Дидактичні особливості інтегрованих уроків в початкових класах

Не кожне об’єднання навчальних предметів чи їх складових є інтеграцією. Необхідна провідна ідея, реалізація якої забезпечить нерозривний зв’язок, цілісність цього курсу. Вважаємо, що такою наскрізною ідеєю в підручниках  з читання в початковій школі  повинен стати національний компонент. Стосовно підручників з читання, в яких закладена пропедевтика літературної освіти, то вони специфічні до того ж  і ще й з погляду об’єкта вивчення – художньої літератури. Вона ж інтегральна за своїм призначенням і є першоосновою для утвердження моралі і громадянськості, вироблення культури і переживань, виховання художнього смаку, для розвитку мовлення учнів, образності мислення.

Упродовж 1992-1997р.р. побачила світ серія  нових підручників з читання  для початкової школи. Вчителі й  учні отримали ще й альтернативні  підручники з навчання читати, створені на основі нових освітніх концепцій  і нового покоління програм. Нині чинні букварі та читанки зібрали  в себе певний досвід інтегрування навчального матеріалу через  призму народознавства.

 

2.2 Інтеграція природознавчого  та суспільствознавчого напрямків  освіти

 

Інтеграція змісту навчальної книги  передбачає поглиблення, уточнення  та розширення деяких загальних понять, які є об'єктом вивчення різних наук. І вже в початкових класах необхідно закласти основи цілісного  уявлення про природу та суспільство  і формувати ставлення до законів  їх розвитку [23].

Інтегрування змісту в навчальній книзі, на мій погляд, вирішує цю проблему, допомагає учневі побачити взаємозв'язок у розвитку природи й людини.

У результаті теоретичного пошуку, вивчення передового педагогічного досвіду, аналізу досягнень і труднощів  у засвоєнні предметів, які закладають основи наукових знань про природу  і суспільство, було зроблено новий  інтегрований курс "Людина і світ". Створено його за оригінальним змістом  пов'язаним із системою знань, передбачених іншими навчальними дисциплінами, і  водночас уникнувши дублювання соціального  і наукового-пізнавального змісту. Це забезпечить різнобічність і  перспективність виховання й  розвитку дітей.

Мета курсу - сприяти пізнанню природи  й суспільства у їх єдності, взаємодії, взаємозв'язках. Вміст і методичний апарат предмета має допомогти учневі поставити на перший план загальнолюдські  цінності у ставленні до природи, інших людей, культурної спадщини нашого народу, результатів праці. Тому й  зроблено спробу синтезувати не тільки природничі знання, а й елементи історії, фольклору, етнографії, суспільствознавства, етики й естетики. Основними структурними компонентами є відомості про звуки і залежності у природі та суспільстві, первинні моральні й оцінні поняття, уявлення, уміння виконувати пізнавальні дії, виявляти залежності, робити самостійні висновки, спілкуватися з людьми, оцінювати вчинки. Значне місце відведено також сенсорним навичкам поведінки в природі і суспільстві.

Багатоплановість змісту предмета дає змогу реалізовувати сукупність різноманітних завдань:

- формування уявлень про єдність  матеріального світу;

- засвоєння загальних та емпіричних  уявлень і понять які відбивають  основні властивості й закономірності  реального світу, розширюють і  впорядковують пізнавальний досвід  дитини;

- забезпечення первинних ціннісних орієнтацій учнів у різноманітних галузях життя, культурній спадщині країни, регіону, сім’ї;

- створення передумов для виховання  моральності і пов’язаних з  нею виявів поваги до чужих  думок, іншого світосприймання,  способу мислення.

Щоб під час навчання в дітей  максимально розвивалося активне  ставлення до природи і суспільних явищ, курс наповнений таким матеріалом, який відповідав би їхнім інтелектуальним, моральним і естетичним потребам.

У змісті предмета зроблено спробу відбити  природний розвиток знань від  гіпотези через її уточнення, аналіз перевірку до точного чітко сформульованого  твердження. Матеріал підібрано так, щоб «діти вчилися творчо, самостійно здобувати знання, висловлювати припущення, здогадки, що стимулюють пошук і згодом перетворюються на практичні» [35, 55].

