Ключові та предметні компетентності молодших школярів

Панченко Н.Ю.,

вчитель початкових класів СПШ № 35

 

Ключові та предметні компетентності молодших школярів

 

Традиційно мета шкільної освіти визначалася набором умінь, знань і навичок, якими має володіти учень. Сьогодні такий підхід виявився недостатнім. Науковці впевнено говорять про кризу «зувнівської» моделі освіти, називаючи серед її причин те, що в сучасних умовах «старіння» інформації відбувається значно швидше, ніж завершується цикл навчання у середній та вищій школі. З огляду на це традиційна схема «передачі» від учителя до учня «необхідного запасу знань» виглядає певної міри застарілою.

Наступна причина  кризи знаннєвої парадигми виявляється  в тому, що сьогодні немає необхідності перевантажувати пам’ять дитини знаннями «про всяк випадок», бо існують  величезні бази інформації, і потрібно просто навчити дітей правильно ними користуватися.

Сьогодні соціуму  необхідні учні та випускники, готові змінюватись і пристосовуватись до нових потреб життя, оперувати  й управляти інформацією, активно  діяти, швидко приймати рішення, навчатись у продовж життя. А це значною мірою залежить не від отриманих знань, умінь і навичок, а від деяких додаткових якостей, для позначення  яких і використовуються поняття компетенція і компетентність, що найповніше відповідають сучасному розумінню мети освіти.

Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2011 р. № 462 ґрунтується на засадах  особистісно орієнтовного і компетентісного  підходів. У даному документі зазначено, що основним завданням початкового навчання є оволодіння учнями ключовими компетентностями.

У цьому Державному стандарті терміни вживаються у  такому значенні:

1) громадянська компетентність - здатність  людини активно, відповідально  та ефективно реалізовувати  права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

2) ключова компетентність - спеціально  структурований комплекс якостей  особистості, що дає можливість  ефективно брати участь у різних  життєвих сферах діяльності і  належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

3) ключова компетенція - об’єктивна  категорія, що фіксує суспільно  визначений комплекс певного  рівня знань, умінь, навичок,  ставлень, які можна застосувати  в широкій сфері діяльності  людини (вміння вчитися, загальнокультурна,  громадянська, здоров’язбережувальна, соціальна компетентність та компетентність з питань інформаційно-комунікаційних технологій);

4) компетентнісний підхід - спрямованість  навчально-виховного процесу на  досягнення результатів, якими  є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна;

5) компетентність - набута у процесі  навчання інтегрована здатність  особистості, яка складається  із знань, досвіду, цінностей  і ставлення, що можуть цілісно  реалізовуватися на практиці;

6) компетенція - суспільно визнаний  рівень знань, умінь, навичок,  ставлень у певній сфері діяльності  людини;

7) комунікативна компетентність - здатність особистості застосувати  у конкретному спілкуванні знання  мови, способи взаємодії з навколишніми  і віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;

8) міжпредметна компетентність - здатність  учня застосувати щодо міжпредметного  кола проблем знання, уміння, навички,  способи діяльності та ставлення,  які належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей;

9) міжпредметні естетичні компетентності - здатність орієнтуватися в різних  сферах життєдіяльності, що формується  під час опанування різних  видів мистецтва. Предметними  мистецькими компетентностями, у тому числі музичними, образотворчими, хореографічними, театральними, екранними, є здатність до пізнавальної і практичної діяльності у певному виді мистецтва;

10) предметна компетентність - освоєний  учнями у процесі навчання  досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням;

11) предметна компетенція - сукупність  знань, умінь та характерних  рис у межах конкретного предмета, що дає можливість учневі самостійно  виконувати певні дії для розв’язання навчальної проблеми (задачі, ситуації). Учень має уявлення, знає, розуміє, застосовує, виявляє ставлення, оцінює;

12) предметна математична компетентність - особистісне утворення, що характеризує  здатність учня (учениці) створювати  математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв’язування навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих задач;

13) предметна природознавча компетентність - особистісне утворення, що характеризує  здатність учня розв’язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин "людина - природа";

14) соціальна компетентність - здатність  особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

А що ж ми формуємо у молодших школярів – компетенцію  чи компетентнісь?

Аби  дати відповідь  на це запитання, необхідно чітко  визначити, що таке компетенція і  що таке компетентнісь.

Тлумачний словник  сучасної української мови розглядає компетентність як «певну суму знань у особи, яка дає їй змогу судити про що-небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку».

Компетентний – «це той, хто знає, обізнаний у певній галузі; який має право за своїми знаннями або повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про що-небудь».

Компетенція – це коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, у яких дана особа має знання, досвід.

 Під компетентністю  часто розуміють інтегративну якість особистості, яка виявляється в загальній здатності й готовності до діяльності, що ґрунтується на знаннях та досвіді, набутому в процесі навчання і соціалізації.

Таким чином, поняття  компетенції й компетентності значно ширші за поняття «знання», «уміння», «навички», бо концентрують у собі стереотипи, передбачати проблеми, гнучкість мислення; характер – самостійність, цілеспрямованість, вольові якості.

