Удосконалення використання виробничоi потужностi пiдприэмства

       Пропускна здатність (ПЗ) розраховується в такий спосіб:

       ПЗ = ФП  / t порівн.

     Пропускна здатність розраховується аналогічно, тільки норми

трудомісткості  продукції, продуктивності встаткування будуть середніми, а не найвищими. Відношення пропускної здатності до виробничої потужності показує, якими резервами  розташовує підприємство у використанні активної частини основних фондів. 

1.2. Потокова потужність  підприємства

     Розвиток  предметної форми спеціалізації  цехів (ділянок) приводить до створення  потокового виробництва - найбільш прогресивної й ефективної форми організації  виробничих процесів, заснованих на ритмічній  повторюваності погоджених у часі основних і допоміжних операцій. Виробничий процес обробки деталі або зборки виробу розчленовується на рівні  по тривалості операції, виконувані на спеціалізованих робочих місцях (позиціях).

     Позиції розташовуються в послідовності  технологічного процесу, при цьому  переміщення виробів з позиції  на позицію здійснюється за допомогою  спеціальних транспортних засобів.

     До  числа основних ознак, що характеризують потокове виробництво, відносяться:

     Принцип  прямоточності передбачає розміщення встаткування й робочих місць у порядку проходження операцій технологічного процесу. Прямоточність забезпечує найкоротший шлях руху виробу у виробництві.

     Принцип спеціалізації втілюється в створенні  спеціалізованих потокових ліній, призначених для обробки одного закріпленого за даною лінією виробу або декількох технологічно родинних виробів.

     Принцип безперервності проявляється у вигляді  безперервного  руху виробів по операціях  при безперервній роботі робітників і встаткування. Подібні лінії  називаються безперервно-потоковими. Безперервність є прямим слідством  принципу пропорційності, зокрема рівної продуктивності на всіх операціях лінії. Якщо такої рівності немає, то лінія називається перериваної-потокової або прямоточної.

     Принцип паралельності передбачає паралельний  рух виробів, при якому вони передаються  по операціях поштучно або невеликими транспортними партіями.

     Принцип ритмічності характеризується ритмічним  випуском продукції на лінії й  ритмічному повторенні всіх операцій на кожному її робочому місці. На безперервно-потокових  лініях з поштучною передачею  випуск (запуск) кожного виробу здійснюється через той самий інтервал часу, називаний тактом лінії (або поштучним  ритмом).

     Характерні  ознаки організації потокового виробництва:

     розчленовування процесу виготовлення продукції  на ряд складових частин, на більш-менш прості операції й закріплення їх за окремими робітниками місцями (верстатами) або за групою однакових робочих  місць;

     повторення  тих самих процесів на кожному  робочому місці;

     оснащення робочих місць потокової лінії  спеціальним устаткуванням, інструментом, пристосуваннями, що забезпечують високопродуктивне  виконання закріплених операцій;

     транспортна спрямованість, що регламентує все  виробництво в часі й у просторі;

     високий ступінь механізації й автоматизації  процесів виробництва;

     безупинно повторювана однаковість всіх виробничих факторів якості й форм матеріалів, інструментів і пристосувань і т.п.;

     рівномірність випуску продукції на основі єдиного  розрахункового такту потокової  лінії;

     одночасне виконання всіх складових частин процесу.

     Умова синхронізації, вирівнювання тривалості всіх операцій необхідно для того, щоб кожне попереднє робоче місце  потоку безупинно давало роботу кожному  наступному робочому місцю без пролежування предметів праці й простоїв устаткування. Ця умова є найбільш характерною особливістю потокового виробництва.

     Потокове  виробництво являє собою основну  форму організації виробничого  процесу на підприємствах масового типу виробництва, де від потоку може бути отриманий найбільший ефект.

