Законодавче регулювання питань у сфері промислової власності

ЗМІСТ

 

Вступ	3
1. Загальна характеристика промислової власності	4
1.1 Поняття промислової власності та її сутність	4
1.2 Характеристика об’єктів промислової власності	7
1.3 Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки та їх права	10
2. Аналіз особливостей законодавчого регулювання питань у сфері промислової власності	16
2.1. Законодавче регулювання використання об’єктів промислової власності в Україні	16
2.2 Міжнародне право промислової власності	21
Висновки	24
Література	25

 

ВСТУП

 

Економіка сьогодення характеризується як постіндустріальна, інформаційна, нематеріальна. Їй властиві зниження питомої ваги індустріального виробництва, високий  ступень мобілізації товарів, капіталів, робочої сили та одночасне зростання  невідчутних активів в капіталі підприємства. Основним критеріем успішної роботи нині стає залучення новітніх технологій та вдале впровадження їх у господарську діяльність.

У сучасних умовах економіки у світі  все більш важливим елементом  стають такі важливі об'єкти власності, як фірмові найменування,товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місць походження товарів. Створення рівних умов господарювання для різних типів товаровласників, впровадження конкурентних засад у їх діяльність та підвищення відповідальності за її результати, необхідність насичення ринку товарами та послугами зумовлює актуальність вивчення питань промислової власності та її законодавчого регулювання.

Виходячи з цього метою роботи є визначання суті промислової власності  та висвітлення питань пов’язаних із законодавчим регулюванням відносин промислової вартості в Україні  і в світі. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

-  розглянути сутність інтелектуальної  та промислової власності;

- чітко визначити об’єкти та  суб’єкти промислової власності; 

-  визначити яким на сьогодні  є законодавче регулювання використання  об’єктів промислової власності  в Україні;

- дослідити міжнародне право  промислової власності;

Джерелами наукової інформації щодо розкриття змісту методичних підходів і методів оцінки та можливість їх практичного застосування є публікації таких вітчизняних та зарубіжних науковців, як Шишка Р.О, Козирєв О.М., Загрішева Н.В., Мельник О.К.

Крім того вивченню згідно з темою  підлягає низка законодавчих та нормативно-правових документів як українських, так і  сітових.

 

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

 

1.1. Поняття промислової власності та її сутність

 

Наявність сучасної, міжнародно визнаної системи інтелектуальної власності є необхідним елементом для досягнення високого економічного та соціального розвитку будь - якої держави. Охорона інтелектуальної власності сприяє використанню та подальшому розвитку винахідницьких і творчих талантів та досягнень, підтримує та зберігає національний потенціал у сфері інтелектуальної діяльності та залучає інвестиції, стабілізуючи економічний стан, при якому як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори можуть бути впевнені в тому, що їх права будуть поважатись. Створення саме такої системи має особливе значення для України – країни зі значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом.

Відповідно до Конституції України, яка гарантує кожному громадянину  свободу художньої, наукової і технічної  творчості, наша незалежна держава  послідовно створює свої власні механізми  захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв`язку з інтелектуальною діяльністю.

Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними  особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері  науки, виробництва, мистецтва і  літератури[13].

Право інтелектуальної власності  слід розглядати у двох значеннях: об'єктивному  та суб'єктивному. У суб'єктивному  значенні право інтелектуальної  власності являє собою суб'єктивне  право (майнові або немайнові  права) на інтелектуальний продукт, тобто певні правомочності творця або іншої особи стосовно інтелектуального продукту.

В об'єктивному значенні право інтелектуальної  власності - це система правових норм, які регулюють суспільні відносини  у сфері створення та використання інтелектуального продукту. Ця сукупність правових норм становить підгалузь  цивільного права і складається  з декількох правових інститутів: авторське право та суміжні права, право промислової власності (патентне право), інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу та їх продукції і послуг. Кожний з названих інститутів регулює суспільні відносини у певній сфері інтелектуальної власності, яка відрізняється як специфікою самого інтелектуального продукту, так і пов'язаними з нею особливостями його використання.

Так, інститут авторського права  та суміжних прав призначений для  охорони результатів художньої  творчості - творів науки, літератури та мистецтва (об'єктів авторського  права) а також групи об'єктів, які з'являються з метою їх розповсюдження - виконання творів, фонограм та відеограм, програм теле- та радіомовлення (об'єктів суміжних прав).

Інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу, їх

продукції та послуг містить норми, які охороняють такі об'єкти , як комерційне (фірмове) найменування, торговельну  марку, географічне

зазначення. Ці об'єкти поєднує те, що вони мають за мету індивідуалізувати  суб'єктів відповідних прав, позначити  різницю між ними, дають змогу  відрізнити товари та послуги одного суб'єкта від однорідних товарів  та послуг іншого, а також рекламують як самого суб'єкта, так і якість та властивості його продукції (послуг) [12].

Право промислової власності регулює  відносини щодо створення, використання та оформлення прав на результати науково-технічної  творчості людини, до яких відносяться: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, селекційні досягнення у рослинництві та тваринництві, топографії інтегральних мікросхем. Вони охороняються після  спеціального оформлення прав і одержання  охоронного оформлення прав і одержання  охоронного документу - патенту або  свідоцтва. За назвою документа, що обумовлює  охорону більшості об'єктів, -патент - цей інститут також називають патентним правом.

