Система преміювання повинна бути націлена на підвищення матеріальної зацікавленості працівників в кількісних і якісних  результатах праці, економію матеріально-технічних  ресурсів, а також на зниження витрат на виробництво і підвищення його рентабельності.

      В умовах ринкових відносин на підприємстві зростає значення показника прибутку як джерела засобів для розширення і технічного вдосконалення виробництва, а також збільшення доходів учасників  цього виробництва.

      Колективи підприємств, їх керівники головну увагу приділяють матеріальному стимулюванню праці. Велика частина прибутку після сплати податків прямує до фонду споживання. Таке положення ненормальне. Очевидно, у міру розвитку ринкових відносин підприємства почнуть приділяти належну увагу розвитку виробництва на перспективу і направлятимуть необхідні засоби на нову техніку, оновлення виробництва, на освоєння і випуск нової продукції[2].

      Крім  того, необхідно створити організаційні  передумови, економічні і соціальні  мотивації для творчої праці учених, конструкторів, інженерів, робочих. Корінні перетворення в техніці і технології, мобілізація всіх, не тільки технічних, але і організаційних, економічних і соціальних чинників створять передумови для значного підвищення продуктивності праці. Належить забезпечувати впровадження новітньої техніки і технології, широко застосовувати на виробництві прогресивні форми наукової організації праці, удосконалювати його нормування, добиватися зростання культури виробництва, зміцнення порядку і дисципліни, стабільність трудових колективів.

      Хоча, все вище сказане є важливим і  необхідним для сучасних підприємств, але потрібно враховувати реалії сьогоднішнього життя. Подібні заходи зможуть запровадити, напевно, дуже нескоро і дуже небагато підприємств  через економічну, соціальну кризу, яка загострилась у багатьох розвинених країнах світу.

      Одним з важливих чинників інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва  є режим економії. Ресурсозберігання  повинне перетворитися на вирішальне джерело задоволення зростаючої потреби у паливі, енергії, сировині і матеріалах. У вирішенні всіх цих питань важлива роль належить промисловості. Належить створити і оснастити народне господарство машинами, устаткуванням, що забезпечує високу ефективність використання конструкційних і інших матеріалів, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, створення і застосування високоефективних маловідходних і безвідходних технологічних процесів. Тому така необхідна модернізація вітчизняного машинобудування - вирішальна умова прискорення НТП, реконструкції всього народного господарства. Не можна забувати і про використання вторинних ресурсів.

      Важливим  чинником оптимізації процесу постачання та використання матеріальних ресурсів на підприємстві є диспетчеризація  та оперативне розпорядження.

      Диспетчеризація - це система централізованого оперативного контролю і регулювання поточного ходу роботи по виконанню виробничих завдань згідно заздалегідь розроблених календарних графіків. Головна мета такої системи - попередити, виявити і ліквідовувати виробничі неполадки і відхилення від графіка, а також направити рух виробничого процесу в рамки встановленого організаційно-технологічного режиму, забезпечуючи умови для виконання виробничих завдань[17].

      Диспетчеризація є завершальним етапом оперативного управління виробництвом. Відповідно до головної мети диспетчеризація охоплює наступні види робіт:

    - безперервний облік і збір інформації про хід виконання розроблених і прийнятих до виконання календарних графіків виробництва;

    - виявлення відхилень від встановлених планових завдань і аналіз їх причин;

    - вживання оперативних заходів по усуненню і подальшому попередженню відхилень від графіка;

    - координація поточних робіт взаємозв'язаних виробничих підрозділів для забезпечення рівного ритму виробництва відповідно до календарного графіка.

      Диспетчеризація здійснюється за допомогою спеціальних  технічних засобів зв'язку і сигналізації. У роботі диспетчерських служб широко застосовуються різні прилади і  апарати як провідникових, так і  безпровідникових засобів зв'язку, телевізійні установки, світлові табло, блоки автоматичного рахунку і обліку випуску виробів, апаратура магнітного запису, звукопідсилювальні станції і ін[3].

