Методи і методика педагогічних досліджень

До реалізаційного періоду  відносять усі дії, що безпосередньо  або опосередковано пов’язані з  розв’язанням поставленої дослідної проблеми:

1. Пошук емпіричних даних з використанням обраних методів і техніки дослідження
2. Збирання результатів дослідження та їх попередній відбір
3. Опосередковані реалізаційні дії.

До впроваджувального, чи заключного, періоду належать усі  дії дослідника, пов’язані з безпосереднім  впровадженням одержаних рекомендацій та висновків у педагогічну практику:

1. Визначення можливостей та обсягу використання одержаних результатів дослідження у педагогічному процесі
2. Визначення можливостей та обсягу поширення отриманих результатів дослідження серед вихователів та вихованців.

Послідовність проведення етапів педагогічного дослідження та їхній  конкретний зміст залежать від виду дослідження.

Будь-яке педагогічне дослідження передбачає визначення загальноприйнятих методологічних параметрів: проблеми, теми, об’єкта, предмета, мети, завдань, гіпотези дослідження. Особливими критеріями якості педагогічного дослідження є критерії актуальності, новизни, теоретичної і практичної значимості.

Обґрунтування актуальності містить вказівку на необхідність і  своєчасність вивчення і розв’язання  проблеми для дальшого розвитку теорії і практики навчання й виховання. Актуальні дослідження дають  відповіді на найгостріші питання, відображають соціальний запит суспільства  педагогічній науці, виявляють найважливіші суперечності, які мають місце  в практиці. Критерій актуальності динамічний, рухливий, залежить від  часу врахування конкретних і специфічних  обставин. У найзагальнішому вигляді  актуальність характеризує ступінь  розходження між попитом на наукові  ідеї і практичні рекомендації та пропозиціями, які може дати наука  і практика в даний час.

Найбільш переконливою основою, що визначає тему дослідження, є соціальне  замовлення, яке відображає найгостріші, суспільно значимі проблеми, що потребують невідкладного вирішення. Соціальне  замовлення потребує обґрунтування конкретної теми. Найчастіше це аналіз ступеню розробленості проблеми в науці.

Якщо соціальне замовлення випливає з аналізу педагогічної практики, то сама наукова проблема перебуває в іншій площині. Вона виражає основні суперечності, які  повинні бути вирішені засобами науки. Вирішення проблеми загалом і  є метою дослідження.

Формулювання проблеми обумовлює  вибір об’єкта дослідження. Ним  може бути педагогічний процес, галузь педагогічної дійсності чи будь-яке  педагогічне відношення, що містить  в собі суперечності. Іншими словами, об’єктом може бути все те, що явно чи неявно містить у собі суперечності і породжує проблемну ситуацію. Об’єкт – це частина об’єктивної реальності, те, на що спрямований процес пізнання.

Предмет дослідження –  це найсуттєвіші, найхарактерніші з  практичної чи теоретичної точки  зору властивості, особливості, риси об’єкта, які підлягають безпосередньому  аналізу, вивченню.

У відповідності з метою, об’єктом і предметом дослідження  визначаються дослідницькі завдання, які, як правило, спрямовані на перевірку  гіпотези. Остання – є сукупністю теоретично обґрунтованих припущень, істинність яких потрібно перевірити.

Критерій наукової новизни  передбачає оцінку якості завершених досліджень і характеризує нові теоретичні й практичні висновки, закономірності освіти, її структуру й механізм, зміст, принципи і технології, які  на даний момент не були відомі і  не зафіксовані в педагогічній літературі.

Новизна дослідження може мати як теоретичне, так і практичне  значення. Теоретичне значення дослідження  полягає в створенні концепції, підтвердженні гіпотези, виявленні  закономірності, методу, моделі, вияву  проблеми, тенденції, напряму.

Практична значимість дослідження  полягає в підготовці пропозицій, рекомендацій і т.п. Критерії новизни, теоретичної і практичної значимості змінюються в залежності від типу досліджень, вони залежать також від часу отримання нового знання.

