощування знань. Репродуктивні вправи особливо ефективно сприяють відпрацьовуванню практичних вмінь і навичьок, бо перетворення навичьок вимагає неодноразових дій за зразком.

Особливо ефективно застосовуються репродуктивні методи в тих випадках, коли зміст навчального матеріалу  носить здебільшого інформативний  характер, являє собою опис методів  практичних дій, є надто складним і принципово новим для того, щоб  учні могли здійснювати пошук  знань.

На основі репродуктивних методів найчастіше здійснюється програмоване навчання.

В цілому ж репродуктивні  методи навчання не дозволяють в належній мірі розвивати мислення і особливо самостійність, гнучкість мислення, формувати у тих, що навчаються, навички пошукової діяльності. При надмірному застосуванні ці методи сприяють формалізації процесу засвоєння знань. Одними репродуктивними методами неможливо успішно розвивати якості особистості, які неможливо розвивати такі якості особистості, як творчий підхід до справи, самостійність. Все це вимагає застосовувати поряд з ними і методи навчання, що забезпечують активну пошукову діяльність учнів.

Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. Слід зауважити, що під проблемною ситуацією треба вважати невідповідність між тим, що вивчається і вже вивченим. Проблемно-пошукові методи навчання дуже ефективні для дистанційного навчання. В дистанційному навчанні застосовуються здебільшого з метою розвитку навичьок творчої навчально-пізнавальної діяльності.

 

 

 

1.3.Класифікація методів  навчання

В дидактиці існують різні  підходи до класифікації методів  навчання. Поширеними є класифікації методів: за джерелом знань; за характером логіки пізнання; за рівнем проблемності засвоєння знань і рівнем учіння ;на основі цілісного підходу до процесу.

Методи навчання за джерелом знань

Виділяють такі методи :

1. Словесні – метод навчання, в основі якого лежить передача готових висновків науки в монологічній та діалогічній формі та формування знань і умінь в учнів

Джерелом знань виступає слово у вигляді мовлення вчителя  або друкованого посібника. На практиці це основне джерело знань для  учнів. Поділяються на:

• Пояснення – доказовий виклад певного закону, правила, шляху розв’язання задачі. А також аналіз подій і дат. Особливостей художнього твору. Може використовуватись як самостійний метод, але найчастіше належить до бесіди, розповіді, лекції.
• Розповідь учителя – це повідомлення знань, інформації у вигляді оповідання. Будується з певною логікою, з урахуванням цілей, змісту навчання, вікових та індивідуальних особливостей учнів. Застосовується переважно в молодших класах.
• Лекція – систематичний виклад матеріалу( в основному в старших класах), від розповіді відрізняється більшою логічністю викладу, лекції читаються для висвітлення найбільш фундаментальних, концептуальних питань. Лекція залежно від дидактичних цілей може бути вступною, узагальнюючою, оглядовою, проблемною. Методика шкільної лекції вимагає. Щоб учитель керував записами учнів, їхньою роботою під час лекції.
• Бесіда – подання інформації шляхом ведення діалогу між учителем та учнем. Види бесід: вступна, закріплююча, контрольна. Бесіда може бути репродуктивною та пошуковою. Учитель підводить учнів до засвоєння знань, теорій, законів за допомогою серії запитань – відповідей.
• Дискусія – обговорення проблеми, висвітлення різноманітних, іноді полярних думок, у вигляді висловлювань учнів. Керується вчителем.

Перевагами словесних  методів є те, що за мінімальний  час можна подати максимальну  кількість інформації. За допомогою  цих методів формується словник  учня. Розвивається словесно - логічне  мислення; у бесіді. Дискусії формується самостійність та пізнавальна активність.

Недоліками є: вербалізм(засилля  слова),задіяним є лише канал сприймання, небезпека «відриву» навчання від  життя, практики.

2. Наочні методи навчання - методи навчання, в основі яких лежить використання різноманітних засобів наочності

Джерелом знань при  застосуванні наочних методів навчання виступає образ наочне уявлення(представлення) об’єкта у вигляді схем,таблиць,рисунків, моделей,приладів. До наочних методів  належать:

• Ілюстрація – показ об’єктів вивчення в їх символічному(статичному) зображенні за допомогою карт,схем
• Демонстрація – показ об’єктів вивчення у динаміці з метою їх аналітичного розгляду та обговорення проблем, що виникають.

3. Практичні методи – методи навчання,в основі яких – організація практичної діяльності учнів з метою застосування, закріплення та поглиблення знань, умінь, навичок

Джерелом знань є практична  діяльність учнів. Що забезпечує не лише закріплення й застосування знань, а й формування досвіду. Сприяє інтелектуальному , фізичному, моральному розвитку. До практичних методів належать:

• Вправа – багаторазове свідоме повторення розумових та практичних дій з метою формування, закріплення та вдосконалення необхідних знань, умінь та навичок. Вимоги до вправ : чіткість поставлених цілей, усвідомлення їх учнем, виправлення помилок під час виконання
• Лабораторна робота – самостійна навчальна діяльність, що здійснюється учнями під керівництвом учителя; у процесі її здійснення учні проводять досліди, розрахунки, експерименти
• Практична робота – виконання практичних завдань з метою застосування отриманих знань на практиці

Практичні методи навчання обов’язково застосовують у поєднанні  з наочними та словесними. Домінуючим у процесі навчання у багатьох школах періоду «розвиненого соціалізму» , як і в більшості сучасних шкіл, залишається метод примусу.

