Грушевський як педагог

Дані таблиці засвідчують про збільшення кількості учнів з високим рівнем екологічного мислення на фоні зменшення кількості учнів з низьким рівнем екологічного мислення у експериментальному класі. У процентному співвідношенні це виглядатиме так (діаграма 2.1):

Діаграма 2.1. Рівень екологічного мислення під час проведення “уроків мислення”.

На діаграмі 2.1. зображено, що рівень екологічного мислення у дітей експериментального класу вищий за рівень дітей з контрольного класу.

Проведене експериментальне дослідження підтвердило ефективність використання екологічного виховання за М.Грушевським на “уроках мислення” у початкових класах.

Під час проведення дослідження можна було поспостерігати за тим, як змінюється інтерес учнів до “уроків мислення” серед природи. Це виявилося у більшому обговоренні уроків мислення, придумуванням різних оповідань, казок, відгадування загадок учнями.

Для перевірки рівня інтересу учнів молодших класів на „уроках мислення” серед природи, було проведено анкетування учнів, анкета №2 (додаток Б).

Діти з великим задоволенням відповідали на запитання анкети. Можна було поспостерігати їхню щирість у відповідях. Усі учні працювали самостійно, їх вислови були продумані і осмислені.

Аналіз анкетних даних дозволив виділити зростання рівня інтересу дітей експериментального класу до уроків мислення (таблиця2.2.).

Таблиця 2.2.

Оцінка рівнів інтересу учнів до проведення уроків мислення (у %).

Дані таблиці показують про збільшення інтересу дітей до спілкування з природою. В учнів експериментального класу на фоні незначних змін рівня інтересів учнів контрольного класу. У процентному співвідношенні це виглядатиме так (діаграма 2.2.):

Діаграма 2.2. Рівень інтересу учнів підчас уроків мислення.

Зростання рівня інтересу в учнів до уроків мислення серед природи є більшим як вдвічі, і притому помітно зменшується кількість дітей, які не проявили інтерес до цих уроків, це свідчить про ефективність проведення таких уроків за методикою М.Грушевського, і потребує подальшого використання у практиці сучасної початкової школи з метою формування у дітей екологічної культури. Це все підтверджує ефективність використання екологічного виховання на уроках і в позаурочний час. При постійному використанню екологічного виховання учні краще здатні відтворити навчальний матеріал, краще його засвоюють, вміло порівнюють і спів ставляють явища, події.

Доцільність екологічного виховання на спадщині великого педагога є у тому, що мозок дитини потребує виховання природою, бо якщо посадити її тільки в класі, то клітини мозку швидко втомлюються і діти погано справляються з роботою. Дитина у першому класі і ніби уважно слухає, але не запам’ятовує. В такому випадку розумові сили дитини слід зміцнювати серед природи. Адже природа безпосереднє джерело яскравих дитячих вражень і спостережень, бо дитина не тільки чує, а й прислуховується, не тільки дивиться, а й вдивляється, а це все разом покращує якість сприймання сприяє кращому запам’ятовуванню, допомагає в подальшому дитині у навчанні.

Ефективно використовуючи у своїй роботі спілкування з природою, Михайло Сергійович  Грушевський  добивався великих успіхів у навчанні. У нього не було відстаючих. Він зміцнював, розвивав пам'ять своїх вихованців, збагачував її поняттями, істинами. узагальненнями, повсякденним спілкуванням з природою.