Якщо звернутися до досвіду країн, які реалізують компетентнісний підхід до змісту освіти протягом останніх декількох років, можна спостерігати загальні тенденції , насамперед розробити певну систему компетентностей на різних рівнях змісту.

Таку систему  складають:

• надпредметні («міжпредметні») компетентності – саме їх часто називають ключовими, базовими;
• загальнопредметні компетентності – їх набуває учень у продовж вивчення того чи іншого предмета в усіх класах початкової школи;
• спеціально-предметні - ті, що їх набуває учень при вивченні певного предмета протягом конкретного навчального року або ступеня навчання.

На компетентнісній  стратегії ґрунтуються і «Критерії  оцінювання навчальних досягнень учнів  початкової школи». Відповідно до цього  змінюється процес контролю й оцінювання результатів навчальної діяльності школярів. З урахуванням світового досвіду і потреб розвитку української школи у вітчизняній педагогіці виокремлюються три види компетентностей, які характеризують результати навчання на засадах компетентнісного підходу: ключові, міжпредметні, предметні

До ключових компетентностей відносяться: уміння вчитися; соціально-трудова; загальнокультурна; інформаційно-комунікативна; здоров’язбережувальна; соціальна.

Ключові компетентності є наскрізними інтегрованими  утвореннями, які формуються засобами всіх предметів, у взаємозв’язку  урочної і позаурочної роботи, у взаємодії із соціумом.

Прикладом ключових компетентностей можуть бути такі здатності людини:

• продемонструвати творче мислення;
• застосувати різні види спілкування в різних ситуаціях;
• зрозуміти сенс належності до різних видів спільнот;
• довести здатність пристосування до різних ситуацій;
• сприяти створенню якісного життя;
• зрозуміти й відповідно використати технології;
• розвивати здібності дослідження та набувати власний досвід;
• побудувати власний комплекс індивідуальних і соціальних цінностей та орієнтувати на них свою поведінку.

Міжпредметні  компетентності формуються у взаємозв’язку змісту і методик викладання предметів однієї чи різних освітніх галузей.

Предметні компетентності забезпечуються засобами одного предмета, їх зміст і структура чітко відповідають певним елементам навчального змісту. Предметні компетентності молодших школярів визначаються на основі вимог до навчальних досягнень учнів, які сформульовано у програмах з кожного предмета.

У чинних навчальних програмах на засадах компетентнісного підходу переструктуровано зміст предметів, розроблено результативну складову змісту.

Для кожної теми програми визначено обов’язкові  результати навчання: вимоги до знань, умінь учнів, що виражаються у  різних видах навчальної діяльності (учень називає, наводить приклади, характеризує, аргументує, визначає, розпізнає, відтворює, аналізує, порівнює, робить висновки тощо).

І в новій  редакції Державного стандарту початкової загальної освіти також знайшли  своє відображення ті зміни, які відбулися за останнє дисятиліття:

• посилено практичну складову;
• чіткіше окреслено вимоги до результатів навчання завдяки їх структуруванню на предметні компетентності;
• внесено вимоги до формування ключових компетентностей;
• передбачено можливості контролю навчальних досягнень за певними критеріями.

Сьогодні до школи приходять діти, які живуть в інформаційному суспільстві, у  цифровому середовищі, і щоб скористатися його перевагами, нам, педагогам необхідно  переосмислити самоцінність знань  і самодіяльність учителя як джерела інформації.

Перед школою постало  важливе завдання: підготувати дітей  до дорослого життя так, щоб вони не втратили моральних орієнтирів, знайшли сенс життя, змогли найефективніше та найповніше реалізувати свої здібності  й покликання.

Важливим чинником успішного формування предметних і ключових компетентностей молодших школярів є добір учителем найбільш ефективних засобів, методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності.

Компетентнісний підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні  навчальні засоби виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну та розвивальну функції.

З метою забезпечення мотивації учіння вчителями початкових класів у навчальних засобах використовуються:

• цікавий матеріал;
• ілюстрації;
• дидактичні ігри;
• вправи, що передбачають цікавий для учнів процес виконання;
• завдання, що спонукають до пошуку значимих для учня результатів.

Крім того, компетентнісно орієнтовані навчальні засоби повинні  готувати дітей до самонавчання. Із цією метою вчителі готують для  учнів алгоритм міркувань, різноманітні пам’ятки, схеми, таблиці, зразки виконання завдань і т. ін.

При цьому педагогам  необхідно враховувати, що засоби навчання мають охоплювати:

• цілісну систему завдань і вправ, доступних для учнів певної вікової категорії;
• диференційований матеріал з урахуванням рівнів розвитку дітей;
• раціональне співвідношення завдань для тренування і творчого використання;
• завдання на вільний вибір;
• завдання, що передбачають індивідуальну роботу, роботу в парі й групі.

Попри те, що молодшим школярам важко відстоювати свою точку зору, свою позицію, ставити питання, бути ініціативними у здобуті знань, індивідуальні, парні та групові форми організації навчальної діяльності створюють ситуації, коли кожний учень має можливість висловитись, проявити себе у комунікативному процесі. Саме вони є найбільш цінними з точки зору компетентнісного підходу до навчання.