Методи криичного мислення в быологыъ

 

Міністерство освіти і науки України

Міжнародний економіко-гуманітарний університет 

імені акад. Степана Дем’янчука

кафедра біології

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «ЕВОЛЮЦІЙНА ТЕОРІЯ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОНАЛА:

 

Студентка 5 курсу

педагогічного факультету

заочної форми навчання

спеціальності «початкове навчання, біологія»

групи ППБ-71

Бенза Н.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівне-2011

ЗМІСТ

Вступ   3

Розділ І. Розвиток критичного мислення учнів на уроках біології   6

1. Основні підходи до трактування аспектів розвитку критичного мислення учнів при вивченні біології    6
2. Технологія розвитку критичного мислення учнів   8

Розділ ІІ. Використання критичного мислення в школярів під  час вивчення теми: «Еволюційна теорія»   14

2.1. Ретроспективний  аналіз еволюційних поглядів    14

2. Дарвінізм та сучасне уявлення про еволюцію     18
3. Мікроеволюція. Вид, його критерії. Популяція – елементарна одиниця еволюції. Елементарні фактори еволюції    23
4. Макроеволюція. Біогенетичний закон. Дивергенція, конвергенція, паралелізм   26
5. Розвиток біосфери     33

Розділ ІІІ. Методика розвитку критичного мислення в школярів під час вивчення еволюційної теорії в курсі біології (на прикладі конспектів уроків)36

Висновки     43

Список використаних джерел   45

Додатки    46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сучасні соціальні перетворення в Україні сприяють відродженню  духовності, національної культури, зумовлюють необхідність пошуку нових засобів  навчання та виховання дітей і  молоді, реформування національної системи освіти. “Національною доктриною розвитку освіти” України у ХХІ столітті визначені пріоритетні напрями удосконалення існуючої освітньої системи, одним з яких є “постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу”.

Одним із основних напрямів розвитку сучасної освіти є технологізація навчального процесу. Використання різноманітних освітніх технологій допомагає викладача підвищити мотивацію учнів, більш раціонально побудувати процес навчання й таким чином досягти більш високих та гарантованих результатів педагогічної діяльності.

Однією  з таких технологій, що допомагає  учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення, яка використовується у вітчизняній педагогічній практиці вже більше десяти років. Розвиток критичного мислення стає дуже важливим у часи стрімких змін у суспільстві, коли є об'єктивна необхідність пристосовуватися до нових обставин, постійно розв'язувати нові проблеми.

Сьогодні, в  умовах демократизації суспільства, вкрай  важливого світоглядного значення набуває еволюційна теорія. Сучасний біолог не може

 бути в полоні середньовічних, метафізичних, креаціоністських поглядів на

 природу і керуватись ними у практичній діяльності вчителя біології. Він зобов'язаний володіти науковими знаннями щодо походження та еволюційного розвитку життя на Землі.

Еволюція (від лат. еволютіо - розгортання) – це процес необоротних змін у будові та функціях живих організмів протягом їхнього історичного розвитку. її наслідком є пристосованість організмів до умов середовища життя. Загальні закономірності, фактори, механізми і наслідки еволюції живої матерії вивчає розділ біології – еволюційне вчення.

Ідеї про еволюцію живих організмів висловлювали ще давньогрецькі (Геракліт, Демокріт та ін.) та давньоримські (Лукрецій та ін.) мислителі. Однак спроби науково пояснити це явище з'явились лише на початку XIX століття.

Першу еволюційну гіпотезу створив видатний французький учений Жан-Батіст Ламарк.

Свою еволюційну гіпотезу Ж.-Б. Ламарк опублікував у 1809 р. у  книзі «Філософія зоології». Він  вважав, що організми, позбавлені нервової системи, змінюються безпосередньо  під впливом факторів довкілля. Наприклад, листки водяних рослин стрічкоподібні, бо видовжуються під впливом течії води. У тварин, які мають нервову систему, пристосування виробляються за схемою: зі зміною потреб змінюються звички; зміна звичок сприяє вправлянню певних органів. Органи, які вправляються, розвиваються, а ті, що не вправляються, - зменшуються. Згодом ці зміни успадковуються. Наприклад, жирафа почала живитися листям дерев, тому весь час витягувала шию, щоб дістатися крони: шия і передні ноги у неї видовжились. Отже, за Ж.-Б. Ламарком, одним із факторів еволюції є успадкування всіх ознак, які виникли під впливом чинників довкілля.

