Закон самосохранения

ст. 08-2. "Витрати, що не збільшують вартості основних засобів". 
II. Виробничі запаси: 
ст. 10-2. "Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі"; 
ст. 10-6. "Інші матеріали"; 
ст. 12. "Малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП)". 
III. Витрати на виробництво: 
ст. 20. "Основне виробництво"; 
ст. 25. "Загальновиробничі витрати"; 
ст. 26. "Загальногосподарські витрати"; 
ст. 29. "Обслуговування виробництва і господарства". 
IV. Готова продукція, товари і реалізація: 
ст. 43. "Комерційні витрати", 
г) включити ці вартості в ст. 04 "Нематеріальні активи", 
д) визначити ліквідність ресурсів СУ і СП. 
Таким чином, вартість оборотних коштів зменшиться, а вартість основних засобів збільшиться з усіма витікаючими з цього позитивними явищами. 
Наявність і стан ресурсів, що входять до складу нематеріальних активів, впливають на основні параметри організації - продуктивність, мікроклімат у колективі, зацікавленість, професійну підготовку, науково-технічний потенціал, взаємодію із зовнішнім середовищем, перспективи розвитку та імідж. Ресурси поділяють на швидко-середньо-і важкореалізоване. У табл. 3.6 приведені складу основних ресурсів, що входять в додаткову частину нематеріальних активів, і їх реалізація. 
Таблиця 3.6. Ресурси, що входять до складу додаткової частини нематеріальних активів 
Набір додаткової частини нематеріальних активів Ресурси нематеріальних активів реалізовуються 
 
За результатами табл.3.6 і з урахуванням ріс.3.11 можна оцінити переважну реалізовуваність набору додаткової частини нематеріальних активів (табл.3.7). 
Таблиця 3.7. Реалізовуваність набору додаткової частини нематеріальних активів

Набор добавочной части нематериальных активов	Преобладающая реализуемость
Методы осуществления управленческих и производственных функций	Средняя
Профессионализм персонала	Средняя
Информация	Средняя
Связи	Быстрая
Умения, навыки и опыт	Средняя

 

Набір додаткової частини нематеріальних активів Переважаюча реалізовуваність 
Методи здійснення управлінських і виробничих функцій Середня 
Професіоналізм персоналу Середня 
Інформація Середня 
Зв'язку Швидка 
Вміння, навички і досвід Середня 
Реалізовуваність ресурсів розглянута стосовно до наступним потенційним покупцям: 
• організаціям, що працюють у тій же сфері діяльності; 
• консультаційним фірмам, що формує свої бази даних і знань; 
• окремим фізичним особам. 
Наявність покупця дає можливість обговорити питання про ліквідність акцій, випущених під весь розширений набір нематеріальних активів. У загальному вигляді ліквідність - це здатність організації перетворювати статті активу в гроші для своєчасної оплати своїх зобов'язань по пасиву. В рамках загальної ліквідності велике значення має ліквідність акцій (ЛА) організації. ЛА розглядається в двох аспектах: ЛА на фондовій біржі і ЛА в організації. ЛА на фондовій біржі визначається можливістю реалізації акцій за готівковий або безготівковий розрахунок протягом певного часу. На фондовій біржі відпрацьовується свій механізм ціноутворення, лише опосередковано пов'язаний з ЛА в самій організації. Остання визначається величиною дивідендів, що виплачуються на акції, і вартістю майнового комплексу організації. 
Збільшення вартості майнового комплексу організації за рахунок нової вартості нематеріальних активів вимагає або перерахунку вартості акцій, або випуску нової партії акцій (вторинна емісія). 
Оцінка вартості додаткової частини нематеріальних активів може бути здійснена за допомогою трьох методів: 
• функціонально-вартісного аналізу, 
• експертного, 
• статистичного. 
Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) - це метод системного дослідження функцій об'єктів управління (технічних, технологічних, біологічних і соціальних), спрямований на забезпечення необхідних споживчих властивостей об'єктів управління і оптимальних витрат на їх реалізацію на всіх етапах життєвого циклу. 
Статистичні методи засновані на зборі, обробці та аналізі статистичних матеріалів, отриманих як в результаті реальних дій з купівлі-продажу ресурсів інтелектуальних активів, так і вироблених штучно шляхом статистичного моделювання на ЕОМ. 
Експертні методи засновані на обробці даних, отриманих від групи професійних експертів-оцінювачів. Існують чотири основні напрямки експертних методів з оцінки вартості ресурсів нематеріальних активів: 
• простий ранжування (метод переваги), 
• завдання вагових коефіцієнтів, 
• послідовних порівнянь, 
• парних порівнянь. 
Страхування можливих змін стану ресурсів добре продумано в умовах "ІНКОТЕРМС-90" 1, які визнаються в якості міжнародних торгових стандартів при укладанні контрактів купівлі-продажу. Страхування є не тільки необхідним при настанні страхових випадків, але і замінює відчуття невизначеності на стан спокійної впевненості. Почуття впевненості дозволяє керівнику організації проводити більш активні заходи, йти на укладення додаткових договорів. 
Від стабільності організацій до стабільності суспільства - це професійний результат реалізації закону самозбереження. 
_______________________________________ 
1 Звід міжнародних правил тлумачення торговельних термінів, прийнятих Міжнародною торговельною палатою в 1936 р., який доповнювався і змінювався в 1953, 1967, 1976, 1980 і 90-х роках. 
  
