Вітчизняний досвід функціонування об’єднань роботодавців

• сприяння  вирішенню колективних трудових спорів, запобіганню страйкам як крайньому  засобу вирішення цих конфліктів;

• збалансування попиту і пропозиції робочої сили, запобігання масовому безробіттю шляхом сприяння створенню нових робочих  місць, забезпечення раціональної структури зайнятості населення;

• вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, поширення професійних знань  та досвіду;

• забезпечення  скоординованості дій роботодавців, їх організацій та об'єднань щодо виконання науково-технічних і соціальних програм, спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, врегулювання та поліпшення умов праці;

• розвиток  співробітництва з іноземними і  міжнародними організаціями роботодавців та їх об'єднаннями.

2. Вітчизняний досвід функціонування об’єднань роботодавців. 

2.1 Історія  розвитку об’єднань роботодавців  в Україні

   Розглядаючи питання про об’єднання роботодавців неможливо не задати собі питання: навіщо роботодавцям об’єднуватись і від кого їм захищатись? Адже роботодавці є сильнішою стороною щодо найманих працівників. Але в умовах кризового стану економіки не можна забувати про те, що інтереси роботодавців також потребують захисту зовсім не менш ніж інтереси найманих працівників. Антиринкова експансія й фіскально-силові засоби управління підприємництвом тільки у 1998 році привели до закриття більш 300 тис. підприємств малого та середнього бізнесу. Це спонукає підприємців звертатися до невідомих до цього часу форм боротьби за свої права. Наприклад, у 1990 році в Ялті відбувся страйк підприємців з вимогою виконання "економічних" указів Президента; також у Криму певні підприємницькі структури під впливом податкового навантаження виступили з пропозицією організації податкового локауту — водночас припинити відрахування податкових зборів підприємствам району чи міста. Але у таких спосіб неможливо вирішити важливі економічні й соціальні проблеми сьогодення. Є тільки один шлях, яким ідуть усі цивілізовані країни, — це шлях соціального партнерства, соціального діалогу на різних рівнях, починаючи з виробничого і закінчуючи загальнонаціональним.

   Організації роботодавців почали створюватись в  Україні на початку 90-х років. Однією з перших організацій підприємців в Україні, що була заснована у 1992 p. з метою захисту прав промисловців і підприємців, став Український союз промисловців і підприємців. Це — неурядова неприбуткова громадська організація, яка об'єднує сьогодні 16 тис. членів — промислові, будівельні, транспортні, наукові, комерційні та інші підприємницькі структури, підприємництва різних форм власності (підприємства державні й приватні та змішаної форми власності). УСПП має 29 регіональних відділень; 8 галузевих організацій і декілька відомих громадських, серед яких Спілка юристів, Спілка економістів, Спілка інженерів та ін. На підприємствах, що є безпосередньо членами УСПП, працює близька 7 млн. чол.[14]. Організації промисловців і підприємців створювалися перш за все для вирішення своїх корпоративних завдань, захисту власних інтересів та інтересів їхніх членів. З часом вони намагаються брати активну участь у суспільних перетвореннях, сприяти консолідації інтересів у суспільстві, впливати на формування державної політики і починають об'єднувати свої зусилля для участі у вирішенні соціально-економічних питань.

   5 листопада 1998 року за рішенням  Установчого з'їзду об'єднань  роботодавців України була створена  Конфедерація роботодавців України. Згідно зі Статутом Конфедерації основною метою її діяльності є консолідація дій членів Конфедерації для посилення впливу роботодавців на процеси формування й реалізації соціально-економічної політики України, представництва їхніх інтересів в економічній, соціально-трудовій та інших сферах, захист законних прав та інтересів роботодавців. До складу Конфедерації входить 6 всеукраїнських та 3 галузеві об'єднання роботодавців: Український союз промисловців та підприємців; Спілка орендарів і підприємців України; Українська аграрна конфедерація; Спілка малих, середніх і приватизованих підприємств України; Асоціація роботодавців торгівлі й комерційної сфери економіки України; Спілка юристів України; Українська асоціація підприємств чорної металургії; Об'єднання підприємств хімічної промисловості України "Союз хіміків України"; Українська корпорація "Порцеляна". Конфедерація відкрита для участі та співпраці усіх громадських об'єднань підприємців. Конфедерація роботодавців України разом з Кабінетом Міністрів України підписала Генеральну угоду на 1999—2000 роки від сторони власників. Отже, сферу дії чинної Генеральної угоди значно поширено порівняно з Генеральною угодою на 1997—1998 роки, у якій було представлено лише 2 об'єднання.

