Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2012 в 16:56, магистерская работа
Практика доводить - процес обліку використання виробничих запасів є доволі трудомісткою ділянкою. Тому не дивно, що на багатьох підприємствах спостерігаються певні недоліки, а на деяких - і запущеність в обліку, що веде до великих втрат виробничих запасів. Все це зайвий раз підтверджує, що до цього часу залишаються невирішеними багато важливих питань, пов’язаних з розробкою науково обґрунтованої системи використання виробничих запасів.
Вступ
Розділ 1.
Теоретико – методологічні основи обліку, аналізу та контролю наявності та використання виробничих запасів
1.1 Виробничі запаси, як об’єкт дослідження
1.2. Економіко – правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної літератури
1.3.Галузеві особливості, що впливають на організацію обліку виробничих запасів
Розділ 2.
Удосконалення обліку наявності та використання виробничих запасів
2.1 Облік виробничих запасів в системі прийняття управлінських рішень
2.2 Розвиток фінансового обліку виробничих запасів
2.3 Удосконалення податкового обліку виробничих запасів
2.4. Трансформації вітчизняної практики обліку виробничих запасів до міжнародних стандартів
2.5. Організація обліку виробничих запасів в інформаційних бухгалтерських системах
Розділ 3.
Розвиток системи економічного аналізу та контролю наявності та ефективності використання виробничих запасів
3.1 Система аналітичних показників, інформаційна база і основні методи економічного аналізу
3.2 Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства.
3.3 Розробка та апробація методики загального аналізу виробничих запасів
3.4 Основи концепції методики контролю за зберіганням та використанням виробничих запасів
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Крім того матеріали можуть класифікуватися за температурними умовами (тепло- і холодостійкі, кріогенні, жаростійкі), за поведінкою в умовах тертя (фрикційні та антифрикційні), за впливом навколишнього середовища (корозієстійкі, радіаційно стійкі) і за технологічним використанням (ливарні, зварювані).
Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку, аналізу та контролю виробничих запасів, серед яких:
- забезпечення своєчасного документального оформлення руху виробничих запасів;
- контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням виробничих запасів та їх збереженням у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки;
- забезпечення відповідності складських виробничих запасів нормативам;
- достовірна оцінка виробничих запасів;
- розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;
- відображення операцій з оприбуткування та витрачання виробничих запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.
Усі перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління виробничими запасами.
У питанні управління запасами важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.
Облікова інформація використовується в цілях управління для:
1) визначення принципових підходів до формування виробничих запасів підприємства;
2) щоденного отримання інформації про надходження та витрачання виробничих запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально – відповідальних осіб;
3) аналізу наявності та руху виробничих запасів у попередніх періодах;
4) безперервної оцінки реальної вартості виробничих запасів на складі та проведення аналізу ефективного використання виробничих запасів;
5) оптимізації обсягу закупівлі виробничих запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов’язаних із заготівлею виробничих запасів;
6) оптимізація обсягу основних груп виробничих запасів;
7) вибору методу оцінки виробничих запасів при їх вибутті, який найкраще підходить для підприємства;
8) створення ефективної системи контролю за рухом виробничих запасів на підприємстві;
9) контролю за дотриманням встановлених підприємством норм виробничих запасів, що забезпечує безперервний процес виконання робіт, надання послуг;
10) підвищення достовірності відображення на рахунках аналітичного обліку господарських операцій з надходження та витрачання виробничих запасів;
11) своєчасного складання та подання звітності про рух виробничих запасів.
Одиницею бухгалтерського обліку виробничих запасів є їх найменування або однорідна група (вид). На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи (наприклад, кольорові метали, чорні метали тощо). Кожна група поділяється на підгрупи (наприклад, група чорних металів на прокат, вуглецева сталь, мартенівська, легована сталь тощо). У межах кожної підгрупи матеріали в cвою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, й потім за розміром та ін.
За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.
Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.
На кожному документі на надходження або витрату матеріалів мають бути вказані не лише назва матеріалу, а и його номенклатурний номер.
Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид вироблюваної продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві.
Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування, інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається по балансу за цінами, зазначеними у договорі. Поточний облік матеріалів здійснюють частіше не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами (наприклад, за минулий місяць). Обліковими цінами можуть бути оптові ціни промисловості, договірні тощо.
Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнку (надбавку), комісійну винагороду, сплачену постачальником і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.
1.2. Економіко – правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної літератури
Фінансовий облік на підприємствах з різною формою власності базується виключно на основі нормативних документів, а саме: в-першу чергу Законів, прийнятих вищим законодавчим органом Верховною Радою України, Указів Президента України, Постанов та директив Кабінету міністрів України, наказів та інструкцій Міністерства фінансів України та Головної податкової адміністрації України. Нормативні документи, які приймаються вищевказаними законодавчими та виконавчими органами є основою роботи бухгалтерської служби підприємства, обов`язковими до виконання.
Тому перед початком розробки удосконалення системи фінансового та управлінського обліку і контролю виробничих запасів на підприємстві доцільно було б розглянути нормативну базу, яка регулює питання обліку виробничих запасів на будівельному підприємстві.
Нові суспільні і господарські відносини, обумовлені ринковою економікою, переходом системи обліку України на міжнародні стандарти, знайшли відображення в нормативній базі та в економічній літературі. Огляд нормативно- правової бази наведений в додатку 9.
