Звіт про проходження виробничої практики в ТОВ «Епіцентр-К»

    Після вищенаведених операцій, залежно  від умов договору, можливі такі варіанти розвитку подій:

• отримання товару після повної оплати його вартості;
• одержання всієї партії товару після його часткової оплати;
• оплата товару чеком з розрахункової чекової книжки й отримання всієї партії товару одночасно з виписуванням чека;
• отримання частини партії товарів в міру їх оплати. У такому разі час від часу між підприємствами має проводитися звіряння (терміни встановлюються в договорі).

    Коли  отримання товарно-матеріальних цінностей  здійснюється довіреною особою, на складі постачальника представник підприємства-покупця зобов'язаний пред'явити довіреність та документ, що засвідчує його особу. Довіреність видається працівникові за розпорядженням директора. Складає і видає цей документ спеціально призначена особа.

    У довіреності вказуються:

• найменування підприємства-одержувача і його адреса;
• ідентифікаційний код;
• найменування підприємства-платника і його адреса;
• номер розрахункового рахунку, найменування і код (МФО) банку;
• дата видачі і дата, до якої довіреність дійсна;
• кому видана довіреність: посада і прізвище, ім'я та по батькові. Якщо довіреність видається не працівнику підприємства, то, крім посади, можна вказані назву підприємства, на якому працює ця особа;
• документ, що засвідчує особу працівника, на якого виписується довіреність, його серія, номер, дата видачі, ким виданий;
• назва організації-постачальника, від якої повинні бути отримані цінності;
• номер і дата документа, на підставі якого одержують цінності, наприклад, наряду, рахунку, договору, заявки, угоди або будь-якого іншого документа, що їх заміняє. Причому одна довіреність може бути виписана на кілька рахунків, нарядів тощо (всі вони повинні бути вказані в довіреності), якщо цінності, вказані в цих рахунках, нарядах, необхідно отримувати від одного і того самого постачальника і з одного й того самого складу;
• перелік цінностей, які належить одержати, їх найменування, одиниці вимірювання (кілограми, метри, штуки тощо) і кількість.

    Довіреності належать до бланків суворої звітності.

    Після належного оформлення довіреність  завіряється підписом керівника  та бухгалтера і ставиться печатка  підприємства. Довірена особа ставить  свій підпис. Слід пам'ятати, що виписана довіреність дійсна протягом 10 днів.

    Відпускаючи цінності із складу, постачальник виписує  накладну-вимогу на пуск матеріалів, у  якій зазначається номер довіреності  та дата її видачі, а також найменування товару, його кількість. Якщо товар доставляється транспортом, то оформляється товарно-транспортна накладна. Якщо постачальник є платником ПДВ, він виписує покупцю ще й податку накладну. Після відпуску матеріалів довіреність та другий примірник накладної здається в бухгалтерію постачальника. Доставлені довіреною особою на склад матеріали оприбутковуються комірником прибутковим ордером, а також реєструються в «Журналі обліку вантажів».

    Довірена особа зобов'язана не пізніше від наступного дня після оприбуткування цінностей надати працівникові, який виписує довіреності, документи про придбання та оприбуткування матеріалів на складі.

    Найчастіше  буває, що цінності доставляються сторонньою транспортною організацію (перевізником), з нею укладається договір  на перевезення. При цьому також  оформляється товаро-транспортна накладна.

    Для розрахунків з постачальником за отримані товарно-матеріальні цінності покупець переважно використовує платіжне доручення, за якими обслуговуючий  банк перераховує кошти на рахунок  постачальника. Проте при розрахунках  між суб'єктами підприємницької діяльності можуть використовуватися й інші форми безготівкових розрахунків, а також готівкова форма оплати.

    При наданні послуг, виконанні робіт  підставою для здійснення розрахунків є підписаний замовником Акт виконаних робіт, наданих послуг.

    У бухгалтерському обліку розрахунки з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведуться на рахунку 68 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

    За  кредитом рахунку 68 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за отримані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашення, списання тощо.

    Бувають випадки, коли з різних причин розрахунки з постачальниками і підрядниками не здійснюються у термін, який зазначений в угоді. Тоді виникає заборгованість перед постачальниками і підрядниками, яка є найпоширенішим видом кредиторської заборгованості.

    У підприємства кредиторська заборгованість може виникати удвох випадках:

• при отриманні передоплати за невідвантажену продукцію (роботи, послуги);
• при одержанні товарів, і якщо не здійснені розрахунки з постачальниками.

             Після закінчення терміну позовної  давності кредиторська заборгованість підприємства списується на доходи підприємства.

    Основними постачальники товарів і послуг ТОВ «Епіцентр К» є заводи-виробники України ( Торговий дім «Хустська фабрика фетрових виробів», ТОВ «Голден Тайл», Торговий Дім "Новий Стиль" Днепрокерамика і т.д., ), Росії, Словакії, Польщі ( «Polcolorit»), підприємства оптової торгівлі.

    При розрахунках з покупцями та постачальниками  виникають зобов’язання перед бюджетом у вигляді податків, які потрібно сплатити в певний строк.

    У бухгалтерському обліку для розрахунків за податками і платежами з бюджетом застосовують рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами». По кредиту цього рахунку відображають нараховані суми податків та платежів до бюджету, а по дебету — їх фактичне перерахування.

    Рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» має такі субрахунки :

    641 «Розрахунки за податками»;

    642 «Розрахунки за обов'язковими  платежами»;

    643 «Податкові зобов'язання»;

    644 «Податковий кредит».

    На  субрахунку 641 «Розрахунки за податками» здійснюється облік податків на додану вартість, податку на прибуток, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного податкового законодавства.

    Аналітичний облік розрахунків за податками  ведеться за їх видами, тобто на кожен  вид податків відкривається аналітичний  рахунок, наприклад:

    641/1 «Розрахунки за ПДВ»;

    641/2 «Розрахунки за податком на  прибуток»;

    641/3 «Розрахунки за податком з  доходів фізичних осіб» і т.  д.

    Це  дає змогу стежити за правильністю та своєчасністю розрахунків з бюджетом.

    По  кредиту субрахунку 641 відображають нарахування податків, а по дебету -  їх перерахування до бюджету.

    Субрахунок 642«Розрахунки за обов'язковими платежами» на підприємстві не використовується.

    Субрахунки 643 та 644 призначені для обліку податкового  зобов'язання та податкового кредиту  відповідно.

    Податкове зобов'язання — це загальна сума податку, отримана (нарахована) платником податків у звітному (податковому) періоді.

    Податковий  кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

    Незважаючи на назви субрахунків 643 «Податкові зобов'язання» і 644 «Податковий кредит», відображені на них суми в «Податковій декларації з ПДВ» не зазначають. На субрахунку 643 обліковують суми податку на додану вартість у разі оплати (авансу) постачальникам (підрядникам) під майбутню поставку товарно-матеріальних ціностей, виконання робіт (послуг). А на субрахунку 644 — у випадку надходження від покупців за попередньої оплати (авансу) за продукцію, товари, послуги. Це зумовлено тим, що у разі попередньої оплати активи ще не реалізовані і тому на рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності» податкові зобов'язання віднести не можна.

    Якщо  б першою подією було відвантаження  продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, то податкове зобов'язання можна було б відразу відобразити по дебету субрахунків 701, 702, 703 і кредиту субрахунка 641 «Облік розрахунків за податками і платежами». 

    3.2.1. Порядок використання фінансових санкцій при порушенні договірних умов з постачальниками

    При здійсненні господарських операцій між суб'єктами господарювання інколи можуть виникати різноманітні непорозуміння. Це трапляється тоді, коли одна зі сторін не дотримується умов укладених догорів.

    Це, як правило, змушує потерпілу сторону  пред'явити претензію постачальнику.

    Для того, щоб підприємство успішно захищало свої інтереси при виникненні конфліктів, необхідно, щоб на ньому було чітко налагоджена процедура приймання товарно-матеріальних цінностей як від постачальника, так і від транспортної організації, яка здійснює обслуговування.

    Якщо  під час приймання цінностей  виявлено пошкодження тари або нестача  самих цінностей, отримувач зобов'язаний зупинити приймання, скласти акт  із вказанням виявлених дефектів. Для завершення приймання рекомендується запросити представника постачальника; у випадку, коли він не з'явиться, перевірка якості товарів проводиться експертом. Після приймання продукції учасники цього процесу підписують (з додаванням своїх зауважень) акт, в якому значиться фактична кількість і комплектність продукції.

    Слід  зазначити, що термін приймання цінностей та оформлення документів від іногороднього постачальника — 20 днів, місцевого — 10 днів після надходження. Продукція, яка швидко псується, має бути прийнята протягом доби від часу її надходження на склад.

    Коли  в процесі приймання цінностей виявлена їх невідповідність записам, які зазначені у супроводжувальних документах, то складається комерційний акт, до якого додаються:

• копії супровідних документів або порівнювальної відомості;
• квитанції станції (порту) призначення про перевірку ваги вантажу, якщо така перевірка проводилася;
• впломби від тарних місць, в яких виявлена нестача;
• справжній транспортний документ (накладна, коносамент), а у разі пред'явлення одержувачем органу транспорту претензії, пов'язаної з цим документом, — його копія;
• інші документи, що можуть свідчити про причини виникнення нестачі.

    Продукція, щодо якої виставляються претензії, має зберігатися на складі підприємства окремо.

    Майнові суперечки між підприємствами можуть вирішуватися у такий спосіб.

• підприємства-порушники поновляють майнові права партнерів, не чекаючи претензії.
• підприємства-порушники задовольняють письмову претензією.
• остаточне рішення приймається судом.

    Претензія, яка складається у письмовій  формі, повинна містити:

• повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, якому пред'являється претензія, дата пред'явлення і помер претензії;
• обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;
• вимоги заявника;
• суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці платіжні реквізити заявника претензії;
• перелік документів, що додаються до претензії.

    Потерпіла сторона розраховує суму претензії, беручи до уваги орієнтовну суму шкоди, яка була нанесена внаслідок невиконання зобов'язань. Претензія підписується керівником підприємства чи його заступником та надсилається адресатові рекомендованим (цінним) листом чи вручається під розписку. Вона підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня одержання претензії. Про результати розгляду претензії заявнику повідомляється у письмовій формі.