Організовуючи дослідження  певної педагогічної проблеми, дотримуються певної послідовності, а саме:

1. Визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення
2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків.

Під час вивчення літературних джерел з'ясовують головну ідею, позицію  автора та особливості наукового  доробку з досліджуваної проблеми. Важливо також простежити причину  та логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, виробити власну думку щодо його позиції. Аналіз проблеми, яка не знайшла  відображення в його праці, допоможе чіткіше сформулювати завдання щодо глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення шкільної практики.

У процесі аналізу літератури про досвід школи слід з'ясувати: що у вирішенні цієї проблеми вчитель  здійснює найуспішніше, з якими труднощами він стикається; типові недоліки в  його роботі з цього питання, головні  причини труднощів і недоліків. Важливо знати, чи досягає вчитель  успіхів у роботі, раціонально  витрачаючи час, чи вони пов'язані з  перевантаженням його роботою в  якомусь одному напрямі на шкоду  іншим.

4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку з дослідження.
5. Здійснення експериментальної роботи.
6. Вивчення передового досвіду.
7. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.
8. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.
9. Оформлення результатів дослідження, їх упровадження в життя.

2. Методи педагогічного  дослідження

1. Емпіричні методи дослідження

До групи методів емпіричного  дослідження належать такі: спостереження, опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування), тестування, вивчення продуктів діяльності досліджуваних (письмових, графічних, творчих і контрольних робіт), вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент.

Спостереження - це цілеспрямоване сприйняття будь-якого педагогічного явища, у процесі якого дослідник одержує конкретний фактичний матеріал. При цьому ведуть записи (протоколи) спостережень. Спостереження проводять звичайно за заздалегідь складеним планом з виділенням конкретних об'єктів спостереження. Можна виокремити такі етапи спостереження:

• визначення завдань і мети (для чого, з якою метою ведеться спостереження);
• вибір об'єкта, предмета і педагогічної ситуації (що спостерігати);
• вибір способу спостереження, щонайменше впливає на досліджуваний об'єкт і найкраще забезпечує збирання необхідної інформації;
• вибір способів реєстрації того, що спостерігається;
• обробка й інтерпретація отриманої інформації.

Розрізняють спостереження включене, коли дослідник стає членом тієї групи, в якій ведеться спостереження, і невключене – «збоку»; відкрите і приховане (інкогніто); суцільне і вибіркове.

Спостереження - дуже доступний метод, але має свої недоліки, пов'язані з тим, що на результати спостереження впливають особистісні особливості (установки, інтереси, психічні стани) дослідника. На відміну від повсякденного спостереження, педагогічне спостереження, спеціально здійснюване дослідником, завжди має бути цілеспрямованим, певною мірою спланованим, пошуковим. Цей метод має важливу перевагу: він не потребує ґрунтовної спеціальної підготовки, дає змогу швидко одержати інформацію, вивчити й проаналізувати педагогічні явища і процеси в природних умовах. Але спостереженню не притаманні повторюваність і стійкість, тому педагог-дослідник може випадково помітити (чи, навпаки, не помітити) яку-небудь важливу для керування експериментом обставину, факт, подію і т. ін. Спостереження за тим чи іншим педагогічним явищем допомагає побачити зовнішнє і не завжди розкриває його причини, тобто сутнісне, внутрішнє.

Важливим способом дослідницької  роботи є соціологічні методи —  опитування. Методи опитування — це бесіда, інтерв'ю, анкетування. Вони можуть бути усними і письмовими. Усні опитування - це і довільна бесіда, і цілеспрямована співбесіда, інтерв'ю. Бесіда - самостійний чи додатковий метод дослідження, застосовуваний з метою одержання необхідної інформації для роз'яснення того, що не було зрозуміло при спостереженні. Бесіду проводять за наміченим заздалегідь планом з виділенням питань, що потребують з'ясування, у вільній формі без запису відповідей співрозмовника.