Крім зазначених об'єктів, ЦК регулює  відносини з права інтелектуальної  власності на наукове відкриття  та комерційну таємницю. Останні також  створюються інтелектуальною працею людини, мають науково-технічну та економічну цінність, що і зумовило необхідність їх охорони.

Промислова власність є невід'ємним  елементом господарської діяльності підприємств усіх форм власності, вона органічно пов'язана з економічним  и процесами, що відбуваються у будь-якій країні[12].

На відміну від авторського  права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання  будь-яких формальних дій, про об'єкти патентного права - винаходи, корисні  моделі та промислові зразки – можна  говорити лише з моменту одержання  патенту. Такий підхід законодавця  пояснюється можливістю паралельного винахідництва, а тому існує потреба  кваліфікації творчого досягнення і  закріплення права на нього за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

Отже, на підставі наведеного можна  визначити, що промисловою власністю  визнаються результати науково-технічної  творчості, які відповідають вимогам  законодавства. Право промислової  власності в об'єктивному значенні — це сукупність правових норм, які  регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів  науково-технічної творчості.

В суб'єктивному значенні право  промислової власності є право, яким наділяється відповідно до законодавства  автор будь-якого результату науково-технічної  діяльності. Отже, об'єктом суб'єктивного  права промислової власності  може бути будь-який результат науково-технічної  діяльності незалежно від того, чи відповідає цей результат встановленим вимогам. Наприклад, винахідник подав  пропозицію до Держпатенту України[13].

Пропозиція відзначається високою  ефективністю, але її новизна втрачена. Пропозиція ознакам винаходу не відповідає і тому ним не може бути визнана. Незважаючи на це, ця пропозиція не перестала бути об'єктом права власності її автора-винахідника. Інша справа, що держава не зможе забезпечити надійну правову охорону цієї пропозиції. Вона може одержати захист лише як раціоналізаторська пропозиція.

Іноземні особи та особи без  громадянства мають рівні з громадянами  України права, що передбачені законодавством України про промислову власність, відповідно до міжнародних договорів  України чи на основі принципу взаємності.

Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з  Держпатентом України реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України[11].

 

1.2 Характеристика об’єктів промислової власності.

 

Класифікація об'єктів інтелектуальної  власності, що визначені такими у  Цивільному кодексі України, наведена на рис. 2.

 

Об’єкти права інтелектуальної власності

Об’єкти промислової власності

Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності

Об’єкти авторського права і суміжних прав

Винаходи

Корисні моделі

Промислові зразки

Торгові марки (знак для товарів  і послуг)

Географічні позначення

Фірмові найменування

Сорти  рослин

Породи тварин

Компонуван-ня (топографії інтегральних мікросхем)

Комерційні таємниці

Наукові відкриття

Раціоналіза-торські пропозиції

Літературні твори

Художні твори

Комп’ютерні програми

Компіляції даних

Виконання

Фонограми та відеограми

Програми організацій  мовлення

Рисунок 2 — Класифікація об’єктів права

                        інтелектуальної власності

 Розглянемо об'єкти  промислової власності. 

Винахід — технічне рішення виробу, яке має світову новизну, винахідницький рівень і може бути здійсненим промисловим шляхом.

До корисних моделей відносять лише конструктивні виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин, тобто як корисну модель отримують правову охорону тільки пристрої (вироби).

Терміном "корисна модель" можуть бути названі: 

- по-перше, не матеріальні предмети, як здається на перший погляд, а ідеї;

- по-друге, тільки такі  ідеї, які відносять до пристроїв  (але не до способів, не до  речовин, включаючи хімічні сполуки  і сумішові композиційні матеріали, і не до штамів мікроорганізмів); 

- по-третє, тільки за  умови, що ці ідеї задають  конструктивне виконання пристроїв.   

Відповідно із змісту терміна "ідея" виходить, що при поданні заявки на видачу патенту на корисну модель не треба приносити в Український  інститут промислової власності (Укрпатент) Департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України який-небудь пристрій в натурі. Досить принести його опис у вигляді тексту і креслень, які підготовлені за встановленими правилами. Усі патентознавства, включаючи експертів Українського інституту промислової власності (Укрпатент), саме так повинні розуміти зміст терміна "ідея".

Акцентуємо увагу на відмінності "корисних моделей" від "винаходів".

Перша полягає в тому, що об'єктом  охорони корисної моделі може бути тільки пристрій.

Друга полягає в тому, що від  корисних моделей не потрібний "винахідницький рівень". Це означає, що корисні моделі, по суті, еквівалентні добротним раціоналізаторським  пропозиціям недавнього минулого. Це дає можливість активно патентувати  багато розробок народних умільців заради їх власного блага і блага тих  підприємств, на яких вони працюють.

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Тобто промисловий зразок — це художньо-конструкторське (а не технічне, як винахід) рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Це рішення повинне бути новим, оригінальним, промислово застосовним.