      На  підставі даних оперативного обліку і контролю ходу виробництва здійснюється оперативне управління всією виробничо-господарською діяльністю підприємства. До сфери оперативного управління підприємством відносяться завдання, безпосередньо пов'язані з реалізацією виробничих планів підприємства. Серед цих завдань можна виділити як актуальні для всіх видів організацій (постачання, складський облік), так і характерні тільки для торгових організацій (операції з консигнаційним товаром, роздрібна торгівля).

ВИСНОВКИ 
 
 

      Постійне збільшення використовуваних у виробництві знарядь праці, розширення обсягів виробництва, запровадження в дію нових основних фондів і капітальне будівництво вимагають все більшої і більшої кількості матеріальних ресурсів.

        Матеріальні ресурси являють собою ресурси в натурально-речовинній формі, які використовуються у виробничій діяльності підприємства.

      Раціональне та економне витрачання окремих елементів  оборотних фондів підприємств має  неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного  споживання сировини, матеріалів, енергії  для виробництва продукції в  різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

      Управління  запасами – це забезпечення і підтримування оптимальної кількості і типів фізичних ресурсів, необхідних для реалізації стратегічного плану організації.

      Важливість  управління запасами пояснюється, насамперед, тим, що виробництво – це потік  матеріальних ресурсів через процес, який змінює форму цих матеріалів, перетворюючи їх у готову продукцію.

      Ефективне використання матеріальних ресурсів –  якісна характеристика їх використання на раціональному рівні, який можна  було б визначити суспільно  необхідним,  а саму раціоналізацію використання ресурсів як процес безперервного удосконалення  їх споживання, пов’язаний із розвитком виробництва. З раціональним використанням пов’язана ще одна ціль – економія матеріальних ресурсів, що означає підвищення рівня їх корисного використання, який проявляється у зниженні питомих витрат матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів на одиницю споживчих властивостей вироблюваної продукції при підвищенні або збереженні якості та технічного рівня продукції.

      Отже, управління матеріальними ресурсами  є цілеспрямованою діяльністю із синхронізації матеріальних потоків  суспільного продукту по асортименту, якості, кількості, термінам і місцю.

      У своїй діяльності ТОВ «Завод Євроформат» використовує різні види матеріально-технічних ресурсів (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо), які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, і які повинні постійно поповнюватися. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного постачання. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Савицька  Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - 2-ге вид., - К.: Знання, 2005. - 662 с.
2. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. Навч. посіб. — 4-те вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2004. — 190 с.
3. Харіна П. С. Економіка підприємств – Навчальний посібник: Тернопіль “Економічна думка”, 2000.
4. Грабовська І.В., Капінос Г.І. Планування діяльності підприємства.-Хмельницький:ТУП,2002.-142с
5. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. Навч. посіб. /Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. - 405 с
6. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Покропивного С.Ф. – К., 2001.
7. Чумаченка М.Г. Економічний аналіз: Навч. посібник/ За ред. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.- 540 с.
8. Протопопова В. О., Полонський О. М. Економіка підприємства - К.: ЦУЛ, 2002. - 220 с.
9. Макаренко М.В., Малахина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. Пособие для вузов. – М.: "Изд-во ПРИОР", 1998.
10. Вартов А.С. Економічна діагностика діяльності підприємства: організація та методологія. – М: Фінанси та статистика, 1999 – 287 с.
11. Москалюк В.Є. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За ред. Москалюка В.Є. – К.: КНЕУ, 2002. – 252с.
12. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. – К.: Каравела, 2003. – 432с.

13. Основи  управління матеріальними ресурсами. Підручник. – Харків, 2000.
14. Економіка виробничого підприємства за ред. Петровича Й.М.- К., 2001.
15. А.С. Курочкин Операционный менеджмент. – К.: МАУП, 2000.
16. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства: Навч. посібник.- К.: ЛБІ НБУ, 2000.- 485 с
17. Глухов В. В. Принципы менеджмента. Управление в системе цивилизованного предпринимательства. — СПб., 1996.
18. Шегда А.В. Економіка підприємства – Навчальний посібник, - Київ, “Знання-Прес”, 2002.
19. Інтернет ресурси:

http://www.euroformat.com/