Вітчизняний досвід функціонування об’єднань роботодавців

   ФРУ є членом Міжнародної організації  роботодавців і представляє інтереси українських роботодавців в Міжнародній організації праці. Представники Федерації беруть активну участь у міжнародних проектах, в тому числі з питань сприяння реалізації основних принципів та прав у світі праці, викорінення найгірших форм дитячої праці, недискримінації на робочому місці, реалізації гендерної політики; запобігання торгівлі людьми, профілактики ВІЛ/СНІДу на робочому місці та розвитку соціального діалогу на ринку праці.

   ФРУ активно працює над проблемами розбудови  економічних і соціально-трудових відносин у країні[18]:

• над становленням ефективного соціального діалогу на усіх рівнях управління: від підприємства, міста, району до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
• створенням сприятливого клімату для розвитку промисловості та  підприємництва;
• посиленням  соціальної відповідальності бізнесу.

Федерація сприяє впровадженню у національне  законодавство сучасних норм економічної  та соціально-трудової сфер:

• готує та проводить експертизу проектів законодавчих та нормативних актів у соціально-економічній сфері та підтримці вітчизняного підприємництва;
• опікується вдосконаленням законів про соціально-трудові відносини.

 ФРУ займається  проблемами забезпечення зайнятості населення та ефективності виробництва:

• впроваджує у правове поле України економічного стимулювання роботодавця для створення нових робочих місць;
• працює над створенням системи підготовки кадрів відповідно до потреб ринку праці;
• разом з соціальними партнерами займається створенням умов для гідної праці;
• сприяє підвищенню долі заробітної плати у собівартості продукції через економічну мотивацію;
• бере участь у безпосередньому управлінні фондами соціального страхування разом з урядом та профспілками;
• займається підвищенням ефективності соціального страхування;
• опікується проблемами охорони праці;
• ініціює перехід України до єдиних інтегрованих інспекцій праці і переведення змісту їх діяльності від фіскальних функцій до консультативно-дорадчих.

 Федерація  проводить послідовну роботу щодо:

• захисту інтересів вітчизняного товаровиробника при вступі до СОТ;
• інтеграції України у світовий економічний простір;
• участі держави у міжнародному розподілі праці та імплементації міжнародних норм законодавства в українське правове поле.

   Федерація є активним учасником  соціального діалогу між об’єднаннями організацій роботодавців, профспілками та урядом.

   Останнім  часом  Федерація роботодавців України зосереджує свою діяльність на розвитку соціального діалогу, активізації Національної тристоронньої соціально-економічної ради, підписанні Генеральної Угоди на 2007 рік, підготовці проекту Трудового Кодексу України, вирішенні проблеми трудових ресурсів тощо[16].

   Триває  робота  над стратегічно важливими проектами законів  - про єдиний страховий внесок, про соціальне партнерство, Трудовим кодексом, змінами до законодавства про державне соціальне страхування. Представники ФРУ беруть активну участь  у тристоронніх робочих групах, правліннях державних фондів, громадських колегіях тощо.

   Сьогодні  члени ФРУ усвідомили необхідність вдосконалити роботи організації із середини, поглибити демократизацію структури, посилити  вплив на формування соціально-економічної політики держави. Наразі робоча група, створена конструктивною більшістю організацій – членів ФРУ, продовжує підготовку  до з’їзду. Він буде відповідати усім вимогам чинного Статуту та законодавства України. Буде дотримано широке та справедливе представництво регіональних та галузевих структур, здійснена ретельна підготовка усіх базових документів, в тому числі змін і доповнень до Статуту.

   ФРУ є консолідатором руху роботодавців в Україні,  активним учасником дій з налагодження ефективної співпраці всіх об’єднань роботодавців заради зростання конкурентоспроможності української економіки, розбудови соціально-трудових відносин в країні. Спільне засідання всеукраїнських об’єднань, яке відбулося 16 липня 2008 року за ініціативи голови ФРУ Анатолія Кінаха,  має історичне значення. На цьому з’їзді зібралися об’єднання роботодавців, щоб домовитися про сконсолідовані дії у Національній тристоронній соціально-економічній раді, у фондах соціального страхування, під час переговорного процесу з урядом та профспілками.

   Федерація роботодавців України, як і раніше,  вбачає себе самодостатньою структурою, сконсолідованою та згуртованою командою однодумців, яка об’єднана єдиною програмою, спільними поглядами та підходами. Вона готова здійснювати реформаторські кроки задля  вдосконалення  стилю роботи, підвищення її якості, ефективної взаємодії з іншими організаціями та об’єднаннями роботодавців, щоб посилювати свій вплив на розбудову громадського суспільства в Україні.  

3. Проблеми функціонування об’єднань роботодавців в Україні  

   Проведення глобальних макроекономічних перетворень практично неможливе без відпрацьованого механізму переговорного процесу. Для України, як і для більшості країн Центральної та Східної Європи, властивий розвиток двох рівнів — загальнодержавного, на якому укладаються угоди між урядом, об'єднанням роботодавців і профспілками, та виробничого — на рівні підприємства. Недостатньо розвинутими залишаються галузевий і регіональні рівні, тобто середній рівень. Отже, необхідно структурувати організації роботодавців, їхні асоціації на рівні галузі. П. 4.3. Генеральної угоди передбачено зобов'язання сторін вживати заходів до створення галузевих і регіональних об'єднань роботодавців та залучення їхніх представницьких органів до колективних переговорів з укладанням угод відповідного рівня. В цей час значна частина галузевих і регіональних угод укладається без участі представницьких організацій роботодавців, що звужує сферу їх дії. Кабінет Міністрів України 6 жовтня 1999 року видав доручення міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади завершити організаційну роботу зі створення представницьких органів об'єднань роботодавців в галузях економіки і регіонах країни та проінформувати Кабінет Міністрів про проведену роботу.

