Ключові та предметні компетентності молодших школярів

У широкому значенні –  читацьку компетентність молодшого школяра можна розглядати як комплексну характеристику особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку, володіє достатньо сформованою навичкою читання, читацькими вміннями та навичками; має здатність до читацької самостійності, самооцінки, самоконтролю, творчого розв’язання літературних завдань; сформованість інтелектуальних операцій для повноцінного сприймання й осмислення твору, творчих літературних здібностей.

Можна зробити  висновок, що читацька компетентність інтегрує в собі такі компоненти:

• когнітивний (знання);
• комунікативний (слухання, читання, говоріння, письмо);
• ціннісний (оцінні судження і ставлення учня до прочитаного);
• діяльнісний (уміння, навички, способи діяльності);
• особистісно-творчий (мотиваційно-ціннісні ставлення, прагнення особистості до навчання, пізнання і діяльності)

Стимулювання  та мотивація навчання є основою  формування пізнавального інтересу учнів. На етапі мотивації навчальної діяльності школярів учитель має  зосередити увагу, викликати інтерес. Для цього потрібно чітко, просто сформулювати зрозумілу, привабливу мету, що відповідає віковим інтересам та захопленням дітей, адже зацікавившись, учень буде налаштований на сприймання матеріалу уроку, процес пізнання та вдосконалення буде більш ефективним.

Прийоми стимулювання навчання

1. Зміст –  основне джерело інтересу до  самої навчальної діяльності.

Вимоги до змісту навчального матеріалу:

• науковість;
• зв’язок із життям;
• систематичність і послідовність;
• комплексний освітній, виховний і розвивальний вплив;
• створення ситуації новизни, актуальності.

2. Пізнавальні  ігри.

3. Нестандартні  форми проведення уроку.

4. Аналіз життєвих  ситуацій.

5. Інтерактивні  технології навчання.

6. Створення  ситуації успіху в навчанні.

З багаторічного  вчительського досвіду відомо, що у кожної дитини поступово формується здатність і прагнення копіткої роботи. Одному це вдається легше, іншому важче. Але кожний наступний крок, який зробила дитина, заслуговує на похвалу, важливо переконати її в тому, що вона здатна на більше. Учитель, дитина, батьки – три складові навчально-виховного процесу, які за наявності єдиної мети і співпраці можуть гарантувати позитивний результат, успіх у навчанні.

Щоб процес навчання був більш емоційним, результативним, обов’язково має існувати зворотній зв’язок. Співпраця між учителем і учнями, залучення батьків до організації та проведення різних форм роботи – запорука успішної роботи. Тому важлива роль відводиться нестандартним урокам із використанням інтерактивних вправ. Скажімо, на уроках математики це урок-гра, урок-подорож, урок-аукціон, урок-дослідження, урок-презентація проектів.

Для формування читацької культури і компетентності учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, навичок самостійного аналізу прочитаного застосовують такі види робіт:

• «Мікрофон»;
• «Продовж речення»;
• «Упіймай звук»;
• «Хто більше слів запам’ятає»;
• «Дослідник»;
• «Вилучи зайве»;
• «Роз’єднай слова».

Для формування та розвитку пізнавальних здібностей доречним є застосування на уроках рольових ігор, що дають учневі змогу проявити свої творчі здібності, акторський талант та глибше зрозуміти матеріал, який вивчається.

У педагогічній діяльності постійно використовується метод проектів. Він є основною технологією формування ключових життєвих компетентностей учнів. Адже працюючи над створенням проектів, вони навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї, грамотно працювати з інформацією, бути камунікабельними, постійно самовдосконалюватися.

Обов’язковою складовою роботи вчителя є моніторинг знань учнів. Для перевірки набутих знань і вмінь доцільно застосовувати закриті та відкриті тести, контрольні роботи, перевірку техніки читання, самостійні й творчі роботи.

