Читалька культура старшокласників

РОЗДІЛ ІІ ДОСЛІДЖЕННЯ АКТУАЛЬНОГО СТАНУ ТА ПРОДУКТИВНОГО ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ  СТАРШОКЛАСНИКІВ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Актуальний стан читацької культури та старшокласників та виховного процесу її формування

    Побоювання про  "не читанні дітей", міфи  про "кризу дитячого читання"  далеко не випадкові, і мають  під собою реальну основу. На  початку XXI століття діти, дійсно, читають "не те" і "не  так", як попередні покоління.  Однак вони, безумовно, читають.  У той же час інтенсивно  йде процес трансформації, докорінної  зміни читацьких звичок юних  читачів. Змінюються практично  всі характеристики дитячого  читання: статус читання, його  тривалість (час читання на дозвіллі), характер, спосіб роботи з друкованим  текстом, репертуар читання дітей  і підлітків, мотиви і стимули  читання, що віддаються перевага  твори та ін. Змінюються також і джерела отримання друкованої продукції, інформації в цілому і багато іншого[7, 21].

   В сучасному інформатизованому  світі зменшується кількість часу, який діти проводять з книжкою в руках. Знижується можливість батьківського контролю над інформацією, яку отримує дитина у процесі свого розвитку, в результаті зростає ризик, що виховання дитини як майбутнього громадянина і активного члена суспільства проходитиме безконтрольно і хаотично[15, 59].

    За підсумками  масштабних соціологічних опитувань,  здійснених Інститутом соціології  НАН України, виявилось, що  у структурі дозвілля всіх  дітей шкільного віку (особливо  підлітки і старшокласники)  перше  місце посідають їхні контакти  із мас-медіа (телебачення, радіо,  преса). 
Таким чином, перегляд телепередач став нібито обов’язковим елементом життєдіяльності сучасних старшокласників. Можна сказати, що відбувається становлення екранної культури. З кожним роком зростає кількість (особливо серед дітей і підлітків) тих, які вільний час проводять біля комп’ютера. Вони вважають читання менш престижним заняттям, ніж робота з комп’ютером. Проте найчастіше молодь пов’язує комп’ютер не із зручністю, швидкістю отримання потрібної інформації, а дивиться на нього як на один із засобів розваги, проведення дозвілля [13, 35].

     Обмеження читання призводить до того, що сучасні діти не розуміють змісту друкованого речення. Багато з них сприймають тексти тільки у форматах СМС та Інтернет повідомлень [13, 36].

    Проте ставлення до читання - важлива характеристика, і вона свідчить як про те, що в цілому позитивне відношення у школярів до читання зберігається, так само як і про те, що навчальні навантаження, часто формальне, схоластичне викладання літератури, укупі з іншими факторами призводять до того, що відбувається відторгнення від читання в старших класах. Чим старше школяр, тим більше "ділове" читання за шкільною програмою "тіснить дозвільний, не залишаючи часу на читання улюблених книг і просто на можливість поміркувати над новою книгою, отримати радість від самого процесу вільного читання[9, 96].

    Практично усі  соціологічні опитування засвідчують  той факт, що левова частка  в структурі читання сучасних  підлітків припадає на «шкільне»  читання (обов’язкове, програмне,  «ділове»), яке залишається необхідною  передумовою навчального процесу.  Бібліотекарі стверджують, що 80–90 % замовлень, зроблених школярами у громадських бібліотеках, зумовлені саме навчальними мотивами [15, 64]: по-перше, потребою опанувати ті чи інші знання, отримати необхідну для підготовки до уроку інформацію з різних предметів (найчастіше йдеться про гуманітарні дисципліни – історію, літературу, філософію, соціологію тощо); по-друге, потребою прочитати визначені шкільною програмою твори художньої літератури – що української, що зарубіжної, і знову ж таки задля «звітності» перед вчителем. Отже, обираючи книгу, юний читач часто виходить не з власних бажань та інтенцій, а з дидактичних приписів.

    Характерною особливістю  нинішнього читання старшого  школяра є зростання попиту  на навчальну, довідкову та  нормативно – правову літературу. Соціологічні дослідження свідчать, що ставлення до навчання старшокласників,  ліцеїстів стало серйознішим  і відповідальнішим. Адже свій  майбутній добробут вони тісно  пов’язують з освітою. Тобто  вибір літератури диктується  суто прагматичною метою –  навчанням. Звідси – читання  навчальної, наукової літератури  і зниження інтересу до читання  «для душі», загального, духовного  розвитку, підвищення культурного  рівня особистості. Мотивом звернення  людини до бібліотеки є потреба  в інформації, що виникає у  зв’язку з навчанням, науковою  і професійною діяльністю, побутом,  організацією дозвілля тощо. Соціологічні  дослідження свідчать, що перше  місце серед мотивів посідає  нормативно – прагматичне читання,  тобто читання, пов’язане з  навчанням[13,36].

