Зміст та основні завдання плану матеріально-технічного забезпечення підприємства по виготовленню металовиробів

Вступ

 

Підвищення ефективності та структурна перебудова суспільного  виробництва в сучасних умовах становлення  ринкової економіки України зумовлює нові підходи до планування господарської  діяльності підприємств як основної функції управління підприємством. Значення планування господарської діяльності визначається тим, що в його процесі визначаються напрями, темпи і пропорції розвитку виробничої системи будь-якого рівня, основні показники її функціонування у визначеному періоді, а також збалансована забезпеченість управлінських рішень необхідними ресурсами

За останні роки, в  результаті значних змін в економіці, які, як правило характеризуються двома  критеріями – створенням в Україні  самостійної економічної державної  моделі та ринковими перетвореннями, в народногосподарському механізмі відбулися зміни в системі планування, проте вони переважно полягали в послабленні ролі планування, воно стало другорядним і вважалось, що поступово повинне зникнути. Підприємства відмовились від перспективного планування, мотивуючи це невизначеністю умов господарювання та зовнішнього середовища. Планові рішення, що приймалися , охоплювали період не більше року. Переважно плани розробляли на квартал з розбивкою завдань по місяцях, мали фрагментарний характер, що не містить необхідних розділів, не сприяє цілісності та комплексності планування, знижували ефект від його застосування виробничо-господарській діяльності підприємства.

Але в умовах динамічного  зовнішнього середовища стало практично  неможливим забезпечувати нормальну  роботу підприємств, звертаючи увагу лише на поточну ситуацію, на внутрішні проблеми. Прискорення процесів, що проходять у зовнішньому середовищі, зміна позиції постачальників і споживачів, підвищення конкуренції, інтенсивний науково-технологічний розвиток призводять до того, що підприємствам стає складніше передбачати майбутню ситуацію і адаптуватися до неї.

Планування на підприємстві в умовах ринку – це могутній фактор його організаційного розвитку, основа для чіткої налагодженої роботи всіх структурних підрозділів, що дозволяє виробити комплекс засобів і методів, які забезпечують розробку і впровадження в практику управління ринкових методів господарювання.

 

 

 

1 Зміст та основні завдання плану матеріально-технічного забезпечення підприємства по виготовленню металовиробів

 

Матеріально-технічне забезпечення виробництва як компонент логістики  і підсистеми системи, що забезпечує, виробничого менеджменту багато в чому визначає якість процесу переробки  входу системи в її вихід —  готовий продукт. При низькій  якості входу системи неможливо одержати високу якість її виходу. Процес матеріально-технічного забезпечення виробництва спрямований на своєчасне постачання на склади підприємства чи відразу на робочі місця необхідних відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних ресурсів. До складу матеріально-технічних ресурсів входять: сировина, матеріали, комплектні вироби, покупне технологічне устаткування, і технологічне оснащення (пристосування, що ріже і міряльний інструменти), нові транспортні засоби, вантажно-розвантажувальне устаткування, обчислювальна техніка й інше устаткування, а також покупне паливо, енергія, вода і т.д. Іншими словами, усе, що надходить на підприємство в речовинній формі й у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Мета матеріально-технічного забезпечення виробництва:

- своєчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів необхідної кількості і якості;

- поліпшення використання ресурсів: підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, скорочення тривалості виробничих циклів виготовлення продукції, забезпечення ритмічності процесів, скорочення оборотності оборотних коштів, повне використання вторинних ресурсів, підвищення ефективності інвестицій та ін.;

- аналіз організаційно-технічного рівня виробництва і якості продукції, що випускається, у конкурентів постачальника і підготовка пропозицій по підвищенню конкурентоспроможності матеріальних ресурсів,  що постачаються, або зміні  постачальника конкретного виду ресурсу. Заради підвищення якості «входу» підприємствам не слід боятися зміни неконкурентоспроможних постачальників ресурсів.