Зважаючи на актуальність проблеми еволюційного вчення у викладанні шкільного курсу  біології, темою нашої курсової роботи обрано наступну: «Методика розвитку критичного мислення в школярів на уроках біології під час вивчення еволюційної теорії »

Об’єкт дослідження – теорія і практика викладання біології в загальноосвітній школі.

Предмет дослідження – форми і методи критичного мислення у процесі вивчення еволюційної теорії.

Мета дослідження полягає у обґрунтуванні найоптимальніших методичних підходів до  формування критичного мислення у процесі вивчення еволюційної теорії у курсі біології та оцінці їх значення для сучасної школи.

Поставлена мета дослідження  визначає його конкретні завдання та логічну послідовність:

1. Обґрунтувати, у чому полягає сутність формування критичного мислення на уроках біології.
2. Здійснити ретроспективний аналіз еволюційних поглядів.
3. Обґрунтувати сутність мікроеволюції, її видів і критеріїв.
4. Розкрити значення макроеволюції.
5. Охарактеризувати розвиток біосфери
6. Розробити конспекти уроків з біології, у яких розкрито сутність еволюційної теорії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  І. Розвиток критичного мислення учнів на уроках біології

1. Основні підходи до трактування аспектів розвитку критичного мислення учнів при вивченні біології

Складниками змісту шкільного предмета "Біологія" є: реальні об’єкти і процеси  живої природи; теоретичні знання про  них; загальнонавчальні та спеціальні уміння, способи діяльності. Перелік обов’язкових для вивчення об’єктів і процесів природи зафіксований у навчальних темах програми. Учні мають їх спостерігати і відкривати для себе, включаючись у діяльність, що має на меті дослідження структури, властивостей, взаємозв’язків.

У результаті навчання школярі здобувають емпіричні знання, які збагачуються теоретичними знаннями про ці ж об’єкти та процеси природи [1, с. 4]. Саме від того яким чином буде організований процес засвоєння біологічних ідей та теорій залежить не лише рівень навчальних досягнень школярів, але й якості їх розуму, здатність аналітично та критично оцінювати події життя.

Проблема розвитку критичного мислення є одним із загальновизнаних напрямів у закордонній педагогіці й психології. Зокрема, над цим  питанням працюють Д. Брунер, Дж. Гілфорд, М. Ліпман, К. Мередит, Д. Стил, Ч. Темпл, С. Уолтер, Д. Халперн, В. Оконь та інші. Дослідження розвитку критичного мислення спираються на загальні принципи й закономірності, розроблені вітчизняними вченими, такими як-от: В. Біблер, А. Брушлинський, Д. Вількеєв, Н. Дайрі, З. Калмикова, Г. Костюк, І. Лернер, О. Лук, О. Матюшкін, С. Максименко, М. Махмутов, С. Рубіншейн, Б. Теплов, О. Тихомиров, В. Шубинський. У педагогіці ці питання розробляються С. Векслером, С. Заїр-Беком, М. Кларіним, А. Ліпкіною, О. Марченко, І. Мороченковою, Л. Рибалкою, В. Синельниковим, Р. Суровцевою та іншими.

Встановлено, що школяр, який вміє критично мислити, володіє  різноманітними способами інтерпретації  й оцінки навчальної інформації, здатен виділяти в тексті протиріччя й типи присутніх у ньому структур, аргументувати свою точку зору, опираючись не тільки на логіку, але й на уяву співрозмовника. При вивченні біології особливо необхідною є здатність усвідомлювати закономірності живої природи на рівні ціннісного ставлення до неї, осмислювати місце й роль людини у природі, визначати сутність еволюції й суспільного прогресу, мінливості та спадковості, принципової можливості пізнання природи тощо.

Проте, наявні дослідження  лише фрагментарно й теоретично окреслюють дану проблему й часто не надають підстав для розробки компетентних рекомендацій до застосування у практиці роботи вчителя.

У філософському  енциклопедичному словнику зазначається, що мислення є вищим продуктом  особливим чином організованої  матерії, активним процесом відображення об'єктивного світу у мозку людини у формі суджень, понять, умовиводів; це духовна, теоретична діяльність людини, яка полягає у тому, що людина виділяє певні сторони й властивості відображуваного в мозку об'єкта й ставить їх у відповідні відносини, зв'язки з метою одержання нового знання.

Найчастіше  мислення підрозділяють на теоретичне й практичне. При цьому в теоретичному мисленні виділяють понятійне й  образне мислення, а в практичному  – наочно-образне й наочно-дійове. У цілому, за формою протікання розрізняють наочно-дійове, наочно-образне й абстрактно-логічне; за характером – теоретичне та практичне; за ступенем розгорнутості – дискурсивне та інтуїтивне; за ступенем новизни – репродуктивне та продуктивне. Серед розмаїття видів мислення існує й розділення на творче та критичне мислення. Тут творче мислення розглядається у зовсім іншому ракурсі, ніж у порівнянні з репродуктивним.