    Звісно, ніхто не заперечуватиме значення навчального читання: воно дає можливість школярам отримувати певну «суму знань», а дітям із сімей «нечитачів» хоча б в такий спосіб таки долучитися до читання. Непокоїть те, що чим далі, тим виразніше коло читання сучасної дитини формується лише з програмних – отже обов’язкових – творів, а дитина звикає, що книжка слугує лише за інструмент для виконання завдання чи написання реферату. Адже прочитане з обов’язку не може дати справжньої поживи ні для розуму, ні для душі, до того ж обмежує ініціативність і креативність дитини у процесах самоосвіти і самовдосконалення[15,62].

    Якщо навчальне  читання не є для дитини  осмисленим, визначається лише метою  «треба», а не «цікаво», якщо  вона не бачить зв’язку між  змістом книги, прочитаної для  виконання домашнього завдання, і власними інтересами чи відомими  їй людськими проблемами, воно  перетворюється на «псевдочитання» – механічне вправляння без насолоди і внутрішнього задоволення. Більше того, воно шкодить читанню як такому, бо позбавляє його аури привабливості, унеможливлює бажання дитини проводити з книжкою дозвілля [19,5].

     У середньому ж близько третини старшокласників відповіли "люблю читати, але не вистачає часу", і майже кожен третій вибрав відповідь "коли читаю, люблю почитати що-небудь легке, розважальне". В уподобаннях сучасного  старшого школяра домінує розважальна література, що набуває широкого розповсюдження. Значна частина старшокласників демонструє свою прихильність до «легкої» книги, книги «для відпочинку», тобто більшість читачів звертається до літератури з метою психологічного захисту, зняття напруження. Якщо ж подивитися на репертуар читання старшокласників в цілому, то близько 40% у ньому становить переважно література розважального характеру, тоді як книги науково-пізнавальні книги займають вдвічі менше (21%) [17, 7].

     У старшому  віці коло читання хлопчиків  і дівчаток, у міру дорослішання, все більше різниться: у хлопчиків  і юнаків все більш популярною  стає літературі про ; спорті, техніці, комп'ютерах, у дівчаток, а стають популярними романи  про любов. Серед читання юнацького віку переважають молодіжні, а також жіночі журнали, орієнтовані на розвагу цієї аудиторії. Їх читають перш за все дівчинки, тоді як хлопчики віддають перевагу іншим - спортивні та технічні видання (про автомобілі, комп'ютери та ін.) Пізнавальні журнали читаються сьогодні значно рідше[16, 20] .

2.1 Продуктивний досвід формування читацької культури у старшокласників в школах Житомирської області

    Необхідною передумовою  покращення якості загальної  середньої освіти є вимірювання  сформованості читацьких умінь  учнів. Адже уміння читати –  здатність учнів використовувати  зміст прочитаного для досягнення  власних цілей, розвитку їх  знань і можливостей, активної  участі в житті суспільства.  Саме тому вимірювання читацьких умінь учнів старшої школи потребує особливої уваги[23, 3].

     Вимірювання  розглядається як формалізований  процес оцінювання, який закінчується  кількісною оцінкою, а педагогічне  вимірювання як оцінювання навчальних  досягнень. Вимірювання – необхідна  передумова покращення якості  загальної середньої освіти[23,4].

     З метою вивчення читацьких інтересів у молоді, зокрема такої її категорії, як учні старших класів Житомирської області, було проведено дослідження. Дослідження  виходили з того, що учнівська молодь повинна володіти не тільки відповідним обсягом знань й 
інформації з літератури, а й певними навичками її оцінки,    аналізу, систематизації, вміннями застосовувати знання з прочитаного на практиці. Все це є невід'ємною складовою такого об'ємного поняття як читацька культура. 
    Питання анкети були складені таким чином, щоб з відповідей можна було одержати дані про читацькі інтереси, кругозір, смаки та потреби молодих людей, їх прагнення до участі у літературній діяльності.

     За результатами опитування 54% учнів віддали перевагу літературі історичного та філософського змісту. Їх увагу привернули такі твори, як «Майстер і Маргарита» М.Булгакова, "Самопізнання" М.Бердяєва. У той же час 23% респондентів віддали перевагу фантастичній та науково-пригодницькій літературі. Вони виділили ті твори, що визначаються науковістю, написані високохудожньою літературною мовою. З   числа    всіх    опитаних  респондентів 16% виявили бажання читати літературу зі складною фабулою сюжету, з елементами гумору й сатири, з установкою на напружену інтелектуальну діяльність. 7% опитаних школярів виявили бажання читати детективи ( див. додаток 1).