Різновидом бесіди є інтерв'ювання, внесене в педагогіку із соціології. При інтерв'юванні дослідник дотримується заздалегідь намічених питань, які ставлять у визначеній послідовності. Під час інтерв'ю відповіді записують відкрито. Для одержання більш достовірної інформації необхідно створити атмосферу довіри між особами, які розмовляють, дотримуватися почуття міри в тривалості опитування, тому що будь-яке перевантаження за часом, кількістю питань і складністю їхнього змісту знижує повноту і вірогідність одержуваної інформації.

Анкетування — вид опитування, але не усного, а письмового. Це метод  масового збирання матеріалу за допомогою  анкети. Ті, кому адресовані анкети, дають  письмові відповіді на запитання. Бесіду й інтерв'ю називають опитуванням «віч-на-віч», анкетування — заочним опитуванням. Анкетування на відміну від бесіди пропонує більш тверду логічну конструкцію, що залишається незмінною протягом усього опитування. У цього методу багато незаперечних переваг: він дає змогу за порівняно короткий термін зібрати інформацію від великої групи людей. За умови правильно проведеного анкетування виключається можливість впливу опитуваних осіб одне на одного. Але анкетування потребує значного часу для обробки здобутих результатів та їх аналізу.

Анкети поділяють на відкриті (коли не обмежуються варіанти відповідей на запитання) і закриті (коли можливий вибір відповідей обмежується заздалегідь  підготовленими варіантами).

Суттєво, що результативність бесіди, інтерв'ювання й анкетування багато в чому залежать від змісту і структури  пропонованих запитань.

Корисний матеріал може дати вивчення продуктів діяльності досліджуваних: письмових, графічних, творчих і контрольних робіт, малюнків, креслень, деталей, зошитів з окремих дисциплін тощо. Ці роботи можуть дати необхідні відомості про індивідуальність людини, яка бере участь у дослідженні, про досягнутий нею рівень умінь і навичок, що цікавлять дослідника, з тієї чи іншої галузі.

У сфері дослідження явищ педагогічної дійсності важливим є застосування методу тестування. Тестування - це метод виявлення визначених якостей особистості й інтенсивності їх виразності за допомогою серії іспитів (питань, задач, ситуацій тощо), тобто це спосіб психологічної діагностики, що використовує стандартизовані запитання і завдання (тести), які мають визначену шкалу значень. Тест — це стандартизований, обмежений за часом іспит. Тести дають можливість одержати якісні та кількісні оцінки вимірюваних характеристик.

До емпіричних методів дослідження  відносять також вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, у ході якого  виділяють головну ідею автора як педагога-новатора, сутнісні механізми  запропонованої ним педагогічної інновації, що сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного  процесу.

Особливу роль у педагогічних дослідженнях відіграє експеримент. Експеримент (від лат. - спроба, досвід) - метод пізнання, за допомогою якого в природних чи спеціально створених, контрольованих і керованих умовах досліджується педагогічне явище, відшукується новий спосіб розв'язання педагогічного завдання, проблеми.

Експеримент - спеціально організована перевірка того чи іншого методу, прийому роботи для виявлення його педагогічної ефективності.

Розрізняють експеримент природний (в умовах звичайного освітнього процесу) і лабораторний - створення спеціальних умов для перевірки, наприклад, того чи іншого методу навчання, коли окремих учнів ізолюють від інших. Найчастіше використовують природний експеримент, тривалий чи короткочасний.

Педагогічний експеримент може бути констатуючим, що встановлює тільки реальний стан справ у навчально-виховному  процесі, чи перетворюючим.

Перелічені методи емпіричного  пізнання педагогічних явищ є засобами збирання науково-педагогічних фактів, що піддаються теоретичному аналізу, тому й виділяють спеціальну групу  методів теоретичного дослідження.