Формування управлінської компетентності керівника дошкільного навчального закладу

Так, забезпечення розвитку позитивної мотивації набуття управлінської компетентності педагогів обох груп, стимулювання особистісно-професійного зростання педагога здійснювалося на діагностико-проектувальному етапі. Технологічним інструментарієм були:

- діагностичні процедури: тести «Чи можете Ви бути керівником закладу», «Перевірте, який Ви керівник»; методики оцінки стресогенних факторів у діяльності керівника (І.Ладанов, В.Урзаєва), вимірювання психічного «вигорання» у професії (С.Максименко, Л.Карамушка, Т.Зайчикова), ранжування найважливіших особистісних і професійних якостей управлінця, діагностика здатності до емпатії, тактовності, комунікацій, самоактуалізації, самокорекції, самоменеджменту. Усе це дозволяло педагогу істотно розширити уявлення про себе;

- створення психологічного портрета ідеального педагога-управлінця та автопортрета, мотиваційний тренінг («занурення» й рефлексія свого професійного досвіду), що надавало можливість активізувати й посилити позитивні мотиви особистості;

- тренінг «Педагогічне цілепокладання» (П.Третьяков), мікротехнологія постановки і досягнення мети самовдосконалення, розв'язання різних завдань і вправ (зокрема ранжування й аналіз проблем управлінської діяльності керівника ДНЗ, виконання проективних малюнків «Я сьогодні», «Я в майбутньому» та ін.), що сприяло формуванню здатності педагогів структурувати, моделювати, планувати свою освітньо-професійну діяльність, а також виробленню алгоритму цілеспрямованого просування педагога на шляху професійного й особистісного розвитку.

Підсумковим результатом діагностико-проектувального етапу було створення кожним педагогом індивідуальної програми підвищення управлінської компетентності (визначення мети навчання; розробка стратегії навчання; відбір змісту освіти, засобів, форм і методів його засвоєння; визначення видів контролю, виявлення критеріїв оцінювання навчальних досягнень).

На реалізацію програми навчання і саморозвитку управлінців був спрямований змістово-процесуальний етап. Залежно від вихідного рівня сформованості професійності педагогів було використано такі способи підготовки керівників ДНЗ.

У групі Е₁ здійснювалася перевірка ефективності вдосконалення професійної кваліфікації управлінців переважно у процесі створення сприятливих організаційно-педагогічних умов (надання методичного дня, моральне заохочення, матеріальне стимулювання) та інформаційно-методичного супроводу (постійне поповнення й оновлення джерел педагогічно-управлінських знань і досвіду, формування банку даних з проблем педагогічного менеджменту в сфері діяльності ДНЗ, надання консультативної підтримки, можливостей стажування та ін.) професійної та самоосвітньої діяльності педагогів методистами, психологами РУО, викладачами університетів.

Роботі зі самоосвіти сприяв вибір теми для самостійного опрацювання «Саморозвиток і самовиховання особистості керівника як важливий чинник оптимізації управління ДНЗ». Сформульована таким чином тема відповідала найважливішим вимогам до управлінської компетентності керівника ДНЗ, оскільки ефективність управління дошкільним закладом безпосередньо залежить від особистісно-професійних якостей керівника, його здатності усвідомлювати себе й свої цілі, правильно розподіляти час і зусилля, знімати стреси тощо, тобто від уміння вивчати й змінювати себе.

Визначена тема дозволяла педагогам-управлінцям упродовж певного часу цілеспрямовано працювати над підвищенням свого професіоналізму за таким змістовим планом: дослідження основних шляхів розв'язання проблеми самовдосконалення керівника ДНЗ; виявлення основних чинників, що сприяють оволодінню методами самовиховання; вивчення, осмислення й утілення в педагогічну практику досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічного менеджменту; аналіз, систематизація, узагальнення й застосування передового управлінського досвіду; власна науково-методична діяльність, участь у педагогічних дослідженнях; оволодіння здатністю до здійснення педагогічної рефлексії (зокрема для набуття вмінь педагогічної рефлексії педагогами вивчалися основні положення праці Г.Скока «Як аналізувати особистісну педагогічну діяльність»).

У групі Е₂, крім зазначеної у групі Е₁ роботи, було введено підготовлений автором спецсемінар «Розвиток управлінської компетентності керівника ДНЗ» з використанням активних форм і методів навчання, а саме: проблемні лекції й семінари, тематичні дискусії («Позитивний імідж ДНЗ», «Керівник і час»), «мозкова атака» («Маркетинг у дошкільній освіті»),  «круглий стіл» («Стиль керівництва й мотивація вихователів»), ділові ігри («Управлінська позиція», «Атестація»), моделювання й розв'язання різноманітних управлінських ситуацій (ухвалення ефективних управлінських рішень у складних обставинах професійної діяльності, доцільна розстановка педагогічних кадрів з урахуванням особистісних і професійних якостей, з'ясування стосунків та забезпечення злагодженої роботи педагогічного колективу, вихователів з батьками; вирішення питань позабюджетного фінансування й організації підприємницької діяльності закладу, здійснення керівником представницької функції й налагодження зв'язків ДНЗ з громадськістю тощо), соціально-психологічні тренінги («Педагогічне спілкування», «Запобігання й розв'язання конфліктів»), виконання вправ, спрямованих на розвиток умінь і навичок самоуправління, керування емоціями, почуттями, поведінкою в різних ситуаціях педагогічної взаємодії.

Це дало можливість включати педагогів у різноманітні види освітньої діяльності, активізовувати й актуалізувати свої знання і досвід, спонукати до безпосереднього використання набутого досвіду в професійній діяльності, сприяло систематизації й узагальненню управлінських знань, формуванню сукупності управлінських умінь та особистісно-професійних якостей керівних кадрів.

Самооцінка й самокорекція процесу професійного вдосконалення педагогів (внесення змін у зміст, джерела, засоби, форми, методи навчання; оцінювання результатів освіти) здійснювалися на оцінно-коригувальному етапі.

Аналіз результатів експерименту засвідчив успішність роботи з підвищення кваліфікації керівників ДНЗ обох груп, що показано в таблиці (с.13). Це доводить ефективність упровадження теоретично обґрунтованої технології формування управлінської компетентності керівного складу дошкільних навчальних закладів.

На підставі анкетувань педагогів виявлено чітку залежність між наявністю усвідомлених мотивів освітньої діяльності та її результатами. Так, управлінці, які досягли продуктивного й достатнього рівнів сформованості управлінської компетентності, на початку експерименту мали чітко визначене мотиваційне підґрунтя для підвищення кваліфікації. Причому лише третина з них як спонукальні чинники освіти обрала групу мотивів, безпосередньо пов'язаних з управлінською компетентністю («прагнення до підвищення педагогічної майстерності й професіоналізму як керівника», «досягнення оптимальних результатів професійної діяльності», «розвиток своїх можливостей і здібностей», «потреба в самоактуалізації й самовдосконаленні»), а дві треті - прагматичні мотиви («поліпшення матеріального стану» «зміцнення свого становища, забезпечення стану впливу», «досягнення визнання й поваги»).

Під час експерименту відбулися істотні зміни у спектрі мотивів, що спонукають педагогів до освітньої діяльності: зросла кількість керівників ДНЗ, що обрали групу мотивів, пов'язаних з безпосередніми завданнями підвищення фахового рівня, та відповідно зменшилася кількість управлінців, які мотивувалися прагматичними чинниками (на 16,7 %  у групі Е₁ і на 15,6 % у групі Е₂).

Результати опитувань управлінців (методика Т.Лірі), спостереження за їхньою діяльністю свідчать про позитивні зміни у стилях взаємодії керівників ДНЗ з підлеглими. Найбільш значні зрушення відзначено у групі Е₂, де кількість педагогів, які характеризувалися гуманістичним стилем взаємодії (сприйняття керівником підлеглих як партнерів із взаємодії, відкритість і щирість у стосунках, прагнення до співпраці, опора управлінця на позитивний особистісний потенціал членів педагогічного колективу), зросла на 9,4 % (у групі Е₁ - на 6,7 %). Це підтверджує педагогічну доцільність організації й проведення під час спецсемінару спеціальної діяльності, спрямованої на вироблення вмінь співпраці й командної роботи.

Таблиця

Результати експериментальної роботи, спрямованої на формування управлінської компетентності керівників ДНЗ (приріст у %)

Наявна динаміка змін у стилі взаємодії керівного складу ДНЗ підтверджується й позитивною оцінкою діяльності закладів у цілому з боку батьків: зокрема під час проведення експерименту кількість звернень батьків з питань незадовільної роботи ДНЗ у середньому знизилася на 10,0 %.

Аналіз діяльності керівників ДНЗ дозволив зробити висновок про те, що в ході експерименту значно поліпшилися й показники управлінської діяльності керівного складу загалом.

Так, за результатами виконання доручень нарад керівників ДНЗ, дотримування вимог чинного законодавства з діловодства, нормативних документів щодо дошкільної освіти зафіксовано помітне зростання (на 15,0 %) рівня виконавчої дисципліни педагогів. Відмічено також значне збільшення ініціативності управлінців ДНЗ, що виявлялося в тому, що вони почали частіше зверталися до органів освіти з різними пропозиціями щодо вдосконалення діяльності закладів, які були в їхньому підпорядкуванні.

Завдяки вжитим керівниками заходам, у середньому, на 10,0 % зросла кількість педагогів-вихователів, які брали участь у різних заходах районного і міського рівнів (зокрема виставки-ярмарки, конкурси «Вихователь року», «Сюрпризіада», пожежної безпеки та ін.). У діяльність ДНЗ було впроваджено низку інноваційних педагогічних технологій (методики виховання дошкільнят за системами М.Монтессорі, В.Сухомлинського, Р.Штайнера, технології розвитку творчої особистості Г.Альтшуллера, раннього навчання Г.Домана, розвивального навчання Б.Нікітіна, розвитку мислення В.Едигея, методики здоров'язбереження Л.Латохіної, складового читання М.Зайцева, виховання казкою Л.Фесюкової, екологічного виховання «Первоцвіт» Т.Лазарєвої, фізичного виховання М.Єфіменка, музичного виховання К.Орфа). У деяких закладах уведено початкову правову й економічну освіту, методику сенсорного виховання дошкільнят, а також упроваджено авторські програми вихователів (навчання англійської мови О.Степанової та образотворчого мистецтва Н.Бикової).

Позитивні наслідки діяльності керівників ДНЗ засвідчуються також як істотним зниженням рівня захворюваності дітей (на 5,1 %), так і відсутністю випадків дитячого травмування. Це зумовлено інтенсивною роботою, спрямованою на створення комфортних умов для перебування вихованців (здійснення капітальних і поточних ремонтів, залучення в навчально-виховний процес психологів, медичних працівників, відкриття груп оздоровчого спрямування та ін.), а також збільшенням позабюджетних коштів, що залучалися до фінансування ДНЗ (порівняно з попередніми роками - на 20,5 %).

Отримані результати дають підставу вважати, що вихідна методологія була правильною, поставлені завдання виконано, мету досягнуто. Отримані теоретичні та практичні висновки сприяють реалізації процесу формування управлінської компетентності керівника ДНЗ в умовах дошкільного навчального закладу.