Резюме 
  
• Теоретичною основою для аналізу загального стану організації є закон самозбереження: - кожна матеріальна система (організація, колектив, родина) прагне зберегти себе (вижити) і використовує для досягнення цього весь свій потенціал (ресурс). 
• Для аналізу положення організації дуже важливим показником є ​​рівень самозбереження. Становлять практичний інтерес сім рівнів самозбереження. 
• При роботі з зовнішнім середовищем можуть використовуватися чотири стратегії: пасивно-індивідуальна, пасивно-колективна, активно-індивідуальна і активно-колективна. Пасивно-індивідуальна стратегія заснована на чеканні партнерів і пропозицій, для заповнення вільних ніш у діяльності сторонніх організацій. Пасивно-колективна стратегія заснована на зацікавленості чи держави якого-небудь суспільства в розвитку визначеної сфери виробництва товарів, послуг, інформації, знань у якій-небудь області. Активно-індивідуальна стратегія - це стратегія постійного пошуку фірми своєї ніші в науці, технології та інформації. Активно-колективна стратегія передбачає створення керівником власної інфраструктури під власну організацію (організація-лідер). 
• Утриматися на заданих рівнях самозбереження компанії допомагає страхування ресурсів і ризиків. Зменшуючи потенціал організації на суму страхових внесків, керівник істотно збільшує стабільність (сталість) цього потенціалу. 
• Страхування ризиків по всьому управлінському і виробничому ланцюжку діяльності фірми може істотно збільшити страхове поле і зменшити кількість кінцевих ризиків. Це вигідно як страхувальникам, так і страховикам. Для комплексного страхування юридичної особи необхідно реалізувати дев'ять галузей страхування. 
• Досить добре відпрацьована методика аналізу та оцінки майнового і технологічного комплексів. Великі успіхи досягнуті в аналізі та оцінці персоналу та інтелектуальної власності, пов'язаної з технологією. 
• Для оцінки вартості нематеріальних активів застосовуються методи: функціонально-вартісний аналіз (ФВА), статистичні і експертні.

 

Філософія розвитку 
Закон і принципи розвитку 
Бізнес-план - основа ефективної реалізації закону розвитку 
  
Філософія розвитку 
  
Розвиток - це необоротна, спрямована, закономірна зміна матерії і свідомості. Розрізняють дві форми розвитку: 
• еволюційну, пов'язану з поступовими кількісними і якісними змінами (зміна свідомості сполучається зі змінами матерії); 
• революційну, що характеризується стрибкоподібним неусвідомленим переходом від одного стану матерії до іншого, або стрибкоподібним зміною свідомості без відповідного зміни базису. 
Виділяють прогресивний і регресивний розвиток. Прогресивний розвиток - це перехід від нижчого до вищого, від менш до більш досконалого, регресивне - це деградація, зниження рівня знань і відносин, перехід до вичерпали себе раніше або вже пройдених формам і структурам. 
Прогрес і регрес тісно пов'язані між собою і складають діалектичну єдностей?. Без регресу немає прогресу, а без прогресу немає регресу. 
Розвиток організацій обумовлений наступними чинниками: 
• змінами зовнішнього середовища (економіка, політика, етика, культура та ін), 
• змінами внутрішнього середовища (переміщення працівників, перехід на нові технології та ін); 
• потребами та інтересами людини і суспільства (потреба в самовираженні і самовиявлення людини, потреба в додатковому продукті суспільства й ін); 
• старінням і зносом матеріальних елементів (устаткування, людини, технології); 
• змінами екології (забруднення або очищення середовища, скорочення чи збільшення флори і фауни); 
• технічним прогресом; 
• глобальним станом світової цивілізації. 
Розвиток засновано на життєвому циклі будь-якої матеріальної системи (рис. 3.12), який включає вісім взаємозалежних етапів: поріг нечутливості (Е1), впровадження (Е2), зростання (Е3), зрілість (Е4), насичення (Е5), спад (Е6) , крах (Е7) і ліквідація чи утилізація (Е8) (рис. 3.12).

 

 

 

 

 

 

Рис.3.12. Динаміка розвитку матеріальної системи 
Вісім етапів включають як прогресивне, так і регресивний розвиток. Тангенс кута нахилу кривої на етапах впровадження, росту, зрілості спаду і краху визначає приналежність розвитку до еволюційної або революційної формі, спаду або підйому. Значення кута в діапазоні 50 - 60 ° свідчить про революційну форму розвитку, діапазон 10 - 30 ° - еволюційної формі розвитку, проміжний діапазон 30 - 50 ° - це період поступового переходу до перерахованих форм, діапазон 0 - 10 ° - це стабілізація або зміна запасів . Позитивне значення тангенса свідчить про підйом, а негативне - про спад. 
  
Закон і принципи розвитку 
  
Закон розвитку формулюється так: кожна матеріальна система прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу. 
В аналітичному виді даний закон записується:

 

де R j - потенціал системи на етапі j життєвого циклу; 
R ij - потенціал (ресурс) системи в області i (економіка, політика, фінанси) і на етапі у; 
K j - ваговий коефіцієнт впливу кожного попереднього потенціалу етапу на наступні; 
F j - функція цього впливу; 
R max - заплановані результати по конкретних видах діяльності (у бізнес-плані або в інших документах). 
Перша формула в співвідношенні (3.7) розраховує потенціал системи на кожному етапі життєвого циклу. Як згадувалося в § 3.1 і 3.3, основу потенціалу організації складають матеріальні та нематеріальні ресурси. Друга і третя формули в співвідношенні (3.7) визначають найбільш прийнятний коефіцієнт впливу К j кожного попереднього потенціалу етапу на наступні шляхом підбору функції Fj. Конкретні дані по цим формулам розраховуються симплекс-методом і методом найменших квадратів (в цілому механізм обчислення по співвідношенню (3.7) ще не розроблений). 
Закон розвитку спирається на ряд принципів: інерції, еластичності, безперервності і стабілізації. 
Принцип інерції (чи запізнювання) полягає в тому, що зміна потенціалу системи R, починається через деякий час (7з) після початку впливів змін у зовнішнім чи внутрішнім середовищі і продовжується якийсь час (Гц) після їх закінчення (рис. 3.13).

Ріс.313. Потенціал системи при впливі Тз - час запізнювання, Тп - час продовження 
В організаціях інерція виявляється у функціонуванні застарілого устаткування, у використанні застарілих знань і навичок, в діяльності віджилих організаційних структур. Інерція дуже властива людині незалежно від її віку. Вона проявляється в традиціях, обрядах, стереотипах мислення, нормах поведінки. 
Принцип еластичності полягає в тому, що швидкість (Сп) зміни потенціалу системи R j залежить від самого потенціалу R j, тобто:

 

Швидкість зміни потенціалу чи суми ресурсів визначається кутом підйому  або спаду кривої зміни ресурсу  в зоні еластичності (рис. 3.13). Якщо кут  малий, то говорять про малу еластичності системи, тобто система не дуже сприйнятлива до впливів і малі впливи можуть пройти повз неї непомітно. Якщо кут великий, то говорять про велику еластичності системи, її активної сприйнятливості. На практиці еластичність системи оцінюють у порівнянні з іншими системами виходячи зі статистичних даних класифікацій. 
Різні організації по-різному реагують на одні й ті ж події в залежності від професіоналізму персоналу, технічного, організаційного і культурного рівня самої організації. 
Приклади поведінки організацій з високою еластичністю: 
• при стрибкоподібному збільшенні попиту на продукцію організація швидко задіює резервні потужності і залучає суміжні організації; 
• при різкому довгостроковому зменшенні попиту на продукцію працівники організації в короткі терміни розробили, освоїли і стали випускати нову продукцію, що користується великим попитом. 
У табл. 3.8 наведені фактори, що сприяють збільшенню або зменшенню еластичності в організації. 
Таблиця 3.8. Фактори що впливають на еластичність організації

Эластичность организации
Увеличение	Уменьшение
Университетская подготовка основного  персонала	Профессиональная подготовка основного  персонала
Универсализация производства	Специализация производства
Резервирование (страхование)	Работа на всех производственных мощностях
Изоляция от внешней среды (создание собственной инфраструктуры)	Сильная зависимость от внешней  среды
Унификация изделий и их состыковка с другими	Полная свобода на габариты и  характеристики изделий
Введение ГОСТов и ОСТов	Отсутствие обязательных норм
Ротация кадров	Сокращение текучести кадров

Принцип безперервності полягає в  тому, що процес зміни потенціалу системи Rj йде безупинно, міняються лише швидкість і знак зміни. Удавана  дискретність (переривчастість) зміни потенціалу системи часто пояснюється поглядом з боку, коли не помічається поточна робота, яка веде (трансформуються) до нової якості або кількості. 
Наприклад, організації 28 березня отримала кредит на 2 млн. руб., Який був зарахований на її розрахунковий рахунок у банку. Чи збільшився її потенціал? Звичайно ні, так як в рядку балансу "кредиторська заборгованість" з'являється число 2 млн. руб. 
Однак якщо організація буде успішно використовувати цей кредит, то її потенціал буде поступово (безперервно) рости. 
Принцип стабілізації полягає в тому, що система прагне до стабілізації діапазону зміни потенціалу Системи R j. Цей принцип заснований на відомій потребі людини і суспільства до стабільності. 
На рис. 3.12 ресурс системи зазнав значних змін, а в кінці, на етапах краху і ліквідації, ресурс зменшується до нуля. Поліпшення роботи організації та розширення етапу стабілізації повинно проводитися професійно за рахунок ряду факторів, у тому числі за рахунок підключення нових ресурсів на кожному етапі розвитку продукції (рис. 3.14, в якому для простоти використані тільки три етапи життєвого циклу: впровадження (Е2), насичення (Е5) і спад (Е6)).

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.14. Динаміка розвитку стабільної матеріальної системи 
Стабілізація здійснюється включенням нової продукції в діяльність організації. Так, не чекаючи спаду продукції А, необхідно включити в діяльність організації нову продукцію Б, а потім аналогічно продукцію В і продукцію Г. При цьому утворюється зона стабілізації ресурсів, позначена на малюнку жирними лініями. 
Виходячи з розглянутого принципу для стабілізації професійного рівня персоналу організації необхідно створити систему постійного навчання співробітників. Якщо такого навчання немає, то цей процес все одно буде йти, але спонтанно і неефективно. 
Спеціальні види страхування також можуть використовуватися для стабілізації потенціалу організації (див. § 3.3). 
Успішний розвиток і ріст організації можуть привести до синдрому великого бізнесу, що характеризують наступні ознаки: 
• украй централізований і набряклий апарат керування; 
• всеосяжна система спеціальних форм і процедур для прийняття звичайних, повсякденних рішень; 
• ріст числа всякого роду нарад для вироблення таких рішень; 
• передача рішень і відповідальності з одного відділу в інший. 
Отже, результатом прогресивного розвитку може стати синдром великого бізнесу. Зняти цей синдром дозволяють методи регресивного розвитку (див. початок даного параграфа) шляхом руху назад до більш простих структур. Тут можна навести відому приказку про те, що "краще - ворог хорошого". 
Закон розвитку відноситься до об'єктивних законів організації. Тому в практиці його реалізації є три варіанти. 
Перший варіант: керівник і підлеглі нічого не знають про закон розвитку. 
Результат стихійного дії закону. У будь-якій організації у керівників і персоналу постійно відчувається прагнення убезпечити себе шляхом нарощування ресурсів на всяк випадок. І це прагнення дуже зрозуміло і життєво. У кожній родині є одяг, книги, посуд і т.д., які використовуються дуже рідко, а деякі не використовуються з дня покупки. Наші знання, отримані в інститутах і університетах, також частково є баластом і поступово забуваються. А на цю продукцію були витрачені чималі ресурси. Таким чином, за замовчуванням йде процес безсистемного нарощування потенціалу. Так, на етапі впровадження (див. рис.3.12, етап Е2) у працівників і керівників будь-якої організації сильні романтичні уявлення про майбутній конкурентній здатності та прибутковості їх продукції. Це буде підштовхувати до інтенсифікації і розширення виробництва, залученню додаткових інвестицій. Характер нахилу кривої впровадження буде наближатися до революційної формі (див. початок параграфа). Вантаж накопиченого потенціалу в організації знизить її маневреність або навіть не дозволить їй вийти на етап зростання, і коефіцієнт етапу Е3 буде дуже малий. Витративши всі ресурси, компанія може перервати свій життєвий цикл. 
Другий варіант: керівник знає про закон, а його підлеглі немає. 
Результат дії закону. Основу діяльності керівника буде складати бізнес-план, в рамках якого розробляється ресурсне забезпечення по етапах життєвого циклу продукції. Тому запасів практично не повинно бути. Відсутність запасів буде сприйматися персоналом болісно і персонал буде вживати заходів по їх створенню. У керівників, спеціалістів і робітників ряду організацій завжди є непорушний запас ресурсів, з яким вони почувають себе більш впевненими. Однак ці запаси потребують додаткових площ, охорони, і т.д. У професійного керівника дуже важке завдання - переконати підлеглих у непотрібності додаткових ресурсів. Таким чином, цей варіант дуже важкий для керівника. Результати дії закону розвитку будуть залежати від ряду факторів, у тому числі від стилю управління, авторитету керівника, зацікавленості працівників. 
Третій варіант: керівник і підлеглі знають про закон розвитку і можуть ним управляти. 
Результат дії закону буде проявлятися в зниженні собівартості виробництва і збільшенні оборотності оборотних коштів. При цьому весь персонал в рамках своїх повноважень і відповідальності вносить свій внесок у позитивну дію закону. Практично реалізуються плани поставок сировини, обладнання, комплектуючих виробів в конкретний час, на конкретне місце. Наприклад, реалізується метод виробництва "з коліс", коли всі необхідні вироби для виробництва привозять від постачальників в необхідні час і місце. При такому методі компанія може істотно зменшити складські приміщення і число обслуговуючих їх працівників. 
• Приклад. Фірма "Світ захоплень" (ЗАТ) працює три роки. Основна діяльність - оптова торгівля різними виробами для професійних і початківців колекціонерів або моделістів. В асортименті фірми є всілякі пластикові набори моделей для склеювання, набори мозаїки для дітей і дорослих, інші товари для цікавого дозвілля. 
Фірма - найбільший постачальник такого товару на російському ринку. Добре налагоджені зв'язки з постачальниками з Англії, Бельгії, Німеччини і США дозволяють доставляти на російський ринок великий асортимент подібної продукції і роблять цю фірму вельми конкурентоспроможною. 
За два роки роботи фірма зайняла міцні позиції серед оптових покупців різних міст Росії та придбала широку популярність і хорошу репутацію. Здавалося, все і далі буде йти добре і турбуватися нема про що. 
При підведенні підсумків за другий рік з'ясувалося, що зростання торгового обороту в порівнянні з першим склав лише 3% при зростанні закупівель в 30%. Істотно сповільнилися темпи реалізації товару. Якщо раніше склади фірми були практично порожніми за два тижні до приходу нової поставки, то тепер на складах залишаються контейнери з нереалізованою продукцією. 
Була різко посилена рекламна кампанія в формі проведення телевізійних конкурсів, виставок та інших заходів. Однак ефект виявився дуже незначним. Керівник фірми зрозумів, що відбулося швидке насичення ринку і обсяги продажів вже неможливо різко збільшити. Він прийняв рішення почати освоювати і розвивати нові області ринку, також пов'язані з інтересами колекціонерів та моделістів. Поштовхом до цього послужило відвідання ним двох міжнародних торговельних виставок. У плані реалізації нового підходу до стратегії фірми керівник змінив головного менеджера із зовнішніх зв'язків і ввів до складу засновників людини, чиї фінансові можливості та інтереси збігалися з основними цілями фірми. Потім був складений план подальшого напрямку розвитку і вкладення коштів з метою отримання найбільшого прибутку. 
В результаті керівник став більш уважно стежити за розвитком подій і в залежності від ситуації коректувалася діяльність фірми. 
У даній ситуації закон розвитку був зрозумілий керівником скоріше інтуїтивно. І це сталося вчасно, до того, як фірма зайшла в глухий кут. У керівника ще був час виправити становище і знову вийти в зону стабілізації ресурсу системи, (див. рис.3.14). • 
Бізнес-план - основа ефективної реалізації закону розвитку 
Бізнес-план є правонаступником відомого серед багатьох поколінь економістів колишнього СРСР промфинтехплана (промислово-фінансового технологічного плану). Однак промфинтехплана - це суто технократичний документ, розрахований тільки на фахівців, а бізнес-план - це з'єднання фонової (пояснювальної) інформації-популізму зі строгою системою розрахунків промфинтехплана. Він розрахований на широке коло фахівців, кожний з яких знайде в ньому цікавлячу його інформацію. 
При складанні бізнес-плану застосовуються різні активізують методи, наприклад, "мозкова атака", "питання і відповіді". 
Наведемо набір активізують питань для складання бізнес-плану: 
• Чи можна отримати той же результат, не використовуючи даний продукт? 
• Чи можна досягти тих же результатів, взагалі не роблячи цієї роботи? 
• Чи можна зробити продукт або роботу більш легкими? 
• Чи можна зробити що-небудь для прискорення процесу? 
• Чи можна зробити це більш приємним? 
• Чи можна знайти не псуються або більш міцну форму? 
• Чи можна зробити це безпечнішим? 
• Чи можна зробити це більш корисним? 
• Чи можна зробити це зручнішим? 
• Чи можна зробити це більш чистим і акуратним? 
• Чи можна зробити це надійнішим? 
Особливості бізнес-плану для формування результатів діяльності організації полягають у наступному: 
