ПЛАН

      ВСТУП

     Актуальність  курсової роботи полягає в тому, що поряд із набуттям знань важливим чинником розвитку учнів є чуттєві форми осягнення дійсності. Вони спонукають до особистісного переживання явищ навколишнього світу і тим допомагають усвідомити його розмаїття. Такі форми пізнання властиві мистецтву, що набуває все більшого значення як своєрідний регулятивний інструмент впливу на становлення маленької людини. Саме з естетизацією пов'язані перспективи гуманізації освіти, ствердження нових ідеалів розвитку духовної культури суб'єкта навчання, реалізація принципів діалогічності у педагогічному процесі, орієнтація та його творчий характер.

     Однією  з принципових відмінних рис  української національної школи  і системи виховання особистості  є постійна і глибока увага  до проблем естетичного виховання, прилучення молоді  до світу літератури і мистецтва, краси навколишньої дійсності. Протягом років незалежності все більше зростає значення естетичного виховання учнівської молоді.

     У розробку теорії і практики естетичного  виховання особливо відчутний внесок внесли своєю науково-педагогічною творчістю класики педагогіки. А. С. Макаренко і В. А. Сухомлинський. Новаторство їхніх педагогічних систем полягає, насамперед, у тому, що вони спрямовані на максимальний розвиток духовно-моральних і творчих сил дитини.

     В. А. Сухомлинський закликав зробити так, щоб школа для дитини була «школою радості», багато в чому зв'язуючи це з особистістю вчителя і його постійною турботою про прилучення школяра до світу високих духовних і моральних понять і уявлень.

    Об`єктом  дослідження даної курсової роботи є естетичне виховання молодших школярів.

    Предметом дослідження є педагогічні умови, що забезпечують  естетичне ставлення в учнів початкової школи.

     Метою даної курсової роботи є дослідження теоретичних та методологічних основ, завдань, естетичного виховання, а також їх реалізація у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.  

     При виконанні курсової роботи на тему «Естетичне виховання молодших школярів»  мені довелося вирішувати наступні завдання:

1. Познайомитися з психолого-педагогічними основами процесу естетичного навчання молодших школярів
2. Опрацювати літературні джерела, пов’язані з питанням естетичного становлення учнів початкової школи;
3. Розкрити питання естетичної підготовки учнів на уроках англійської мови;
4. Вникнути в сутність методики виховання засобами образотворчого мистецтва;
5. Розглянути  конспект уроку з образотворчого мистецтва засобами  англійської мови, проведеного в 3-му класі.

   Структура роботи. Робота складається з вступу, двох частин, висновку, списку викристаних джерел -  26 шт. 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕСТЕТИЧНОГО  ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

1.1. Психолого-педагогічні  основи процесу  естетичного навчання  молодших школярів

     Основою, на якій здійснюється естетичне виховання  є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого. [19,с.132]

   Принципових змін зазнало формулювання мети предметів  мистецької галузі. Раніше в усіх офіційних  документах, концепціях і програмах  вона традиційно визначалась у дусі суто просвітницьких освітніх ідеалів – «формування естетичної культури учнів». Безперечно, ця дефініція слушна, але вона потребує суттєвого уточнення і доповнення, адже відображає лише однобічний рух: від учителя до учнів, і не акцентує важливі аспекти педагогіки  співробітництва — суб'єкт-суб'єктну взаємодію та синергетики — самоорганізацію, саморозвиток.

   Школа демократичного суспільства, що сповідує гуманістичні принципи, переорієнтовує педагогічний процес в річище його гуманітарної організації і така школа вже не може розвиватися повноцінно без наскрізних художньо-естетичних вимірів власного буття. Це стосується не тільки предметів мистецтва, їх кількості та обсягу, а й водночас процесу наскрізної естетизації життєдіяльності навчального закладу загалом. [8,с.104]

     Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів.

     Усе це дає право вважати головним принципом естетичного виховання  принцип все загальності естетичного  виховання і художньої освіти.

   У результаті тривалого і серйозного спілкування з літературою і  мистецтвом розвиваються не тільки ті сторони особистості школяра, що харчуються в першу чергу образно-емоційним  змістом добутків мистецтва - естетичні  почуття, потреби, відносини, художній смак, але формується весь лад особистості, особисті і суспільні представлення, світогляд. складається її моральний і естетичний ідеал.

   Здатність розуміти, почувати прекрасне є не тільки визначеним критерієм, показником рівня розвитку школяра. Вона виступає стимулом для розвитку власних творчих здібностей, вона багато в чому визначає той або інший рівень духовного спілкування школяра з однолітками, близькими, товаришами по класі і школі.

   Необхідно такий поступальний естетичний розвиток, коли інтуїтивне відчування і розуміння прекрасного переходить згодом в усвідомлене відношення до прекрасного в мистецтві і житті. У такому випадку його динаміка буде природної і безперервною. Якщо ж ця природність і безперервність порушена (наприклад, такому розвиткові не сприяє середовище, у якому росте дитина), ступінь необхідних зусиль педагога значно підвищується, а результативність естетичного виховання різко зменшується. [4,с.109]

   Дитина  може розуміти доброту і людяність  учинків героїв художніх творів. Але, крім розуміння і співчуття доброті і гуманізмові, у ньому повинна бути вироблена звичка бути добрим і людяними, турботливими і уважними.