     Умовами для переходу на потокові методи виробництва  є: достатній обсяг випуску однотипних виробів, для чого максимально уніфікують конструкції виробів, що випускають; поглиблення спеціалізації заводу, цехів, ділянок і робочих місць; відпрацьовування конструкцій виробів  з погляду вимог потокової  технологічності; розробка технологічного процесу, що забезпечує найбільшу пропорційність у потоці, а в серійному виробництві - уніфікація технології й застосування групової обробки.

     Важливим  елементом потокового виробництва  є потокова лінія. Потокова лінія - це ряд взаємозалежних робочих місць, розташованих у порядку проходження  технологічного процесу й об'єднаних  загальної для всіх нормою продуктивності. Продуктивність всієї потокової  лінії визначається продуктивністю провідної машини виробничого процесу. Її визначають такі провідні процеси  праці, виконання яких максимально  наближає напівфабрикат до стадії готового продукту.

     За  допомогою провідного встаткування відбуваються основні зміни в  сировині, напівфабрикатах, що перетворюють предмет праці в готовий продукт. Наприклад: у консервному виробництві  провідним устаткуванням є обжарюючи печі, бланшировочні, автоклави; у виробництві консервів - закаточні машини; у коптильному виробництві - коптильні установки; у жиро мучних цехах - сушильні устрої.

     Продуктивність  потокової лінії визначається продуктивністю провідного встаткування. Це означає, що виходячи із продуктивності провідної  машини, установлюють виробничі завдання кожному потоку робочого місця.

     Виробниче завдання представляє ту кількість  предметів праці (сировини, напівфабрикатів), що повинне бути оброблене для  забезпечення повного завантаження провідної машини потокової лінії, тобто, для безперебійної роботи провідного встаткування або для  виконання змінного завдання. Конфігурація потокових ліній залежно від  планування цеху, ділянки, кількості  робочих місць і інших умов припускає наступні види, залежно  від наступних ознак:

     - по типу виробництва: одно предметні й багатопредметні.

     Одно предметні потокові лінії - це лінії, на яких постійно випускається один вид продукції у великій кількості, протягом тривалого періоду часу.

     Багатопредметні потокові лінії - це лінії, на яких виготовляють продукцію (вироби) різних асортиментів, подібних у технологічному відношенні. На таких потокових лініях використаються ті самі робітники, одне й теж устаткування, причому продукція виготовляється шляхом періодичного перемикання з виробництва одного виду продукції до іншого виду. 

1.3. Резервна потужність  підприємства 

     Виробнича потужність визначається по потужності провідних цехів, агрегатів або  ділянок. Під провідними цехами, ділянками  або агрегатами розуміються ті з  них, де виконуються основні й  найбільш масові технологічні операції по виготовленню готової (основної) продукції й у які зосереджена переважна частина встаткування. У чорній металургії - це доменні, мартенівські, сталеплавильні цехи або печі, у кольоровій - електролізні ванни, у текстильній - прядильне й ткацьке виробництво, на машинобудівних заводах - механічні й складальні цехи.

     При розрахунку виробничої потужності підприємства на початок планового року повинно враховуватися все встановлене встаткування незалежно від його стану (діє або не діє внаслідок його несправності, перебуває в ремонті, налагодженні, у резерві, на реконструкції або на консервації, простоює внаслідок відсутності сировини, матеріалів, енергії, а також монтуємого, якщо уведення в експлуатацію передбачене у плані й т.п.). Резервне встаткування, призначене для заміни ремонтуємого, при розрахунку потужності не враховується.

     При уведенні нових потужностей за планами  капітального будівництва і їхнього  освоєння передбачається, що їхня експлуатація починається в наступному кварталі після здачі.

     Для розрахунку виробничої потужності використаються наступні вихідні дані:

     перелік виробничого встаткування і його кількість по видах;

     режими  використання встаткування й використання площ;

     прогресивні норми продуктивності встаткування й трудомісткості виробів;

     кваліфікація  робітників;

     намічувані  номенклатура й асортименти продукції, що безпосередньо впливають на трудомісткість продукції при даному складі встаткування.