• процес складання плану і детальний аналіз, який передує його написання, змушують неупереджено і безпристрасно поглянути на нову справу у всіх його деталях; 
• кінцевий продукт плану - це готовий результат, який допомагає керувати організацією і довести справу до успішного завершення; 
• бізнес-план - це хороший спосіб довести ідеї керівника до відома інших людей. 
Типова структура бізнес-плану включає наступні розділи: 
1. Титульний аркуш 
а) Назва та адреса фірми 
б) Імена та адреси засновників 
в) Суть запропонованого проекту 
г) Вартість проекту 
д) Посилання на секретність 
2. Вступна частина: основні положення запропонованого проекту (3-4 сторінки) 
3. Аналіз стану справ у галузі 
а) Поточна ситуація і тенденції її розвитку 
б) Потенційні конкуренти 
в) Потенційні споживачі 
4. Істота пропонованого проекту 
а) Продукти 
б) Послуги 
в) Приміщення під офіс; обладнання для нього 
г) Адміністративний і виробничий персонал 
д) Відомості про самого підприємця і його партнерів 
5. Виробничий план 
а) Опис виробничого процесу та перелік операцій, які передбачається доручити субпідрядникам 
б) Виробничі приміщення 
в) Верстати, обладнання 
г) Постачальники сировини 
6. План маркетингу 
а) Ціни 
б) Канали збуту 
в) Реклама 
г) Прогноз нової продукції 
д) Цільові показники 
7. Організаційний план 
а) Форма власності 
б) Відомості про партнерів чи основних пайовиків 
в) Міра відповідальності партнерів (пайовиків) 
г) Відомості про членів керівного складу 
д) Організаційна структура, розподіл обов'язків 
8. Оцінка ризику 
а) Слабкі сторони свого підприємства 
б) Імовірність появи нових технологій 
в) Альтернативні стратегії 
9. Фінансовий план 
а) План витрат і доходів 
б) План грошових надходжень і платежів 
в) Балансовий план 
г) Точка окупності 
д) Джерела і використання коштів 
10. Додатки 
а) Листи 
б) копії контрактів, ліцензій і т.п. 
в) Прейскуранти постачальників 
Бізнес-план служить важливим інструментом отримання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів. 
• Додаток 
Основний набір питань при складанні бізнес-плану 
А. Опис бізнесу 
1. Чому ви впевнені в успіху свого підприємства? 
2. Чи маєте ви досвід підприємницької діяльності? 
3. У чому полягає "родзинка" вашого підприємства? 
4. Консультувалися ви з фахівцями з менеджменту? 
5. Яка вартість вашого підприємства? 
Б. Опис товару 
1. Характеристика товару 
2. Чим відрізняється ваша продукція від продукції конкурентів (якість, ціна, обсяг)? 
В. Характеристики ринків 
1. Тенденція зміни попиту на ринках. 
2. На яких з них ваша фірма вже представлена? 
3. Які використовувані вами торговельні умови (ІНКОТЕРМС)? 
4. Як розширити коло покупців? 
Г. Конкуренція 
1. Яка команда є вашим найближчим конкурентом? 
2. В якому стані їх справи - стабільні, на підйомі або йдуть на спад? 
3. У чому ви розраховуєте їх перевершити? 
Д. Управління 
1. Послужний список засновників. 
2. Досвід роботи в даній області. 
Є. Персонал 
1. Скільки людей вам потрібно зараз, через п'ять років? 
2. Яка стратегія підтримки професіоналізму? 
3. Які додаткові виплати ви плануєте робити для працівників? 
Ж. Використання кредиту, капіталу акціонерів та очікуваний від нього ефект 
1. Що конкретно буде придбано? 
2. У що обійдеться ця покупка? 
3. Яку ви збираєтеся отримати чистий прибуток через 1 рік? Через 5 років? 
  
Резюме 
  
• Розвиток - це необоротна, спрямована, закономірна зміна матерії і свідомості. Розрізняють дві форми розвитку: еволюційну і революційну. Виділяють прогресивний і регресивний розвиток. 
• Формулювання закону розвитку: кожна матеріальна система прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу. Закон розвитку спирається на принципи інерції, еластичності, безперервності і стабілізації. 
• Успішний розвиток і ріст організації можуть привести до синдрому великого бізнесу. 
• Бізнес-план є правонаступником відомого серед багатьох поколінь економістів колишнього СРСР промфинтехплана (промислово-фінансового технологічного плану). Бізнес-план - це з'єднання фонової (пояснювальної) інформації-популізму зі строгою системою розрахунків промфинтехплана.