Такий підхід уперше був застосований у працях американських  психологів Г. Ліндсная, К. С. Халла, Р. Ф. Томпсона. Вчені визначили творче мислення як мислення, результатом якого є відкриття принципово нового чи удосконаленого вирішення того чи іншого завдання, а критичне мислення являє собою перевірку запропонованих рішень з метою визначення галузі їх можливого застосування. Творче мислення спрямоване на створення нових ідей, а критичне виявляє їх недоліки й дефекти, тому для ефективного вирішення завдань необхідні обидва види мислення [4].

2. Технологія розвитку критичного мислення учнів

Про важливість цілеспрямованого розвитку критичного мислення учня у процесі навчання говорилося й раніше. Серед найбільш відомих підходів є критичний метод Сократа, мистецтво задавати питання І. Канта. Сократівська, а потім і кантівська лінія у ставленні до проблем виховання розуму зберігаються в текстах інших мислителів, зокрема, у роботах М. Хайдеггера, Х. -Г. Гадамера, Е. Фромма. Наприкінці ХХ ст. у наслідку розвитку активних – проблемних та пошукових – методів та форм навчання, розрахованих на розвиток творчих здібностей, зросла увага до ідей засновника американської філософії освіти – Джона Д’юї, який розробив принципи та методику формування критичного мислення [4].

На пострадянському  просторі заговорили про цілісну  технологію розвитку критичного мислення учнів лише у середині 90–х років  минулого століття, послуговуючись результатами сучасних досліджень цієї галузі вчених Заходу та вітчизняних науковців – С. Заїр-Бек, І. Загашев, М. Кларін, М. Чошанов та ін.

Хоча фахівці  із психології й суміжними з нею  наукам запропонували кілька визначень  терміна "критичне мислення", всі ці визначення досить близькі за змістом. От одне з найпростіших, що передає його сутність: критичне мислення – це використання когнітивних технік або стратегій, які збільшують імовірність одержання бажаного кінцевого результату. Це визначення характеризує мислення як таке, що відрізняється контрольованістю, обґрунтованістю й цілеспрямованістю, - такий тип мислення, до якого прибігають при вирішенні завдань, формулюванні висновків, імовірнісній оцінці й прийнятті рішень.

При цьому той, хто розмірковує, використовує навички, які обґрунтовані й ефективні для кожної конкретної ситуації й типу розв'язуваного завдання. Інші визначення додатково вказують, що для критичного мислення характерна побудова логічних умовиводів, створення погоджених між собою логічних моделей і прийняття обґрунтованих рішень, що стосуються відхилення чи погодження із яким-небудь судженням.

Всі ці визначення мають на увазі психічну активність, що повинна бути спрямована на вирішення  конкретного пізнавального завдання (Д. Халперн [6]).

Визначення, подане І. Мороченковою, дозволяє достатньо  комплексно підійти до проблеми критичного мислення, яке представляється як якість особистості, що виявляється  в здатності суб’єкта адекватно  розуміти думку іншого, виділяти головну  ідею в змісті, усвідомлювати і зіставляти безліч точок зору, висувати тезу і аргументувати її. Критичне мислення забезпечує процеси самопізнання, самоосвіти, самореалізації особистості. Критичне мислення історично виступає як найбільш практично зорієнтований й педагогічно значущий здобуток теоретичних результатів, отриманих формальною й неформальною логікою [2, с. 15].

Властивостями критичного мислення, які дозволяють усвідомлювати його як особистісне  досягнення індивіда, на погляд І. Мороченкової, є: рефлективність (уміння працювати не тільки зі знаннями, але й із власними способами одержання знань); прагматичність (уміння застосовувати отримані знання на практиці); суб’єктність ("особистісність" одержуваного знання, присвоєння його людиною, убудованість у систему досвіду) [2].

Навчання критичному мисленню сьогодні – це достатньо  глибоке і розроблене поле педагогічної практики. Різноманітні курси критичного мислення набули широкого поширення  в навчальних закладах США, Канади і  низки інших країн Заходу. В  Україні також проводяться підготовчі курси для вчителів і викладачів. Але, не дивлячись на це, існує ще багато невирішених проблем, пов’язаних з практичним впровадженням даного напряму у роботу загальноосвітньої школи [5].