Нормативно – правові акти регламентують порядок організації і методику бухгалтерського обліку взагалі і зокрема виробничих запасів. В них відображені зміни в господарській практиці та формах звітності, враховано розширення прав підприємств і необхідність переходу до прийнятої в міжнародній практиці системи обліку.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виробничі запаси і розкриття їх у фінансовій звітності визначає П(С)БО 9 “Запаси” [11], структура якого наведена на рис.1.1. і національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [8], законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємств будівельної галузі.
З проведеного огляду нормативних документів можна зробити висновок, що на сьогоднішній день бухгалтерський облік набув значних змін. Це стосується того, що з введенням змін до Закону про оподаткування прибутку підприємств[6], Закону про податок на додану вартість [7], підприємства зобов’язані вести з метою оподаткування податковий облік.
Рис. 1.1. Структура П(С)БО 9[11]
Що стосується обліку товарно-матеріальних цінностей, то їх бухгалтерський облік здійснюється без податку на додану вартість, і підприємства в цілях оподаткування повинні додатково вести облік приросту - убутку балансової вартості запасів.
Огляд нормативних документів свідчить про те, що виробничим запасам надається важливе значення, законодавчі акти дають можливість належним чином організувати облік та правильно документально оформити його, а потім провести аналіз, узагальнити та реалізувати результати аналізу виробничих запасів на будівельних підприємствах.
Перехід до міжнародних стандартів обліку сприяв поділу єдиної системи бухгалтерського обліку на дві – фінансовий та внутрішньогосподарський облік.
При написанні магістерської роботи була використана спеціальна економічна література, в тому числі підручники, посібники, періодичні видання (додаток 10).
Огляд спеціальної літератури дає можливість побачити, що в Україні є необхідна база для вивчення обліку та аналізу в сфері будівництва, і спонукає до слідуючих висновків:
- управління виробничими запасами вітчизняних будівельних підприємств має бути спрямоване на визначення оптимального їх обсягу та зниження витрат, пов’язаних з їх утриманням;
- основні моделі управління виробничими запасами базуються на певних припущеннях, а тому вимагають постійного вдосконаленя;
- у процесі управління виробничими запасами важливо враховувати всі витрати пов’язані з їх утриманням: витрати, пов’язані з розміщенням та одержанням замовлень, поточні витрати, витрати, пов’язані з дефіцитом виробничих запасів;
- українським підприємствам для вирішення проблем їх платоспроможності надзвичайно важливо якнайшвидше оволодівати технікою управління виробничими запасами, яка вже давно та ефективно використовується підприємствами ринкової економіки. Для цього необхідно, по-перше, відповідне навчання фінансових менеджерів, а по-друге, комп’ютеризація процесів управління.
1.3. Галузеві особливості, що впливають на організацію обліку
Будівництво — це спорудження нового об'єкта; реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів; виконання монтажних робіт. Об'єкт будівництва — це сукупність будівель і споруд або окремі будівлі й споруди, будівництво яких здійснюють за єдиним проектом.
Виробничий процес у будівництві відбувається на нерухомих об'єктах за рухливого характеру роботи працівників, будівельних машин і механізмів. Процес будівництва є довготривалим, що в обліку відображено поступовим нагромадженням витрат за об'єктами через незавершене будівництво до здачі об'єкта замовникові.
Для забезпечення необхідних побутових умов і належного рівня техніки безпеки під час будівництва виникає потреба використання тимчасових будівель і споруд, до яких належать: огорожі, майстерні, розчинні вузли, тимчасові інженерні мережі й споруди, приоб’єктні склади тощо.
Замовник (забудовник) веде будівництво господарським способом (власними силами) або підрядним способом (роботи виконує спеціалізована будівельна організація). За змішаного способу будівництво здійснюють господарським способом із залученням до певної частини робіт підрядних організацій.
Підрядник — це юридична особа, яка укладає будівельний контракт, виконує передбачені будівельним контрактом роботи і передає їх замовникові. Генеральний підрядник несе відповідальність за своєчасне введення потужностей та об'єктів за контрактом, а субпідрядник виконує окремі види робіт на об'єкті та передає їх генпідрядникові.
Облік будівництва ґрунтується на тих самих принципах, що й облік виробництва промислової продукції. За характером будівництво можна віднести до типу виробництва, в якому застосовують позамовний метод обліку витрат. При цьому зважають на особливості технології, організації та управління будівельним виробництвом, контролю за виробничими процесами та якістю будівництва.
Організаційно-технічною особливістю будівництва є наявність безцехової структури, тому загальновиробничі витрати обліковують як накладні на одному рахунку.
Єдині методичні засади формування собівартості будівельно-монтажних робіт можуть застосовуватися з метою планування, бухгалтерського обліку й калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт як будівельними організаціями та їх структурними підрозділами (незалежно від форм власності й підпорядкування), так і структурними підрозділами підприємств і організацій, які належать до інших видів економічної діяльності, що виконують загальнобудівельні, спеціальні, монтажні, пусконалагоджувальні та ремонтно-будівельні роботи під час спорудження нових об'єктів, розширення, реконструкції й технічного переоснащення підприємств, ремонту будівель і споруд, реставрації пам'яток архітектури.
Забудовник і підрядник укладають будівельний контракт (угоду) про будівництво. За будівельним контрактом на капітальне будівництво підрядник зобов'язується власними силами та коштами побудувати й у встановлений термін здати замовникові передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язаний надати підрядникові будівельний майданчик, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершені об'єкти й провести оплату виконаних робіт. Обов'язком підрядника є ведення всієї виконавчої документації, передбаченої чинними нормами та правилами.