Звіт про проходження виробничої практики в ТОВ «Епіцентр-К»

    Також претензії можуть виникнути, коли покупець не виконує умови терміну поставки, не оплачує товар. Тоді підприємство може піти на поступки та відстрочити поставку і оплату.

    Якщо  постачальник не визнає претензії, підприємство-заявник  може звернутися до суду за захистом своїх  майнових прав. Це воно може зробити  протягом терміну дії позовної давності.

    Позовна давність — це період часу, протягом якого особа може звернутися суд для захисту свого порушеного права. Початок терміну позовної давності знаменується отриманням права на претензію. Загальний термін позовної давності становить три роки.

    ТОВ «Епіцентр К» намагається працювати не порушуючи умови укладенних договорів. Таким чином працюють і їхні партнери. Якщо ж і виникають якісь непорозуміння, вони швидко усуваються, шляхом домовленостей сторін. Претензії, що виникають можуть бути задоволенні шляхом поставки товару або зарахуванням на рахунок підприємства грошових коштів. 

    Приклад відповідальності сторін (витяг з  договору):

    VІІ. Відповідальність сторін

    7.1. У   разі   невиконання   або неналежного   виконання   своїх   зобов’язань за Договором  Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

      7.2 У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань при закупівлі Товару  Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми не поставленого Товару за кожний день затримки,  а за прострочку більше 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товару.

    У  разі здійснення попередньої оплати Постачальник при не виконанні своїх  зобовязань, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти  з урахуванням індексу інфляції.

    7.3. Види порушень та санкції за  них, установлені Договором:

    7.3.1. Постачальник зобов’язується відшкодувати  шкоду, завдану Замовнику внаслідок  конструктивних, технологічних та  інших недоліків Товару, відповідно  до ст. 1209 ЦКУ. 

    7.3.2. У разі порушення термінів  заміни неякісного Товару на  якісний, передбачених п.2.4. цього  договору, що підтверджується підписанням  уповноваженими представниками  сторін Акту виявлення неякісного  товару, Постачальник сплачує штраф  Замовнику у розмірі 20% від вартості  неякісного Товару.

     7.4. Сплата пені не звільняє  сторони від виконання своїх  зобов’язань за цим договором  у повному обсязі.

 

     3.3 Взаємовідносини з банками

    В умовах сучасної економіки банки  стають важливим елементом ринкової інфраструктури. Їх діяльність можлива лише за умови отримання власного прибутку, що істотно змінює характер відносин підприємств і банків, зміст надаваних послуг, порядок кредитування.

    Взаємовідносини підприємств і банків будуються  з урахуванням взаємних інтересів  і повинні приносити користь обом сторонам. Вони виникають з приводу розрахунково-касового і кредитного обслуговування підприємств, а також у зв'язку з появою нових послуг.

      Найважливіша особливість відносин  підприємств з комерційними банками  – їх договірний характер. Ініціатива укладення договорів виходить від підприємства. Воно самостійно вибирає банк. Якщо підприємство знаходиться за місцем знаходження банку, то банк зобов'язаний відкрити рахунок підприємству. В іншому випадку, потрібна згода банку. Однак при відкритті рахунків, призначених виключно для зберігання грошових коштів, а не для розрахунків, підприємство вільно в виборі банку і може мати вклади в одному або декількох банках.

    ТОВ «Епіцентр К» використовую рахунки в банку – «Otp – bank»

      Для розрахункового обслуговування підприємство уклало з банком договір банківського рахунку, це є необхідним для реалізації безготівкових розрахунків. Відповідно до договору банк відкриває підприємству як клієнтові розрахунковий та інші рахунки, зараховує на них грошові кошти, що надходять як від підприємства, так і підприємству, списує відповідні суми з рахунку підприємства за його дорученням на рахунки постачальників, відповідних бюджетних та позабюджетних фондів. Банк зобов'язується приймати від підприємства-клієнта і видавати йому або за його дорученням готівкові гроші, виплачувати відсотки за зберігання грошей на рахунках.

      Основний рахунок підприємства  як юридичної особи - розрахунковий  рахунок. 

    Підприємство  має право відкрити тільки один розрахунковий  рахунок в банку за власним вибором. На розрахунковий рахунок зараховується виручка від реалізації продукції здійснюються розрахунки за зобов'язаннями підприємства.

    Окрім розрахункового рахунку у підприємства є депозитний рахунок.

    Багато  банків стягують плату за оформлення рахунків клієнтів та проведення грошових та касових операцій, щоб відшкодувати витрати по їх проведенню. Інші банки для залучення клієнтури відкривають рахунки безкоштовно. У той же час кожен банк за зберігання у нього грошових коштів сплачує на користь останніх певну плату.

    Розмір  плати встановлюється за взаємною згодою, коли мова йде про розрахунковому рахунку. На строкові депозитні рахунки  підприємство розміщує тимчасово вільні грошові кошти на умовах банку, який встановлює відсотки за вкладами в залежності від термінів зберігання грошей.

      Витрати підприємства з оплати  послуг банку включаються до  собівартості продукції (робіт,  послуг).

