Естетичне виховання школярів

   Продумана з усіх цих трьох точок зору естетико-виховна робота буде пронизувати  весь навчально-виховний процес, всі  уроки, гурткову і факультативну роботу, позашкільну педагогічно організовану діяльність дитини, його інтереси в сфері дозвілля, самостійного звертання до мистецтва, літературі і т.д. Уся ця величезна сукупність роботи може стати домінантою виховного процесу, його організуючою й об'єднуючою ланкою.[3,418]

   Визначені труднощі організації справжнього  естетичного виховання полягають  у тім, що в практиці роботи школи  задачі естетичного виховання вирішуються  часом примітивно і поверхово. Потенційні можливості художнього твору неозорі, а використовується воно іноді без вдумливої попередньої підготовки, без серйозних цілей. Не можна мимохідь, поверхово і примітивно говорити зі школярами про великі добутки музики, літератури або образотворчого мистецтва. Рівень виховної роботи на матеріалі художнього твору повинний відповідати його складності, глибині його ідей, художньої майстерності, духовно-естетичних представлень автора. Інакше серйозний зміст художнього твору виявляється загубленим, а виходить, і вплив його на почуття й ум школяра буде далеко не таким, яким могло б бути при творчому і глибокому підході до побудови роботи з ним, його використанню у виховному процесі.

   У пізнанні мистецтва існують дві  найважливіші сторони: безпосереднє сприйняття художнього твору і його оцінка. У школі повинне приділятися увага як тієї, так і іншої.

   Учень, у першу чергу, повинний занурюватися в саму атмосферу книги або  картини, осягати ці добутки в  їх власної художній і духовно-естетичної сутності. Зміст художнього твору  непередавано ніякими іншими засобами, крім тих, за допомогою яких воно створено й існує. У мить сприйняття твору мистецтва дитина залишається з ним наодинці. Той внутрішній діалог, що відбувається між ними, і є заповітна мрія і ціль педагога. Якщо дитина байдуже споглядає великий добуток живопису або байдуже слухає великий добуток музики, то скільки б учитель згодом ні тлумачив про велич і безсмертність цих добутків, його слова будуть порожнім струсом повітря. Якщо в цьому можливому діалозі учень не задав жодного питання, якщо в ньому не спалахнуло жодне почуття, якщо в ньому відклалося одне інформативне повідомлення, не заплямоване особистим почуттям і відношенням, — значить, ціль не досягнута і задача не вирішена.[6,с.150]

   Не  можна забувати, що будь-яке суспільне  явище володіє одночасно естетичним і етичним значенням. Моральна і прекрасне здавна мисляться як якась органічна єдність. З гуманістичної точки зору, прекрасним є те, що морально, морально, що піднімає й облагороджує людини, а моральне не може бути визнана морально-добрим, якщо воно внутрішньо не зв'язано з прекрасним. Внутрішнє споріднення, сутнісна єдність етичної і естетичної сфер педагогові постійно потрібно тримати в поле зору.

   Не  можна не пам'ятати і про те, що людина, вихована на розумінні, відчуванні прекрасного, до продуктів своєї діяльності відноситься з дійсною вимогливістю. Формування такої особистості — мета і найважливіша задача загальноосвітньої школи в умовах реформи.

1.2. Естетична підготовка  учнів на уроках  англійської мови

    Сучасний  період розвитку народної освіти в Україні дуже цікавий та плодотворний. Україна стала самостійною державою. Відбувається переоцінювання моральних цінностей. У зв’язку з чим реформація вищої педагогічної школи привертає особливу увагу. Формування нового покоління вчителів, які здатні сприймати, високо цінувати, а також творчо застосовувати естетичне надбання минулого та теперішнього, є найважливішим завданням вищої педагогічної школи України. Для вирішення цієї проблеми необхідно перш за все відповідно підготувати майбутнього вчителя, організувати його естетичну освіту, прилучити його до процесу засвоєння необхідних естетичних знань, розвинути його естетичні здібності, уміння та навики.

    Сучасний  вчитель це не тільки професіонал  у своїй галузі знань, але також  людина з високим рівнем естетичної культури. На сьогоднішній день, це, на жаль, не завжди так. Аналіз теорії та практики естетичного виховання у середніх школах свідчить, що найважливішою причиною недостатнього рівня естетичного виховання школярів є непідготовленість вчителя до цієї важливої сфери виховної роботи. Вчитель-предметник не завжди може вести факультатив з мистецтва, кваліфіковано аналізувати мистецькі твори на  уроках та у позакласній роботі, часто не володіє вмінням створити емоційно-естетичну атмосферу у класі, забезпечити естетично-виховний вплив свого предмету.