Для досягнення перерахованих  цілей на підприємстві необхідно постійно виконувати такі роботи:

1 проведення маркетингових досліджень ринку постачальників по конкретних видах ресурсів. Вибір постачальників рекомендується здійснювати виходячи з таких вимог: наявність у постачальника ліцензії і достатнього досвіду роботи в даній області; високий організаційно-технічний рівень виробництва; надійність і прибутковість роботи; забезпечення конкурентоспроможності товарів, що випускаються; прийнятна (оптимальна) їхня ціна; простота схеми і стабільність постачань;

2 нормування потреби в конкретних видах ресурсів;

3 розробка організаційно-технічних заходів щодо зниження норм і нормативів витрати ресурсів;

4 пошук каналів і форм матеріально-технічного забезпечення виробництва;

5 розробка матеріальних балансів;

6 планування матеріально-технічного забезпечення виробництва ресурсами;

7 організація доставки, збереження і підготовки ресурсів до виробництва;

8 організація забезпечення ресурсами робочих місць;

9 облік і контроль використань ресурсів;

10 організація збору і переробки відходів виробництва;

11 аналіз ефективності використання ресурсів;

12 стимулювання поліпшення використання ресурсів.

Усіма перерахованими роботами повинний займатися відділ матеріально-технічного забезпечення виробництва, що знаходиться в підпорядкуванні в заступника керівника підприємства з виробництва. Оскільки якість роботи відділу багато в чому визначає якість виробничого процесу, то він повинний бути укомплектований висококваліфікованими фахівцями. Крім того, багато питань носять комплексний характер, вимагають знань в області маркетингу, логістики, техніки, технології, економіки, нормування, прогнозування, організації виробництва; між виробничих зв'язків.

Структура відділу матеріально-технічного забезпечення виробництва складається з таких бюро:

- маркетингу постачальників ресурсів;

- нормування і планування забезпечення виробництва ресурсами;

- керування запасами;

- забезпечення робочих місць ресурсами;

- керування ефективністю використання ресурсів.

У свою чергу, кожне бюро може складатися (залежно від розміру підприємства) із груп, що відповідають за конкретну проблему чи об'єкт. Наприклад, бюро маркетингу можна підрозділяти або по групах ресурсів (устаткування, технологічне оснащення, сировина, матеріали, комплектні вироби) або по функціях маркетингу (група інформаційного забезпечення, група вивчення іміджу постачальників, група вивчення конкурентоспроможності постачальників і їх товарів, група цін, група зв'язків із громадськістю). Очевидно, що при формуванні бюро по предметній ознаці вимагаються фахівці, що володіють усіма функціями маркетингу. При формуванні бюро по функціональній ознаці фахівці повинні добре розбиратися в особливостях усіх видів ресурсів, використовуваних підприємством.

Бюро нормування і  планування забезпечення виробництва ресурсами можна доручити виконання таких функцій: розробка методів оптимізації використання ресурсів в умовах даного підприємства; розробка нормативів витрати найважливіших видів ресурсів по основних об'єктах підприємства; аналіз ефективності використання ресурсів на підприємстві; розробка стратегічних і тактичних норм і нормативів; розробка матеріальних балансів; розробка плану забезпечення підприємства та його підрозділів матеріально-технічними ресурсами (входить до складу бізнес-плану підприємства).

Бюро керування запасами могло б займатися такими питаннями: розрахунок нормативів різних видів запасу (оборотний, страховий, видатковий) по видах ресурсів, оптимізація запасів по видах ресурсів, організація поповнення запасів, облік і контроль використання ресурсів, технічне забезпечення керування запасами.

Бюро забезпечення робочих місць ресурсами повинне вирішувати такі питання: оснащення основним і допоміжним устаткуванням, інвентарем, тарою, пристроями охорони праці і санітар¬но-гігієнічних пристроїв; організація оперативного забезпечення робочих місць технологічним оснащенням, матеріалами, комплектними виробами, напівфабрикатами, паливно-енергетичними ресурсами; облік, контроль і аналіз використання ресурсів на робочому місці.

