Законодавче регулювання питань у сфері промислової власності

Відповідно до Закону України "Про  охорону прав на промислові зразки" об'єктом промислового зразка може бути форма, рисунок, розфарбування  або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення  естетичних і ергономічних потреб. Іншими словами, патентом на промисловий  зразок може охоронятися будь-який промисловий виріб, що має естетичний зовнішній вигляд.

Найбільше поширення мають об'ємні промислові зразки. Ними можуть бути як виріб у цілому, так і його частина (автомобіль, фара автомобіля). Менш поширені площинні двовимірні промислові зразки, наприклад малюнок декоративної тканини, шпалер, килима.

Як промислові зразки можуть бути захищені деякі види друкарських  виробів: етикетка, рекламний листок, логотип газети або журналу.

Промислові зразки можуть бути багатооб’єктними: комплекти виробів, набори виробів, інтер'єр.

Принципова відмінність "корисних моделей" від "промислових зразків" полягає в тому, що перші повинні  належати до суті пристроїв і забезпечувати  новий "технічний результат",  а   другі — до їх зовнішнього  вигляду і забезпечувати переважно  естетичний і ергономічний (у плані  зручності використання людиною) ефект.

Саме ця відмінність повинна  бути використана при обґрунтуванні  вибору об'єкта охорони — корисної моделі або промислового зразка —  у "граничних випадках". Наприклад, рисунок протектора шин нерідко  має вигляд достатньо привабливого орнаменту, але слугує переважно  досягненню технічного результату —  поліпшенню зчеплення з грунтом або дорожнім покриттям, а форма якої-небудь рукоятки може бути достатньо технологічною, але повинна забезпечувати переважно ергономічний ефект. Відповідно в першому випадку обґрунтовано отримати патент на корисну модель, а в другому  — на промисловий зразок.

Під торговою маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Географічне позначення — це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Сутність фірмового найменування випливає з самої назви цього об'єкта. Але на відміну від попередніх об'єктів поки що не існує закону, який би охороняв права на нього[10].

 

1.3. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки та їх права

 

У відносинах, пов'язаних зі створенням, реєстрацією та використанням винаходів, корисних моделей та промислових  зразків, приймає участь велика кількість суб'єктів, як фізичних, так і юридичних осіб.

Патентовласниками винаходів, корисних моделей та промислових зразків можуть бути:

• винахідники винаходів і корисних моделей та автори промислових зразків;
• роботодавці - стосовно службових об'єктів у випадках і на мовах, передбачених законодавством;
• правонаступники - особи, яким винахідники, автори промислових зразків чи роботодавці, передали свої майнові права;
• спадкоємці патентовласників.

Первинним суб'єктом є винахідник та автор промислового зразка, тобто  фізичні особи, творчою працею яких створено об'єкт інтелектуальної  власності. Саме вони, за загальним  правилом, мають право на одержання  патенту, якщо інше не встановлено законодавством.

Автором будь-якого результату творчої  праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави  або особа без громадянства, тобто  це завжди буде фізична особа. Юридичні особи ні при яких умовах не набувають  права авторства і можуть бути лише власниками прав на винахід, корисну  модель, промисловий зразок[11].

Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку. Поняття суб'єкта права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосується як автора результату, так і його правонаступників — будь-яких фізичних і юридичних  осіб, яким автор передав своє суб'єктивне  майнове право на результати творчої  праці.

Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи.

Суб'єктами зазначених прав можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, до яких суб'єктивне право авторів  переходить за договором або заповітом. Держава може стати суб'єктом  зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, право на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства. Але хто  ж може здійснювати право власності  на такі об'єкти, які стали надбанням  суспільства, крім держави. Проте варто  мати на увазі, що при переході суб'єктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються  його особисті немайнові права.

Досить часто винахід, корисна  модель чи промисловий зразок можуть бути створені не одним автором, а  спільною творчою працею кількох  співавторів. У такому разі складаються  відносини, які прийнято називати співавторством. Але співавторство має місце  лише тоді, коли воно має тоді, коли воно має творчий характер. Надання технічної допомоги автору іншими особами не є співавторством, наприклад консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо[10].

Цивільно-правова теорія визнає два види співавторства:

- Коли неможливо виділити  працю кожного співавтора –  нероздільне співавторство.

• Коли складові частки чітко визначені і відомо, хто із співавторів

створив ту чи іншу частину - роздільне співавторство[13].

За законодавством про  промислову власність відносини  між співавторами визначаються угодою між ними. Склад співавторів може бути змінений Держпатентом України на підставі заяви, поданої співавторами.

При видачі охоронних документів застосовується принцип першого  заявника.