   Представники  МОП називають три головних недоліки у сфері соціально-трудових відносин в Україні: по-перше, відсутність структурованих організацій роботодавців приватного сектору, бізнесу; по-друге, недостатньо структурований процес соціального діалогу, його поляризація (він реалізується на загальнодержавному рівні та на підприємстві); по-третє, суперечність у законодавстві не лише з соціально-трудових, а й економічних відносин, що регулює підприємницькі стосунки [10].

   У цей час відбувається побудова організаційної структури Конфедерації роботодавців України. Поступово створюються галузеві організації роботодавців, які в змозі реально впливати на вирішення конкретних соціально-економічних проблем. Такі організації вже створено у хімічній, фарфорово-скляній промисловості, найближчим часом будуть створені у дорожньому комплексі, будівництві, зв'язку, вугільній галузі, у сфері ринкової торгівлі.

   Таким чином, держава повинна дбати  про зростання ролі громадських  об'єднань підприємців в сучасній ринковій економіці. Разом з тим самі об'єднання мають активізувати свою роль як учасники соціального партнерства в ім'я досягнення соціальної злагоди. На жаль, не всі організації роботодавців чітко усвідомлюють своє соціальне призначення, права та обов'язки. Необхідно доповнити законодавчу регламентацію діяльності профспілок відповідною регламентацією діяльності організацій роботодавців та їхніх об'єднань. В новому Трудовому кодексі України також необхідно закріпити правовий статус організацій роботодавців та їхніх об'єднань як суб'єктів трудового права. До речі, в проекті Трудового кодексу Російської Федерації є окрема глава "Представництво інтересів працівників та роботодавців", яка містить дві статті — "Представництво інтересів роботодавців" та "Об'єднання роботодавців".

   Саме  організації роботодавців мають допомогти товаровиробникам вийти за вузькі межі індивідуальних інтересів та усвідомити колективні, визначити перешкоди, які є на шляху до ринкових відносин. Тільки сумісними зусиллями органів держави, роботодавців і профспілок можливе розв'язання важливих проблем сьогодення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

   В процесі виконання цієї роботи було проведено дослідження розвитку такого суб’єкту соціально-трудових відносин як об’єднання роботодавців. У першій частині роботи були розглянуті правові  основи організації об’єднань роботодавців не лише в Україні а й в закордоном, зокрема принципи об’єднань згідно з концепцією МОП. Також  були визначенні напрями діяльності об’єднань в різних країнах та відмінності між ними. У другій частині роботи була розглянута історія розвитку вітчизняних організацій роботодавців, а також мета, завдання та цілі створення цих об’єднань. Було проаналізовано принципи та напрями діяльності найбільшого й найвпливовішого об’єднання роботодавців сьогодення в Україні. Мова йде про Федерацію роботодавців України.

   Зрештою були визначені проблеми ефективного  функціонування цих організацій  в співпраці з іншими суб’єктами трудових відносин. Також були визначені  необхідні зміни, які б допомогли реалізувати об’єднанням роботодавців свої економічні та соціальні функції.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Закон України «Про організації роботодавців»
2. 86-та Міжнародна конференція праці // Україна: аспекти праці. — 1998. — №6. — С. 49
3. Доклад международного совещания "за круглым столом" по вопросу о новой роли органи¬зации предпринимателей в странах с переходной экономикой. Женева, 29-31 мая 1995 года. - Женева, 1995. - С. 38
4. Жалико Я., Романенко С. Роль об'єднань промисловців і підприємців у економіці перехідного періоду // Економіка України. - 1997. - №6. - С. 40
5. Іващенко M.I., Сменковський А. Громадські об'єднання підприємців як засіб узгодження державних і корпоративних інтересів // Економіка України. — 1999. — №10. — С. 58;
6. Международная Организация Труда. Конвенции и рекомендации 1919—1956. — T.I. — Женева: Международное Бюро Труда, 1991. — С. 859— 860
7. Михеев В.А. Основы социального партнерства: теория и политика.— М., 2001. С. 
   297.
8. Основные направления и формы деятельности предпринимательских организаций в странах Запада / / Труд за рубежом. — 1991. — №1; Силин А.А. Предпринимательские организации: основные задачи, функции, структура // Труд за рубежом. — 1994. — №4
9. Праця і зарплата. — 2000. — №10. — Березень
10. Проблеми соціально-трудових відносин в Україні у контексті міжнародного досвіду // Україна: аспекти праці. - 1998. - №4. - С. 46)
11. Семигин Г.Ю. Социальное партнерство в современном мире.— М.: Мысль, 1996. 
    С. 208.
12. Социальная политика: учебник /Под общ. ред. Н.А. Волгина.— М.: Экзамен, 2002. 
    С. 736.
13. Толкунова В.Н. Трудовое право. М., 2002.— С.313.
14. Український союз промисловців і підприємців — учасник колективних переговорів / / Україна: аспекти праці. - 1998. - №2.- С. 26
15. ua.glavred.info
16. www.fru.com.ua
17. www.minjust.gov.ua
18. www.confeu.org
19. www.fpsu.org.ua