Із процесом навчання пов’язаний іще один важливий процес – процес виховання. Діти можуть успішно вчитися тільки тоді, коли вони вміють спостерігати, розмірковувати, висловлювати думки, читати, писати, думаючи читати і думаючи писати. Джерела думки – спостереження, природа, праця, книга, творчість.

Підсумовуючи  все вищесказане, нагадаємо: дуже важливо, щоб використання тих чи інших  методів, прийомів, форм навчання не було «даниною моді». Їх добір і використання  педагоги повинні підпорядковувати змісту і меті навчальних предметів, враховуючи при цьому вікові особливості учнів молодшого шкільного віку, їх можливості та здібності.

Одним із найважливіших  чинників успішного запровадження  компетентнісного підходу в навчанні є готовність до реалізації поставленої  мети самого вчителя.

Для успішного  формування компетентної особистості  сучасний педагог повинен володіти певними якостями:

• успішно розв’язувати свої власні життєві проблеми, виявляючи ініціативу, самостійність і відповідальність;
• усвідомлювати мету компетентнісного навчання;
• планувати урок із використанням усього розмаїття форм і методів навчальної діяльності й насамперед усіх видів самостійної роботи, діалогічних, евристичних і проблемних методів;
• пов’язувати навчальний матеріал із повсякденним життям та інтересами учнів;
• оцінюючи навчальні досягнення школярів, брати до уваги не тільки продемонстровані знання і вміння, а й передусім уміння застосовувати їх у навчальних і життєвих ситуаціях.

А щоб учитель  був носієм інноваційної діяльності, ідей компетентнісного підходу, адміністрація кожного навчального закладу приділяє належну увагу роботі з педагогічними кадрами. У школах систематично проходять науково-практичні конференції, семінари, диспути, тижні та декади педагогічної майстерності, тренінги, ярмарки педагогічних ідей, «засідання круглих столів» тощо, на яких педагоги діляться своїм досвідом, умінням ефективно організовувати навчально-виховний процес.

Професія першого  вчителя унікальна, неповторна, життєдайна. Саме він відкриває нову, «шкільну епоху» дитинства, спрямовує невичерпну дитячу енергію через любов, розумну вимогливість до розвитку. Головне завдання педагога – розкрити індивідуальність кожної дитини, тому вчитель розуміє: від того, якими будуть шкільні роки його вихованців, залежить усе подальше навчання і, врешті-решт, майбутній життєвий шлях.

Використана література

1. Байбара Т.  Компетентнісний підхід в початковій  ланці освіти: теоретичний аспект // Початкова школа. – 2010. –  № 8. – С. 46-50.

2. Бібік Н.  Компетентність і компетенції  у результатах початкової освіти //Початкова школа. – 2010. – № 9. – С. 1-4.

3. Вашуленко  О. Читацька компетентність молодшого  школяра: теоретичний аспект // Початкова  школа. – 2011. - № 1.

4. Державний  стандарт початкової загальної  середньої освіти // Початкова освіта. – 2011. - № 18.

5. Дідик О.  В. Компетентнісно орієнтовне  навчання // Харків, в. г «Основа». – 2010.

6. Марецька Н.  Компетенція чи компетентність: що ми формуємо у иолодших  школярів // Початкова школа. –  2007. - № 9. – С. 51-54.

7.  Пономарьова  К. Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів української мови // Початкова школа. – 2010. - № 12. – С. 49-52.

 

 

Равлюк Н.В.,

  вчитель початкових класів ЗОШ  № 16

Гуманна педагогіка та сучасні педагогічні  технології – 

шлях  до розвитку життєздатної творчої особистості

Нехай учитель поспішає до дітей, радіє  кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїм  учителем.

Ш. Амонашвілі

Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ  столітті та Державна комплексна програма «Вчитель» передбачають реформування шкільної освіти на принципах гуманізму. Сучасна реформа кардинально відрізняється від усіх попередніх тим, що вперше здійснюється за ідеями ціннісного буття людини, за логікою її історичного розвитку, яка передбачає повноцінний інтелектуально-духовний розвиток кожної особистості, її всебічну творчу самореалізацію.