Особливо важливого значення у  дидактико-методичній систематизації навчального матеріалу я надаю зв’язку його з життям, оскільки обмеженість відповідного досвіду учнів вимагає постійного залучення до аналізу життєвих вражень цієї головної чуттєвої опори набутих знань. Це ж спонукання принципу подання методів і прийомів навчання – він передбачає активне і свідоме нагромадження, а відтак – і узагальнення вражень з різних джерел, доцільно організацію самостійної і пошукової діяльності учнів.

Таким чином, інтегроване та профільне  навчання – актуальна комплексна проблема навчання і наукова проблема освіти. Їх розв’язання дасть можливість піднести якість навчання, розвивати  обдарованість і нахили учнів.

 

2.3 Інтеграція математичної  та природознавчої освіти

 

Відповідно до світових стандартів освіти розробка державних стандартів природничо-математичної освіти в Україні  має базуватись на «філософському підході до інтеграції різнорідних знань, поглядів на людину і суспільство, гуманізації та гуманітаризації освіти» [12, 33]. Цього вимагає і завдання формування планетарного мислення сучасної людини.

На порядку денному – розробка та апробація концепції запровадження  інтегрованого навчання на всіх ступенях навчання загальної середньої школи. Вона має відповідати принципу вікової  доцільності навчального змісту, який зумовлює добір змісту навчального  матеріалу, форм його організації, рівень вивченого залежно від можливостей  його сприймання і застосування, детермінованих віковими особливостями школярів.

Основне дидактичне завдання - через  навчальний зміст предмета забезпечити  рух пізнання учня до наукового змісту, а через нього - до розуміння самої  об'єктивної дійсності. При цьому  передбачається:

1) формування в учнів категоріальних, тобто найбільш загальних, фундаментальних  понять науки;

2) розгляд методологічних проблем  науки.

Для міжнаукової взаємодії необхідна наявність хоча б двох наук. Кожна з них може бути інтегрована в міжнауковий процес як цілісна система або через окремі свої структурні ланки. При цьому не виключається взаємодія з іншими науковими теоріями.

Інтегративні процеси, характерні для сучасних міжнаукових зв'язків, проходять у таких напрямках [35, 56]:

1) в окремій науці, що визначає  підхід до її розвитку як  мононауковий (монодисциплінарний), тобто внутрінауковий;

2) між науками однієї галузі, без участі філософії, що визначає  міжнауковий (міждисциплінарний) підхід;

3) між конкретним пізнанням і  філософією, що становить загальнонауковий  підхід.

Сучасне теоретичне мислення повинно  мати своїм інструментом найбільш загальні, фундаментальні закони природи і  суспільства, наукові теорії. Їх використання створено умови для формування глобального, екологічного мислення. Адже відомо, що "мислення здатне скерувати найбільш загальними, фундаментальними закономірностями обґрунтовувати на їх основі явища  дійсності, часткові закони різних наук називають інтегративним мисленням".

Концепції Н. Ф. Борисенко, І.Д. Звєрєва, В.М. Максимової, В.Н.Федорової та інших  свідчать, що міжпредметні зв'язки становлять відображення міжнаукових зв'язків у змісті й методах навчання гуманітарних і природничих дисциплін. Навчальні предмети - дидактичний еквівалент основ відповідних наук. Дидактична специфіка істотно відрізняє навчальні предмети і їх взаємодії - від міжнаукових [13, 9].

Викладене певною мірою стосується теорії імовірностей, яка займає особливе місце в сім'ї математичних наук.

Загальнодидактична схема на засадах інтеграції, яка дозволяє усунути дублювання навчального матеріалу, забезпечує єдиний підхід до здобуття ґрунтовних і цілісних знань при економії навчального часу, така:

1) вибір базового предмета - теми(математика);

2) інтеграція знань базового  предмета - теми за знаннями сумісних  фундаментальних наук(математика, природознавство,  художня праця);

3) профілювання знань із врахуванням  типу закладу, потреб особи  і суспільства.

Функцію синтезування і поглиблення  знань виконують системно-узагальнюючі заняття, інтегративні дні, інтегровані  курси, заняття в гуртках, екскурсії  в природу тощо.

Основна мета уроків серед природи  – навчити дітей думати. Досягти  цього, вважав В.О. Сухомлинський, можна, тільки навчивши їх спостерігати, дивуватися, радіти пізнанню, перетворювати думку слова, творити казку. Коли діти спостерігають за явищами природи, перед ними відкривається несподіване в навколишньому світі, його таємниця і краса. Вони дивуються раніше не поміченому. І тут починається роздуми серед природи [20, 135].