Суть його полягає у  тому, що держава не ставить мети з'ясування, яка особа дійсно першою досягла такого результату. Наділяється  правами і захищаються права  тієї особи, яка перша вчинила  дії стосовно встановленого повідомлення про досягнення, тобто розкрила суспільству  невідомі раніше знання.

Таким чином, у випадку  паралельного винахідництва, коли дві  чи більше особи незалежно одна від  одної створили об'єкт, який може бути визнано винаходом, корисною моделлю  чи промисловим зразком, право на одержання охоронного документа  належить тій з них, заявка якої має  більш ранню дату подання до Держдепартаменту, або, якщо заявлено пріоритет, більш  ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана, або за якою не прийнято рішенні про відмову у видачі патенту.

Якщо об'єкт інтелектуальної  власності створено працівником, найнятим за трудовим договором, то виникає дилема стосовно розподілу прав між цією особою та її роботодавцем. У світі  вона вирішується не однозначно: в  одних країнах перевага надається  працівникові, в інших -роботодавцеві.

Відповідно до ст.429 ЦК України[2] особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належить працівникові і роботодавцеві (юридичній або фізичній особі, де винахідник чи автор промислового зразка працює) спільно, якщо інше не встановлено договором. При визначенні часток у спільному праві слід враховувати певні чинники - внесок сторін у створення цього об'єкта, обсяг матеріальних витрат роботодавця, творчий внесок творця, передбачуваний дохід від використання даного об'єкта тощо.

З урахуванням того, що норма  про розподіл прав стосовно службового об'єкта інтелектуальної власності  є диспозитивною (тобто, застосовується у випадках, коли сторони інакше не вирішили це питання у договорі), учасники правовідносин можуть усунути  можливі протиріччя, передбачивши той  механізм розподілу прав на створений  результат творчої діяльності, який би повністю відповідав їх інтересам.

Стаття 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні  моделі» надає право роботодавцеві  прийняти щодо створеного службового винаходу отодавцеві прийняти щодо створеного службового винаходу рішення про збереження його як конфіденційної інформації протягом чотирьох років. Отже, роботодавець має право протягом зазначеного строку не подавати заявку на цей винахід і не використовувати його протягом цього самого строку.

При будь-якому використанні об'єкта інтелектуальної власності, створеного за договором найму, роботодавець має право зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення[10].

Суб'єктами права промислової  власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності  переходить згідно із законом чи договором.

Спадкоємці можуть стати  суб'єктами патентного права у разі смерті винахідника або патентовласника  згідно із законом або заповітом. Коло спадкоємців, до яких переходять майнові права власника патентів, визначаються чинним цивільним законодавством.

Особисті немайнові права  автора - право авторства - у спадщину не переходять.

Пункт 6 статті 28 Закону України  «Про охорону прав на винаходи і  корисні моделі» проголошує, що власник  патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка  стає його правонаступником. Такі норми  містять й інші патентні закони України.

Суб'єктом права на винаходи, корисні моделі може бути Фонд винаходів  України. Це — юридична особа, яка  має право користуватись і розпоряджатись переданими їй об'єктами на свій розсуд на комерційних засадах.

Суб'єктом патентного права  може стати особа за рішенням суду. Відповідно до ст.30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні  моделі» [6] суд може у передбачених Законом випадках примусити власника патенту укласти із заінтересованою особою договір невиключної ліцензії.

Права, які надаються суб'єктам  права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, поділяють на дві групи: особисті немайнові і  майнові права.

До особистих немайнових прав належать право авторства, право  на ім,я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових і майнових прав визначається тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні[9].

Як уже зазначалось, право  авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

Усі інші особи, які використовують зазначені об'єкти, зобов'язані

зазначати ім'я автора.

Право авторства закріплює  факт створення того чи іншого творчого результату конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як самого результату, так і особи  автора.

Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове.

Чинне законодавство України  про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої  спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом  з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам  імені автора чи спеціальної назви. Більше того, згадувані Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель передбачають зазначення назви винаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: "Назва винаходу (корисної моделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжнародної патентної класифікації (МІЖ)".

Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права  авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність та права на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве і не стосується результатів технічної творчості, винахід можна вдосконалювати будь-кому.

Майновими правами на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

• Право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка.
• Виключне право дозволяти використання запатентованого об'єкта (видавати ліцензії) іншим особам.
• Виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання іншим особам[11].

 

 

2. АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ У СФЕРІ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

 

2.1 Законодавче регулювання використання об’єктів промислової власності в Україні

 

 Економічні, технічні відносини  щодо використання новітніх технологій, розробок та вдосконалень, що  виникають під час здійснення  господарської діяльності не  мають права на існування без  чіткого їх регламентування з  боку держави: шляхом прийняття  законов та підзаконних нормативно-правових актів. Законодавча база регулює виникнення права власності на майно підприємства та його використання у процесі господарювання.