   Природно, що естетичний розвиток тільки тоді повноцінний, коли учень орієнтується на справжні духовні і естетичні цінності, створені людством. Масова  культура створює такий могутній шар псевдомистецтва і псевдоцінностей, що уберегтися при сучасних засобах масових комунікацій від їхнього впливу дуже важко. Тут починається захоплення тими кумирами «моменту», яким удалося висунутися на авансцену того або іншого виду мистецтва, причому перетворюються в життєві ідеали, не тільки вони самі як діячі, але ідеальними в представленнях молоді стають і їхні добутки. Таким чином, відбувається підміна справжнього мистецтва, його місце займає той шар культури, що аж ніяк не збагачений прогресивними і гуманістичними ідеями. Шкода помилкового ідеалу не тільки в самій перекрученості представлення про справжню значимість художнього твору, але в першу чергу в тім, що він перетворюється в мірило, критерій оцінки життя, духовних і моральних цінностей суспільства. Відповідно своєму моральному і естетичному ідеалові людини починає впливати на навколишнє. формувати життя навколо себе. В орбіту впливу помилкового ідеалу включаються нові і нові люди, їхня свідомість у тім або іншому ступені пручається цьому впливові або ж деформується, якщо воно досить сильне. Дитина або підліток із  завдатками сильної волі, характером, прагненням до лідерства, але володіюча неправильними  уявленнями про справжні художньо-естетичні цінності, робить часом на своїх однолітків більший вплив, ніж колектив педагогічний, колектив однокласників або родина.  [10,с.187]

     Методологічною  основою і важливим принципом  естетичного виховання на сучасному етапі є ідея комплексного підходу який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення. По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв‘язків. По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання.

     Система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здатності школярів переносити вироблені творчі навички на виконання будь-якої справи.

     Нові  завдання в галузі виховання у  загальноосвітній школі суверенної України докорінним чином змінили і установки в естетичному вихованні. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов'язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті. Ця здатність є важливою ознакою нашого часу і забезпечується завдяки реалізації принципу естетизації усього дитячого життя.

     Ці  принципи забезпечують реалізацію системи  естетичного виховання і сприяють формуванню естетичної культури підростаючого  покоління.

     Одним з основних завдань школи на сучасному розвитку естетичного виховання є створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування методичних документів, які забезпечують здійснення у нерозривному зв’язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і трудовий розвиток.[9]

     Основним  структурним елементом системи  естетичного виховання є особистість, оскільки мета, завдання, специфічні методи естетичного виховання орієнтовані на естетичний і загальний розвиток особистості, збагачення її у педагогічному процесі з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей організації впливу на учнів різного віку.

     Однією  з ведучих підсистем естетичного  виховання є навчально-виховний процес школи. Предмети природничо-математичного, гуманітарного та естетичного циклів, а також трудове виховання вносять у цю підсистему свій вклад і одночасно тісно пов’язані між собою як її елементи. Керівну роль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цього процесу відіграє учитель.

   Система естетичного впливу припускає тісний зв'язок різних форм класної, позакласної, позашкільної художньо-творчої діяльності дитини. Значно розширює засоби і методи естетичного виховання використання в його практиці засобів масової інформації, комп'ютерів, обчислювальної техніки.

     Наступна  підсистема - позакласна діяльність школярів, пов’язана з навчально-урочною діяльністю. Особливе місце належить в ній факультативним курсам з предметів художнього та Інших циклів, функціонування цієї підсистеми передбачає необхідність використання творчого підходу до будь-якого виду діяльності дитини, форми і методів пробудження їх до інтересу до естетичної творчості, а також здійснення педагогічного контролю за соціально-цінною діяльністю учнів у процесі позакласної та позашкільної роботи, організації дозвілля і поведінки дітей різного віку.

     Важливою  підсистемою є також художньо-естетичні впливи засобів масової комунікації (преса, радіо, телебачення, кіно), сім’ї, мікро середовища школяра. Контроль з боку школи за діяльністю її елементів виявляється у вивченні і аналізі впливів, ступеня сформованості в учнів естетичного ідеалу, смаку, критичної оцінки естетичної інформації, художніх інтересів і потреб школярів у галузі мистецтв, мотивів спілкування з ним.

   Для того щоб організувати в кожній школі  інтенсивний і розвиваючий комплекс естетичного виховання дитини, необхідно  перебороти розповсюджене представленням про вузькості задач і цілей естетичного виховання. Пізнання краси природи рідної країни, усієї навколишнього, краси спілкування, науки, фізичне удосконалювання дають значно більш серйозний виховний ефект, ніж тільки прилучення до літератури і мистецтва,

   На  жаль, поки ще зустрічається в практиці тип учителів, що пояснює свою неуважність  до естетичного розвитку дитини тим, що в нього досить інших, більш  важливих задач у моральному, трудовому, патріотичному вихованні, а естетичне — це розкіш і примха. Такий учитель не доможеться великих успіхів у своїй виховній роботі.

   Правда, важливість цілей і задач естетичного  виховання, його можливості у формуванні особистості школяра недостатньо  підкріплюються структурою навчального  плану, і якому предметам мистецтва, не. говорячи вже про естетику в цілому, приділяється незначна кількість визначеного часу. Задача вчителя і школи повинна полягати в тому, щоб, по-перше, більш ємко і щільно використовувати визначений час, по-друге, установити і постійно використовувати міжпредметні зв'язки, по-третє, максимально використовувати можливості позакласної і позашкільної роботи.