Методи і методика педагогічних досліджень

 

 

2.2. Теоретичні методи дослідження

До теоретичних методів  педагогічного дослідження відносять  індукцію і дедукцію, аналіз і синтез, порівняння, класифікацію, абстрагування  і конкретизацію, уявний експеримент.

Індукція (лат. indictio – представлення, проведення) є методом наукового пізнання, спрямованого на з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між педагогічними явищами, узагальнення емпіричних даних на основі логічних припущень від конкретного до загального, від відомого до невідомого. Індуктивні знання мають імовірнісний характер, бо завжди виражають припущення про існування певної закономірності. Вірогідність такого припущення перевіряють експериментальним дослідженням. Тому індукція є обов’язковою складовою педагогічного експерименту. Вона відкриває шлях розвитку знання від емпіричного до теоретичного рівня, виступає засобом створення педагогічних концепцій.

Основою дедукції (лат. deduction – відведення) є наукові положення і постулати, що не вимагають дослідно-експериментального підтвердження, а сприймаються як аксіоми. Дедукція дає вірогідні знання, оскільки іде від загального до конкретного.

У педагогічному процесі  індукція  і дедукція постають як діалектична єдність пізнання загального та конкретного: індукція виявляє окреме як загальне, а дедукція виводить окреме із загального.

Аналіз і синтез. Ці два  методи наукового пізнання теж існують  в єдності і взаємодії. Аналіз – це уявне або фактичне розкладання  цілого на частини. За допомогою аналізу  виділяють і досліджують окремі ознаки предмета чи явища. Це дає змогу  вивчити їх структуру, відокремити  суттєві ознаки від несуттєвих, розкрити всебічні зв’язки предмета з іншими предметами. Однак виявлені в такий  спосіб ознаки є недостатніми, оскільки їх досліджують окремо і не зіставляють. Щоб розглянути їх як елементи цілого, використовують синтез, що встановлює єдність складових предмета дослідження.

Порівняння. Це метод зіставлення  досліджуваних предметів і встановлення їх подібності або відмінності. На рівні  чуттєвого пізнання педагогічної реальності порівняння фіксує зовнішню подібність або відмінність, на рівні раціонального - подібність або відмінність внутрішніх зв’язків, що сприяє виявленню закономірностей, розкриттю сутності матеріалу, що вивчається.

Класифікація. Цей метод  використовують на початкових стадіях  дослідження. Він дає змогу упорядкувати і класифікувати педагогічні  явища на основі їх однорідності, сприяючи подальшому науковому пізнанню. Продуктивність класифікації залежить від вибору критеріїв, за якими їх здійснюють.

Під абстрагуванням розуміють  процес уявного виокремлення певної властивості або ознаки предмета з метою більш глибокого його вивчення. Існує два види абстрагування: узагальню вальне (виділення у  багатьох предметах загальних однакових  рис) та ізольоване ( не потребує вивчення багатьох предметів, оскільки дослідник аналітично вирізняє потрібну властивість одного з предметів і зосереджує на ній увагу).

Уявний експеримент. У  такому експерименті на основі теоретичних  і емпіричних знань створюється  ідеальний об’єкт, який далі співвідноситься  з педагогічною дійсністю та імітує ті ситуації, що могли існувати в реальному експерименті. У цьому типі експерименту виділяють три етапи: формулювання завдань і створення експериментальної ситуації; формування уявної моделі експерименту; прогнозування та аналіз можливих експериментальних результатів.

 

 

2.3.  Математичні і статистичні методи

Ці методи використовують у педагогіці для оброблення одержаних методами спостереження і експерименту даних, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними феноменами. Сутність математичних методів полягає в описі педагогічних явищ за допомогою кількісних характеристик, використанні кібернетичних моделей для визначення оптимальних умов управління процесом навчання і виховання. Застосування їх для відображення педагогічних явищ можливе за умови масовості, типовості, вимірюваності явищ.

У процесі педагогічного  дослідження нерідко виникає  потреба у порівнянні, зіставленні  педагогічних явищ, фактів і процесів за певними параметрами. Для цього  рівні якісних характеристик  цих параметрів позначають певними  числовими показниками. Вони допомагають  оцінити результати експерименту, підвищують надійність висновків, дають підстави для теоретичних узагальнень.

До найпоширеніших математичних методів належать:

• методи реєстрування;
• методи ранжування;
• методи моделювання.

Реєстрування. Передбачає виявлення  певної якості  в явищах певного  класу і обрахування її за наявністю  або відсутністю (наприклад, кількість  скоєних студентами негативних вчинків).

Ранжування. Сутність його полягає  у розміщенні зафіксованих показників у певній послідовності (зменшення  чи збільшення), визначенні місця в  цьому ряду об’єктів (наприклад, складання  списку студентів залежно від  рівня у спішності та ін..).

Моделювання. Воно спрямоване на створення і дослідження наукових моделей – смислово представленої  і матеріально реалізованої системи, яка адекватно відображає предмет  дослідження, є засобом теоретичного дослідження педагогічних явищ через  уявне створення життєвих ситуацій; допомагає пізнати закономірність поведінки людини у різних ситуаціях.

Залежно від способів побудови моделі поділяють на матеріальні  та уявні. До матеріальних належать моделі, втілені у металі, склі тощо. З  їхньою допомогою вивчають структуру, характер, сутність об’єкта. До ідеальних  моделей відносять наочно-образні, вербальні, знакові та математичні  моделі.

Метод вимірювання передбачає присвоєння об’єктам кількісних вимірників відповідно до певних правил. Вже на початку педагогічного дослідження  треба знати, які параметри педагогічного  об’єкта вивчатимуться, методику їх актуалізації, засоби збору та фіксації спостережень, техніку обчислення. Тобто розроблення експериментальної  методики слід починати з передбачення кінцевого результату, якому мають  бути підпорядковані всі попередні  процеси.

Для всіх вимірювань використовують кілька шкал. Найпростішою є шкала  найменувань. Її складають наданням об’єктам вивчених цифрових позначень. Шкала порядку дає змогу вирізнити  ступінь виявлення певних властивостей чи ознак об’єктів, їх співвідношення.

За допомогою статистичних методів визначають середні величини отриманих показників: середнє арифметичне (наприклад, визначення кількості помилок  у перевірених роботах контрольної  і експериментальної груп); медіану  – показник середини ряду (наприклад, за наявності двадцяти студентів  у групі медіаною буде оцінка шостого студента в списку, в якому всі студенти розподілені за рангом їхніх оцінок); ступінь розсіювання – дисперсію, чи середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації та ін.

Для проведення цих підрахунків  використовують відповідні математичні  формули, застосовують довідкові таблиці. Результати, оброблені за допомогою  методів математичної статистики, дають  змогу встановити кількісну залежність у вигляді графіків, таблиць, діаграм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Зайченко І. В.  Педагогіка: навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / І. В. Зайченко. - [2-ге вид.]. – К.: «Освіта України», «КТН», 2008.

2. Фіцула М. М. Педагогіка: Навч. посібник. Видання 2-ге виправлене, доповнене. – К.: «Академвидав», 2005. – 560 с.

3. Фіцула М. М. Педагогіка  вищої школи: Навч. посібник. –  К.: «Академвидав», 206. – 352 с.

4. Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либіь, 2003. –  560 с.