   Проте у  значної частини школярів відсутня елементарна бібліографічна грамотність. Цей недолік проявився в неуважності до авторів прочитаних творів, у неточності передачі назви книги, в невмінні самостійно вибрати книгу за її основними ознаками. Оскільки чітка система читання відсутня, багато учнів при виборі літератури для позакласного читання керується випадковими порадами або вибирає навмання книгу. Судження школярів про прочитану книгу часто виявляються стандартними, позбавленими почуття, особистісного ставлення. Відставання емоційності, культури почуттів від рівня інтелектуального розвитку проявляються досить часто у процесі опитування. Тим часом відомо, що знання, не зігріті почуттям, творчо не перероблені, залишаються холодними знаннями й на духовність особистості не впливають. Звідси висновок: у таких учнів немає справжнього читацького інтересу, такого потягу до читання, яке викликає співчуття, співпереживання, робить процес читання творчим. 
  Невтішним залишається те, що школярі майже повністю відмовилися проводити своє дозвілля з книгою, всього 2% опитаних проводять свій вільний час з книгою, 9% старшокласників використовують свій вільний час у корисних цілях, вони  допомагають батькам, 29% найкращим відпочинком вважають перегляд телепередач,  30% респондентів свій вільний час проводять за моніторами комп’ютерів і такий же показник 30% опитаних віддають перевагу рухливим іграм, таким як футбол, баскетбол, настільний теніс (особливо серед юнаків) та гімнастика, танці (серед дівчат)  (див. додаток 2).

   В ситуації, що склалася, є свої об'єктивні причини. У тих складних економічних умовах, у яких знаходиться наша держава, дітям часто не до читання. Однак навіть незначний вільний час, який мають діти, часто витрачається непродуктивно. У книги, яка довго була основним джерелом інформації та популярним засобом дозвілля, з'явились могутні суперники. Ними стали  комп’ютери, телебачення, відео. Біля телевізора проводять більшу частину вільного часу батьки, тут же й діти, часто без розбору, дивляться всі передачі підряд[5, 21] .

   Так аналізуючи відповіді старшокласників можна сказати, що майже всі старші школярі, незважаючи на шкільне навантаження  мають вільний час. Тільки  9 з 54 школярів Житомирської гімназії відповіли, що у них немає вільного часу.  Таке ж запитання пропонувалися старшокласникам Камя'нської загальноосвітньої середньої школи ǀ -ǀǀǀ ступенів Олевського району Житомирської області, де всі одноголосно відповіли, що мають. На запитання «Чим займаєтесь у вільний час?» значна частина старшокласників, як і міста, так і області відповіли, що грають комп’ютерні ігри. Також популярним заняттям  серед молоді Житомирської області є перегляд телепередач. Учні Житомира полюбляють у вільний час займатися спортом,  проте бажання  грати у спортивні ігри у старшокласників області прослідковується у меншій кількості. Зате школярі області більше часу приділяють корисній праці, тобто допомагають батькам, чим школярі міста. І, нажаль, тільки один з усіх опитаних школярів Кам'янки своє дозвілля проводить з книжкою, на відміну від житомирських школярів, де 8 з 54 опитаних люблять читати (див. додаток 3).

   Аналізуючи анкети дозвілля школярів, можна зробити висновок, що школярі відмовляються від книги, як засобу відпочинку. Час, який учень проводить з книжкою дуже обмежений та незважаючи на це старшокласники Житомира читаю більше, ніж старшокласники області, де показник юнацького дозвілля з книгою катастрофічний.

    Значна кількість респондентів була віднесена мною до категорії читачів з низьким рівнем "критично-теоретичної" діяльності. Оцінюючи складні літературні твори, особливо ті, що мають філософсько-психологічний характер,  майже опитаних підійшли до них дещо поверхово. Так, у творі "Майстер і Маргарита" М.Булгакова увагу читачів у першу чергу привернув захоплюючий сюжет з курйозними ситуаціями, що відбуваються з головними героями твору. Добре ознайомлені з творами шкільної програми І. Франка "Украдене щастя", І. Котляревського "Енеїда", І.Карпенка-Карого "Сто тисяч", "Хазяїн" та іншими старшокласники не змогли піднятися на висоту психологічного сприйняття їх    з позицій сьогоднішнього прочитання, дати ґрунтовний аналіз стильової манери оповіді письменників.

     Проаналізувавши відповіді школярів на запитання «Чим саме для вас є читання?»  можна зробити висновки, що більшість старшокласників Житомира ( 23 з 54 опитаних) при читанні керуються пізнавальними мотивами. Читання для них це можливість пізнати щось нове, що може знадобитися у житті . 17 учнів дали відповідь, що ціль читання для них, це спосіб розвинути свої інтелектуальні здібності, розширити свій інтелектуальних горизонт. І   для 15 старшокласників читання служить як засіб відволіктися від проблем сьогодення, одержати задоволення, емоційну підтримку.