Бюро керування ефективністю використання ресурсів могло б займатися  виявленням факторів поліпшення використання ресурсів (по видах), установленням залежностей між організаційно-технічними й економічними показниками, організацією обліку і контролю використання ресурсів у цілому по підприємству, розробкою заходів щодо поліпшення використання різних видів ресурсів, організацією їх впровадження і стимулювання. За аналогією з бюро маркетингу структуру інших бюро відділу матеріально-технічного забезпечення виробництва можна формувати по функціональній або предметній ознаці. Процес руху ресурсів включає:

- залучення ресурсів для виконання маркетингових досліджень, НДДКР, організаційно-технологічної підготовки виробництва, виробництва продукції і виконання послуг, гарантійного обслуговування товарів підприємства, капітального будівництва. У свою чергу, залучення ресурсів для виробництва продукції і надання послуг підрозділяється на ресурси для виготовлення продукції, надання послуг, ремонтно-експлуатаційних потреб; для капітального будівництва — на нове будівництво, розширення виробництва, технічне переозброєння, реконструкцію;

- використання ресурсів по одному з перерахованих напрямків;

- відновлення ресурсів (при необхідності);

- чи утилізацію списання ресурсів.

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва включає комплекс робіт з аналізу питомих витрат матеріальних ресурсів за звітний період, використання технологічного устаткування й оснащення, прогнозування і нормування окремих видів ресурсів на плановий період, розробку матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелах надходження і перерахованих вище напрямках використання. Перераховані роботи з планування дуже трудомісткі. Вони виконуються економістами і плановиками при участі інших фахівців. Менеджери не беруть участі в розробці планів, їх задача – перевірити дотримання принципів планування, склад планових документів, їхню якість.

Факторами поліпшення використання ресурсів є:

- застосування до процесів руху ресурсів сукупності наукових підходів менеджменту;

- оптимізація формування і використання ресурсів;

- удосконалювання конструкції чи структури продукції;

- удосконалювання технології виготовлення продукції;

- застосування матеріалів із заздалегідь заданими властивостями;

- застосування оптимальних для даних умов форм і методів забезпечення ресурсами;

- стимулювання поліпшення використання ресурсів.

Форми забезпечення ресурсами: а) через товарно-сировинні біржі; б) прямі зв'язки; в) аукціони, конкурси; г) спонсорство; д) власне виробництво й ін. Конкретну форму (метод) забезпечення матеріально-технічними ресурсами підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його одержання, числа пропозицій, якості і ціни ресурсу й інших факторів. При визначенні форми забезпечення підприємства ресурсами варто вивчати надійність постачальника і рівень конкурентоспроможності продукції, що випускається ним. При укладанні з постачальниками контрактів (договорів) варто пам'ятати про необхідність відображення в них кількісних і якісних показників, конкретних форм постачань, термінів, санкцій і ін.

 

 

 

 

 

2 Розрахункова частина

2.1 План виробництва та матеріально-технічного забезпечення

 

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції на плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продаж. Виробнича програма підприємства визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Розрахунок плану виробництва  проводиться у квартальному розрізі  із припущенням, що цех виготовляє продукцію  рівномірно протягом року відповідно до плану продаж, тобто розподіл річної програми виробів по кварталах  відбувається пропорційно до кількості  робочих днів у відповідному кварталі:

 

N_кв=Np/Dp*Dкв,                                                                                        (1)

 

де N_p, N_кв – програма випуску за рік, квартал;

D_р, D_кв – кількість робочих днів (року,кварталу), підраховується безпосередньо за календарем планового року.

Ведемо розрахунок у  квартальному розрізі по виробництву  «А»:

N_КВаI = 1115/254*61=268, шт.;

N_КВаII = 1115/254*60=263, шт.;

N_КВаIII = 1115/254*67=294, шт.;

N_КВаIV = 1115/254*66=290, шт..

І так далі за всіма  видами продукції. Результати розрахунків виробничої програми у квартальному розмірі заносимо у таблицю 1.

 

Таблиця 1 – План виробництва  продукції, шт.

 

Вироби	Виробнича програма	В тому числі по кварталах
		I	II	III	IV
А	1115	268	263	294	290
Б	1035	249	244	273	269
В	1205	289	285	318	313
Г	1155	277	273	305	300