Ідея гуманного  ставлення до дітей завжди була притаманна вітчизняній педагогіці, про що свідчить вихід у світ багатотомної «Антології гуманної педагогіки», яка об’єднує в часі і просторі основні ідеї великих гуманістів від Конфуція до сьогодення. Педагогічні ідеї становлення гуманізму як основи організації суспільства й життєдіяльності людини сформульовані у працях видатних вітчизняних педагогів: А.Макаренка, Г.Сковороди, В.Сухомлинського, К.Ушинського та ін.

Гуманістичні  тенденції знайшли своє відображення і в зарубіжній педагогіці (А. Дістервега, Я. Коменського, Д. Дьюї, А. Маслоу, М. Монтессорі, С. Паттерсона, Й. Песталоцці, К. Роджерса, Л. Рона, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спока, В.Франкла, С. Френе, Е. Фромма, Р. Штайнера та ін.).

          На основі наукових досліджень  і осмислення передового педагогічного  досвіду вчителів-новаторів розглянуто  дидактичний аспект процесу гуманізації,  а саме:

• залучення учнів з раннього дитинства до найскладніших моральних цінностей, гуманістична концепція добору й використання способів впливу на дитину (В.Сухомлинський);
• спонукання учнів до самоаналізу способів діяльності, самооцінки, самопізнання і самовдосконалення в різних видах діяльності (Ш.Амонашвілі);
• багатоваріантність, гнучкість форм організації різних видів діяльності (індивідуальна, парна, групова, колективна);
• вивчення навчального матеріалу випереджувальним методом, використання опорних схем та коментованого методу навчання (С. Лисенкова);
• широке використання опорних сигналів-схем (С. Дашевська);
• диференціація навчального процесу на уроці (С. Логачевська);
• вивчення навчального матеріалу збільшеними одиницями

(П. Ерднієв);

• організація навчального співробітництва (О. Басараб);
• використання парних та групових форм роботи (розвивальне навчання Д.Ельконіна-В.Давидова).

Оновлення цілей, змісту, методичного забезпечення початкової освіти відкриває перед учителями  початкової школи суттєво збагачені  можливості для навчання, виховання і розвитку молодших школярів на засадах гуманної педагогіки. За останні роки у шкільній освіті виразніше  утверджується особистісно орієнтований підхід до виховання і розвитку учнів як вияв практичного втілення гуманної педагогіки. Це передбачає зосередженість навчально-виховного процесу на потребах кожної дитини, всебічне вивчення і врахування індивідуальних особливостей вихованців, співпрацю всіх учасників навчально-виховного процесу.

Щоб педагогічний вплив на молодших школярів був ефективним, маємо подбати про такі умови навчально-виховної взаємодії:

• гуманність навчально-виховної взаємодії;
• цілісність і системність навчально-виховного процесу;
• особистісну спрямованість навчання і виховання;
• дійову співпрацю вчителів, які працюють у конкретному класі;
• взаємну узгодженість вимог школи і батьків до виховання і розвитку дитини.

Для реалізації зазначених умов я стараюся робити так, щоб зміст, методи навчання, ритм уроку, режим дня і тижня, етика  спілкування, робота з батьками, дизайн середовища – все працювало на дитячі потреби і вікові можливості, сприяло розвитку дитячих здібностей, не шкодило фізичному і психічному здоров’ю.

«Особистість  виховує особистість – це азбука виховного процесу». Від того, як молодший школяр сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи і до навчання. Ш. О. Амонашвілі привертає увагу до того, що навчаючи і виховуючи, вчитель залучає дітей  до матеріальних і духовних цінностей минулих поколінь. Гуманний педагог, прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності.

Фундаментальність початкової освіти не лише у міцності знань, а й формуванні ключових компетентностей:

• уміння вчитис<span class="dash0410_