ВИСНОВКИ

Михайло Сергійович  Грушевський затверджував, що при рішенні головних проблем виховання підлітків і формування їх наукового світогляду необхідно враховувати психофізіологічні особливості і протиріччя цього віку. Педагог бачив, що правильне співвідношення виховних впливів з особливостями віку - запорука успіху. Тому він докладно розкриває протиріччя, властиві отроцтву, і на цій основі будує свою педагогічну аргументацію, багато уваги приділяє питанням фізичного виховання, психічного розвитку, проблемам дружби, товариства, любові, додає особливо велике значення статевому вихованню і розвитку емоційної сфери. Положення про єдність формування світогляду і становлення духовного світу підлітка відображено в книзі з науковою і практичною аргументацією. Василь Олександрович розкрив механізм розумового виховання, що, на його думку, складається з наступних доданків: дослідницький підхід до знання на уроках і активне пізнання природи і праці; емоційне сприйняття; практичне використання результатів пізнання. Конкретне втілення такого підходу автор показав на прикладі уроків математики і праці. Формуючи світогляд, вчитель одночасно формує і духовний світ підлітка, тому що «світогляд людини - це особисте його відношення до істин, закономірностям, фактам, явищам, правилам, узагальненням, ідеям. Виховання науково-матеріалістичного світогляду є проникненням педагога в духовний світ вихованця». Педагог розкриває весь складний процес формування моральних якостей особистості. Він веде вихованця через знайомство з елементарними нормами моралі до пробудження моральних почуттів, а потім - до вироблення моральних звичок і через вправи в моральних учинках - до моральних переконань.

Педагогічна спадщина М.Грушевського  в наш час має велике і неоціненне значення.

Досліджуючи педагогічну спадщину М.Грушевського  можна виділити наступні принципи екологічного виховання молодших школярів: принцип природовідповідності, принцип цілісності, принцип неперервності, принцип гуманізму.

За принципом природовідповідності людина є відповідною частиною природи, навчання і виховання якої відбувається у відповідності до законів природи.

За принципом цілісності людина і природа єдине ціле, людина безпосередньо залежить від природи. Постійно спілкуючись з природою, людина набуває певних навичок, щоб було в користь собі і не зашкодити природі.

За принципом неперервності існує неперервна взаємодія людини і природи, і ця взаємодія супроводжує людину у навчанні і вихованні упродовж її життя.

Використання принципів екологічного виховання у практиці сучасної початкової школи, допомагає дітям сприймати, аналізувати, порівнювати нову інформацію та збільшує процент зацікавленості спілкування з природою.

Використання принципів екологічного виховання за М.Грушевським , є необхідною вимогою часу, і обовязковим використанням вчителями початкової школи. Їх реалізується формами та методами під час “уроків мислення” серел природи в “зелених класах”.

Експериментальна робота базується у проведенні “уроків мислення” серед природи. Для перевірки ефективності методики екологічного виховання за М.Грушевським  в формуванні у дітей рівня екологічного мислення, були ефективно використані “уроки мислення” серед природи, бо вони збагачують в учнів мислення, збільшують інтерес до природи, формують екологічну культуру молодших школярів.

Використання педагогічної спадщини М.Грушевського  є дуже доцільним сьогодні, оскільки вона допомагає інтелектуальному, духовному і фізичному розвитку дитини, допомагає виховувати духовне багатство, вчить відчувати, сприймати , аналізувати, порівнювати.

Великий педагог не тільки розкрив роль і значення почуттів у житті і діяльності дитини, а й показав природу як основний засіб екологічного, інтелектуального і духовного її розвитку. Екологічним вихованням вчимо дітей бачити і берегти красу природи, бути духовно багатим і благородним.

Вчителям України, слід вчитися і використовувати спадщину М.Грушевського, бо вона ґрунтується на ідеї всебічного розвитку особистості у поєднанні з природою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                Алексієвець М., Алексієвець Л. Михайло Грушевський в українському національному відродженні // Русалка Дністрова. – Тернопіль, 1996. – 16 вересня. – С. 1.

2.                Багалій Д. Академік М.С. Грушевський і його місце в українській історіографії // Червоний шлях. – 1997. - №1. – С. 160-217.

3.                Винар Л. Михайло Грушевський історик і будівничий нації. – Нью-Йорк – Київ – Торонто, 1995. – 304 с.

4.                Грушевський М. Якої ми хочемо автономії // Великий українець. – К., 1991. – 280 с.

5.                Дашкевич Я. Михайло Грушевський – організатор української національної науки // Михайло Грушевський. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження М.Грушевського. – Львів, 1994. – 487 с.

6.                  Злочевський С.Є., Котирло В.К. Сімейна педагогіка. – К.: Знання, 1986.

7.                  Ильин Е.П. Эмоции и чувства – Спб.: Питер, 2001.

8.                  Истоки: Базисная программа развития ребенка дошкольника. – М.: Концепция. – М., 1995.

9.                  Карпова С.Н. «Игры и нравственное развитие дошкольников», Изд-во Московского университета, 1986.