      Розрахунки між підприємствами, підприємством та бюджетом та інші безготівкові розрахунки здійснюються у встановлених формах. На банки покладена певна відповідальність за дотримання правил розрахункової дисципліни. Вона встановлена нормативними актами Національного Банку України і визначається договорами між підприємством і банком. За несвоєчасне (неправильне) списання коштів з рахунку підприємства, зарахування коштів, що надійшли підприємству, воно в праві вимагати від банку сплатити штраф на свою користь у розмірі 0,5% цих сум за кожний день затримки, якщо інші або додаткові форми відповідальності не передбачені в договорі банку і підприємства.

      Відповідальність підприємств перед  банками встановлюється в договорах  банківського рахунку і вкладу, кредитних договорах. 

    Безпосередньо в гіпермаркеті можна оформити споживчий  кредит на покупку  будівельних матеріалів та інших товарів магазину.

 

    

    РОЗДІЛ 4 Фінансове планування на підприємстві

      Фінансове планування — це  визначення обсягів надходження  відповідних видів фінансових  ресурсів (прибутку, амортизації тощо) і їх розподілу за напрямками  використання в запланованому році (періоді).

      Фінансове планування є необхідним  елементом управління підприємством.  Якщо ж фінанси охоплюють всі  аспекти діяльності підприємства, то фінансове планування виражає  їх у відповідних фінансових  показниках, що використовуються  в управлінні.

    Призначення фінансового планування полягає  у визначенні необхідної кількості  фінансових ресурсів, щоб забезпечувалося  фінансування розширення виробництва, виконання фінансово-кредитних зобов'язань  перед бюджетом, банками, постачальниками, розв'язання соціальних завдань і матеріального стимулювання працівників підприємства. Крім того, фінансове планування сприяє запобіганню понаднормативних і понадпланових витрат товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів як за окремими видами заходів, так і по підприємству загалом.

      Об'єктом фінансового планування  є доходи і накопичення, які  є результатом діяльності підприємства, їх формування і розподіл, капітальні  вкладення й оборотні активи, планування їх обсягів і джерел  фінансування.

    Фінансове планування базується на виробничих показниках плану, плану продажу продукції, послуг, капітальних вкладень.

      Проводячи фінансове планування, керівництво підприємства ставить  перед собою такі цілі:

• визначити джерела та обсяги фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства;
• виявити резерви збільшення фінансових ресурсів;
• раціонально розподілити отримані прибутки і накопичення;
• фінансовий контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів і коштів;
• підвищення ефективності функціонування підприємства в цілому.

      Основними стадіями (етапами) фінансового  планування є:

• аналіз надходжень і витрат фінансових ресурсів за їх видами і загалом за попередній звітний період;
• складання проекту фінансового плану на запланований рік;
• розгляд і затвердження фінансових планів;
• виконання фінансових планів.

    Заключним етапом фінансового планування є складання зведеної таблиці — фінансового плану (балансу доходів і витрат) підприємства.

    В основі фінансового планування лежать стратегічний та виробничий плани.

    При організації діяльності ТОВ «Епіцентр К» був складений стратегічний план та, для рішення проблем фінансового забезпечення підприємства, юридичний план, у якому визначається організаційно-правова форма підприємства і види діяльності, що може бути зв'язане з одержанням ліцензій і патентів.

      Стратегічний план передбачав  формулювання цілей, задач, масштабів ті сфери діяльності підприємства. Ці цілі формувалися у вигляді загальних кількісних орієнтирів:

• ринкові (який сегмент ринку планується охопити);
•   виробничі (яка структура виробництва та технологія забезпечать випуск продукції необхідного обсягу та якості);
• фінансово-економічні (які основні джерела фінансування і прогнозні фінансові результати).

    Виробничий  план передбачав визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики.

    Далі, коли підприємство почало функціонувати на ринку, складаються перспективні, поточні й оперативні плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат, оперативний — у формі платіжного календаря.

    Складанням  планів ТОВ «Епіцентр К» займається відділ бухгалтерії та фінансовий відділ. Основою для розробки планів слугую фінансова, бухгалтерська та статистична звісність (баланс, звіт про фінансові результати), первинні документи по окремому постачальнику (рахунки, договір та інші).

    Без планування не можливо гарантувати ефективне функціонування підприємства на ринку та отримання максимального прибутку.

 

    

    РОЗДІЛ 5 Фінансово-економічний  аналіз діяльності підприємства

    Фінансовий  аналіз є необхідною і важливою складовою  ефективної діяльності підприємства. Основна мета — дати об'єктивну оцінку фінансового стану, фінансових результатів, ефективності фінансової діяльності підприємства з тим, щоб прийняти ефективні управлінські рішення.

    Інформаційним забезпеченням фінансового аналізу  є законодавчі та нормативні акти, бухгалтерська звітність, статистичні дані фінансового характеру, інші дані, серед яких інформація про процентні ставки, курси валют, кредитні рейтинги тощо. Якість фінансового аналізу значною мірою залежить від якості та кількості вхідної фінансової інформації, а також від кваліфікації фінансових аналітиків і фінансових менеджерів, що займаються фінансовим аналізом та плануванням.

    Я проводила фінансово-економічний  аналіз на основі бухгалтерського балансу.

    Аналіз  фінансового стану має дві  основні цілі:

• оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;
• підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

    Цілі  аналізу будуть досягнуті в результаті рішення аналітичних задач:

• визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;
• виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;
• визначення "вузьких" місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;
• виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.