   З метою вдосконалення соціального  партнерства сторони домовились запроваджувати трипартизм у практику укладення колективних угод, в першу чергу на національному рівні. Це важливе положення, оскільки в проекті Закону "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про колективні договори і угоди" уряд вилучив органи виконавчої влади на національному, територіальному і галузевому рівнях як самостійні суб'єкти угод. Профспілки й об'єднання роботодавців наполягають на проведенні колективних переговорів, укладанні колективних угод на тристоронній основі. Це відповідає Конвенції МОП №144 про тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм 1976 р. (рат. 17 грудня 1993 p.) і принципу трипартизму. Сьогодні участь Кабінету Міністрів України в укладенні Генеральної угоди як окремої сторони обумовлена, по-перше, його функціями як вищого органу в системі органів виконавчої влади. Зокрема, Кабінет Міністрів відповідно до Конституції України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (в тому числі соціально-економічних прав і свобод); забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності та виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України. По-друге, на національному рівні держава в особі Кабінету Міністрів залишається найбільшим представником роботодавців.

   Готуючи Генеральну угоду, роботодавці наполягали на тому, щоб першим розділом був  включений розділ щодо сприяння розвитку національного виробництва. Генеральна угода на 1999—2000 роки стала першою угодою, до якої внесено розділ І "Сприяння розвитку виробництва, забезпечення продуктивної зайнятості", у якому містяться зобов'язання уряду щодо гарантування сприятливих умов для підприємницької діяльності. Сторони домовились про внесення пропозицій щодо прийняття регулятивного та податкового законодавства за участю об'єднань роботодавців; сумісну роботу над таким важливим актом як Податковий кодекс України, маючи на меті зниження податкового навантаження на товаровиробників, формування регулятивно-податкової політики, яка б забезпечувала стабілізацію та розвиток виробництва; у межах компетенції соціальних партнерів вживати заходів до прийняття Верховною Радою України нормативно-правових актів, спрямованих на зменшення ставки рефінансування Національним банком України; сприяти прийняттю Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва"; розроблення законопроектів про внесення змін до Закону України "Про підприємства в Україні"; прийняття Програми структурної перебудови економіки України; вивчення проблеми наслідків реструктуризації підприємств і доцільності розробки відповідного законопроекту та ін. В цьому плані громадські організації підприємців мають брати активну участь у відновленні політики підтримки підприємництва в Україні.

   Лише  за умов вдосконалення податкової, кредитно-інвестиційної політики, структурної перебудови економіки, підтримки малого підприємництва роботодавці в змозі створювати робочі місця. Нині кількість безробітних майже в 20 разів перевищує кількість вільних робочих місць. Сторони домовились про створення умов для збереження і створення не менше 150 000 робочих місць на рік. Вперше зроблено спробу перейти до формування комплексу завдань щодо збереження і розвитку трудового потенціалу країни в перехідний період. Уряд зобов'язався стабілізувати фінансовий стан Державного фонду сприяння зайнятості населення; за участю профспілок та об'єднань роботодавців завершити розроблення проекту Державної програми розвитку трудового потенціалу в Україні на 2000—2010 роки.

   Передбачаючи  вдосконалення чинного законодавства, розробку нових нормативно-правових актів, сторони Генеральної угоди вперше визначили порядок розроблення та погодження проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що є предметом Генеральної угоди. Визначений порядок погодження цих актів з профспілковою стороною, з стороною власників, порядок залучення представників сторін до розроблення проектів законодавчих актів.

   Ще  раніше Український союз промисловців і підприємців добився права  безпосередньо брати участь у  формуванні правової бази з питань соціально-економічного розвитку. 25 травня 1999 року в день Об'єднаного з'їзду промисловців, підприємців та роботодавців України був підписаний Указ Президента України, яким передбачено обов'язковість погодження усіх проектів законів, розпоряджень та постанов Кабінету Міністрів України, указів Президента з Конфедерацією роботодавців та УСПП. Для реалізації цього було створено Координаційну раду з питань формування соціально-економічної політики.

   У березні 2000 року на засіданні Координаційної ради Конфедерації роботодавців України  у члени Конфедерації було прийнято Асоціацію платників податків [9]. Було розглянуто питання про хід виконання Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів і Конфедерацією роботодавців та профспілковими об'єднаннями на 1999—2000 роки. За станом на 1 січня 2000 року з 19 пунктів угоди, що безпосередньо стосуються Конфедерації роботодавців, виконано три пункти, а 16 перебували на стадії виконання.

   В Україні сьогодні існує різноманітні об’єднання роботодавців, які функціонують за галузевим, територіальним або галузево-територіальним ознакам.  

   На  сьогодні  згідно з інформацією  Мін’юста України офіційно зареєстровані 17 об’єднань роботодавців [17]. Перелік цих об’єднань наведений у таблиці 2.1

2.2 Діяльність федерації роботодавців України

   Діалог  між владою, робітниками і роботодавцями є запорукою економічної та соціальної стабільності країни. Над його розбудовою працює Федерація роботодавців України (ФРУ). Це найпотужніше всеукраїнське об'єднання, яке представляє інтереси роботодавців в соціально-трудових відносинах на національному рівні.

   До  складу Федерації роботодавців входять  близько 470 територіальних і галузевих  об'єднань роботодавців, що охоплюють  понад 10 мільйонів найманих робітників. ФРУ працює за спеціальним законом  «Про організації роботодавців», який був прийнятий парламентом у 2001 році за ініціативи голови Федерації Анатолія Кінаха.

   Значним  досягненням Федерації є  ухвалення з ініціативи роботодавців Закону України „Про засади державної регуляторної політики”. Законом передбачено порядок, згідно з яким проекти нормативних актів перед їхнім прийняттям слід оприлюднювати та обговорювати, а самі акти повинні супроводжуватися аналізом регуляторного впливу. Таким чином  сьогодні влада не може ухвалити рішення в економічній сфері без урахування позиції роботодавців.

   За  ініціативи ФРУ в 2005 році був прийнятий  Указ Президента «Про розвиток соціального  діалогу в Україні», згідно з яким в Україні створено принципово нову інституцію – Національну тристоронню  соціально-економічну раду при Президентові України[16]. Це дає можливість суттєво підвищити роль професійних спілок і організацій роботодавців у формуванні економічної політики держави.

   Федерація роботодавців України бере участь у  підготовці та підписанні Генеральної, галузевих та регіональних угод між  об'єднаннями організацій роботодавців, профспілками та урядом. Фахівці Федерації долучаються до  розробки законопроектів, які сприяють впровадженню сучасних норм трудового законодавства. Завдяки включенню до Генеральної Угоди нового розділу «Сприяння розвитку вітчизняного виробництва, забезпечення продуктивної зайнятості» з ініціативи ФРУ в Україні з’явився ще один інструмент захисту прав та інтересів роботодавця. Це було зроблено вперше в історії колективних договорів.

   Представники  ФРУ є учасниками робочої групи  з розробки нового Трудового Кодексу України.

   ФРУ  працює над проблемами зайнятості населення, стимулюючи роботодавців до створення нових робочих місць та забезпечення гідних умов праці. Постійно проводяться всеукраїнські форуми з питань охорони праці, перспектив розвитку трудового потенціалу України, підготовки кадрів відповідно до потреб ринку. Завдяки активній позиції ФРУ розпочалася легалізація українських трудових мігрантів в ряді європейських країн.