     Якщо  відомо продуктивність устаткування, то виробнича потужність визначається, як добуток паспортної продуктивності встаткування в одиницю часу й  планового фонду часу його роботи (Теф):

             М = Теф · а · Н,

де Теф - ефективний фонд роботи одиниці встаткування, година;

     а - кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, установлених у відділенні (ділянці, цеху);

     Н - годинна норма продуктивності одиниці  встаткування по паспорті заводу-виготовлювача, виражена в кінцевому продукті (т/година, м3/година, м2/година й ін.).

     Якщо  відомо, що фактично з устаткування знімається продукції більше, чим  визначено паспортом, то використати  в розрахунку потужності потрібно технічно обґрунтовану норму продуктивності, обумовлену виробничниками.

     Ефективний  фонд робочого часу встаткування визначається залежно від режиму роботи ділянки (відділення, цеху).

     Якщо  виробництво працює в безперервному  режимі (цілодобово, без зупинок  у святкові й вихідні дні), то ефективний фонд розраховується в такий спосіб:

Тнеф = Ткав * ТППР - Ттехн,

де: Ткав - календарний фонд (тривалість року, 365 днів або 8760 годин.); ТППР - час простоїв у планово-попереджувальних ремонтах, у годинах; Ттехн - час простоїв устаткування по технологічних причинах (завантаження, вивантаження, чищення, промивання, продувка й т.д.) у годину.

     В умовах безперервного виробничого  процесу максимально можливий фонд часу роботи встаткування дорівнює добутку  календарних днів і 24 ч у добі.  У перериваному виробництві розраховують розташовуваний фонд часу встаткування (у практиці його називають номінальним). Пояснимо, що розуміється під розташовуваним фондом часу встаткування.

     На  кожному підприємстві діє певний режим роботи (число робочих і  вихідних днів, число змін і їхня тривалість). Тому не весь календарний  фонд може бути використаний для цілей  виробництва. Якщо з календарного фонду  часу виключити частину робочого часу між змінами й час неробочих днів, то вийде режимний фонд часу.

     Наприклад, для одного верстата календарний  фонд часу за рік дорівнює: 24 · 365 = 8760 станко - часів.

     Для сукупності верстатів фонд часу (календарний, режимний) дорівнює добутку фонду  часу одного верстата на число верстатів. Розташовуваний фонд одержують виключенням з режимного фонду витрат часу на плановий ремонт і часу на знаходження встаткування в резерві.

     ТППР - визначається за графіком планово  попереджувальних ремонтів підприємства, формованого службою головного  механіка. При відсутності графіка  величину простоїв можна розрахувати, використовуючи ремонтні нормативи, застосовувані  в галузевій практиці;

     Ттехн - визначаються по даним технологічних регламентів виробництва, у яких указуються види простоїв, їхня тривалість і циклічність.

      У періодичних виробництвах і в безперервних виробництвах з періодично працюючим устаткуванням потужність визначається по формулі:  

  

де Теф - ефективний фонд часу роботи одиниці встаткування, година;

Тц - час виробничого циклу роботи встаткування, година;

Зс - обсяг завантаження сировини на один цикл;

b_rn – вихід готової продукції з одиниці сировини;

а - кількість  однотипних апаратів, машин, агрегатів, установлених у відділенні (цеху).

     В умовах багатономенклатурного виробництва виробнича потужність визначається, як частка від розподілу фонду часу роботи встаткування на трудомісткість комплекту виробів (деталей), що виготовляють на даному встаткуванні:

  

де  - /трудомісткість комплекту виробів, що включають   а - видів.

      Вхідна й вихідна виробнича потужність обчислюються щорічно за даними галузевої статистики, як зовнішня конкурентна характеристика встаткування. Для визначення відповідності виробничої програми наявної потужності обчислюється середньорічна виробнича потужність підприємства (Мсг). При рівномірному нарощуванні потужності протягом року її середньорічна величина визначається, як напівсума вхідної (Мвх) і вихідний (Мвих) потужності: