Звіт про проходження виробничої практики в ТОВ «Епіцентр-К»

    До  числа факторів зростання прибутку варто віднести і відновлення  асортименту та номенклатури продукції, що продається. Використовуючи концепції життєвого циклу продукції, необхідно пам'ятати, що підприємство повинно починати освоєння нового виду продукції на етапі зростання прибутку для того, щоб до моменту зниження рентабельності старої продукції випуск нової продукції досяг точки беззбитковості.

    Підвищення  якості продукції, її дизайну, технічні вдосконалювання й інші прийоми підтримки попиту на продукцію на торговому підприємстві неможливі, проте можливе надання різноманітних супутніх послуг, що збільшує попит на товари.

    Крім  того, на розмір прибутку істотний вплив  справляють методи регулювання, самостійно обумовлені підприємством на підставі діючих загальних правил організації бухгалтерського обліку при виборі облікової політики. Вони зводяться до таких положень:

    1)зміни  вартості границь віднесення  предметів -- до основних засобів чи до малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП). При віднесенні предметів до МШП підприємство одержує більше можливостей управляти собівартістю продукції за допомогою варіювання способами віднесення вартості МШП на витрати виробництва та обігу. Крім цього, спрощується процедура їх обліку, а також реалізації та іншого вибуття;

    2)вибір  способу нарахування зносу по  МШП. Спосіб нарахування зносу  по МШП впливає на собівартість  продукції. Знаючи інтенсивність 
споживання МШП (передачі їх у виробництво), можна заздалегідь визначити межу підвищення собівартості продукції по кожному з регламенгнтованих варіантів погашення вартості МШП: нарахування зносу в розмірі 100% вартості МШП; нарахування зносу в розмірі 50% вартості МШП;

    3)вибір  порядку нарахування зносу з основних засобів. Відповідно до діючого положення підприємства мають можливість здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних засобів. Метод прискореної амортизації дозволяє в більш короткий термін перенести вартість використовуваних основних засобів на витрати виробництва і обігу, тобто їх відтворення. При цьому собівартість продукції зростає, що веде до зменшення прибутку і податків з прибутку;

    4) вибір порядку нарахування зносу по нематеріальних активах. Підприємства самі визначають порядок нарахування зносу і перелік об'єктів нематеріальних активів, на яких нараховується знос. Норми зносу також установлюються підприємством самостійно, що дозволяє використовувати чималі можливості для регулювання собівартості продукції (первісна вартість і термін використання активів визначаються підприємством);

    5) вибір методу оцінки спожитих виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива і т. д.). Діючими Положеннями оцінку витрачених матеріальних ресурсів дозволяється відображувати в обліку одним із обра- 
них методів оцінки.

    В умовах інфляції оцінка матеріальних витрат по першому і другому методах  веде до невиправданого заниження собівартості продукції і, як наслідок, до невиправданого завищення прибутку і податку  з прибутку, і навпаки;

    6) вибір порядку списання витрат по ремонту основних засобів на 
собівартість продукції. Ці витрати можуть бути віднесені на собівартість 
одним із таких способів:

    - фактичні витрати на ремонт списуються на рахунки витрат виробництва чи обігу;

    - створюється ремонтний фонд із наступним списанням з нього фактичних витрат по ремонту основних засобів;

    При першому способі списання витрат по ремонту основних засобів існуючі  коливання у витратах на ремонт, викликані нерівномірністю ремонтних  робіт протягом року, прямо переносять на собівартість продукції. Другий і третій способи вільні від цього недоліку, однак їх використання призводить до збільшення фінансово-експлуатаційних потреб підприємства в оборотних коштах;

    7) вибір способу розподілу непрямих  витрат між окремими об'єктами обліку і калькулювання. Такий розподіл може здійснюватися пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників чи пропорційно виробничій собівартості. Це впливає на достовірність визначення собівартості і рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг);

    8) зміни термінів погашення витрат майбутніх періодів. Скорочення термінів погашення витрат майбутніх періодів веде до зростання собівартості продукції звітного періоду;

    9) вибір методу визначення виручки  від реалізації продукції. Невідповідність між доходами і витратами має місце як при касовому способі обліку виручки, так і при використанні методу нарахувань. Однак при другому методі величина нарахованого прибутку не підкріплена надходженням реальної грошової маси на підприємство. При цьому навпаки відбувається відтік грошей у вигляді платежів у бюджет по податках з прибутку, ПДВ та ін. У випадку затримки платежів покупцями можна чекати погіршення фінансового стану підприємства, тому найчастіше виникає необхідність у переході на передоплату продукції;

    10) створення резервів майбутніх витрат і платежів. Підприємство самостійно визначає розмір цих резервів та їх види. Створення їх дозволяє нейтралізувати вплив на собівартість продукції і прибуток різких (пікових) коливань на рівні витрат у зв'язку з нерівномірним розподілом їх протягом року.  

 

Перелік посилань 

1. Закон України  “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991р.
2. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р.
3. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992р.
4. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000р.
5. Закон України «Про захист прав споживачів» вiд 12.05.1991р.
6. Національні стандарти бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік, 23  квітня 2001, №37
7. Податковий кодекс № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року.
8. Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Оснвні засоби».
9. Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».
10. Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».
11. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2004.
12. Все про бухгалтерський облік. — Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета. 2000—2011 рр.
13. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003.
14. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. і наук. ред проф. А.М. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ 2003
15. Ковалева А.М., Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Финансы фирмы: Учебник. – М.: Инфра – М, 2000

 

 

 

    Додаток 1

    Організаційна структура «Гіпермаркету «Епіцентр К» м. Запоріжжя 

      
 
 

Додаток  2

Структура основних фондів «Гіпермаркету «Епіцентр К» м. Запоріжжя

 

  Зі  структури основних фондів видно, що найбільшу частку займає I група, тобто  будівлі та споруди.  

Додаток  3

 Динаміка  основних фондів «Гіпермаркету «Епіцентр К» м.Запоріжжя

 

     З динаміки основних фондів бачимо, що по базисних темпах росту І та IV групи зросли на незначну величину, а саме: будівлі та споруди в травні – 100,02%, в червні – 100,03%; ЕОМ та інші машини в травні – 100,02%, в червні – 100,06%.

     Більшою мірою відбулося зростання у II та III групах: транспортні засоби в травні – 100,34%, в червні – 105,73%, інші основні засоби в травні – 100,04%, в червні – 109,72%. 

 

     

Додаток 4

 Структура  оборотних засобів «Гіпермаркету «Епіцентр К» м. Запоріжжя