10.             Кириленко Т.С. Виховання почуттів. – К.: Політвидав України, 1989.

11.             Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2т. – Т.2. – М.: Просвещение, 1982. – 254с.

12.             Компоненти дошкільної освіти в Україні / Наук. ред. О.Л.Кононко. – К., 2003.

13.             Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві). – К., 1998.

14.             Корепанова Н.Ф. Феномен образа Я и особенности его развития в дошкольном детстве. Уч. пос. – Волгоград: Перемена, 2000.

15.             Котырло В.К., Ладывир С.А. Детский сад и семья. – К., 1984.

16.             Котырло В.К. Воспитание гуманных чувств у детей. – К. «Радянська школа», 1987.

17.             Кузьменко В.У. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку // Дошк. виховання. – 2001. - № 9. – С. 11.

18.             Кузьмінський А.І., Омелянко В.Л. Педагогіка родинного виховання. – К.: «Знання», 2006.

19.             Кульчицкая Е.И. Воспитание чувств детей в семье. – К.: Рад. шк., 1983.

20.             Лешли Д. Работать с детьми, поощрять их развитие и проблемы: Пер. с англ. – М., 1991.

21.             Макаренко А.С. Книга для батьків. – К., 1969.

22.             Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – К., 1991.

23.             Морозова Н.Г. Формирование познавательных интересов у аномальных детей. – М.: Просвещение, 1969.

24.             Мчедладзе Н.Б. Место игры в педагогическом процессе детского сада // Психология и педагогика игры дошкольника / Под ред. А.В.Запорожца, А.П.Устиновой. – М., 1966.

25.             Наступність у навчально-виховній роботі дитячого садка і школи / За ред. З.Н.Борисової. – К., 1985.

26.             Новоселова С.Л. Развивающая предметная среда. – М., 1995.

27.             Основы дошкольной педагогики / Под ред. А.В.Запорожца, Т.А.Марковой. – М., 1980.

28.             Островська Л.Ф. Сімейне виховання дошкільника. – К., 1977.

29.             Островская Л.Ф. Педагогические знания – родителям. – М.: Просвещение, 1983.

30.             Педагогічна культура молодих батьків. – К., 1995.

31.             Поніманська Т.І. Дитина і соціум // Дошк. виховання. – 2004. - № 8. – С. 4-6.

32.             Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. – Київ, Академвидав, 2004.

33.             Поніманська Т.І. Формування соціальної компетентності дитини // Нова педагогічна думка. – 1998. - № 2. – С. 91-95.

34.             Постовий В.Г. Сучасна сім’я і її педагогіка. – К., 1994.

35.             Помощь родителям в воспитании детей. – М., 1994.

36.             Приходьмо Ю.О. Формування позитивних відносин в дитячому колективі. – К.: Рад. шк., 1987.

37.             Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. – Львів – Краків – Париж, 1993.

38.             Русова С.Ф. Дошкільне виховання // Вибрані педагогічні твори / Упорядник О.В.Проскура. – К., 1996. – С. 34-185.

39.             Рыжова Н.А. Развивающая среда дошкольных учреждений. – М., 2003.

40.             Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Шилков Е.И. Общая педагогика. – М., 2002.

41.             Соловьева И.В. Особенности вербализации эмоциональных представлений дошкольниками. Автореферат дис. канд. психол. Наук. 19.00.07. – М., 1999.

42.             Спиваковская А.С. Как быть родителями. – М., 1986.

43.             Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. – К., 1996.

44.             Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К., 1978.

45.             Тимаренко В.Я. Семья и формирование личности. – М.: Мысль, 1987.

46.             Українське довкілля: Програма виховання дітей у дитячому садку. – Львів, 1991.

47.             Ушинський К.Д. Про сімейне виховання. – К., 1974.

48.             Фромм А. Азбука для родителей. – М.. 1991.

49.             Хамялейнен Ю. Воспитание родителей: концепции, направление и перспективы. М., 1993.

50.             Циванюк Н.И. Особенности понимания сказки у детей от трех до пяти лет. Автореферат дисс. канд. психол. Наук. – М., 1953.

51.           Субтельний О. Історія України. – Львів, 1994.