    Головною  причиною цього є недостатня естетична  підготовка майбутнього вчителя. Так  склалося, що у педагогічній практиці минулого питання естетичної підготовки майбутнього вчителя не знайшло  належної оцінки, а також достатнього відображення на сторінках науково-методичної літератури.

    Існуючі праці, які були присвячені цій проблемі, висвічували лише окремі її сторони  та не могли створити комплексну систему  естетичної підготовки майбутнього  вчителя, яку на сьогоднішній момент могла би взяти за основу вища педагогічна школа.

    Проте необхідно відзначити, що у сучасний період демократичних змін у суспільстві  цьому питанню стали надавати значно більшого значення, про що свідчать нові монографічні збірки, проведення науково-практичних конференцій та семінарів, присвячених аналізу проблеми естетичної підготовки майбутнього вчителя.

    Поняття "естетична підготовка" знайшло  своє визначення у сучасний період розвитку естетичної думки. Протягом багатьох віків мислителі, вчені- естети, філософи, педагоги складали головні проблеми естетики, визначали естетичні поняття та терміни. Естетика ніколи не обмежувалась одним тільки вивченням закономірностей естетичного та художнього освоєння людиною світу, але так чи інакше направляла це освоєння, напрацьовувала остаточні критерії естетичної оцінки та програми художньої діяльності. В історії педагогіки питання про підготовку вчителя, захопленого своєю справою, розуміючого виховання як мистецтво, мабуть уперше було поставлене Песталоцці.

    Учитель російських вчителів К.Д.Ушинський  розробив проблеми створення вчительських семінарій у Росії, стверджував  необхідність естетичного виховання  у навчальному процесі як важливу  складову частину підготовки народного  вчителя. Він включав у систему  естетичного виховання природу праці, зміст навчальних предметів, мистецтво. Послідовниками Ушинського були Д.Д.Семенов, В.І.Водовозов, В.А.Стоюнін, Н.Ф.Бунаков.

    У педагогіці В.П.Острогорського важливе  значення має питання про широку естетичну освіту учителя.

    П.П.Блонський, видатний педагог та психолог, націлював  педагогіку вищої школи на винаходження активних форм та методів естетичної підготовки вчителя.

    Серед проблем педагогічного дослідження  Сухомлинський також приділяв багато уваги проблемам естетичного виховання, про що свідчать його праці "Поезія та її роль у духовному житті сучасної молодої людини",  "Естетичне та розумове виховання", "Естетичне почуття у вихованні молодших школярів", "Естетика праці у молодшому віці".

    У організації педагогічного процесу В.А.Сухомлинський виділяє поперед усього вивчення індивідуальних, творчих здібностей, уміння вчителя створювати особисту своєрідність уроків позакласної роботи. За визначенням Сухомлинського, емоційно-естетичне виховання повинно пронизувати всю навчально-виховну діяльність учителя, увесь його вигляд.

    Поняття "естетична підготовка" отримало своє визначення у сучасний період розвитку естетичної думки. Учений-педагог  Петрова Т.Д. розглядає його як єдність  естетичної освіти та естетичного виховання, здійснюваних у складі, різноманітних формах та методах навчального процесу, а також у спеціальній діяльності школи щодо естетичного розвитку особистості. Цей складний процес спрямований на загальний духовний розвиток особистості і має професійну спрямованість [8,с.104].

    Щоб найбільш повно вивчити зміст  естетичної підготовки вчителя, визначити  найбільш ефективні форми та методи управління і самоуправління цим  процесом, вчений-педагог вважає, що необхідно розробити модель, професіограму  вчителя в галузі його естетичної освіти та вихованості. Необхідно зазначити, що однією з перших професіограм вчителя у галузі його естетичної освіти і вихованості була розроблена у статті Б.П.Рождественського "Естетичне виховання вчителя" професіограма, де особлива увага приділяється вихованню таких якостей як широкий художньо-естетичний кругозір, естетичне сприймання, смак, здібності, естетика зовнішнього вигляду та поводження [17]. У професійно розробленій Петровою книзі "Питання естетичної підготовки вчителя" особлива увага приділяється необхідності виховання системи знань, вмінь та навиків у галузі мистецтва та естетичного виховання. Педагогіка розробила педагогічні і методологічні принципи естетичного виховання у школі (праці Ю.В.Шарова, Б.Т.Ліхачова, М.А.Любинського, Т.В.Шуртакової). Аналізуючи їх дослідження, Петрова Т.А. визначає, що ці принципи зберігають своє значення для навчально-виховного процесу:

    1) Моральна спрямованість естетичного  виховання;

    2) Науковість та зв'язок теорії  з практикою;

    3) Комплексний підхід;

    "Естетичне  та розумове виховання", "Естетичне почуття у вихованні молодших школярів", "Естетика праці у молодшому віці". У організації педагогічного процесу В.А.Сухомлинський виділяє поперед усього вивчення індивідуальних, творчих здібностей, уміння вчителя створювати особисту своєрідність уроків позакласної роботи. За визначенням Сухомлинського, емоційно-естетичне виховання повинно пронизувати всю навчально-виховну діяльність учителя, увесь його вигляд. Поняття "естетична підготовка" отримало своє визначення у сучасний період розвитку естетичної думки. Учений-педагог Петрова Т.Д. розглядає його як єдність естетичної освіти та естетичного виховання, здійснюваних у складі, різноманітних формах та методах навчального процесу, а також у спеціальній діяльності школи щодо естетичного розвитку особистості. Цей складний процес спрямований на загальний духовний розвиток особистості і має професійну спрямованість [8,с.104].

    У професійно розробленій Петровою книзі "Питання естетичної підготовки вчителя" особлива увага приділяється необхідності виховання системи знань, вмінь та навиків у галузі мистецтва та естетичного виховання. Педагогіка розробила педагогічні і методологічні принципи естетичного виховання у школі (праці Ю.В.Шарова, Б.Т.Ліхачова, М.А.Любинського, Т.В.Шуртакової). Аналізуючи їх дослідження, Петрова Т.А. визначає, що ці принципи зберігають своє значення для навчально-виховного процесу:

    1) Моральна спрямованість естетичного  виховання;

    2) Науковість та зв'язок теорії  з практикою;

    3) Комплексний підхід;

    4) Принципи активності та самостійності у засвоєнні естетичних цінностей;

    5) Взаємодія та взаємозв’язок свідомого  та емоційного у навчально-виховному  процесі;

    6) Систематичність, послідовність,  спадкоємність;

    7) Врахування вікових та індивідуальних  особливостей;

    8) Професійна спрямованість естетичного виховання. Спираючись надане вченими-педагогами теоретичне обгрунтування питання та враховуючи методичні рекомендації для його вирішення, необхідно враховувати сучасні демократичні перетворення у суспільстві та реформу вищої педагогічної освіти.

    У останній час переосмислюється самий  зміст курсу "Методика викладання". Методика сьогодні все більше відмовляється  від готових рекомендацій та переходить до такого навчання, коли у дискусійному порядку обговорюються різноманітні навчальні ситуації. Людина з вищою освітою, вчитель, що формує смаки підростаючого покоління, повинен розбиратися не тільки у галузях, зв’язаних з його предметом, але й в галузях людського знання. Щодо цього естетичну підготовку вчителя не можна недооцінювати.

    Естетичне виховання впливає на увесь склад  учня, поширює його уяву про життя, викликає потяг до його перетворення у відповідності до естетичних ідеалів, розвиває творчу активність. Необхідно  використовувати для цього можливості кожного учбового предмету: літератури, музики, співу, образотворчого мистецтва, естетики, іноземної мови.

    Засобами  досягнення мети естетичного виховання  є організовані і послідовно здійснювані  естетичні впливи на учня. Так, наприклад, спеціально спрямоване приучення учнів  до творів художньої літератури та мистецтва, органічне і природне його використання під час занять є одним із найбільш ефективних засобів в естетичному вихованні духовної культури. Отримані позитивні емоції створюють сприятливий грунт для подальшого морально- естетичного розвитку і удосконалення особистості.

    Знайомство  з творами художньої літератури на уроках англійської мови, наприклад, надає не тільки практичні навики учням, знання лексики, певних граматичних  структур, уміння грамотно перекладати, а й дає можливість дізнатись про творчу біографію письменника, стиль викладання, оцінити його майстерність, почути красу слова.