Можна зробити такий висновок, визначивши особливості інтеграції математичної і природничої освіти:

• навчання повинне бути побудоване таким чином, щоб формувати в учнів здатність відтворювати раніше засвоєні знання для кращого запам’ятовування нового матеріалу;
• систематичний розвиток педагогічно доцільних взаємодій між розділами навчальних предметів природознавства й математики – одне з необхідних умов розвитку пізнання учня наукового змісту, а через нього – до розуміння самої об’єктивної дійсності;
• сприйняття природничих і математичних понять носить схожу природу й доповнює один одного;
• виходячи із проаналізованих передових робіт учителів багато хто з них використовують, і досить успішно, даний тип інтеграції;
• освітні програми по природознавству і математиці дозволяють повною мірою використати даний тип інтеграції в навчальному процесі початкової школи;
• інтеграція природознавства і математики в початковій школі на практиці використовується не повною мірою, тому що для цього багато вчителів недостатньо підготовлені в науковому й методичному плані, що в свою чергу вимагає більше глибокого методичного пророблення інтегрованих процесів між курсами природознавства і математики в початковій школі.

 

 

2.4 Інтеграція предметів естетичного напрямку

 

У початковій школі вивчаються два  предмети естетичного спрямування  – „Музика” та „Образотворче мистецтво”. Метою загальної початкової мистецької освіти є ц процесі сприймання творів вітчизняного та зарубіжного мистецтв і практичної художньої діяльності формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати загальні та спеціальні здібності, художньо-образне мислення, стимулювати творчий потенціал особистості, формувати базові компетенції і здатність до художньо-творчої самореалізації, виховувати потребу в духовному самовдосконаленні.

Існують експериментальні навчальні  програми, які роблять спробу інтегрувати  ці предмети, перетворивши естетичну  освіту молодших школярів на цілісний процес. Так, програма „Мистецтво”, розроблена Л.Масол, Е.Белкіною та ін., передбачає загальну мистецьку освіту за моделлю „поліцентричної інтеграції знань, що відбиває реальний поліфонічний художній образ світу” [22, 17]. При цьому автори програми виділяють дві домінантні змістові лінії (основні види мистецтв): музичну та візуальну (образотворчу), які органічно поєднуються в тематичні цикли на основі загальної духовно-світоглядної орієнтації та збагачуються елементами інших змістових ліній – синтетичних мистецтв (хореографія, театр, кіно).

Спільними для всіх видів мистецтв є естетичне відображення в художніх образах закономірностей людського  буття, що зумовлює єдину тематичну  структуру програми «Мистецтво», логіку об’єднання навчального матеріалу в цілісні блоки.

Ефективному опануванню специфіки  художньо-образної мови кожного з  видів мистецтв й розумінню його цілісності сприяє інтеграція елементів  змісту на основі єдності універсальних  художньо-естетичних понять – ритм, контраст, симетрія, форма, композиція, динаміка тощо.

Обсяг і особливості споріднених  тематичних та художньо-мовних елементів  змісту зумовлюють процес застосування інтегративних художньо-педагогічних технологій.

Таким чином, інтеграція мистецьких знань  та уявлень учнів має здійснюватися  на таких рівнях:

• духовно-світоглядному (через спільність тематики, що відбиває фундаментальний зв’язок усіх видів мистецтв з життям);
• естетико-мистецтвознавчому (через спільність або спорідненість мистецьких понять, універсальність естетичних категорій);
• психолого-педагогічному (через технології інтегрованих уроків різного типу).

 

 

Висновки

 

Інтеграція навчальних предметів  – це вимога часу, це творчість, самобутність, мистецтво педагога . Інтегрований урок стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу учнів, такий урок дає можливість підводити  дітей до усвідомленої і емоційно пережитої потреби міркувати  і висловлювати свої думки.

Проблема інтеграції дисциплін  у процесі навчання розглядалася дидактами вже у XVII – XIX століттях, проте набула особливої актуальності в педагогіці кінця ХХ – початку ХХІ століття у зв’язку з бурхливим розвитком всіх сфер наукового пізнання світу людиною та необхідністю формування всебічно розвиненої особистості, що системно сприймає світ.