Стратегія підприємства

    Вступ

    Третій біржовий ринок - це міжбанківський світовий валютний ринок, дуже популярний зараз ринок Forex. Forex або FX - це абревіатура від англійського "FOReign EXchange", тобто, дослівно, "іноземна обмін". Це стійкий вислів для позначення обміну валют і ці два англійські слова можна бачити на будь-якому обмінному пункті в будь-якій країні. Цей ринок наймолодший, він багато молодше фондового ринку і вже тим більше товарного ринку. Він виник він в 1971 році.

    До  ринку Forex відносяться абсолютно  всі операції з обміну валют, що здійснюються в світі. Однак обсяг операцій, що здійснюються з зімбабвійський квача і навіть з російським рублем у загальному обсязі угод нікчемний. Основна кількість операцій здійснюється з найпоширенішими і затребуваними світовими валютами. Тому більшість брокерів надають своїм клієнтам можливість працювати з п'ятьма основними валютами, обсяг операцій з якими становить до 85% всього світового ринку Forex. Саме з ними частіше всього працюють валютні спекулянти, не в останню чергу тому, що великий обсяг угод полегшує аналіз і робить його точніше. Ось вони:

     
US - долар США.   
EUR - євро.  
CHF - швейцарський франк.  
JPY - японська ієна.  
GBP - англійський фунт стерлінгів.

    Валютні угоди - це операції з обміну цінних паперів в одній валюті на цінні папери в іншій валюті за договірним курсом на певну дату. 
Операції здійснюються з метою обслуговування експорту й імпорту товарів і послуг. Часто до таких операцій вдаються для отримання прибутків від розміщення коштів за кордоном на короткий час під вищий, ніж на місцевому ринку, процент, а також для вилучення прибутку з різниці курсів валют на різних ринках, тобто із спекулятивною метою. Використовуються вони і при купівлі-продажу іноземних та міжнародних цінних паперів. Однак умовою цього є оборотність валют не тільки по поточних, а й фінансових операціях. 
 
 
 
 
 
 

    1. Розвиток валютного  ринку

    З розширенням міжнародних зв'язків, інтенсифікацією торгівлі виникає  гостра потреба в заміні однієї валюти на іншу. Вирішення цієї проблеми взяла  на себе біржова торгівля. Перші спроби організації такої торгівлі були здійснені в Лондоні, який і до цього часу залишився провідним центром світового валютного ринку. Валютна торгівля сьогодні здійснюється на багатьох біржах США, в Європі і інших регіонах світу.

    Світовий валютний ринок здійснює в основному торгівлю спотовими і форвардними контрактами. Операції на цьому ринку, як правило, здійснюється по телефону і включають всі доступні угоди по обміну валюти однієї країни на валюту іншої. При спотових угодах на іноземну валюту розрахунки здійснюються протягом двох днів. Операції спот використовуються для того, щоб задовольнити біжучий попит, і для розрахунків між банками протягом двох днів. Спотові операції включають все: від купівлі валюти туристами до купівлі іноземної валюти транснаціональними корпораціями з метою розрахунків за імпорт обладнання.

    Протягом  майже піввіку долар США зберігає панівне становище на світовому  валютному ринку, і в більшості  випадків валютні дилери котирують  ринок кількістю іноземної валюти за один долар США. На міжбанківському валютному ринку широкого розмаху набули форвардні угоди, що передбачають поставку валюти в певний період в майбутньому. Більшість банків, котрі мають справу з іноземною валютою, укладають угоди з клієнтами по продажу і купівлі будя-якої кількості валюти на визначену дату в майбутньому, що влаштовує клієнта. Цей форвардний ринок є складовою міжбанківського, який включає також і угоди-спот серед банків і серйозних клієнтів. Операції форварду на валютному ринку подібні до таких же операцій з фізичним товаром.

    Це  угоди за дорученням клієнта за його рахунок, який вимагає певної кількості  валюти по визначеному курсу і  на вказану дату. На валютних ринках основними учасниками виступають міжнародні і національні фінансові структури.

    Національні банки країн виходять на валютний ринок для вдосконалення розрахунків  між собою, здійснення платежів за державни-им боргами, а також для підтримки  валютного курсу за допомогою  валютних інтервенцій. Комерційні й  інвестиційні банки працюють на цьому ринку як за дорученням клієнтів, так і самостійно, намагаючись отримати прибуток на зміні валютного курсу. Сектор капіталу, що включає інвесторів і спекулянтів, використовує валютний ринок для розрахунків і платежів при купівлі або продажу товарів, послуг, активів за кордоном і для спекулятивних операцій. Подібно до інших цін обмінні курси різних країн визначаються співвідношенням попиту і пропозиції. На обмінний курс впливають такі фактори, як стан платіжного балансу, політика уряду і національного банку, ринкові очікування відносно політичної і економічної ситуації в тій чи іншій країні. В певних випадках діють і сезонні фактори. Так, попит на валюту буде високим в період різкого зростання експорту з цієї країни, оскільки іноземним покупцям необхідна валюта для оплати товару. Аналогічне зростання імпорту негативно вплине на обмінний курс.

    У країнах з високим рівнем розвитку туризму надходження валюти часто  залежить навіть від погодних умов. Міжбанківський форвардний валютний ринок, природно, є конкурентом ф'ючерсного валютного ринку. Наявність ефективного форвардного ринку стримує розвиток ф'ючерсного, тому при здійсненні ф'ючерсних контрактів необхідне обов'язкове внесення гарантійної застави і виплати комісійних витрат. Крім того, валютні ф'ючерсні контракти мають стандартні місяці поставки і стандартні обсяги контракту. Практично неможливо, щоб окремі зобов'язання експортерів та імпортерів на ринку наявної валюти точно відповідали умовам ф'ючерсного ринку. В той же час на форвардному ринку дилери приймають зобов'язання на будь-який час і на будь-яку суму.

    У практичній роботі валютні дилери віддають перевагу тримісячному найактивнішому форвардному ринку, не ризикуючи працювати з шестимісячним менш активним ф'ючерсним ринком. Ці незначні переваги поки що стримують розвиток ф'ючерсного валютного ринку в нашій країні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Організація валютної  біржі

    Надання підприємствам і комерційним  банкам права здійснювати валютні  операції і міжнародні розрахунки потребувало  створення внутрішнього міжбанківського валютного ринку. Вперше в 1993 році в Україні було створено Міжбанківську валютну біржу (МВБ). Завдання її полягало у створенні необхідних умов для нормальної і регулярної роботи цивілізованого міжбанківського валютного ринку, а також, щойно з'являться відповідні передумови, - у розвитку різноманітних інструментів валютної торгівлі (опціони, строкові угоди, сучасні методи страхування валютних ризиків).

    Основні функції МВБ:

    • акумулювання попиту і пропозиції на валютні ресурси;

    • встановлення єдиного ринкового курсу гривні за безготівковими операціями банків;

    • забезпечення додаткових гарантій при  здійсненні валютних операцій;

    • організація торгів і укладення  угод з купівлі і продажу іноземної  валюти з учасниками торгів;

    • організація і проведення розрахунків в іноземній валюті і в гривнях за угодами;

    • визначення поточного курсу іноземних  валют до гривні;

    • збирання й аналіз інформації про  процеси, що відбуваються на валютному  ринку.

    Міжбанківська валютна біржа має статус акціонерного товариства закритого типу. Фундатори МВБ - юридичні особи: 20 головних банків (у тому числі Національний банк України).

    У члени МВБ можуть бути прийняті банки  та інші фінансові установи (компанії), що мають ліцензію на здійснення валютних операцій, отриману, відповідно до чинного законодавства, не менш ніж за 6 місяців до подачі заяви про прийом у члени біржі. Хто бажає стати членом валютної біржі, до заяви додає такий пакет документів:

    • нотаріально засвідчену копію статуту;

    • нотаріально засвідчену копію свідоцтва  про реєстрацію;

    • нотаріально засвідчену копію ліцензії на здійснення валютних операцій;

    • завірений аудитом річний баланс за останній повний квартал;

    • реєстраційну картку;

    • список кореспондентських рахунків;

    • показники обсягу банківського обслуговування клієнтури;

    • список представників (дилерів), уповноважених  на здійснення операцій.

    Подані  документи ретельно перевіряє комісія  з нагляду за практикою біржової діяльності. Особливу увагу вона звертає  на те, що ті, хто вступає в члени  біржі, повинні мати не менш ніж річний досвід здійснення операцій з валютою і гривнями. Крім того, ретельно розглядаються фінансове становище претендента і проведені ним валютні операції. Велике значення мають респектабельність претендента, його "ім'я", дотримання ним валютного законодавства, ступінь довіри до нього інших членів банківського співтовариства.

    Рішення про прийняття у члени біржі  ухвалює Біржова рада, що видає  свідоцтво члена біржі і присвоює новому члену реєстраційний номер.

    Члени валютної біржі мають право:

    • брати участь у здійсненні біржових операцій від свого імені і за свій рахунок і від свого імені і за рахунок своїх клієнтів;

    • користуватися системою розрахунків  за торгами МВБ;

    • одержувати від дирекції і Біржової ради інформацію про рішення, що стосуються діяльності членів МВБ на біржі. Обов'язки члена валютної біржі:

    • дотримання положень внутрібіржових нормативних  документів;

    • виконання рішень Біржової ради і  Дирекції, що регламентують діяльність учасників торгів на МВБ;

    • своєчасне виконання зобов'язань  за угодами, укладеними на МВБ;

    • щорічна публікація у пресі зведень  про результати діяльності за рік  і річний баланс;

    • сплата вступних і цільових членських  внесків, розмір яких встановлюється Біржовою радою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3. Види валютних  операцій

    Торгівля  валютою здійснюється у формі касової або термінової валютної операції. За касовою валютною угодою, тобто угодою "спот", валюта поставляється відразу, як правило, не пізніше, ніж через два робочих дні після здійснення угоди. Валюта перераховується звичайно електронною поштою. Якщо валюта перерахована невчасно, то винна сторона сплачує відсотки за прострочення. Касові валютні операції застосовуються насамперед для своєчасного одержання іноземної валюти, необхідної для здійснення зовнішньоторговельних операцій. З переходом до плаваючого валютного курсу посилився спекулятивний елемент касової торгівлі валютою.

    Існують різні способи отримання додаткової вигоди з курсових коливань на валютному  ринку, наприклад використання тимчасового  розриву між надходженням валюти і її реалізацією. Поширена практика дострокового платежу або, навпаки, максимального його затягування залежно від очікуваної динаміки процентних ставок і валютних курсів. Імпортер бажає оплатити рахунок максимально швидко, якщо очікується ревальвація встановленої валюти платежу (при фіксованих валютних курсах) або динаміка змінного курсу цієї валюти підвищується. При зворотних тенденціях розвитку курсу валюти платежу оплата буде максимально затягуватися. В обох варіантах імпортер намагається одержати курсовий прибуток. Експортер буде відразу ж обмінювати отриману іноземну валюту на національну, якщо курс його валюти підвищується щодо курсу іноземної валюти.

    У протилежній ситуації він почекає  з таким обміном з метою  одержання курсового прибутку за рахунок пізнішої реалізації валюти.

    Інша  можливість використання курсових коливань пов'язана зі зміною позицій на валютних рахунках у національних (валютні  рахунки) або закордонних (інвалютні  рахунки) банках. Угода "спот" може бути як двостороння, так і багатостороння. При двосторонній торгівлі обмінюються національні валюти, що беруть участь в угоді сторін.

    У міжнародній торгівлі валютою склалися певні норми і правила, які  не встановлені в законодавчому  або договірному порядку, але  майже завжди їх дотримуються при укладенні угод. Поряд з усталеним правилом перерахування встановленої суми за касовою операцією не пізніше двох днів після її укладення великого значення набули традиційні правила, яких необхідно дотримуватися в щоденній практиці. Поряд з валютною операцією "спот" широко застосовується форвардна валютна операція.

    Необхідність  таких угод викликана прагненням її учасників заздалегідь встановити курс, за яким здійснюватимуться розрахунки за валютними операціями у майбутньому. Суть форвардної валютної операції полягає в тому, що продавець бере на себе зобов'язання через певний термін передати покупцю валюту, а покупець зобов'язується прийняти її й оплатити відповідно до умов угоди.

    При форвардних угодах встановлюється курс, за яким здійснюватимуться розрахунки в майбутньому. Він має назву термінового (форвардного) курсу. В його основі лежить курс касових операцій, що склався на момент укладення форвардної угоди, а також надбавки (репорт, ажіо) або знижки (депорт, дизажіо).