II. Методи навчання за характером логіки пізнання

Основним «інструментом» пізнання є мозок людини. Тому у  навчальному процесі використовуються методи ,які властиві логіці. Це - аналіз. Синтез, індукція, дедукція.

Аналітичний метод передбачає практичне розкладення цілого на частини з метою виокремлення суттєвих ознак цих частин. Але  це лише початковий компонент пізнання . Для розуміння цілісності явища, сутності певного поняття необхідно переходити до наступної логічної операції – синтезу.

Синтез – це метод, який передбачає теоретичне або практичне  поєднання виділених елементів  в одне ціле. Синтез є органічним продовженням аналізу і може ґрунтуватися лише на аналізі.

Поряд з аналізом та синтезом у процесі пізнання використовують індукцію та дедукцію.

Індуктивний метод передбачає вивчення предметів від одиничного до загального. У результаті розуміння  сутності ознак, властивостей одиничних  явищ, є можливість усвідомити типові закономірності однопорядкових явищ. Проте, використовуючи індуктивний  метод, не варто змушувати завчати  велику кількість одиничних понять, а лише ту інформацію, що дасть змогу  виділити у споріднених поняттях суттєве, типове.

Дедуктивний метод передбачає вивчення навчального матеріалу  від загального до окремого. Учні знайомляться з загальною закономірністю, а потім на її основі характеризують інші явища.

III. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності

Ефективність навчання багато в чому залежить від способу організації  мислення. Використання цих методів  ґрунтується на послідовній і  цілеспрямованій постановці перед  учнями проблемних задач, розв’язуючи  які, вони активно засвоюють нові знання. Використовуючи ці методи, необхідно  зважати на дотримання основних вимог: висунення пізнавальних задач відповідно до змісту навчального матеріалу, висунення  гіпотез, мобілізації резерву знань, залучення учнів до діяльності

Проблемний виклад передбачає створення вчителем проблемної ситуації, допомогу учням у відокремленні та «прийнятті» проблемної задачі, використання словесних методів для активізації розумової діяльності учнів, спрямованої на задоволення пізнавального інтересу.

Частково – пошуковий  метод спрямований на залучення  учнів до пошуків шляхів розв’язання  пізнавальної задачі. Для забезпечення цього методу необхідне: створення  і спонукання учнів до розуміння  і « прийняття» проблемної задачі, стимулювання і схвалення пізнавальної діяльності учнів у процесі розв’язання  навчальних задач, аналіз успіхів і  помилок

Дослідний метод спрямований  на залучення учнів до самостійного розв’язання пізнавальної задачі з  використанням необхідного обладнання. Для ефективності цього методу варто  дотримуватися таких вимог: створення  проблемної ситуації, спонукання учнів  до пошуку гіпотези, перевірки її достовірності, включення учнів у самостійний  аналіз ходу та результатів дослідної  роботи

Вибір методів навчання

Критеріями вибору методів  навчання є:

1. провідні завдання виховання  особистості

2. мета і завдання навчання  взагалі і конкретного етапу  зокрема

3. закономірності і принципи  навчання

4. зміст навчального матеріалу

5. навчальні можливості  школярів

6. наявність засобів навчання

7. психолого – педагогічні  можливості педагога

Отже, методи навчання не можна  сприймати ( і використовувати) як рецепт для розв’язання навчальних завдань, тому що, важливий не сам метод, а  ідея, що закладена в ньому. Отже, лише творча мудрість учителя, яка опирається на наукові засади, може забезпечити  оптимальний підхід до використання методів навчання з метою підвищення ефективності як научіння, так і  учіння.

 

 

РОЗДІЛ ІІ.ДЕДАКТИЧНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  ОСНОВНИХ МЕТОДІВ  НАВЧАННЯ

2.1.Методи організації  і здійснення навчально-пізнавальної  діяльності

Провідну роль в організації  і здійсненні навчально-пізнавальної діяльності відіграють словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, діалог, лекція ). Учитель з допомогою слова викладає, пояснює навчальний матеріал, а учні слухають, запам'ятовують і засвоюють.

Розповідь. Формування свідомості починається з роз'яснення учням найпростіших уявлень і понять у галузі суспільного життя, праці, науки і техніки, етики й естетики. Розповідь дозволяє раціонально викласти й обґрунтувати факти, поняття, погляди, норми і цінності суспільного життя.

Розповідь учителя – це опис подій і предметів, жива й образна форма монологічного викладу інформації; використовується в усіх класах; містить у собі переважно фактичні відомості (опис явищ природи і суспільного життя, подій, фактів, відомостей з історії, біографічні відомості, відомості про норми і правила поведінки та ін.). Найбільш повне сприйняття розповіді відбувається тоді, коли в ній ясна тема, виділені основні факти, забезпечена логічна послідовність, що відображає рух думки від явищ до сутності.

Важливе значення має використання яскравих і доступних образів , а також проблемність, динамізм у поданні інформації, коли вчитель розкриває виникнення тих чи інших суперечностей у розвитку природи, суспільства, в науці, техніці, їх боротьбу, перемогу одних сил і поразку інших. При цьому вчитель висловлює своє ставлення до процесу і результату боротьби.

Щоб зміст розповіді був зрозумілий учням, необхідно спиратися на раніше засвоєні ними знання, їх життєвий чуттєвий досвід, чуттєве сприйняття, викликане  в процесі розповіді.